Люди в місті«У мене не було відпустки 3 роки». Ці люди зібрали на квартиру з нуля

The Village Україна говорить із людьми, які самостійно зібрали гроші на власні квартири у віці до 30 років. Запитуємо, як вони відкладали кошти, чи змінювали для цього свій стиль життя та скільки часу пішло на те, аби заплатити за власні квадратні метри.

Чому вирішив купити квартиру

Із самого дитинства я живу в Києві, і на той момент, коли почав збирати на квартиру, був ще студентом і жив разом із батьками. Як людина з економічною освітою розумію, що коли ти киянин і маєш можливість якийсь час пожити з батьками, зібрати на власне житло – це більш економічно вигідно, аніж винаймати квартиру. До того ж у студентські роки мені здавалося, що купити квартиру – це просто, але виявилося не зовсім так.

Як відкладав кошти

Я почав відкладати у 22 роки: у мене була робота аудитора, висока стипендія в університеті (понад 3 тисячі гривень) і я жив у квартирі батьків, тому міг економити на житлі. У той час зі мною жила колишня дівчина, а оскільки працював тільки я, то заробляв на нас двох.

Спочатку просто заощаджував гроші, маючи уявлення, що хочу однокімнатну квартиру, бажано комфорт-класу. Але коли справа дійшла до вибору, квартира, яку я хотів, виявилася дорожчою, ніж я розраховував. Обрав квартиру в ЖК «Республіка» на Теремках: я фанат концепції «міста в місті» й мені подобається низькоповерхова забудова. Коли обирав, квартира коштувала від 700 тисяч гривень, а коли купував – ціна стартувала від 900 тисяч гривень.

Оскільки мінімальний перший внесок 10%, я поставив собі ціль зібрати близько 150 тисяч гривень за рік-півтора. Зробив план накопичень, у якому розписав доходи й базові витрати. Ми з дівчиною порахували, скільки витрачаємо на їжу, транспорт, враховували, у якому місяці треба буде купувати подарунки родичам і друзям і заклали суму на розваги (моя колишня дівчина займалася фуд-блогінгом, тому мінімум двічі на тиждень ми ходили в заклади). Склавши всі витрати, зрозуміли, скільки можемо відкладати в місяць, щоб зібрати на перший внесок, – 9 тисяч гривень.

Щоразу відкладати 9 тисяч було досить складно, тому що на життя залишалося значно менше – десь 6-7 тисяч гривень. Зараз ця сума видається нереальною, але на той час ціни були трохи менші, до того ж ми жили з батьками й не платили за квартиру та рідко купували їжу для приготування вдома.

Гроші відкладав по-різному: частину зберігав у валюті, частину в гривні на депозиті, частину суми – на поточному рахунку для того, щоб можна було її швидко перекинути в один або інший кошик. Прорахував, що за будь-яких умов і коливань курсу я нічого не втрачу.

За півтора року я зібрав на перший внесок, але оскільки захотілося взяти квартиру з краєвидом на центр житлового комплексу, вона виявилася дещо дорожчою, ніж я розраховував. Тому допомогли батьки й дали близько 3 тисяч доларів. Решту суми за квартиру я мав сплатити в розтермінування за 3,5 роки: за 1,5 роки до експлуатації треба було внести 50% від суми, а решту – за 2 роки після цього.

Було дуже страшно погоджуватися на розтермінування, прив’язане до курсу долара. Думаю, що якби підписував такий договір у 2014-ому, я б за це поплатився, якби у 2015-ому – кусав би лікті. Але у 2018-ому, коли я заплатив перший внесок, з цим було трохи спокійніше. Хоча ризик усе одно був, адже на той момент я отримував заробітну плату без прив’язки до валюти.

Зрештою я виплатив 100% вартості квартири забудовнику ще до експлуатації. Але для цього довелося взяти трохи грошей у борг у друзів. Річ у тім, що я постійно намагався скористатися різними бонусами від забудовника, щоб трохи зменшити вартість квартири. Наприклад, забудовник на два тижні фіксує курс, ти в цей час можеш заплатити певну суму за курсом 25 гривень за долар замість 28. Відповідно, маючи заощадження в доларах, на різниці курсу можна трохи виграти. Такими можливостями я часто користувався, тому в результаті повна вартість квартири вийшла для мене 36,5 тисяч доларів замість 38 тисяч.

Загалом, на те, щоб зібрати на квартиру з нуля, пішло десь 3,5 роки. Зараз у мене залишається невеликий борг перед друзями – близько 5 тисяч доларів. Насправді вже через місяць я міг повернути ці кошти, але вирішив вкласти їх у ремонт. Не думав, що ремонт – це настільки дорого. Здавалося, що я зможу для початку вкласти в це мінімум коштів, кинути на підлогу матрац і заїхати у квартиру. Але у випадку мого ЖК потрібно було багато внутрішніх робіт. Ремонт я ще не закінчив, а вже витратив 10 тисяч доларів.

