Люди в містіЦе люди, які виграли грін-карту й переїхали до США

Щороку в лотереї грін-карт (Green Card) беруть участь близько 14 мільйонів людей. З них лише 50 тисяч отримують право переїхати до США й картку постійного резидента. З України за цією програмою щороку переїжджають близько півтори тисячі людей. Частина з них усе ж повертається назад в Україну.

Розповідаємо історії двох українців, які виграли в лотерею Green Card і переїхали у США. Говоримо про процедуру переїзду, складнощі адаптації й відмінності України та США.

Підтримай The Village!

Donate

Я народився й виріс у Києві. Після університету займався туризмом, будував власний невеликий туристичний бізнес. Багато знав про Америку й культуру, хотів там побувати, але відвертого бажання переїхати чи жити саме у США в мене не було. Заявку подав задля фану у 2014 році.

Результати розіграшу публікують на початку травня. Я заповнив заявку десь у жовтні й забув про неї на деякий час. Згадав наступного року весною, коли з друзями заговорили про переїзд і реалізацію в іншій країні. Я знайшов свій код, перевірив на сайті та побачив, що переміг. Спершу дуже здивувався й не повірив, що могло так пощастити. За статистикою, з усіх заявок обирають лише 2% анкет.

Існує хибне уявлення, коли ти переміг у лотереї, то автоматично отримуєш картку та стаєш постійним резидентом, але це не так. Розіграш – це лише обрання людей, які потенційно зможуть отримати візу. Фактично ця лотерея дозволяє офіційно податися на міграційну візу.

Між лотереєю й отриманням самої картки – досить довгий шлях. Після перемоги кандидат отримує спеціальний номер, за яким потім проводять інтерв’ю в консульстві. Часто перемагає в лотереї хтось один, але візу також отримує чоловік чи дружина та діти. Кількість віз лімітована й може статися так, що частині кандидатів їх просто не вистачить. Тобто людина може й не переїхати у США після виграшу в лотереї, бо нюансів насправді дуже багато. Отримати саму картку можна лише за деякий час після переїзду у США.

Грін-карта дає дуже багато можливостей, але також і багато обов’язків. Вона дозволяє проживати на території країни, вести будь-яку діяльність та офіційно працювати, але не дає право голосу на виборах. Картка діє 10 років, але її можна легко поновити або подавати документи вже на отримання громадянства за умови виконання певних пунктів.

Я досить швидко пройшов усі етапи й переїхав. Якщо в травні 2015 року дізнався про перемогу в лотереї, то наприкінці року мені вже видали міграційну візу. Тоді для мене це було шансом, який не міг не використати. Я чітко вирішив переїжджати, мене підтримали мої батьки й друзі. Життя дуже плинне, і ніхто не знає, що буде через рік чи 10. Я досі сприймаю це як можливість тут і зараз.

Після отримання візи обирав місто, куди переїхати. Відкрив тоді Facebook і подивився, у яких містах у мене є друзі. [сміється] І так вийшло, що переїхав у Сан-Франциско. Я не брав із собою багато грошей, щоб у мене був стимул шукати роботу та швидше вливатись у життя в новій країні. Досвід знайомих показав, поки в тебе достатньо грошей, ти не починаєш рухатися. Концентруватись у США досить складно, бо там різноманіття розваг, закладів і багато нового, що хочеться спробувати та на що можна витратити гроші.

У Сан-Франциско працював мій товариш з університету, і перший час я жив у нього, поки шукав собі житло. Люди з пострадянських країн, які переїжджають в Америку, стараються допомагати «нашим».

How much it costs?

Після переїзду мене сильно насторожувала меркантильність американців. Наприклад, щоб ти не зробив, завжди запитають how much it costs (скільки це коштує). Америка повністю перезавантажила моє мислення, почав матеріально знецінювати речі. Я також більше почав цінувати нематеріальні речі, які не можна придбати, наприклад: свободу мислення, свободу побути наодинці, можливість спілкування. Тобто те, що ми в Україні не так цінуємо.

У США люди мислять трохи інакше. Наприклад, коли запрошуєш знайомих пограти в баскетбол, а вони відмовляються, аргументуючи це тим, що за цей час без роботи втратять 300 доларів. Люди більше думають над альтернативною вартістю і втраченою вигодою.

Америка побудована на кредитній системі. Щоб зняти своє житло, потрібна кредитна історія в банку. А люди, які лише приїхали в країну, не можуть мати цього. Це викликало в мене спершу спротив, бо ніби нав’язували щось. Мене, я думаю, як і багатьох, навчали не жити в борг. А у США без кредитної картки й історії ти не можеш укласти жодної великої угоди, або це буде складніше. Кредитна картка – це як перевірка твоїх фінансових можливостей.

Я сумую за Україною й хотів би, щоб вона була кращою за США, і вона може бути такою. Америка – це економічний агресор і живе внаслідок того, що інші країни користуються її валютою. Такі країни завжди ризикові й жити там досить стресово. Тому, як на мене, прикольніше жити в спокійнішій країні.

Зараз намагаюся приїздити в Україну двічі на рік, провідую батьків і друзів. Спілкування через месенджери не замінює живого контакту, особливо з такою різницею в часі.

Я не планую своє життя на 5 чи 10 років наперед, бо часто воно не виходить так, як хотілося спочатку. Я живу тут і зараз, насолоджуюся життям. Але зараз не розглядаю для себе США як місце, де можу якось зрости кар’єрно.

