Робота таксиста – як рибалка; треба почекати, щоб виловити жирну рибу, каже киянин Антон Корнійчук: «Якщо крутитися по центру чи їздити в багатші квартали, то можна заробити». Він підробляє водієм у сервісах замовлення поїздок і веде блог «Болт Убер Уклонович», у якому розповідає цікаві історії зі своєї роботи (герой тексту зберігає анонімність, тому редакція використовує його несправжнє ім'я – ред.). Віледж розпитує про оцінки пасажирам, страх грюкнути дверима, чайові, музику в салоні й чому важливо пристібатися, коли ви сідаєте в таксі (так, навіть на задньому сидінні).

Таксистом в Україні може стати будь-хто  

У мене була справжня робота. Але мені було цікаво спробувати роботу таксиста. Я люблю проводити час за кермом, а тут ти їздиш і ще отримуєш за це гроші. Win-win. 

Зареєструватися в службах таксі – дуже просто. В Україні цю сферу ніхто не контролює й не регулює. Ти просто фотографуєш паспорт, права, страховку на машину й саму машину, відправляєш – і на наступний день ти таксист. Ніякої співбесіди немає. 

Зважаючи на те, як в Україні часто отримують права, це надто просто. Таксист – це ж ніби водій, відповідальний за своїх пасажирів. Це має бути профі, хоч трішки, а тут може зареєструватися будь-хто.

Як таксиста така простота мене влаштовує, мені підходить, що ця сфера не обтяжена податками. Як пасажир я не впевнений, чи це добре. Хотілось би бути більш упевненим у своїй безпеці й людині, яка тебе возить. 

«У мене інша робота, а це я так, підробляю» 

Постійного місця роботи в мене зараз немає, я на фрилансі роблю різні штучки. Робота в таксі в мене займає, напевно, 50% [робочого] часу. Переважно я їжджу вечорами. Ранкові піки мені не подобаються. А ввечері – класно, місто порожніше, набагато простіше їздити. 

Багато інших водіїв теж займаються таксуванням час від часу. Реєстрація в сервісах украй проста, тож є купа тих, кого у професійному середовищі називають «підвезуни». Це люди, які підвозять когось, коли їдуть на роботу й із роботи. Вони виконали два замовлення на день, відбили вартість бензину й щось заробили. Якщо всіх цих людей відключити [від застосунків], то сфера таксі в Києві, напевно, просто здохла би. 

Робота таксиста – як рибалка: треба почекати, щоб виловити жирне замовлення

Коли я тільки починав свою «блискучу» кар'єру в таксі, я дивився не на маршрути, а на цифри в замовленні. Пам'ятаю, ще до комендантських часів узяв замовлення в Українку за 600 гривень. Десь о першій ночі я віз пасажирів, а вони ще питають: «Ви теж десь живете в Українці?» Я кажу: «Ні». Вони мені чайові дали, видно, чудово розуміли, що тепер хоч ночуй у цій Українці, звідси вже не знайдеш пасажирів до ранку. Я порожняком звідти їхав. Бо подивився тільки на суму в замовленні, мені здалося, що воно класне. Я не думав, що кілометраж треба подвоювати, бо треба ще повернутися до Києва. 

Але зараз я вже прокачався, сиджу, як на рибалці, чекаю на велику рибу. У п'ятничний чи суботній вечір, коли кияни після культурних події чи посиденьок у кабаках починають розʼїжджатися, місто сильно рухається. За вечір можна зробити 2 тисячі гривень чистими. Не скажу, що це легко, але це можливо при правильній роботі й розумних замовленнях. 

Приміром, береш із центру хороше замовлення на Троєщину – і все, пока, робота завершена. З Троєщини майже ніхто ввечері не їздить, це спальник.

А якщо крутитися по центру чи їздити в багатші квартали, то можна заробити.

Слава богу, таксі – не єдине моє джерело заробітків і я фінансово незалежний від цього. Я можу їздити тоді, коли хочу, й зважати на втому. Це для мене щось типу квесту. Можу сидіти 20–30 хвилин в машині, нікуди не їхати, бо розумію, що метро щойно закрилося, а тут ще й тривога, тільки почав рости попит. Якщо я візьму замовлення зараз, воно буде хороше, але не таке, як буде через 15 хвилин. Це те, чого не роблять дуже багато таксистів.

