Спільнота військових і ветеранів ЛГБТ створюють окремий військовий підрозділ. Це буде одна з мотопіхотних частин Збройних сил України. Контракт із новим взводом можуть підписати усі охочі, зокрема й дружні до ЛГБТ гетеросексуальні союзники.

Особистість охочих вступити в частину ЗСУ і сам підрозділ залишатимуться в таємниці. Взвод буде виконувати завдання безпосередньо на лінії зіткнення. Перед службою кожен боєць пройде співбесіду з командиром, отримає вишкіл і державну сертифікацію.

Новина викликала реакцію суспільства. Частина людей підтримала ініціативу, частина осудила. Однією з основних тем осуду стало те, що начебто цей взвод фейковий і створений із подачі російської пропаганди, щоб дискредитувати українські Збройні сили.

Ми поспілкувалися з Віктором Пилипенком, ветераном, відкритим геєм, який майже два роки воював на Донбасі. А пізніше, уже після служби, зробив публічний камінг-аут. Він розповість, хто та для чого формує цей взвод, які цілі в об’єднання «Українські ЛГБТ-військові і ветерани за рівні права», а також про те, чому пішов на камінг-аут, чи не шкодує про рішення та що радить побратимам й посестрам, які теж належать до ЛГБТ-спільноти.

Про війну, камінг-аут і волонтерську діяльність

Як потрапив на війну

У 2009 році я був на строковій службі, де отримав свою військову спеціальність. Це були війська протиповітряної оборони. А коли почалася війна, пішов добровольцем на фронт. Це був вересень 2014 року. Я приєднався до добровольчого батальйону «Донбас».

Спочатку ми виконували бойові завдання на Луганщині. А потім, з лютого 2015 року, шість місяців я брав участь у Широкинській кампанії. Фактично це була найгарячіша точка фронту, що почалася в лютому 2015-го. Я був стрільцем-санітаром. Витягував із поля бою поранених і надавав їм першу невідкладну медичну допомогу. А також був гранатометником. Працював із СПГ-9 73 калібру. Це протитанкова гармата. Загалом на фронті провів майже два роки.

Атмосфера серед військових на фронті

На фронті не було дискримінації. Були побутові жарти про геїв: мило, лазня. Але на цьому все й закінчувалося. Але люди, із якими я служив, не знали, що я гей. Тоді був відкритий дуже обмеженому колу осіб: сестра та її чоловік, кілька друзів – і все. Довгий час я не відкривався. Пішов на це тільки у 2018 році, під час виставки фотографа Антона Шебетка «Ми були тут» про ЛГБТ+ учасників бойових дій.

Камінг-аут

У мене був час, щоб зрозуміти, навіщо мені камінг-аут, навіщо це країні, заради якої я борюся. Зрештою наважився на цей крок. Зазвичай інші хлопці й дівчата з ЛГБТ-спільноти залишаються закритими майже все життя. Була така статистика, що тільки 5% українців мають у друзях і спілкуються з відкритими ЛГБТ-представниками. Але ЛГБТ-людям треба менше боятися. Гомофоби, які плюються на геїв, коли бачать твоє реальне обличчя, змінюють ставлення на позитивне.

ЛГБТ-людям треба менше боятися

Дуже хвилювався, як відреагують мої побратими. Але я отримав стільки підтримки. Це було щось нереальне! Вони навіть заступалися, коли гомофоби здійснювали напади на мене. Мій побратим, який учиться на священника, напав на мене. До того ж зробив це в День поминання всіх загиблих у війні. Це сталося 29 серпня 2019 року біля стін Михайлівського монастиря. Я прийшов поспілкуватися з побратимами. Якраз спілкувався з чоловіком, якого витягував з поля бою й надавав першу невідкладну допомогу. Я відчув удар ззаду. Повернувся й побачив цього побратима. Я просив його припинити й не робити цього. Свідомо не давав йому відсічі, щоб не перетворювати все на цирк. Бо все ж таки це поминальний день. Звісно, його швидко відтягнули. Побратими засудили цей напад. Водночас була невеличка група гомофобів, але їх було значно менше, аніж підтримки.

Що було після війни та камінг-ауту

Після фронту змінив багато робіт. За фахом я лінгвіст (англійська та французька мови). Ще під час строкової служби до мене прив’язалося прізвисько Француз і збереглося також під час війни.

Після того, як повернувся з війни, працював в ІТ-компанії копірайтером. Потім із побратимом ми планували відкрити бізнес. Їздили на заробітки на Захід: Польща, Німеччина, Швеція. Але не вийшло на справу назбирати грошей. Потім працював редактором на студії кіновиробництва. Паралельно займався правозахистом. Наразі я веду два правозахисні проєкти. Ми співпрацюємо з іноземними фондами. Зокрема, я працюю в організації «Точка опори», займаюся проєктним менеджментом.

З 2018 року намагаюся доносити інформацію, що ЛГБТ-люди є на фронті

Живу в селі за 80 кілометрів від Києва, бо не можу собі дозволити жити у квартирі в місті. Це я так кажу, бо постійно закидають, що ЛГБТ-активісти – це грантожери. Звісно, якщо вести п’ять проєктів одночасно, тільки там спалювати життя й не спати, то так, цілком можливо отримувати більшу зарплату. Але я не женуся за цим. Хочу бути ефективним, тому не витрачаю ресурси на все й одразу.

З 2018 року намагаюся доносити інформацію, що ЛГБТ-люди є на фронті. Як уже зрозуміло, я став першим відкритим геєм-ветераном. Після мене камінг-аути зробили ще люди. Поодинці. Десь уже вісім чи дев’ять осіб. Кожен із нас розповів свою історію у війні.

