Російські снаряди влучають в житло місцевих селян, господарські будівлі старих диспансерів, доглянуті садки та скопані городи у селах Запорізької області. Селяни вказують, звідки прилітають снаряди та перелічують сусідні села, де вже на відстані у 10-15 кілометрів стоять окупаційні війська окупантів. Але в той же час запевняють, що війна закінчиться скоро, та йдуть працювати на город чи у теплиці.

Фото: Андрій Баштовий

У двір сільської хати прилетіли снаряди: один – на акуратно підготовленому для саджання картоплі городі; інший повністю завалив вхід у льох. Хата не витримала удару – покосилися дах та двері, вікон не лишилось.

Біля сусіднього двору стоїть чоловік. Каже, що саме опинився на вулиці під час обстрілу і дивом не отримав поранень. Вказує рукою на господарське приміщення, де вибуховою хвилею винесло двері.

Олександр Федосійович працював сільським вчителем математики у Запорізькій області. Закутаний ковдрами, ледь чутно він може довго перераховувати імена своїх учнів, які стали поважними людьми у регіоні. Він весь час проводить у підвалі. Його спустив сюди онук, коли село обстріляли російські військові.

«Ми збиралися приїхати до бабусі і мали спати саме у цій кімнаті на другому поверсі», – каже хлопець, показуючи завалені цеглою дивани та крісла. Двох стін будинку після влучання снаряда не лишилось. На сусідній господарській будівлі вже встигли разом з батьком поставити дах назад.

Власниця садиби переїхала жити до сестри, поки на будинок повертають дах. У господарській будівлі вона разом із сестрою пересипає зерно – курей готувати треба. Від бані у сусідньому приміщені залишились тільки завали.

Сільські хати довкола садиби Олександра Федосійовича точно не схожі на військові об'єкти. На акуратно скопаних городах та доглянутих виноградниках довкола не видно слідів військової техніки, а от вирви від снарядів видно.

Придбати дитяче харчування чи підгузки в довколишніх селах ніде. З ліками теж складно. До Запоріжжя їхати далеко, та й авто є далеко не у всіх. Волонтери – місцеві та запорізькі – поступово налагоджують зв'язок та намагаються регулярно доїздити сюди заповненими мікроавтобусами. У села, де обстріли інтенсивніші, наважуються їхати не всі.

Фото: Андрій Баштовий