Чому інколи так важко викликати машину 

Усі замовлення вже давно відкриті для водіїв: кожен таксист у кожній службі відразу бачить, куди він бере замовлення. Зараз сервіси зняли всілякі обмеження. Наприклад, Bolt раніше блокував водіїв, коли вони відхиляли 5 чи 10 замовлень поспіль. Це дисциплінувало водіїв, не було стільки відхилених замовлень. Тепер можна відхиляти нескінченно, тобі за це нічого не буде. І викликати таксі стало важче, я це по собі бачу. 

Я не впевнений, що таксистів стало менше. Я проблеми з викликом машини пояснюю жадібністю таксистів. Приміром, я не беру дрібні замовлення. Не беру замовлення в райони, які мені не подобаються. Я завжди аналізую, чи буде мені вигідно туди поїхати. Якщо це 700–800 гривень, то, напевно, можна й на Троєщину поїхати. А якщо за 300, то нащо? 

Про нову розмітку на Вокзальній

Вокзальну площу я ненавиджу останнім часом. Кілька разів їздив на вокзал після того, як зробили нову розмітку – я її не розумію, гублюся там. 

Я так розумію, мета була в тому, щоб розвантажити Вокзальну площу й там не стовбичили ті ж самі таксисти. Раніше було кілька місць, де таксистам можна було стати почекати на наступну людину, щоб не виїжджати з площі. Зараз все зроблено так, що ти маєш вивантажити пасажира й поїхати. 

Але так не працює. Приїжджає 100 машин, яким треба висадити одного пасажира й почекати на нового. І вони зупиняються на аварійці, все блокують, стають в усі нички, у які можна запхатися. Велодоріжка перекрита наглухо. Нащо зробили велодоріжку, якщо ви не здатні контролювати, щоб нею не їздили автомобілі?

У результаті однаково площа перед вокзалом стоїть у пробках. Нічого не змінилось. Я розумію, що не можу без порушення туди приїхати. Тому я уникаю замовлення на вокзал. 

Про паски безпеки

Перше, що треба зробити, сідаючи в машину таксі, – це пристебнутися. Ви ніколи не знаєте, хто там за кермом. Немає жодної перевірки й контролю тих людей, які реєструються. 

Але з моїх пасажирів пристібається десь один із десяти. Я навіть дякую, коли хтось пристібається. Сам я не прошу пристібатись. Можливо, і варто, але я не роблю цього. Деколи я заводжу розмову про паски безпеки, то пасажири дуже дивуються: «А нащо пристібатися ззаду?» Нібито на задньому сидінні ніхто не вмирає в ДТП.

Якось сіла до мене пасажирка, не пристебнулась, і розповідає історію: «От я жила в Німеччині, й отримала штраф 40 євро за те, що не була пристебнута на задньому сидінні. І після цього я завжди пристібаюся в Німеччині». А в Україні це чомусь не працює. Не сприймається це як частина безпеки. 

Мені розповідали пасажири, що інші водії таксі деколи насміхаються над тими, хто пристібається на задньому сидінні. Начебто: «Ти що мені не довіряєш?» По-перше, а чого я тобі маю довіряти? Приїхала незнайома людина на невідомій машині, хто перевіряв її рівень водійської майстерності? А по-друге, навіть якщо ти чудовий водій, але ж хтось у тебе може врізатися. Краще бути пристебнім. Я пристібаюся завжди. 

Uber, Uklon чи Bolt? Дуже субʼєктивний погляд водія  

Мені найбільше подобається користуватися Uklon, бо там можна налаштовувати фільтри: за яку мінімум ціну я готовий проїхати таку-то кількість кілометрів. Наприклад, за мінімум 500 гривень не більш як 10 кілометрів. Це зручно для водіїв. Bolt просто насипає всі замовлення поспіль. І тому, відколи Bolt зняв обмеження щодо кількості відхилених замовлень, то я просто відхиляю все, поки не залетить щось таке, що мені сподобається.

А Uber зіпсувався. Мені здається, вони забили на Україну й не роблять нічого для того, щоб підтримувати свій сервіс. Я взагалі не впевнений, що Uber реально викликати. Я його включаю вкрай рідко, там майже завжди тарифи, які мене не влаштовують. Щось вигідне може бути тільки в центрі й тільки тоді, коли колапс. Тоді за 300–400 гривень можна проїхати 3–4 кілометри по центру. І таке ставлення до Uber у багатьох водіїв. Чому він, напевне, ще досі існує, бо в них найгірші машини. Сервіси мають технічні вимоги до машин, і в Uber вони лишилися на рівні 5 років тому. Uklon чи Bolt уже відсіяли ці машини, а в Uber досі можуть їздити роздовбайки. 