Зараз розумію, що треба було раніше розраховувати кошти на ремонт. Тепер на це йде доволі великий відсоток від мого доходу, але ми намагаємося ділити кошти на це разом із дівчиною, з якою я зараз зустрічаюся.

Як змінився стиль життя

Виплачувати розтермінування було досить складно, бо за 1,5 роки треба було заплатити 50% вартості квартири. Віддавати доводилося 70% від доходу, згодом трохи менше, але вибору не було. Мені пощастило, що в той період у мене було підвищення на роботі, тож я зміг виплачувати більшу суму за квартиру, не зменшуючи при цьому свої витрати на життя. Також у той період я розійшовся зі своєю дівчиною, а оскільки раніше ми жили вдвох на мою заробітну плату, то після завершення стосунків витрат стало менше.

Поки виплачував квартиру, доводилося від чогось відмовлятися, але переважно це стосувалося великих покупок і подорожей. Я не скорочував сильно базові витрати на життя, бо таке «утискання» не грає великої ролі, якщо ти не живеш на широку ногу. Але все-таки якісь обмеження були. Наприклад, я не ходив на обід у заклади, а намагався готувати вдома. Маючи авто, яке мені подарували батьки, рідко їздив на ньому, а користувався громадським транспортом, тому що бензин – це досить дорого. Я не вважаю, що це якісь великі обмеження, адже багато людей так і живуть. А от питання відпустки стояло критично: було складно багато працювати, не відпочиваючи, але довелося це пережити.

За цей час я зрозумів, що для того, аби досягти цілі, треба дуже цього хотіли, тоді є мотивація більше працювати й менше відпочивати. А ще, коли в тебе є перед очима цифра, яку необхідно зібрати, і чіткий план, як це зробити, кошти акумулюються значно легше. Звісно, ти можеш іноді вибиватися з плану, але в цілому на нього потрібно орієнтуватися. Вважаю, що кожна людина має слідкувати за своїми фінансами. Коли я виплатив розтермінування й перестав вести облік витрат, відразу відчув, як це вдарило по моєму бюджету: я просто не розумів, куди йдуть кошти й чому мені важко відкладати. Коли знову почав рахувати, стало набагато легше.

Найголовніший висновок, який я виніс зі свого досвіду й досвіду знайомих, які теж купили власне житло, – треба обирати надійного забудовника. Краще купити дорожчу квартиру, ніж середня на ринку, якщо розумієш, що це серйозний забудовник. У мене є знайомі, які вклали в нерухомість мало не останні свої кошти й залишилися ні з чим.

Чому вирішила купити квартиру

Я переїхала в Київ із Дніпра, коли мені було 24 роки, жила в знімних кімнатах або недорогих квартирах. Я могла дозволити собі знімати дорожче та краще житло, але не стала – у мене була ціль купити власну квартиру.

Для мене своя квартира – це, перш за все, відчуття безпеки. Хотілося мати власний куточок, який належатиме мені та в якому зможу робити все, що заманеться. Плюс, я завжди дуже сильно хотіла завести собаку, але такої можливості не було: у Києві величезна проблема винаймати нормальну квартиру, якщо в тебе є собака. Тому можливість завести вдома тварину – це додаткових 50% стимулу назбирати на власну нерухомість.

Багато хто роками винаймає житло, але, мені здається, що так роблять люди, у яких є варіант рано чи пізно мати власну нерухомість, наприклад, від батьків. У мене інша історія: у Дніпрі в мене нерухомості немає, у батьків так склалися обставини, що зараз у них теж немає власного житла. Я розуміла, що квартиру мені точно ніхто не подарує та не віддасть, тому мала заробити на своє житло сама. І Київ дозволив мені це зробити.

Як відкладала кошти

У Дніпрі я працювала фельдшером, і коли тільки переїхала в Київ, залишалася в цій сфері ще 3 місяці та заробляла в середньому 400 доларів. На ці гроші в Києві фізично неможливо жити. Я розуміла, що або щомісяця складатиму копійку до копійки, або наважуся на зміни. Якось побачила вакансію менеджера з продажу у сфері фінансів зі стартовою зарплатою від 1000 доларів, надіслала резюме, і мене взяли.

