Люди в місті«Незручно заряджатися 5 годин»: Як нестача інфраструктури може змусити відмовитись від електрокара

2020 року українці придбали 7 455 електромобілів – майже так само, як минулого року. Попри те, що кількість електрокарів в Україні зростає, іноді їхнім власникам бракує умов та інфраструктури для комфортної їзди.

Артем Цюпко їздив на Tesla Model S 3 роки, але після другого поламання вирішив продати її, адже ремонт може тривати місяцями, а необхідних запчастин в Україні немає. Майя Бабич, власниця електричного Fiat 500, поїздила на ньому лише 4 місяці. Каже, що заряду не вистачало для комфортного пересування містом протягом дня, а чарджери по Києву майже завжди зайняті запаркованими автомобілями.

Говоримо з людьми, які відмовилися від електрокарів на користь бензинових авто, про головні незручності та проблеми, з якими вони стикнулися. Дізнаємося, як варто покращити інфраструктуру для електромобілів.

Чому обрав електромобіль

Я їздив на Tesla Model S досить довго – майже 3 роки. До електрокара їздив на бензиновому авто Citroen.

Причин купити Tesla було декілька. Перша – це економія. На ввіз електромобілів в Україну нульове мито, тож купівля Tesla обійшлася мені десь на 5 тисяч доларів дешевше, ніж автомобіля такого самого класу на бензині чи дизелі. Друга причина – хотілося нового досвіду. Ну, а третя – це престижно.

У бензиновому авто мене загалом усе влаштовувало, але я розумів, що електрокар – це екологічніше. Мене подобалася ідея, що на цьому авто я не буду забруднювати довкілля. Плюс, це певна економія на бензині.

Tesla не можна порівнювати з бензиновою машиною, це абсолютно інший досвід водіння. Авто розганяється до 100 кілометрів за три із копійками секунди, при цьому воно абсолютно безшумне. Tesla дуже футуристична, у салоні всього 2 кнопки – аварійка та для відкриття бардачку, усе решта – на екрані.

Чому відмовився від нього

У цього авто є декілька мінусів, які змусили мене знову пересісти на бензиновий автомобіль.

Перша причина – недостатньо розвинена інфраструктура для електромобіля в Києві. Загалом зарядок у нас достатньо, але більшість із них повільні. На деяких треба заряджати машину всю ніч, на найшвидших – 4–5 годин. Це дуже сильно прив’язує до місця.

Києвом пересуватися зручно, але далі Житомира чи Рівного на ній уже не поїдеш, тому що сидіти на заправці 5 годин і чекати, поки вона зарядиться, – не дуже зручно. А таких зарядок, як у Європі чи Америці, які за 40–50 хв заряджають авто, в Україні немає. Два Tesla Supercharger мали поставити по трасі на Львів, але поки що їх немає.

Тобто зараз їздити на Tesla на дальні відстані незручно, це машина суто для Києва. Але однаково бажано мати свою зарядку, тому що ходити заряджати її до найближчого торгового центра – також незручно. В ідеалі, це авто для людей, які мають приватний будинок і можуть заряджати його в себе вдома вночі, а вранці спокійно поїхати на роботу.

Особисто в мене зарядка була в офісному центрі, іноді заряджався на платних зарядках у місті. Вартість дуже сильно залежить від зарядки, але в середньому це десь 300–400 гривень.

Повного заряду моєї моделі вистачало на 300 кілометрів, але це за ідеальної їзди – якщо дотримуватися швидкості 60–90 км/год і сильно не газувати. Якщо їздити більш агресивно, заряду вистачає на 200–250 кілометрів. Умикаєш кондиціонер чи обігрівач, заряджаєш телефон – і батарея сідає швидше.

У мене кілька разів бувало таке, що зарядка закінчувалася десь за Києвом і доводилося зупинятися та заряджатися кілька годин. Якось батарея майже повністю сіла за 10 кілометрів до Житомира. Довелося з усіма вимкненими приладами доїхати до чарджера, щоби батарея не розрядилася повністю, а потім довго чекати.

Коли я користувався Tesla, моє пересування обмежувалося в основному Києвом та областю. У ту саму Одесу я на ній не міг поїхати, тому що це було супернекомфортно через відсутність швидких зарядок на трасі. Коли треба було їхати на дальні відстані, я просто мінявся машинами з кимось із друзів.

Друга причина – відсутність авторизованих сервісів в Україні

Другий дуже некомфортний момент – в Україні немає авторизованих сервісів. У нас є фірми, які завозять Tesla, розбираються в них, але однаково в мене було два випадки поламання, причини яких довго шукати й місяцями ремонтували, бо потрібно було довго чекати на запчастини. Хоча насправді це були дрібниці, які на авторизованих сервісах могли б полагодити за умовних пів дня.

Третя причина пов’язана з попередньою – це дороге обслуговування. Два поламання, які трапилися в моєму авто, були незначні, але оскільки потрібних запчастин в Україні не було, сервіс обійшовся мені досить дорого. До того ж довелося довго чекати. Та й узагалі, будь-яке поламання на Tesla в рази дорожче, ніж на бензиновому авто.

