Люди в місті«Ми прилетіли, бо тут дешево й не потрібна віза»: туристи з країн Перської затоки про Україну

Безвізовий режим, прості правила в’їзду й екскурсії на Чорнобильську АЕС – туристи з країн Перської затоки розповідають, чому вирішили приїхати саме до України. Вони розповідають, як долають мовний бар’єр, переплачують за готелі та сперечаються з кондукторами.

За даними Держприкордонслужби, за перше півріччя 2021 року Україну відвідали понад 17 тисяч туристів із Саудівської Аравії, ОАЕ, Кувейту, Оману, Катару та Бахрейну. На першому місці – Саудівська Аравія (14 тисяч туристів за 6 місяців). Це в десятки разів більше за попередні роки.

Із Саудівської Аравії можна виїхати тільки в декілька країн, серед яких Україна була найкращим варіантом. Для нас це нова країна, про яку ми знали небагато. Загалом приїхали на три тижні, але плануємо повертатися ще.

До поїздки в Україну ми не знали одне одного й випадково познайомилися тут, на Хрещатику. Тепер ми друзі й разом гуляємо Києвом.

Перед тим, як прилетіти в Україну, ми не читали про її особливості та культуру. Але знали, що це недорога країна й тут багато красивих дівчат. (Єдине, що дивився Монд перед приїздом в Україну, – це відео про Чорнобиль)

Одна з причин, чому я відвідав Україну, – це Чорнобиль. Це була групова екскурсія, яку ми замовляли через агенцію в Києві. Нас відвезли автобусом у Чорнобиль. Сама екскурсія тривала з ранку до вечора. За нашими мірками була достатньо дорогою – приблизно сто доларів.

Нам подобається відвідувати церкви, собори й Арку дружби народів. Ми ще плануємо побачити Офіс Президента. Узагалі, ми дуже любимо гуляти й дізнаватися щось нове, тому часто виходимо за межі центру міста.

Ми також відвідали Одесу та Львів. Кожне з цих міст унікальне й має свою атмосферу, тому ми не можемо визначити, яке сподобалося найбільше. Проте через архітектуру Львів видався нам більш європейським, аніж Київ.

Києвом пересуваємося або пішки, або їдемо на метро, яке ми обожнюємо. Це дуже зручний транспорт, якого в нашій країні поки немає. Якщо ж нам потрібно довго їхати, то викликаємо таксі через сервіси Bolt чи Uber. Якщо порівнювати ціни на таксі в Україні та в Європі, то вони цілком адекватні. Але, як нам здалося, є й дешевші сервіси.

Автобусами та тролейбусами ми майже не користуємося, тому що там незручно оплачувати проїзд і кондуктори майже завжди не спілкуються англійською. (Монда хотіли оштрафувати у тролейбусі, коли кондукторці здалося, що він не заплатив за проїзд. Жінка погрожувала його оштрафувати, порозумітися допоміг інший пасажир, який говорив англійською).

За три тижні в Україні ми жили в готелях, апартаментах, які знімали через Airbnb, і хостелах. Узагалі, ми бекпекери й намагаємося самостійно шукати недорогі помешкання, тому найчастіше зупинялися саме в хостелах.

Зараз ми живемо в кілометрі від центру в капсульному хостелі. Це наш фаворит, оскільки він чистий і тихий.

Куди б не йшли, всі вивіски написані кирилицею, й ми нічого не розуміємо. Тому дуже важко комунікувати з людьми й найбільша складність для нас – це мова. Особливо у Львові, там у закладах і на вулицях майже ніхто не спілкувався англійською.

Загалом нам подобаються люди в Україні. Вони привітні й постійно усміхнені. Було лише декілька історій, коли до нас ставилися не дуже ввічливо. (Мохаммед розповідає, як до нього підійшов поліцейський, коли він курив на вулиці. За його словами, полісмен вимагав паспорт і спілкувався грубо).

Також нам дуже імпонує клімат в Україні, тому що тут він помірний, а в нашій країні температура вдень сягає 50°C.

Загалом Київ для нас – одне з найчистіших міст, яке нам вдалося побачити. У нашій країні скрізь лежать цигарки, бо всі їх викидають прямісінько на дорогу. А в Україні такого немає, вулиці чисті й акуратні. Проте тут на вулицях дуже багато безхатьків. У Саудівській Аравії такого немає, і це досить незвично для нас.

Ми брат і сестра. Приїхали в Україну на три дні разом із родиною. Основною причиною, чому для відпочинку вибрали саме Україну, була ціна. Ми знали, що тут досить дешево й водночас красиво.

Узагалі, в Саудівській Аравії дуже часто говорять про Україну, бо сюди можна приїхати без візи, а інші країни її вимагають. Аби прилетіти в Україну, нам потрібно лише зробити страхування та здати тест на ковід.