Я звикла жити на зарплату фельдшера й не відчувала при цьому сильного дискомфорту, тому коли мій дохід суттєво збільшився, я просто залишала собі на життя практично ту саму суму, на яку жила раніше, а решту – відкладала на квартиру. Щоразу ця сума була різною й із часом збільшувалася, оскільки мій дохід прямо залежав від того, скільки я працюю. У середньому вдавалося відкласти десь 70% від доходу. Для заощаджень не використовувала депозити, а відкладала гроші готівкою в доларах, тому що моя зарплата була прив’язана до курсу долара.

Мені не доводилося в чомусь себе обмежувати, щоб заощаджувати на квартиру, навіть трохи подорожувала. Але я не купувала собі речі, дорожчі за 300 доларів за верхній одяг, і 100–200 доларів – за пару взуття. Житло винаймала недороге – спочатку кімнату за 3 тисячі гривень, потім квартиру за 8 тисяч гривень.

Я просто дуже багато працювала, мій дохід зростав у геометричній прогресії майже з кожним місяцем. У мене була якась шалена жага до роботи: працювала з 8:00–9:00 до 22:00–23:00.

Як обрала квартиру

Десь через рік після того, як почала відкладати, я обрала квартиру, яку б хотіла купити. Розглядала різні ЖК у Києві, але зупинилася на комплексі «Волошковий» на Софіївській Борщагівці. Тут купили житло мої колеги з роботи, я приїжджала до них у гості й мені дуже там сподобалося. До того ж у мене є машина, тому питання громадського транспорту для мене не стояло.

Я не розглядала іпотеку, тому що вважаю, що в Україні просто шалені відсотки. У мене є багато знайомих за кордоном, які купували квартири у кредит і переплачували тільки невеликий відсоток. У нашій країні, на жаль, це від 17% річних.

Обрала для себе вже готову однокімнатну квартиру від забудовника. Купуючи першу квартиру, не хотіла вкладатися в будівництво, тому що, як показує практика, у нашій країні може трапитися що завгодно. Для мене це було занадто ризиковано.

Частину грошей, які я відклала, хотіла залишити на ремонт, тому попросила в забудовника «розстрочку». Спочатку просила дати мені можливість зробити перший внесок 50%, а решту взяти на виплат, але мені відмовили, тому що це була вже готова квартира. Ще через пів року вони погодилися на те, щоб я внесла 70%, а 30% дали мені в розтермінування на 1 рік. Ніякі відсотки за це не передбачалися.

Ще через рік я купила цю квартиру, а за півтора місяця зробила ремонт. Він вийшов не бюджетним, але й не дуже дорогим, але результатом я дуже задоволена. Намагалася максимально домовлятися з будівельниками: коли мені називали суму, яку не потягну, пояснювала, що мій бюджет ось такий і ми маємо в нього вкластися. Багато моїх знайомих останнім часом також купили нерухомість і робили ремонти, я була дуже здивована тими шаленими сумами, які вони вкладають у це.

Через рік після того, як я купила квартиру та погасила заборгованість, пішла з продажів, тому що це дуже складна сфера. Я більше не готова віддавати такий великий відсоток свого життя задля фінансової вигоди. У мене не було відпустки 3 роки взагалі – 2 роки, поки збирала на квартиру, а потім ще рік після цього, тому що мені хотілося максимально швидко виплатити «розстрочку» і зібрати фінансову подушку безпеки. Після цього я видихнула та звільнилася.

Озираючись назад, розумію, що я ненавиджу ту роботу й більше ніколи б не хотіла так працювати, але завдяки цьому я досягла своєї мети – тепер у мене є власна квартира, де я завела собаку й кота. Зараз я працюю в IT-компанії, мій дохід удвічі менший, але я не шкодую про це.

Чому вирішив купити квартиру

Я народився й усе життя прожив у Києві разом із батьками. Про купівлю власного житла почав думати, коли одружився. У нас не стояло питання, винаймати квартиру чи придбати власне житло, ми відразу зрозуміли, що будемо відкладати гроші та купувати своє. Чому? По-перше, мене батьки з дитинства навчили, що треба мати все своє. Для мене власне житло – це безпека, комфорт і незалежність. Вважаю, що своя квартира дозволяє швидше набирати обертів у власному розвитку та розвитку сім’ї, бо ти не залежиш від власника, який раптом може змінити умови оренди чи взагалі вирішить продати квартиру, а тобі доведеться знову шукати нову. Для мене важлива стабільність, а це відчуття добре дають власні квадратні метри. Тож рік після одруження ми з дружиною жили з батьками та відкладали гроші.

Як обирав квартиру

Вибір квартири ми почали з вибору району. Я виріс на Харківському масиві в Дарницькому районі, тому хотілося знайти щось також у цій місцевості. Спочатку ми обирали варіанти житла на вторинному ринку, але після кількох переглядів квартир із рієлтором щось надихнуло нас звернути увагу на квартири в новобудовах. Коли зайшов у новобудову в ЖК, що будувався на Осокорках, і відчув запах – новий і свіжий – зрозумів, що хочу придбати нове житло, а не переробляти старе.

