Півсотні організацій та ініціатив об’єдналися, щоб вимагати комфортного міста для всіх – 2 жовтня збираються провести Марш за Київ. «Нас не чують окремо, тому ми об’єднались. Тепер наш голос звучатиме потужно та жорстко».

Якщо зовсім коротко: на марші вимагатимуть, аби головними для міста були інтереси мешканців, а не інвесторів, аби сторічні дерева не вирубали, а історичні будинки не зносили, щоб кожен міг безпечно та безперешкодно пересуватися.

The Village Україна запитала учасників майбутньої акції, чому вони до неї долучаються та чому закликають прийти інших містян.

Андрій Дашко

фізик, студент, учасник команди ГО Urban Crew, автор проєктів Громадського бюджету

Я йду на Марш за Київ, бо мене бісить те, що транспортні рішення ухвалюються за принципом «найменшого опору» й «особистих думок», а не на основі досліджень, моделювань і найкращих світових практик.

Бісить те, що в місті немає ефективно робочої транспортної системи, те, що маєш стояти в постійних заторах, навіть якщо їдеш в автобусі.

Транспорт у Києві деградує вже не перший рік, зменшуються випуски транспорту, збільшуються інтервали руху, пересадні вузли не працюють через будівництво ТРЦ, а старі забиті маршрутки й досі їздять містом.

Окремою проблемою є графік руху (крім метро та швидкісного трамвая): вгадати, о котрій приїде автобус, – майже неможливо!

А згадайте історію з електронним квитком: ще у 2018 році всі маршрутки мали перейти на безготівкову оплату проїзду.

Ще у 2015 році Світовий банк надав рекомендації щодо покращення громадського транспорту в місті, але, крім кількох автобусних маршрутів, нічого з цього не імплементували.

Неможливо вмовити людей пересісти з автівок у транспорт, якщо він не працює!

Бісить те, що постійно потрібно озиратись назад, їдучи на велосипеді, щоб тебе раптом не збило авто, що жене під 100 км/год на восьмисмуговій магістралі в центрі Києва. Те, що кожного року в місті на дорогах гине понад 100 людей. У той час коли міста Європи обмежують швидкість до 30 км/год, у нас досі є житлові вулиці, де дозволено рухатись 80 км/год.

Закликаю всіх киян, яким небайдуже, в якому місті вони живуть, прийти на марш, показати, що нам не все одно, що твориться з містом

Бісить те, що навіть гуляючи центром міста, ти маєш протискуватись між запаркованими автівками на тротуарах і спускатись у неінклюзивний підземний перехід, аби перейти тиху вулицю.

У той час, коли всюди у світі магістралі в містах перетворюються на затишні зелені зони, в Києві активісти мають пояснювати чиновникам, чому чергове розширення дороги та будівництво багаторівневої розв’язки посеред міста за декілька мільярдів гривень – лише погіршить ситуацію.

Коштовні капітальні ремонти вулиць, під час яких майже не змінюється геометрія, призводять до того, що швидкість руху авто лише збільшується, як і затори на них, а магістральні велосипедні маршрути обриваються на підземних переходах, де ти маєш тягти велосипед сходами.

Закликаю всіх киян, яким небайдуже, в якому місті вони живуть, прийти на марш, показати, що нам не все одно, що твориться з містом. Жителі міста мають бути залучені на всіх рівнях до ухвалення рішень у місті.

Каріна Дорошенко

менеджерка з комунікації в ГО «Місто-сад»

Я йду на Марш за Київ, бо я хочу жити в місті для людей. А в Києві виходить поки, що людина – для міста.

Наша команда «Місто-сад» виходить на марш, щоб усім у місті було комфортно. Щоб Київ став містом, де можна спокійно гуляти пішохідними тротуарами. А частину з них не підміняли намальованими «велодоріжками». Необхідно проєктувати відокремлені велодоріжки так, аби на них не було потреби виходити пішоходам і щоб на них не заїжджали автомобілі.

Нам важливо, щоб парки та сквери проєктувалися із залученням громади. Партиципація має бути головною у створенні публічних просторів. Універсальної лавки чи кольорового дитячого майданчика з однакових елементів недостатньо.

Мені важливо, щоб у місті дорослі дерева не вирубували без попереднього погодження, а замість зелених зон не будували ТРЦ. У Києві направду достатньо території для забудови без знищення зелених зон.

