Місто Лиман у Краматорському районі Донецької області звільнили від російських окупаційних військ на початку жовтня. Костянтин Гузенко з'їздив у деокуповане місто, у якому до повномасштабного вторгнення РФ жило понад 20 тисяч людей, і показує, який вигляд воно має зараз. 

Фото: Костянтин Гузенко для The Village Україна

Цей матеріал ми підготували за підтримки наших читачів

Donate

На в'їзді в Лиман зустрічає частина місцевих рятувальників. Працівники Державної служби надзвичайних ситуацій зайняті прибиранням і облаштуванням простору після звільнення міста. Так зване «МЧС» тимчасової російської окупаційної адміністрації винесло разом із усім дорогим устаткуванням ще й механізовані ворота, тому хлопці ставлять старі дерев’яні, закриваючи вибиті шибки фанерою. Як доказ показують кепку із геральдикою [окупаційної адміністрації] – залишили її з поміж всього сміття.

На портреті рятувальник Артем. Розповідає, що його родина досі перебуває далеко від рідних місць в безпеці, а він поїхав на схід.

Багато роботи й на залізничному вокзалі Лимана: міст через залізничні колії обвалився і має багато пошкоджень, на площі лежать ракети для касетних снарядів. Але поблизу будівлі вокзалу вже частково прибрали сміття.

На портреті Люба, колишня працівниця вокзалу, зустрічаємося з нею на її шляху за гуманітарною допомогою. «Мені так обідно, ми ж погорільці, дім на в’їзді, а всі нас об'їжджають. Мені от куртку дали – і це все, що в мене є. Окрім пенсійного і картки ветерана труда». Із розмови помітно, що постійні вибухи за містом її досі лякають, але настрій однаково має бойовий.

Біля відділку поліції Лимана бачимо багато машин, які відповідають за евакуацію і допомогу цивільним. Російськомовну табличку «Полиция» вже дерусифікували простою фарбою. 

На портреті волонтер із Великої Британії Брендан. Він обмотує руки колеги і машину скотчем. На скотчі напис: «Доброго вечора, ми з України!».

Брендан розмовляє англійською, але від початку війни долучається усіма силами до перемоги України. Спочатку працював із «Госпітальєрами», але після поранення займається евакуацією цивільних з найбільш небезпечних місць. Паралельно використовує свої вже популярні соцмережі для фандрейзингу. 

Там же на площі мене (а точніше мій патч) помічає компанія молодиків біля білого буса: вони займаються евакуацією цивільних від перших днів вторгнення. Працюють самі невеликою командою друзів, гроші збирають у соцмережах. Харків, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Бахмут – працюють там, де це найбільш потрібно. Поки ми спілкуємося, друга машина якраз повертається із 15 людьми з Бахмута.

На фото жовтий шкільний автобус, який завантажують продуктовими наборами в коробках. Чоловіки зайняті пакуванням допомоги для мешканців Лиману. Навколо будівлі багато руйнувань, зокрема колись доглянутий спортивний майданчик.

Проїжджаючи по приватних секторах міста, помічаємо на одному з подвір'їв багато розбитих машин і різного мотлоху. Господарює там Льоша – сивий чолов’яга зі втомленим поглядом, який розповідає про окупацію і її наслідки короткими тезами, ніби бере собі час наважитися на продовження. На подвір'ї серед іншого перевернута машина «швидкої допомоги» – ще один хрест, що покосився набік. За попередньою інформацією Нацполіції, в межах Лимана знайшли масові захоронення – щонайменше 200 цивільних і 20 у братській могилі українських військових.