Почали обирати забудовника, щоб не потрапити в халепу, бо тоді всі вже знали історію про аферу «Еліта-центр». Я став збирати інформацію та спілкуватися зі знайомими, які вже інвестували в будівництво, але ми все одно розуміли, що це великий ризик. У нас були навіть суперечки з дружиною щодо цього, тому що в неї було багато знайомих із банківської сфери, а я думав вкладатися в забудову банку «Аркада» (зараз усі їхні будівництва зупинені). Але на той момент усе було добре, і я ухвалив вольове рішення інвестувати у квартиру, хоча й розумів, що буду це робити сам.

Як відкладав кошти

Я працював на підприємстві, що було офіційним дилером автомобілів в Україні, та продавав авто клієнтам. Тоді ринок продажу автомобілів був на підйомі, люди активно брали кредити й купували машини, тому мені вдавалося непогано заробляти.

Вважаю, що швидко зібрати на квартиру мені допомогла звичка завжди відкладати частину суми від доходу. Цього мене вже давно навчив старший брат. Тому спочатку я відкладав гроші в конверт на заощадження, а згодом став користуватися депозитами. Щоразу, коли отримував гроші, відкладав 30–50% і не чіпав їх. Зберігав кошти в різних валютах – в євро й доларах, тому в період, коли долар зашкалював, ми навіть виграли на курсовій різниці.

Мій дохід за місяць щоразу був різним, відповідно, і сума заощаджень також, тому що заробіток чітко залежав від того, скільки автомобілів я продав і скільки відсотків на цьому заробив. Тому коли я почав збирати на квартиру – став більше заробляти, замість того, щоб у чомусь себе обмежувати й скорочувати витрати. Зарплатню рахував квадратними метрами й це ще більше мотивувало працювати. А завдяки тому, що ми жили з батьками та не винаймали квартиру, певну суму економили на житлі.

Мені не було складно працювати більше, ніж зазвичай, тому що я розумів, для чого роблю це. Коли заробляєш гроші з чіткою метою, це полегшує процес. Узагалі, мені було по кайфу працювати в тому середовищі, дуже подобалася робота з клієнтами. Продавати більше мені допомогли в тому числі мої навички спілкування з людьми, завдяки чому я мав додаткові бонуси від них.

Коли зібрали 10% від вартості квартири, узяли «розстрочку». До того моменту, коли забудовник завершить будівництво, ми повинні були сплатити повну вартість квартири. Ніяких додаткових відсотків не передбачалося, заплатити довелося тільки за оформлення. Вважаю, що «розстрочка» – це додатковий інструмент підстрахування для інвестора. Ми уважно слідкували за ходом будівництва й не платили наперед, навіть якщо могли це зробити, щоб контролювати забудовника.

Завдяки тому, що мої справи на роботі йшли вгору, вдалося виплачувати суму, не обмежуючи себе ні в пересуванні, ні в їжі, ні в одязі, ні в розвагах. Звісно, доводилося відмовлятися від купівлі нового телефона, але не можу сказати, що це було болюче. Коли усвідомлюєш, заради чого ти це робиш, стає набагато легше й ти не звертаєш уваги, що ходиш з одним телефоном уже 3 роки.

На те, щоб повністю виплатити квартиру, у мене пішло 2 роки. Допомогу від батьків ми принципово не приймали, тому що вони й так підтримали нас житлом, нам не довелося витрачали на оренду квартири.

Після цього почався наступний етап заощаджень – на ремонт. Ми звернулися до дизайнера, нам створили дизайн-проєкт, усе порахували, і виявилося, що це досить велика цифра для нас. Ще пів року ми заощаджували кошти, щоб почати робити ремонт. Зрештою виявилося, що для того, аби зробити класний ремонт, підібрати всі меблі так, як ти хочеш, як тобі комфортно, вартість квартири множиться на два.

Я вважаю, що купівля квартири – це дуже класний досвід, який змінює ставлення до грошей. Коли в тебе є велика ціль, ти вчишся не розкидатися грошима, а поважаєш їх. Від деяких людей чую, що в них гроші не тримаються: заробив і сьогодні ж витратив. Мені здається, що головна проблема в тому, що люди не мають чіткого розуміння, навіщо заробляють і чого хочуть. Дуже раджу всім молодим людям, які мають реалістичну можливість самостійно купити квартиру, зробити це – це неймовірне відчуття, коли ти сидиш у власному помешканні й розумієш, що заробив на нього сам.