Мене дратує, коли історичні будівлі зносять, аби поставити багатоповерхівку чи ТРЦ у стилі на одноосібний розсуд забудовника. Особисто я живу на Осокорках, і забудова над метро, руйнування природних зон «Екопарку Осокорки», планування забудови озера Вирлиця не може залишати байдужою. Зрештою для облаштування Грецької набережної в Дарницькому районі ми щороку громадою збираємо голоси на Громадському бюджеті замість того, щоб відповідальні структури просто якісно виконували свою роботу.

Ми хочемо змін. Бо ці зміни сприятимуть перетворенню Києва на місто-сад.

Закликаю інших містян підтримати марш, бо нам разом тут жити. І якщо ми хочемо жити в зеленому, красивому місті, де комфортно всім, то маємо показати своєю участю, що нам не байдуже майбутнє Києва.

Юлія Миронюк

фахівець із питань інклюзивності та мобільності, представниця ГО «Доступно.UA»

Мене насправді дуже-дуже багато всього бісить у Києві. Найперше – це те, що в нас зараз декларується, нібито Київ зручний для всіх, але при цьому досі з’являються факапи, через які можна вбитися. Я йду на Марш за Київ, аби цього не було.

Кілька років тому сталася неприємність, через яку я потрапила до лікарні. У 2017 році я випала з візка та сильно травмувалася. Це сталося на розі Городецького та Хрещатика, причому на наземному переході, який за рік начебто відремонтували. Але роботи зробили неякісно, бруківку поклали не дуже щільно, між нею та бордюром лишилися ямки, в яких застрягло колесо. Візок зупинився, а я полетіла.

Багато чого робиться в Києві саме для галочки. Зробили, а наскільки якісно – нікому не цікаво. Є державні будівельні норми, в яких прописані стандарти щодо інклюзивності. Але реалізуються вони абияк, на око будівельників.

Закликаю приєднатися до Маршу за Київ, аби показати владі, що нас, невдоволених, набагато більше, ніж може здаватися в соцмережах

Згадаємо недоступні сходи на Пейзажній алеї. Уже одні збудували, багато було критики та коментарів, що можна було б зробити щось більш доступне. Але зараз знову роблять ще одні такі самі сходи, ніби це ок.

Або три роки робити пандус на Поштовій? Вибачте, це дуже довго. І такі приклади можу ще довго перераховувати.

Закликаю приєднатися до Маршу за Київ, аби показати владі, що нас, невдоволених, набагато більше, ніж може здаватися в соцмережах. Проблем у місті багато, й дуже різних. Ми часто про це говоримо, але, можливо, не настільки голосно, щоб донести до влади. Нарешті хочеться, щоб нас почули.

Марія Назарова

викладачка домедичної допомоги, засновниця ініціативи «РеаніМетро»

Я йду на Марш за Київ, бо мене бісить, що Київ перетворюється на абсолютне некомфортне для життя місто. Через те, що в ньому все менше є чим дихати, все більше руйнується історичних культурних пам’яток і зелених зон.

Я не хочу жити в місті, де чиновникам абсолютно начхати на містян, де вони готові нічого не робити, навіть коли йдеться про смерть людей і є спосіб на це вплинути.

Моя ініціатива «РеаніМетро» допомогла зрозуміти, що зараз саме так і є. Нам знадобилося два роки боротьби з міською владою, щоб встановити на станціях метро дефібрилятори, які рятують життя.

Фото: Герман Крігер

На минулому тижні в нас була зустріч із метрополітеном, бо вони досі не навчили своїх співробітників надавати домедичну допомогу. Навчили поліцейських у метро, але не співробітників метрополітену. Але ж саме співробітники мають більше шансів контактувати з пасажирами, яким може стати зле. Та навіть зрештою самим працівникам метро може знадобитися допомога, тому що вони працюють на небезпечній роботі! Так от під час зустрічі з метрополітеном я почула: «Якщо ми будемо надавати допомогу, метро встане. Ми не хочемо цього робити». Ці люди за підтримки інших чиновників вищого рівня фактично прирікають киян на смерть, якої можна було б запобігти.

Я не хочу жити в місті, де чиновникам начхати на своїх містян.

Закликаю інших мешканців міста прийти на марш. Упевнена, що в кожного є щось, що йому або їй болить найбільше. Якщо ви хоч раз у житті писали звернення на 1551, тому що у вас затопило двір, зруйнована дорога або неосвітлена вулиця, або ви не писали, але це вас весь час бісило, то приходьте на марш.