Ми нічого не знали про Україну перед тим, як сюди прилетіти. Хотіли, щоб Київ нас здивував, тому нічого заздалегідь не читали про це місто. Ми часто запитували в місцевих, куди туристам обов’язково потрібно піти. Але через мовний бар’єр зазвичай було складно зрозуміти одне одного. У кафе, ресторанах, на вулиці – всюди складно знайти тих, хто спілкується англійською. Але якщо нас не розуміють, то ми вмикаємо гугл-перекладач, і тоді все окей.

У Саудівській Аравії часто кажуть, що в Україні дуже приємні й добрі люди. І це правда. Українці завжди готові допомогти, навіть якщо не розуміють мови.

Для нас трохи дивно, що тут дуже багато старих будівель. Ми не дуже розуміємо, з чим це пов’язано й чому деякі мають занедбаний вигляд. В Ер-Ріяді, столиці Саудівської Аравії, більшість будівель модерні. Звичайно, є й ті, що побудували 30 років тому, але їх набагато менше.

Ми живемо в готелі «Козацький» у центрі Києва. Оскільки в нас велика сім’я, яка складається з п’яти людей, ми забронювали дві кімнати, що обійшлися нам у 4000 за одну ніч.

Найбільше в Києві нам подобаються краєвиди та красиві місця, яких тут багато, а також їжа. Ми були в ресторанах і кафе з традиційною українською кухнею та куштували дуже смачний борщ. А ще ми обожнюємо стрит-фуд, особливо бургери та картоплю.

Також нам подобається те, що Київ добре організований і тут є метро. Ми вперше його побачили. Це був справжній сюрприз для нас. Київ – дуже чисте місто. Ми взагалі не бачили брудних вулиць.

За ці три дні ми змогли прогулятися Києвом і разом із сім’єю поїхати в Чорнобиль, про який нам розказали місцеві. Це була індивідуальна екскурсія, до міста ми діставалися на таксі. Для нас історія Чорнобильської катастрофи стала великим здивуванням, оскільки ми ніколи не чули про це й загалом не знали нічого про історію України. У якийсь момент було трохи лячно ходити таким порожнім містом і розуміти, що тут відбулося 35 років тому.

Україну вибрали, адже тут небагато карантинних обмежень. Нам лише потрібно було показати ПЛР-тест і сертифікат про вакцинацію.

Ми приїхали на тиждень до Києва, після чого відвідаємо Львів.

Живемо в п’ятизірковому готелі. Нам здалося, що через велику кількість туристів сильно підвищили ціни. Одна ніч коштувала приблизно 6000–7000 гривень, і разом з усіма послугами проживання обійшлося в майже 50 000 гривень.

Нам не сподобався досвід в аеропорту. Черги були приблизно дві години, і персонал не спілкувався англійською. А швидкі лінії доступні лише громадянам України – це нам теж не сподобалося.

Ми багато гуляли Києвом, і нещодавно нас провели центром та урядовим кварталом. Під час туру найбільше сподобався Маріїнський парк.

Ми з чоловіком приїхали в Україну, тому що зараз у нас це тренд. По-перше, сюди дуже легко дістатися, бо не потрібно робити візу й немає жорстких карантинних вимог. По-друге, тут красиві вулиці, будинки та є річка. А також привітні люди, із якими легко спілкуватися.

Для проживання ми вибрали готель, який бронювали через Booking. Він для нас трохи дорогий, але не критично.

Гуляти ми любимо в центрі на Хрещатику, біля Дніпра, а також нам подобається ходити магазинами. Щодо їжі, наш фаворит – «Львівські круасани». Там недорого та смачно. Це, мабуть, наше улюблене місце в Києві.

І хоча в нас часто виникали проблеми з мовою, відпочинок в Україні став одним із найкращих, тому ми обов’язково повернемося.

Я дуже захоплююся історією, тому захотів дізнатися про Україну та її людей. На подорож мене надихнуло відео індійського блогера, який побував у Києві та Чорнобилі. В Україну я приїхав на три дні та планую повернутися ще раз восени, щоб подивитися на життя в селах. До цього літав до Росії, втім, там не відчував такого зв’язку з оточенням, як тут.

Мені подобається поведінка місцевих людей. На вулиці тут усі займаються своїми справами й не заважають іншим. В Індії ж часто місцеві витріщаються на дівчат і намагаються втрутитися в чужі справи.

Коли приїхав до Києва й дістався Хрещатика, багато фотографував архітектуру тут.

Часто в кафе та ресторанах офіціанти не знають англійської, це незручно. Утім, спільну мову все-таки можна знайти.

Фото: Максим Когутяк

Текст: Анастасія Кузьменко, Максим Когутяк