Але я все ще зареєстрований в Uber. І якщо я стою в невигідній локації й готовий брати будь-що, то можу взяти замовлення з Uber. Тоді до клієнта приїде нормальна машина, але може приїхати й «ланос».

Російська мова чи скролення тіктоків. За що таксисти знижують оцінки клієнтам  

Хтось із водіїв дуже сильно ображається на грюкання дверима. Мене, наприклад, це не чіпляє, я за це не знижую.

Але я й сам уже такий заляканий таксистами, що коли сідаю, не знаю, як цими дверима стукнути, щоб водій залишився задоволений. 

У чатах таксисти обговорюють досить справедливі ситуації [через які можуть знижувати оцінки]. Приміром, коли в машину сідає пʼятеро пасажирів попри те, що дозволено везти максимум чотирьох. Хтось бере пʼятьох, хтось – ні. Я не беру. За таке точно можна знижувати. 

Але мені важко говорити за інших водіїв, я поділюся власним досвідом. Я можу знизити оцінку за неправильно вказане місце посадки. Дуже багато людей викликає машину, не дивлячись на точку на мапі – просто тицяє на локацію, яку автоматично визначив її телефон. А ми-то їдемо на вказану точку. І коли вона посеред парку або там, де немає заїзду, це вже напряг. Як знайти цю людину? Треба з нею зідзвонюватися або списуватися. А коли ти їдеш у трафіку, то тобі писати чи дзвонити незручно.

Можу знизити, якщо, наприклад, людина не струсила сніг із черевиків. Ну тупни ти нога об ногу, коли сідаєш. Але про це не думають.

Буквально вчора віз дівчинку років 23–25 із Closer на Позняки й знову в Closer. Дівчина сіла біля мене попереду. Ми приїжджаємо на Позняки, вона дуже ввічливо просить почекати її хвилин 15, щоб потім їхати назад. Оплата була карткою, тому я не переживав, що вона втече, бо гроші знімуться в неї з картки. Вона виходить, а я дивлюсь на сидіння, а там – величезна мокра пляма. Тобто вона в мокрому одязі сіла. А що значить мокре сидіння для водія таксі? Неможливо працювати, робочий день завершено. Хіба важко сказати, що в тебе мокрі штани? Я постелю якийсь пакет. Я тебе поважаю, ти мене поважаєш. 

Дівчина повернулася й уже в сухому одязі знову сіла біля мене на абсолютно мокре сидіння. Ми рушили, я їй сказав, що не можна ж у мокрих штанах сідати, ви ж псуєте майно, псуєте мені роботу. Вона зізналася, що взагалі не подумала про це. І це було щиро. Видно, що їй стало ніяково. І вона сама мені запропонувала заплатити більше, щоб компенсувати. Але деколи люди думають лише про себе, а не про те, щоби було зручно й водію таксі. Цій дівчині я не знизив оцінку, тому що вона повелася ввічливо й культурно. Якщо з людиною можна порозумітися й вирішити все цивілізованим шляхом, без криків та істерики, то навіть у такій ситуації я готовий поставити п'ятірку.

За що ще я знижую оцінку? За скролення тіктоків. Особливо коли людина сідає на переднє сидіння, вмикає телефон на максимум і починає скролити. На щастя, це буває нечасто, але буває. Я роблю зауваження, прошу виключити. Кажу, що мені заважає. Здебільшого на це реагують нормально. Деколи кривляться, але вимикають. 

Насправді ситуація двояка, бо робити зауваження не сильно можна. Клієнт подумає: твої справи – просто везти мене. І поставить мені погану оцінку. 

Ця система оцінювання – дуже тихушна. Усі накопичують незадоволення, але рідко проговорюють це. І потім тільки виходять із машини – ставлять «1». Або я їм – «1». А за що? 