Приєднуйтеся до тієї колони, яка найбільше показує проблему, що вам болить. Особисто я б закликала приєднатися до колони за безпечний і комфортний громадський транспорт. І, як не дивно, до цієї колони я закликаю приєднатися саме автомобілістів. Бо в їхніх інтересах зробити так, аби найбільше людей користувалося громадським транспортом. Тоді вони будуть менше стояти в заторах на власних автівках.

Олена Медведенко

представниця ініціативи «Дикий лівий» і громади Микільської Слобідки

Я йду на Марш за Київ, бо мене бісить, що ми майже втратили Дніпро, його береги, острови та схили. Береги річок та озер продають, нам обмежують доступ, знищують біорізноманіття й осередки природи в передмісті.

Правий берег Дніпра зараз – це суцільні магістралі, гранітні плити, фем і промзони, але зараз ми ще маємо шанс урятувати лівий берег від такої долі.

Я мешкаю на Микільській Слобідці. Громада тут уже 15 років бореться за повернення особливо цінних земель для створення природного парку, як це передбачає Генеральний план Києва. Численні суди, акції протесту, цілодобове чергування на барикадах, сутички з «тітушками» забудовника на Микільсько-Слобідській, 1, 7-9 – це наш біль і буденне життя, про які не знає Київ.

Наша проблема не локальна, такі самі проблеми мають і сусідні райони Лівобережжя, тому ми хочемо об’єднати зусилля.

Лівий берег Дніпра урбанізується шаленими темпами, кількість населення зростає, а зелені зони зникають. Забудова наблизилася вже впритул до самого Дніпра. Комунальні підприємства та забудовники безкарно знищують історичний ландшафт Київських гір і долини річки Дніпро та його біорізноманіття. Ми не можемо цього допустити – ми за «Дикий лівий».

«Дикий лівий» – це ініціатива проти забудови та бетонування берегів Дніпра. Ми хочемо показати на прикладі берега Микільської Слобідки, як громада, об’єднавшись, може захистити своє право на екологічну безпеку й історичну спадщину, повернути вкрадені береги та створити парк. Плануємо реалізувати проєкт ревіталізації знищених ділянок берега та створити цілісний концепт природного, доступного берега з рекреаційними маршрутами й активними зонами. Щоб показати всім, яким може бути «Дикий лівий» – увесь лівий берег Дніпра, дружній, як до людини, так і до природи.

Ми закликаємо всіх мешканців Лівобережжя, кому відгукуються проблеми недоступності берегів Дніпра, їхні забудова та бетонування, прийти на Марш за Київ і приєднатись до нашої колони «Дикий лівий».

Сергій Гончаров

науковець, представник ГО «Наукова унія»

Я йду на Марш за Київ, бо мене бісить невидимість учених, бісить відсутність експертизи під час ухвалення рішень у місті – під час будівництва, реконструкції транспортних розв’язок, прокладанні нових маршрутів, створення або ремонту зелених зон. Мене бісить відсутність адекватної кількості шкіл і дитсадочків у місті.

Подивімося на кількість побудованих ЖК і будинків на Позняках та Осокорках і спробуємо згадати, скільки там відкрили нових дитсадків і шкіл. Або не нових, а хоча б таких, аби люди могли віддати своїх дітей, і це не коштувало всі гроші світу. Згадаймо реконструкцію Шулявського моста, на яку витратили купу грошей, при тому, що в експертного середовища були до проєкту питання. Згадаймо станції метро, які не мають адекватних виходів (під адекватними я маю на увазі виходи на всі сторони від дороги, що мають ліфти для людей з інвалідністю та тих, хто користується візками). Наприклад, станції «Житомирська» або «Виставковий центр». І це станції не 1960 року побудови, а ті, які відносно нещодавно відкривалися.

Думаю, всім зрозуміло, що без освічених людей, без адекватної освіти, починаючи з дошкільної та шкільної та завершуючи університетською, не може бути адекватного суспільства, не можуть відбуватися зміни, не можуть ухвалюватися адекватні рішення. Тому приходьте на марш.

Олександра Хмарна

комунікаційниця ГО «Екодія»

Я йду на Марш за Київ, бо мене бісить, що в нашому місті майже ніколи неможливо перебувати на вулиці. Там або спека, або смог, або ще якісь явища, до яких би можна було адаптувати місто. Але ми цього не робимо, тому що краще поставити десь новий ЖК.

