А що це означає? А як воно виглядатиме в старості? А якщо через кілька років ти передумаєш? Татуювання – це насправді не те, що залишиться з тобою на все життя. Їх можна видалити, перекреслити чи заховати за новим малюнком на тілі. І як показує досвід наших героїв і героїнь, кожен має для цього свою мотивацію.

Редакторка The Village Україна Катерина Мельник запитала в людей, які мали татуювання російською й вирішили змінити їх, про те, як прийшли до цього рішення й чому для них це важливо. Вийшов текст про те, як тату можуть набувати зовсім нового сенсу, але залишатися для людей згадкою про їхній досвід.

Ми не транслюємо ці історії як правильні чи такі, які треба наслідувати. Кожен самостійно ухвалює рішення щодо свого тіла й робить це так, як вважає за потрібне.

Олександра

волонтерка, графічна дизайнерка

Мала три тату російською

У мене кілька тату російською, кожне має свою історію. На грудній клітці я набила слово «вдохновлек» – як ніби про людину, яка надихає. Насправді такого слова в російській мові немає, воно авторське, і саме це я відповідаю людям, які коментують у ньому літеру «ё». 

Мені пропонували змінити цю літеру на «ї» й закреслити її червоною лінією, але слово однаково походитиме від російського «вдохновение». Через це я поки не знайшла ідею, яка мені подобається й буде доречною. Ймовірно, я видалю це тату або закреслю слово. Думаю, так зможу показати, що в мене було російськомовне минуле, але я від нього відмовилася.

Я шукаю різні варіанти ще з моменту, коли перейшла на українську мову. Це було 10 жовтня 2022 року, у день масованого обстрілу України. Це не було причиною, а швидше останньою краплею, оскільки до цього було багато моментів, які мене підводили до такого рішення. 

Окрім того, я ще маю тату «добро», яке я робила російською, але тепер воно українською (виявилося, що це найзручніше тату). Також маю напис, що раніше означав «безмятежность», написаний лише приголосними – «бмтн». Але безтурботності більше немає, тому зараз це тату означає «бити москалів – то нормально». 

   

Катерина

викладачка англійської мови

Хоче зробити тату у вигляді вишиванки

У мене є тату-браслет на руці з надписом: «В сутках всегда будет 24 часа». Це цитата з книжки про те, як менструальний цикл впливає на менеджмент жінок і загалом про біоритми. Ці слова були дуже доречні для мене як нагадування про те, що часу достатньо, і його завжди буде 24 години, але водночас його всього лише 24 години.

 

Цьому татуюванню вже чотири роки, і, коли я робила його, то мене зовсім не тривожило те, що ця фраза буде російською мовою, оскільки до повномасштабного вторгнення я спілкувалася переважно російською. Утім, не знаю, чому тоді я вирішила робити його саме таким, бо серед п'яти моїх текстових тату це єдине російською мовою – інші українською. 

Уже в березні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення, коли з'явився простір для чогось, окрім виживання, і перший етап ментальної трансформації пройшов, я почала думати, що загалом можу змінювати й робити. Це був переломний період для мене. 

Тоді мені здавалося, що всі дивляться на моє тату, тому що насправді серед інших його видно найбільше – така іронія. Змінити його було у списку речей, які я намагалася зробити для того, щоб максимально розірвати зв'язок з усім російським. Не можу сказати, що на це рішення вплинула якась конкретна подія. Скоріше то був стан повного перезавантаження, коли мені остогидло все, що якось було пов'язано з Росією чи російською мовою. 

Зараз я ще не перебила це тату, хоча вже було чотири чи п'ять спроб це зробити. Я розглядала різні варіанти: зататуювати його у вигляді чорної стрічки, а потім думала й зовсім не торкати, боячись, що вийде некрасиво. 

Тепер хочу зробити замість нього щось абсолютно інакше й шукаю майстрів, які працюють із татуюваннями у вигляді вишиванки. Усі свої малюнки на тілі я сприймаю як частину себе, тому не засуджую себе за нього, але все ж трохи воно мені «муляє». 

   

Маргарита

копірайтерка

Переклала тату, залишивши російськомовне

У 2018 році я набила своє перше усвідомлене тату, маленький напис «сейчас». Тоді в мене в житті було багато ситуацій, коли я не знала, який вибір зробити, і це татуювання стало для мене нагадуванням, що треба все робити прямо зараз, у моменті. 

Коли я вступила до університету й переїхала до Києва, то перейшла на російську мову: це було модно для мене, я хотіла здаватися кращою, ніж є. Урешті я почала думати російською й вважала, що цією мовою можу найкраще виражати свої думки. Останні роки перед вторгненням уже відчувала, що хочу перейти на українську, але все ж саме повномасштабна війна стала тригером для цього.

У мене не було «лагідної українізації». Я заразом видалила всі російські вкладки, відмовилася від російського контенту, але зрозуміла, що викреслила все, окрім свого татуювання.

 

Мені було справді дискомфортно з тим, що воно є на мені російською мовою. Коли ж адаптувалася й мені стало комфортно виражати себе українською, то остаточно вирішила, що хочу перебити його. 

Мені не дуже подобалася ідея закрити тату умовним чорним квадратом або малюнком зверху, і я побачила допис Даши Кацуріної про її тату «привет», у якому вона змінила літеру «е» на «і». Тоді я вирішила залишити російське слово, але, як у школі, перекреслити його червоною ручкою й написати українською – «зараз». 