Найгірше, що ти не отримуєш від служби таксі пояснення, що сталося, тобі не кажуть, під час якої поїздки отримав погану оцінку. У тебе просто падає середній рейтинг. Якщо постійно слідкувати за оцінкою, то, напевно, можна це простежити. Я, наприклад, не дивлюся постійно. Деколи прилітає повідомлення, що на мене скарга – через «манеру спілкування». А в мене в той вечір було чотири поїздки, і я взагалі ні з ким не говорив. Я такий: «Що? Яка манера спілкування?» Може, в цьому й проблема була – чого мовчав?

А ще мене зараз бісять російськомовні. Звичайно, я не всім російськомовним знижую оцінку. Але якщо це вперто російськомовні, які навіть із себе «добрий день» і «дякую» не здатні видушити чи дуже демонстративно російською спілкуються, то я можу на одну зірочку знизити тільки за це. Це ж моя оцінка пасажира. Він мені особисто неприємний тим, що говорить російською. Такий час.

За те, що починають жерти в машині, я теж знижую. Нам їхати 20 хвилин, ти з голоду вмираєш? Якось до мене двоє дівчат сіло з дволітровою колою й чипсами. Тільки сіли – почали відкривати. Я відразу сказав, що поїсти тут не вийде. Вони нормально реагували. Можливо, хтось із водіїв не робить такі зауваження й потім ставить погану оцінку.

Найбільший страх таксиста – що хтось наблює в машині

Якщо людина дуже пʼяна, у повному розфокусі й у неадекваті, я скасовую поїздку і їду. Нащо мені це? Ризиків набагато більше, ніж заробітку. 

Загалом п'яні пасажири бувають різні. Бувають агресивні, неприємні. Бувають, близькі до блювання. Найбільший страх таксиста – що хтось наблює в машині. У мене один раз таке сталося, але не в салоні, а з вікна, на ходу. До мене на Kyiv Food Market сіло двоє дівчат-королев вечірок. Вони були п'яні, але в адекваті, як мені здалося. Але в якийсь момент по дорозі одна з них відкриває вікно, і я в дзеркалі бачу, що вона висовується й блює. По дверях течуть отакі патьоки. Це в мене був єдиний такий випадок. Ну і вона акуратненько це зробила. Усе залишилося ззовні. Частіше було, що [пʼяні пасажири] їдуть і в якийсь момент просять зупинитися. 

Чесно, це сильний стрес везти пʼяних людей. Ти менше стежиш за дорогою й більше дивишся в дзеркало, що там твій пасажир, у якому він стані. Це сильно відволікає. Тому возити п'яних – так собі задоволення. Але з іншого боку, п'яні бувають неадекватно щедрі. 

У мене була така історія. Привіз я на адресу пасажира, пʼяного, а він усе сидить, ніяк не виходить і впав на вухо. Я йому кажу: «Я ж працюю. Ви в мене забираєте мій час». Він каже: «Ну скільки ти заробиш ще за вечір?» А там ще лишалася година до комендантської. Я кажу: «700 гривень». Він витягує 4 тисячі гривень, дає мені. «Цього вистачить?» Кажу: «Ви вмієте домовлятися». Ну хоче людина поговорити й платить за це гроші – будь ласка, я поговорю. Ми вийшли, у нього із собою було вино, я собі взяв чай. Ми поговорили абсолютно ні про що 20 хвилин, потім йому набридло й він пішов додому.

І ще раз про місце зупинки

Нещодавно мене оштрафували за зупинку на автобусній смузі. Справедливо? Справедливо. Але хочеться, щоб і пасажири також думали про водія. Вони замовляють поїздку, коли ще не вийшли. І ставлять точку, не дивлячись, чи є легальне місце для зупинки. Я приїхав на місце, а вони ще сидять у барі. А мені ж треба зупинитися, щоб забрати пасажира. А окрім як на автобусній смузі, місця немає. Я зупиняюсь, хвилину чекаю, людина не виходить, зате поліція вже приїхала. Так, я неправильно припаркувався. Але якщо я стану за 200 метрів, потім будуть проблеми з пасажирами, які мені скажуть, що вони ж не туди викликали. 

Буває дуже важко людям пояснити, що я не маю права стати там, де вони хочуть, або мені незручно й довго туди підʼїхати. «Ні, під'їдьте. Мені незручно. Я на каблуках». «А можете підвести під самий під'їзд?» А там вздовж будинку вузенький тунельчик із машин довжиною 100 метрів, треба їхати туди, а потім назад здавати 10 хвилин, щоби нікого не стукнути. Напевно, можна сказати, що не можу підвезти, але тоді отримаю погану оцінку.