Я дуже люблю Україну попри нестабільність й інші політичні моменти, але в нас хороші люди, у нас багато перспектив. Коли ми зрозуміємо те, що маємо працювати й розраховувати лише на себе, а не чекати нічого від країни, тоді можливо в нас щось зміниться. Потрібно думати про те, що ми можемо дати країні, а не навпаки. Це те, у чому я остаточно переконався у США.

Про саму лотерею я знала ще зі школи, але не скажу, що це мене якось зацікавило ще тоді. В університеті вирішила поїхати у США за програмою work and travel. Тоді мені страшенно не сподобалося. Я жила в маленькому місті, і це була така типова одноповерхова Америка, можна сказати, що це село біля океану. Думаю, якби не вирішила після програми трохи поподорожувати країною й, наприклад, поїхати до Нью-Йорка, я навряд захотіла б ще повернутися.

Коли приїхала назад в Україну, то вирішила для себе, що мені потрібно опанувати якусь професію й після переїзду у США починати не із самого низу, а десь із середини.

Я закінчила університет, знайшла роботу в Україні, але завжди відчувала, що хочу поїхати пожити в іншу країну. Це був десь 2012 рік. Тоді я з’їхалася зі своїм хлопцем і ми почали шукати варіанти, куди можна легко переїхати. Тоді він отримав роботу в компанії, але вакансія була доступною лише у Вроцлаві – так ми переїхали в Польщу.

Майже одразу після переїзду я зрозуміла, що треба їхати кудись далі. Після Києва Вроцлав здавався дуже маленьким і нудним. На роботу ходила пішки, бо це було набагато швидше, ніж на транспорті. Коли знайомі питали нас, що можна робити у Вроцлаві, то ми відповідали: «Можна поїхати в Берлін».

У Польщі нам було відверто нудно й ми знову почали шукати варіанти переїзду. Тоді ж я вирішила податися на лотерею грін-карт. Перший раз ми не виграли, і я пам’ятаю, що навіть не засмутилася, але вирішила податися вдруге наступного року й перемогла.

Перед переїздом слід зробити «домашнє завдання»

Переїзд у США був нашим другим, до того ми вже переїжджали в Польщу, тож це було не так складно. Ми вже приблизно розуміли, що нас чекає. Найбільша складність – це, звісно, знайти роботу й орендувати житло. Є міста, де власникам абсолютно байдуже на твою кредитну історію, а є міста типу Бостона й Нью-Йорка, де це один з основних пунктів для орендодавців. Деколи може переконати оплата оренди на пів року вперед, але часом це також не рятує. У нас було чотири варіанти житла, і власники трьох квартир нам відмовили через відсутність кредитного рейтингу.

Перед переїздом дуже важливо підготуватися, зробити «домашнє завдання». Ми дуже багато читали про місто, дивилися райони на картах, розуміли, де буде офіс, супермаркети, знали райони, де хотіли знайти житло. І коли ми вже приїхали, то чітко розуміли, що нам потрібно, скільки приблизно коштує квартира, скільки грошей потрібно на їжу, де станції метро й багато важливих деталей.

Це справді важливий пункт – наперед знати, що на тебе чекає. Бо у США правила трохи інші, ніж у нас. Наприклад, відпустка тут не регулюється на державному рівні, а в деяких компаніях вона може бути просто крихітною. Або тут немає оплачуваної декретної відпустки. Часто люди, які переїжджають у США, дивуються речам, до яких ми звикли.

Часто чую, що ось приїдете у США й одразу вивчите англійську. Ні, мову треба вчити до переїзду. Тут не буде часу її вивчати. Бо це складно працювати по 8 годин, а то й більше, а потім іти на курси й робити домашку. Учити англійську в Україні дешевше й ефективніше.

Про культурні відмінності

Під час життя у США ми стали ходити швидше. [сміється] У Нью-Йорку завжди всі кудись біжать і ти автоматично підлаштовуєшся під цей темп. Перші два місяці я не могла наздогнати місто, бо воно завжди було попереду. Я просто бігла й намагалася встигнути все, а потім ти до цього звикаєш. Наприклад, не пам’ятаю, коли востаннє стояла на ескалаторі, зазвичай біжу. Я живу на шостому поверсі, і мене бісить, що ліфт їде так повільно, тому підіймаюся пішки.

Мені здається, якби я переїжджала з України сюди, то відчувала б оцю різницю трохи більше. Польща все ж відрізняється від України, люди там більш толерантні. Тому звикла до того, що навколо дуже багато різного, і це круто. Наприклад, у мене був колега, який під час роботи в компанії почав процес зміни статі. Він вживав гормональну терапію, тож усі навколо спостерігали, як він поступово перетворюється на жінку. І це мене не шокувало, усі ставляться до такого з повагою й розумінням. Або от недавно я була в бібліотеці, і якийсь чоловік посеред залу дістав електричну бритву та вирішив поголитися.

Складнощів у США виникати не має, якщо ти хоча б трохи знаєш культуру, володієш мовою й розумієш суспільство. Мені було легко перелаштуватися на життя тут, бо я знала, як це. Культурного шоку не було.

Ми переїхали з України понад 5 років тому, і не скажу, що я сильно сумую. Більшість друзів давно роз’їхалися по світу, а в батьків уже своє життя. Немає так багато точок дотику з рідними, бо все життя наше зосереджене вже в іншій країні. У мене не виникає поки бажання повернутися. Я знайшла в Нью-Йорку гречку дешевшу ніж в Україні, тому жити можна. [сміється]