Разом ми створили спільноту «Військові ЛГБТ», куди закликаємо долучатися інших ЛГБТ-військових. У нас є одна загальна група – «Військові ЛГБТ та наші союзники». А є підгрупи для знайомств. Наприклад, спільнота для дівчат «Посестри», яку координує військова, відкрита лесбійка Настя Конфедерат. Є група для хлопців і бісексуалів «Ахіллове братство», яку координую я та волонтер-парамедик, відкритий гей Микола Будерацький. А також є спільнота «T*Rainbow military» для трансгендерних військових. Її адмініструє Вікторія Дідух.

Підрозділ ЛГБТ-військових: що це й навіщо

Загалом у нашій спільноті вже більше 100 людей. Серед учасників є польові командири. Зараз один із них комплектує штат свого взводу в мотопіхотній бригаді. Він спочатку звернувся до нас за волонтерською допомогою. Ми допомогли йому самі, а також підключили й інших волонтерів, щоб забезпечити цей взвод усім необхідним. Ну й основна потреба була в особовому складі. Так ми вирішили створити взвод, куди ввійдуть, власне, ЛГБТ і ЛГБТ-френдлі люди. Ми запрошуємо підписати контракт із цим взводом.

Спочатку ми поширювали інформацію тільки між своїми, всередині спільноти. У нас була ідея закликати наших ЛГБТ-учасників, які зараз перебувають на службі й на фронті, перевестися в цей підрозділ. Багато з них виявили таке бажання. Але питання в тому, що в Збройних силах України є величезна проблема з кадрами, тому перевестися з одного підрозділу в інший майже не реально. Особливо, якщо різні бригади. Це дуже проблематично.

Саме тому ми вирішили зробити публікацію в нашому Facebook і закликати людей вступати в цей взвод. Зокрема, тих, які планували вступати в ЗСУ, але боялися гомофобії. Одразу на це звернула увагу преса. Хоча ми ні до кого не зверталися. Інформація почала циркулювати й викликати різні реакції.

«ЛГБТ-підрозділ – це російська пропаганда»: звідки такі ідеї

Це принцип гнилого оселедця: коли в тебе жбурляють гнилою рибиною, ти відбиваєшся, але сморід залишається. Принцип часто використовують для чорної пропаганди. Вигадали цей фейк і розпустили.

Усе почалося з нашого сайту. Він має українську реєстрацію. Але сайт створений у конструкторі Tilda. Навіть Британське посольство використовує Tilda, оскільки якісного українського аналогу немає.

Власником цього конструктора, фактично, є офшори. Якщо перевіряти, то постійно висвітлюється нова IP-адреса. У нас показувало Швейцарію та Францію. Якщо перебувати територіально ближче до Росії, то висвітлює Росію. Наші опоненти, праворадикали, причепилися саме до Tilda й зробили скриншоти, наче наш сайт зареєстрований у Москві. Почали говорити, що ми фейк і закид російської пропаганди.

Ми подаємо дуже важливий меседж українському суспільству

Журналіст каналу «Україна 24» взявся за тему нашої ініціативи створити ЛГБТ-підрозділ і за ідею, що це може бути російська пропаганда. Він зв’язався з речником Генштабу Богданом Сеником і показав йому публікацію праворадикала Андрія Медведька, який входить в угрупування «Праві ветерани». Медведько – один із перших написав про те, що ми фейк. Речник Генштабу сказав, що не знає про формування такого взводу. А також прокоментував, що це може організувати російська пропаганда, щоб дискредитувати українську армію.

Звісно, пан Сеник не знає про формування взводу. Ми йому не повідомляли. Ми лише допомагаємо як волонтери знаходити фахівців із числа ЛГБТ та дружніх до ЛГБТ людей та агітувати їх підписати офіційний контракт. Зв’язок сайту з Москвою можна перевірити. Сайт цілком український. Єдина проблема полягає в особливостях самого конструктора Tilda, але хто працював з ним, знає, що Tilda й російська пропаганда не мають нічого спільного.

Ми подаємо дуже важливий меседж українському суспільству. Коли взвод почне діяти, військові фахівці побачать, що він нормально функціонує. Можливо, через певний час цей взвод зробить колективний камінг-аут. У колективі це робити все ж таки легше й безпечніше.

Тоді ми зможемо показати розвиненому західному світу, що ЗСУ реально прогресивні й навіть мають такий френдлі взвод ЛГБТ. У нього ж увійдуть не тільки ЛГБТ-люди, а й гетеросексуали, які мають френдлі погляди. Це важливо. Ми покажемо взаємодію гетеросексуалів і ЛГБТ. Покажемо, що суть не в сексуальній орієнтації. Взаємодія та співпраця базується на спільних поглядах на майбутнє країни. Насправді ж важливо, яка ти людина, а не яка в тебе орієнтація.

На наш погляд, це позитивно вплине на імідж України загалом і ЗСУ, зокрема. А також зможе пришвидшити допомогу з боку цих держав для нас. Тому що російська пропаганда ліпить з України таку собі фашистську державку, болотце. Українські праворадикали тільки роздувають усе це. Цікавий факт, що наші опоненти, праві радикали, називають себе ветеранами, хоча багато з них навіть не брали участі в бойових діях. Але попри це образ ветерана формується. Але проблема навіть не в цьому, а в їхній опозиції до нас, маргіналізації нашої участі у війні та ставленні під сумнів те, що ми працюємо на благо України.

Українське суспільство після Майдану дуже виросло та прогресувало. Власне, це ми хочемо показати.