Дуже хочеться, щоб клієнти хоч трошки думали про те, куди може під'їхати машина перед тим, як викликати.

Якщо це під житлові будинки, під під'їзди, – це не проблема. А коли ти мусиш зупинитися на головних магістралях, це проблема. Приміром, на Хрещатику не можна стояти й там особливо немає, куди сховатися. Якщо клієнт викликав машину на Хрещатик, то ти під'їжджаєш і стоїш на аварійці, перекриваючи смугу. Стоїш і думаєш, що ти швидше отримаєш – штраф за те, що неправильно запаркувався, чи плюхи від водіїв, яким заважаєш. І ті, і ті мають рацію. А ти не маєш. 

Чайові найчастіше залишають офіціанти чи перукарі

До роботи в таксі я ніколи не залишав чайових водіям. А зараз я розумію, що це така сама сфера обслуговування. Чому ми залишаємо чайові офіціантам чи перукарям, а в таксі – ні? Коли є пряма взаємодія з клієнтом і сервіс тобі сподобався, це привід віддячити зайвою гривнею. 

Коли поїздка пройшла добре, ми приємно поспілкувалися з пасажиром, я доїхав швидко й безпечно, то глибоко в душі я можу сподіватися на чайові. Але навіть якщо я їх не отримаю, однаково цій людині поставлю 5 балів. Мені ж теж приємна була ця поїздка. Але я можу здивуватися, чому мені не залишили 10 чи 20 гривень. 

Насправді чаєві частіше залишають люди з готівковою оплатою. Працює психологія. Скажімо, поїздка коштує 477 гривень, ти даєш 500 і ти думаєш: чого решту просити? Людям незручно чекати на якусь невелику суму. А коли оплата карткою, то в тебе просто знімає рівно ту суму, яку коштує поїздка. Потім ти відкриваєш додаток після поїздки, щоб оцінити водія, і думаєш: «Та 5 зірок вистачить, нащо ті чайові». 

Напружує, коли клієнти чекають на решту у 2–3 гривні, і тобі треба шукати монетки. Розумію, що давати решту – обов'язок водія. Але це такий дрібʼязок, за який ти вже нічого не купиш. Я зі свого боку завжди заокруглюю суму, приміром, коли вартість поїздки 403 гривні, я просто кажу «400 гривень». Але люди переважно самі дають 420, бо розуміють, що поїздки коштує 403 і вони не доплачують.

Найчастіше чайові лишають люди, які самі працюють у сфері обслуговування. Коли везу офіціантів, кухарів чи перукарів, то в 90% випадків вони лишають щось на чай.

Хоча один раз я віз курʼєра років 19, він доставляв суші на таксі. Ми привезли замовлення, і йому лишили 100 з чимось гривень чайових. Він радісний сів у машину, розказав про це. А потім, коли зі мною розраховувався, то забрав всю решту до копійки. 

Улюблені пасажири 

Мені деколи подобається їздити зі старшими людьми, які бачили життя. По-перше, у них завжди є цікаві історії з бувальщини. По-друге, вони дуже турботливо ставляться до майна, поважно з тобою говорять. А ще вони дуже смішно дякують за дуже банальні речі. Особливо бабусі. Це ж насправді я гроші заробив у цій поїздці, а вони сприймають це так, ніби я зробив їм послугу. «Дякую тобі, синочка, що ти приїхав, дякую, що привіз, так добре, так тепло в машині». Видно, що ця категорія суспільства була більшість свого життя позбавлена комфорту. І для них поїздка в машині – це ціла подія. Це так наївно й приємно.

Хто платить, той вибирає музику?

Якщо мене попросять включити свою музику, то в більшості випадків я відмовлю. Щоб це зробити, треба приєднати телефон по блютузу, поколупатися в налаштуваннях, це не робиться в секунду. Для цього треба відволікатися. А моя функція – везти.

До того ж я не знаю, що вони включать. А якщо якусь русняву фігню? Було буквально кілька разів, що я пішов назустріч клієнтам. Один раз ми їхали в Обухів, хороший тариф, приємна людина сіла, дуже ввічливо попросила. Ми їдемо далеко, проведемо в дорозі годину разом – окей, давайте підключимо. 