Я хотіла, щоб це нагадувало мені про момент ухвалення рішення, про момент переходу на українську мову, контекст повномасштабної війни та чому я це зробила, чому для мене це важливо. Зараз це татуювання мені дуже подобається, і всі, хто бачить його, кажуть, що це кльова ідея. Тепер це нагадування мені про все важливе. Не тільки про мову, а й про те, що всі можуть помилятися, але ніколи не пізно ставати кращим для себе.

   

Діана

HR-менеджерка

Хоче змінити або стерти тату

Я маю тату «будь любым», яке зробила на «Куражі» ще п'ять років тому. Тоді я була підлітком, для мене воно означало прийняття себе й людей навколо з усіма особливостями та недоліками. Це була особиста історія, коли через тату я ніби дозволила собі бути собою, приймаючи свій досвід і минуле. 

 

Моя бульбашка, як і я, була тоді геть зросійщена. Питання мови цього напису постало за лише рік-два, коли я переїхала до Харкова й моє оточення суттєво змінилося. Мої друзі були переважно українськомовні, активно волонтерили, плели сітки та збирали донейти. Тоді почалася моя особиста українізація.

Я прийняла свою ідентичність та обрала спілкуватися українською за деякий час до повномасштабного вторгнення, бо не мала аргументів, чому маю продовжувати говорити російською. Тоді я вже практично не споживала російськомовний контент і визначала для себе все російське як таке, що не є моїм і не має бути частиною мого життя. 

Якось у мене прямо запитали, чому я зробила тату цією мовою, і це було черговим тригером для мене. Маючи тату російською, я ніби впускаю цю мову у своє життя й толерую її, тому виникла ідея його позбутися чи змінити. Зараз думаю про те, який варіант буде найдоречнішим. Можливо, зміню його на «будь зміною», «будь собою» або ж залишу лише «будь».

   

Данило

художник, дизайнер

Вирішив видалити написи російською на зап'ястях

У мене є декілька написів на тілі російською, але найпомітніші на запʼястях: два слова «гореть» і «делать», щось на кшталт мого девізу. Я зробив їх у 2018–2019 роках, тоді мова була для мене лише питанням розуміння одне одного, а не маркером самоідентифікації. 

Мабуть, не було якогось чіткого моменту усвідомлення, що треба змінити тату, але коли перейшов на українську мову, то став абсолютно очевидним той факт, що з усіма написами російською доведеться щось зробити. Щось перекрити, щось виправити, а щось звести й переписати.

Мені дуже важливий сенс цих написів, тому в цьому випадку вирішив звести їх і написати ті ж самі слова українською. У мене вже було шість сеансів лазерного видалення, написи ще можна прочитати, але вже з прогалинами, і вони значно менш насичені, як порівняти з тими, що поруч. 

до

після

   

Марія

операційна директорка в Cosmos Studio

Замалювала тату

Моє татуювання – це слова з пісні Земфіри «Хочешь сладких апельсинов». Її музику мені вмикали ще з дитинства, це було моїм спогадом, чимось теплим і приємним. Оскільки це російська виконавиця, то й тату я робила мовою оригіналу. 

Думка про те, щоб перебити його, виникла ще на початку повномасштабного вторгнення, але зробила я це приблизно за рік. Хотіла його повністю змінити, але згодом виникла ідея закреслити текст червоною лінією так, ніби я викреслюю цю виконавицю й усе російське зі свого життя. 

   

Анастасія

регіональна керівниця міжнародної бізнес-спільноти

Закреслила своє тату

Перше татуювання я зробила близько семи років тому, коли розійшлася з хлопцем. Досить імпульсивно я набила наше знакове слово «нежность» як згадку про ці стосунки, воно було зі мною до повномасштабного вторгнення. Звичайно, я не думала тоді про татуювання насамперед, але коли оговталася, то зрозуміла, що не хочу мати на тілі російських слів. 

Тоді я вирішила закреслити це слово, а зверху написати «ніжність». Тепер це нагадує мені про те, що далі я рухаюся без російського, але водночас залишається спогадом про ті стосунки. 

 

У мене також є татуювання, яке я зробила близько п'яти років тому на «Куражі». Разом із подругою ми набили напис «будь любым» – це філософія заходу. Звісно, ми зробили його російською, це було нормально. Його я не вивела досі й поки не можу собі пояснити чому. 

Не хочу, щоб воно було пов'язано з чимось російським, але насамперед воно мені нагадує про «Кураж» і його філософію. Ти дійсно можеш бути будь-яким. Мабуть, тому я його досі не вивела.

   

Дора

фахівчиня з техпідтримки в IT

Вирішила залишити один із російськомовних написів на тілі

У мене на нозі було тату «стань лучше». Я зробила його, коли переживала досить складні часи, не могла знайти своє місце, втратила роботу й мала проблеми в стосунках. Тоді я почала збирати себе докупи, цей напис став нагадуванням про ці старання.

Усі свої тату я роблю імпульсивно, тому питання мови не стояло. До того ж тоді я повернулася до російської мови у спілкуванні, бо мені було складно розмовляти українською в російськомовному оточенні. 

Загалом я просто почала приводити до ладу свої малюнки на ногах і зрозуміла, що треба робити щось із цим тату, бо воно давно мене бентежило. 

Оскільки я доволі прямолінійна людина, то подумала, якщо це напис, то він і має залишитися написом. До того ж я люблю речі з історією, наприклад, коли тату перекривають лише частково й можна побачити його історію. У мене також є татуювання про «русскій воєнний корабль». Але його я планую залишити, бо це цитата.