Варто сказати, що з часом ситуація в Україні покращується, у нас стає все більше компаній, які займаються автомобілями Tesla, але поки що сервіс далекий від ідеалу.

Усі авто Tesla в Україну завозять із Європи чи США: відповідно, не всі функції працюють у нас відразу, їх треба адаптувати під нашу країну. Наприклад, у мене не було навігації та карт України, не було підключення до телефону. Усе це можна зробити, але коштує недешево. Мені казали, що для того, аби під’єднати всі функції, потрібно ще додатково близько 1 500 доларів.

Переломний момент, коли я вирішив продати Tesla, був під час другого поламання. Загорілася банальна помилка Car need service, я приїхав на СТО, два тижні вони намагалися розібратися, але нічого не знайшли. Поїхав на інше СТО – там авто ремонтували місяць, це було досить складно й дорого. Я зрозумів, що з мене досить. Пересів на BMW 535 і зараз продаю Tesla.

Тепер я задоволений тим, що не прив’язаний до зарядних станцій, не потрібно слідкувати, що залишилося 50 кілометрів заряду, економити. Можу спокійно їхати на будь-які відстані.

Загалом Tesla виправдала мої очікування. Окрім екологічності, її величезний плюс – це абсолютно нові враження від водіння, це не можна порівняти з іншими машинами. Я б сказав, що основна її перевага – емоції, які вона дає, це такий собі дотик до майбутнього.

Думаю, що всі мінуси, які я назвав, із часом зникнуть. В Україні з’явиться зручна інфраструктура – фірмові швидкі зарядки Tesla та авторизовані сервіси. Ситуація із сервісами також має покращитися: вони стануть дешевшими, з’явиться обладнання та спеціалісти, які зможуть якісніше обслуговувати ці авто. Тоді я з радістю знову повернуся до електромобіля. Думаю, що завдяки нульовому миту в нас ринок електромобілів буде зростати, і за цим майбутнє.

Чому обрала електромобіль

Я вирішила придбати електрокар, тому що з цим можна заощаджувати на бензині. До того ж зараз це модно, і мені стало цікаво отримати новий досвід водіння. Моїм першим авто був Fiat 500 на бензині. А оскільки я фанатка цієї моделі, електрокар купила теж Fiat 500.

Перші враження були хороші: сподобалося, що машина дуже швидко розганяється та швидко їде. Але, як виявилося, недовго. Що швидше ти їдеш, то швидше розряджається батарея.

Чому відмовилася від нього

Запас ходу у Fiat 500 140 кілометрів, але треба враховувати, що до максимуму авто може зарядитися не на всіх зарядках. Суперчарджери для цієї машини не підходять, її можна заряджати тільки від звичайної розетки. Але на ній зарядити авто повністю неможливо, мені жодного разу не вдалося. Максимум – 120 кілометрів.

Але це не такі самі 120 кілометрів, як на бензиновому авто. Ти сідаєш у машину, вмикаєш пічку (а я купила її якраз перед зимою), і в тебе залишається вже не 120, а 100 кілометрів. Машина бере дуже багато електроенергії на обігрів і кондиціонер, тож із ними заряд дуже швидко падає. Реально заряду мені вистачало десь на 70 кілометрів. І виявилося, що цього дуже мало навіть для того, щоби вільно пересуватися Києвом.

Я працюю із квітами, тому для роботи мені потрібно їздити в різні кінці Києва на гуртові бази. Але коли я користувалася електрокаром, доводилося планувати не більше однієї дальньої поїздки на день. У мене просто не було варіанту поїхати на дві чи три бази за день, заряду для цього не вистачало. Через це я постійно була в напруженні, розраховувала відстань між локаціями, щоби зрозуміти, чи вистачить запасу батареї, аби доїхати до зарядки. А ще взимку я дуже сильно мерзла в машині, тому що постійно вимикала пічку, щоби батарея не сідала так швидко – це було жахливо.

Я живу за містом, орієнтовно 15 кілометрів від Осокорків. В основному наприкінці робочого дня я залишала свій електрокар на зарядці біля офісного центру свого чоловіка, ми разом їхали додому на його авто. Уранці він підвозив мене до офісу, я пересідала на Fiat та їхала на роботу.

Зазвичай мені не потрібно було шукати зарядки в місті, але все ж таки було кілька ситуацій, коли потрібно було терміново зарядитися десь у центрі – і це було великою проблемою. Часто місця біля зарядок зайняті звичайними машинами, туди ніяк не під’їдеш. На жаль, деяким людям байдуже, що це місце для електромобіля, вони просто стають де завгодно.

Навіть зустрітися ввечері з подругою я не могла, тому що машина розрядиться. Треба було думати, де її заряджати в цей час або їхати на таксі. Зрештою я поїздила на електрокарі всього 4 місяці, більше не витримала.

Загалом це класна машина. Якби запас ходу був хоча б 500 кілометрів, я б продовжувала на ній їздити із задоволенням. Але через те, що я не могла вільно їздити навіть Києвом, довелося її замінити.

Зараз у мене гібрид Toyota C-HR. До 40 км/год авто їде на електродвигуні, а далі перемикається на бензин. Машину не потрібно заряджати, але при цьому розхід бензину економний.