Я можу виключити музику, якщо клієнтам заважає. Але в принципі в мене дуже адекватна, нейтральна музика, яку більшість людей сприймає на ура. Мені, до речі, дуже часто залишають чайові саме за музику. Було, що хтось почув Red Hot Chili Peppers, а потім при розрахунку ще 50 гривень доклав зверху «за RHCP».

Нам не по дорозі, якщо… 

Можу не взяти пасажирів, коли дуже брудний одяг або неадекватна поведінка, видно, що людина під дією якоїсь речовини. Якось я приїжджаю на місце замовлення. Вечір, Оболонь, дощова погода. Дивлюся, два тіпа б'ються в калюжі. А в мене десь точка посадки приблизно там, де вони. Я набираю й бачу, що в одного з цих типів дзвонить телефон. Візьму я таких людей чи ні?

Не беру, якщо хоче сісти п'ятеро людей. Або коли маленька дитина й немає автокрісла. У сервісах є функція виклику машини з автокріслом. Знаю, що викликати її неможливо. Але це не моя проблема. Якщо я візьму, то тим самим порушу правила й у разі чого буду винен. 

Що стосується перевезення тварин, я уточню, що за тварина. Якщо це кішка в переносці чи невеликий собака на руках, я бе без проблем візьму. Якщо це хаскі, від якої буде мільйон шерсті, то що далі? Я перевіз собаку, отримав на 50 грн більше, ніж звичайний тариф, а потім поїхав на автомийку і ці 50 грн витратив на пилососи й чистку? Тому тварин я трошки фільтрую. 

Пікантні історії

Буває, пасажири просять порадити бордель. І я вже можу порадити, хоч не маю контактів. Знаю, що деякі таксисти співпрацюють із борделями. Телефонують, кажуть, що є зацікавлений клієнт, і отримують відкат. Я не співпрацюю з борделями. Але пасажири, буває, їздять. Дуже часто в такому печальному стані, що я не знаю, що вони там покажуть.

Деколи в чатах таксистів розповідають історії про те, що їм заплатили гроші за те, щоб зайнятися сексом у машині. У мене такого не було. Але якось уночі їхала дуже неприємна парочка – хлопець із дівчиною. Вони кричали тупі жарти, мене діставали, питали, чи я вживаю якісь препарати, які, очевидно, вони самі вживають. І вже наприкінці поїздки я дивлюся в дзеркало й бачу ноги цієї дівчини замість голови. Але вони не займалися сексом, а знімали контент. Я так розумію, що хлопець знімав, як вони їдуть у таксі, і показував нічне місто між ногами цієї дівчини. Я їм зробив зауваження, вони припинили, але дуже зневажливо відреагували. Я вже не вступав у конфлікт, тому що ми майже приїхали. 

Я розумію, коли їдеш із дівчиною на задньому сидінні, то цілуйся собі на здоров'я, а потім вийдете, підете займатись сексом. Але робити це прямо в машині – неповага до водія.

Просити гроші наперед незручно, але іноді можуть кинути 

Бувало, що мене кидали на гроші. Uklon, честь йому, повністю повертає водію суму, на яку його кинули. А Bolt – ні, максимум може повернути половину суми, і те за купи умов. 

Одного разу віз я трьох пацанчиків. Мав би відразу запідозрити, бо вони були мутні. Ми приїхали на одну адресу, потім на другу – у промзону під мостом. Там двоє з них кудись побігли, а третього лишили в машині. Минуло шість хвилин, вони не повертаються. А до комендантської години 15 хвилин, мені треба додому. Я кажу цьому третьому: «Давайте щось вирішувати. Оплачуйте поїздку». Він каже, що не має грошей. Що було робити? У поліцію його везти за 250 гривень? Я сказав йому виходити й поїхав додому. Bolt мені нічого не компенсував. Але ця історія мене навчила: якщо в замовленні готівкова оплата, а пасажир мені здається підозрілим, то краще в нього попросити гроші наперед.

Ще була історія з чувачком в Uber. З центру він їхав у район Академмістечка, ми заїхали у приватний сектор, він попросив зачекати. Я йому сказав залишити щось для застави, щоб я знав, що він повернеться. Він лишив мобільний телефон, найдешевший, який можна купити на базарі. Звичайно, він не повернувся. Але я з цього телефона набрав його друзів, вони повернули мені гроші. І порадили мені викинути телефон із сім-карткою, бо раптом мене ще менти пов'яжуть із ним.