Дослідження показують, що наслідки зміни клімату, як-то спека, набагато гірше відчуваються в містах. Цього літа міряли температуру природних (трави, землі) та штучних (асфальту) поверхонь. Температура асфальту, бетону виявилася набагато вищою.

Коли в таке спекотне літо йдеш вулицею, на якій немає жодного дерева, бо все заставлене будинками та парканами, набагато важче фізично це витримувати. Особливо людям, у яких є серцево-судинні захворювання. Та і я, молода, відносно здорова людина, не можу бути на вулиці за температури +30°C. Розширення зелених і блакитних зон допомагає буквально знижувати температуру та дає можливість дихати легше.

Треба приходити на марш, аби показувати: це наше місто. І ми маємо право вирішувати, як йому розвиватися

Зараз ініціатива «Екопарк Вирлиця» бореться за те, щоб озеро не забудували черговим торговим центром. Абсолютно все навколо озера заставлене будинками. Як людям жити там, де немає ані дерев, ані водойм, ніякої природи взагалі?

Треба приходити на марш, аби показувати: це наше місто. І ми маємо право вирішувати, як йому розвиватися. Ми, а не якась абстрактна влада, яка сказала, що ми можемо знести десь іще одну історичну будівлю. І якщо цього не розуміють за замовчуванням, то треба збиратися разом, об’єднуватися та це показувати.

Валентин Десятник

працівник громадського сектору, координатор колони «Увімкніть гарячу воду»

Я йду на Марш за Київ, бо мені не подобається жити та розвиватися в місті, яке не є дружнім до містян і гостей. Місто вмирає в заторах, місто не дихає чистим повітрям, місто не шанує та не зберігає свою історію, місто не має ефективних процедур залучення громади до ухвалення рішень і ще багато «не», «не», «не».

Оргкомітет маршу запропонував мені скоординувати колону «За гарячу воду!», і я погодився, звісно ж. Ця міська проблема не залишає киян і киянок байдужими багато десятиліть, за вийнятком хіба продавців бойлерів. (посміхається)

Моя мама працювала в ЖЕКу, я не з газет чи телевізора знаю, наскільки все запущено в царині житлово-комунального господарства столиці: постійні ситуаційні ремонти, відсутність чіткої стратегії реформування галузі, абсолютно непрогнозована відсутність водопостачання місяцями, раптові відключення, стара зношена енергозатратна система опалення, довга мережа теплотрас (це дається взнаки на енергоощадності та вартості для кінцевих споживачів). Найбільш аварійні райони: Виноградар, Галагани, Південна та Микільська Борщагівка, Поділ, Нивки, Куренівка, Оболонь, Відрадний і Чоколівка. Це я ще не згадую про якість так званої «питної» води з крана.

Місто – це насамперед люди, які тут живуть! Переконаний, що кияни мають бути активними у відстоюванні своїх прав. Мені, як киянину, здається, що «вилизування» вулиць, мости в нікуди й постійне латання дірявого асфальту – безумовно, актуальні завдання міської влади, але лише після того, коли у квартирах містян буде тепло та з крана тектиме гаряча вода. Саме з цією вимогою виходжу на марш і запрошую всіх, кому не байдуже майбутнє нашого міста.

Як приєднатися до Маршу за Київ

«Марш за Київ» відбудеться 2 жовтня. Початок о 14:00 на площі Конституції, біля Верховної Ради. Маршрут пройде через Банкову та завершиться біля будівлі КМДА. Там о 16:20 організатори зачитають свої вимоги. Після чого розпочнеться рейв.

Організатори просять зареєструватися на марш у Telegram-боті (це бажано, але не обов’язково, можна просто прийти на марш у визначений час).

Марш буде проходити без прапорів, згадок політиків. Ознайомитися з повним переліком вимог можна тут. Вимоги відставок на акції заборонені.

Учасників поділять на колони. Наприклад, будуть такі:

  • «Це вільний Поділ»
  • «Антизабудовна колона»
  • «Опустіть бісові бордюри»
  • «Будуйте велодоріжки»
  • «За спадщину з «Квітами»
  • «Колона орендарів житла»
  • «Екологічна колона»
  • «Модернізм – наша спадщина»
  • «Кияни за освічене місто»
  • «Збережемо природу Нацпарку Голосіївський»
  • «Увімкніть гарячу воду»
  • «Садиба Барбана»
  • «Дикий лівий»

Проглянути повний список колон, долучитись до якоїсь із них чи створити свою можна в тому самому Telegram-боті.