Але інколи незручно просити гроші наперед, це ж прояв недовіри, цим можна образити людину. Якщо пасажир не збирається тебе кинути на гроші, але чує таке прохання, то це може не сподобатись. І це привід знизити тобі оцінку.

Якось я їхав із центру у Вишгород і назад. Там хороший тариф був – десь 1400 гривень. Пасажир сів і відразу дав мені гроші, каже: «Щоб ви не переживали, я знаю, різні ситуації бувають».

Як велика війна змінила пасажирів

Коли почалось [повномасштабне вторгнення], я з Києва не виїжджав. Це був дуже цікавий період. Порожній Київ, барикади на кожному кроці. І незабутньо – люди, які пішки йдуть із валізами на вокзал. Усі хочуть потрапити на потяг і втекти з Києва, а нема чим доїхати. Замовлень висіли мільйон – за будь-які гроші. Бери і їдь з Оболоні на вокзал за тисячу гривень. Я брав замовлення. І якщо сідав один пасажир, я пропонував підбирати людей, що йшли пішки. Усі погоджувалися. Я казав, [щодо грошей] розбирайтеся з пасажиром, який викликав машину. Мені тарифу з головою вистачає. Але люди настільки були раді, що їх хтось везе, вони просто кидалися грошима в мене. Цінність грошей тоді була дуже умовною. Ти їдеш у машині на вокзал, звідти поїдеш у безпечне місце, які гроші?

Набагато більше людей стали говорити українською, хоча все одно відбувся відкат. Але здебільшого 90% пасажирів вітаються українською й мені відповідають українською на мою українську. Буває, дехто потім між собою переключається на російську чи через телефон говорить російською. Тобто більш звична мова спілкувальна для них російська, але вони для себе вирішили в публічній сфері використовувати українську. Ну, хай так, це добре.

Російської музики стало менше. Хоча все одно трапляються люди, яким російська музика – це ок. І з моїх спостережень, багато людей далі слухають російську музику, просто не так відкрито. 

Зараз я бачу все більше хлопців на протезах. Дуже радісно, що переважно вони не падають духом, що це для них не стало переломом у житті, після якого не хочеться далі жити. Вони жартують, розказують смішні історії про війну. Це заряджає. 

Про комендантську й поїздки до райвідділу

Бувало, що доводилося затримуватися під час комендантської години. Не сильно, я намагаюся цього уникати. Але я вважаю так: якщо ви вже хочете, щоб комендантської години дотримувалися, за це має бути реальне покарання. Приміром, штраф 10 тисяч гривень. Якщо за це немає покарання, то що мене може злякати? Я був двічі в райвідділі за порушення комендантської години. Один раз десь 30 хвилин, другий раз – 10 хвилин. Це формальність.

Одного разу я взяв замовлення десь о 23:45 і дуже довго чекав на клієнтку. Ми виїхали десь за п'ять хвилин о півночі. Їхала дівчинка, п'янюща. Ми розговорилися, вона розповіла, що їде до чувака, з яким вона познайомилася чотири години тому в барі. Майже на фініші нас зупинила поліція й запросила проїхати за патрульною машиною в райвідділ. Ми приїхали. Я, чесно кажучи, зрадів, що ця дівчинка була зі мною. Вона несла якусь нісенітницю й усіх веселила. 

Що відбувається в райвідділі? Там вже роздрукований шаблон пояснення, чому ти порушив комендантську годину, ти маєш його підписати. У тебе знімають відбитки пальців. Але від цього можна відмовитися. І, до речі, про це мені сказали моя пасажирка, яка вже не перший раз була в райвідділі. Після цього тебе відмічають – і ти вільний. Якщо тебе знову зупинять, то ти кажеш, що «вже обілечений». 

Але не завжди поліція отак контролює рух після опівночі. Усе, що я зрозумів зі спілкування з копами, – для них це напряг. Їм кажуть показати боротьбу з порушниками комендантської години, вони пишуть ці папірці, знімають пальці, їм це не потрібно. У них є важливіша робота. Тому без реального покарання комендантська буде й далі формальна. І ці всі нічні клуби будуть і далі працювати.

Утім, я не закликаю порушувати комендантську. Ці два випадки, коли я був у райвідділі, – моя помилка, мені за них соромно. Навіть затримка в нещасні 10 хвилин після опівночі загрожує неприємностями. Тож краще не порушувати.

Чи працюють таксисти вночі

Я вночі сплю. Більшість водіїв із тих чатів, де я сиджу, не пишуть про те, що вони катаються вночі. Але я так розумію, що такі люди є. Раніше Uklon можна було викликати вночі. Потім вони закрили таку можливість через те, що в мережі почали про це вити. Не розумію, для чого забирати цю можливість. Якщо водій має перепустку, то хай їздить уночі. Ти ж ніколи не знаєш, що в тебе трапиться. Якщо тварину буде треба відвести в цілодобову ветеринарку? 

Один раз я віз людину з-за міста після 23:00. У неї був поїзд десь о 6:00 ранку, і вона мусила заплатити за таксі, зняти готель біля вокзалу, щоб потрапити на поїзд, бо переживала, що не зможе викликати таксі зранку. Це не окей. У Львові вже відновили вже роботу Uklon і Bolt уночі. Так само треба робити в Києві. Влада має запустити цей діалог, зробити так, щоби це було офіційно й щоби могли їздити в критичних ситуаціях.

До речі, є таке таксі 838. Через те, що воно малопопулярне, на нього ніхто не звертає уваги, але воно працює вночі й жодного разу не закривалося. 

Про ТЦК 

Водії бояться ТЦК. Деколи в цих же чатах скидають інформацію про блокпости, де можуть перевіряти документи. Деякі бояться виїжджати за місто, бо там більший ризик натрапити на блокпост. Пасажири розповідали, що навіть у Пущу Водицю, приміром, стало набагато важче доїхати, водії неохоче беруть ці замовлення. 

У Києві облав немає, тому по місту всі таксисти більш-менш нормально їздять. Якщо ж у Києві будуть зупиняти машини, то, напевне, це стане чинником, чому таксі стане викликати ще важче.

Повітряна тривога – золотий час для таксистів 

Коли в місті оголошують повітряну тривогу, всі таксисти потирають руки. Можливо, це цинічно, але так і є. Це робота, яка передбачає заробіток, а заробіток під час тривоги буде вищий. 

Щоправда, є нюанси, бо місто відразу стає в заторах. Щоби просто переїхати з лівого берега на правий, займе годину-півтори. Наче й високий тариф, але водночас ти витрачаєш свій час і пальне. 

Особисто я не великий прихильник тривог у час пік. Але, наприклад, увечері перед комендантською, коли місто порожнє, тривога – це добре для роботи. Говорю це й усвідомлюю, наскільки всі ми звикли жити у війні. Ми говоримо про повітряну тривогу не як про небезпеку, а про вплив на тарифи в таксі. Це ж жахливо насправді, що ми сприймаємо війну як норму життя.

Пасажири (за великим секретом) розповідають, коли закінчиться війна

Зараз у розмовах із пасажирами пішла велика хвиля суцільної зради й депресняка. Немає навіть натяку на те, що треба захищати країну, щось робити для перемоги. «Усім війна вигідна, нашій владі теж вигідна. Війна йде до останнього українця, поки ми всі тут не здохнемо, ми – розмінна монета». Абсолютна ненависть і несприйняття роботи ТЦК. Якось же треба поповнювати ряди Збройних сил? Але люди їхню роботу сприймають вороже. Я без оцінок, я просто передаю настрій.

Головне – не заводитись через це, навчитися пропускати крізь вуха. На жаль, дуже часто чуєш ахінею.

Часто кажуть, ніби таксисти несуть що попало й поширюють зраду. Але я вам скажу, що з пасажирами це працює точно так само. Бо пасажири таксі – це зріз суспільства. На жаль, якихось нісенітниць можна наслухатися дуже багато.

Подобається, коли люди діляться «великими таємницями» від знайомих. Приміром, коли закінчиться війна. Якщо вірити моїй пасажирці, це станеться восени 2025 року. Люди часто вірять у те, що їм подобається, і потім транслюють це. Можливо, цій легше з вірою, що треба почекати до осені наступного року, ще трішки. Можливо, з мого боку й неправильно з нею сперечатись?


Насправді краще не брати участь у розмовах про політику й релігію. Це голівар, неможливо лишатися байдужим. Навіть усі сервіси таксі рекомендують уникати розмов про політику та релігію. Ще треба було дописати: не згадувати імен «Зеленський» і «Порошенко».