Люди в містіУ мене на спині Північний міст, набережна на Поштовій і вагон метро. Це люди з київськими тату

«Два роки тому мені захотілося щоби частинка міста була завжди зі мною. Важливих для мене місць у Києві багато, тому я зрозумів, що це мусить бути картина на всю спину», – розповідає Сергій, який набив на спині Північний та Залізничний мости, вагон метро, набережну на Поштовій і кілька районів міста.

Напередодні Дня Києва містяни розповідають історії своїх татуювань і зізнаються в коханні Києву.

Підтримай The Village!

Donate

У мене було дві мрії: перша – отримати стипендію Фулбрайта на навчання в США, друга – зробити тату. Навесні минулого року, коли я чекала на результати щодо Фулбрайта, побачила в знайомого тату з листочком каштана (трохи іншого, ніж зараз у мене) і подумала, що це воно. Вирішила: якщо виграю Фулбрайт, то наб’ю собі листочок каштана, щоби відзначити своє досягнення, а також як нагадування про Київ, який я дуже люблю.

На початку травня минулого року я дізналася, що пройшла, а в кінці травня ми з подружкою пішли в студію та зробили схожі тату з листочком каштану. У серпні я поїхала в Америку, вчуся на магістратурі в штаті Огайо, і тепер усім розповідаю цю історію про каштанчик – символ Києва.

Для появи цього татуювання було дві вагомі причини. По-перше, я дуже люблю Київ, в якому виросла, і з яким мені довелося розлучитися ще в підлітковому віці, коли ми із сім’єю переїхали в Таїланд. І коли я повернулася додому, почала виношувати ідею татуювання із символікою міста.

По-друге, у мене завжди були суто романтичні почуття до рідного метрополітену. З одного боку, наші стосунки мали медитативний характер: я могла годинами їздити від кінцевої до кінцевої, слухаючи музику, читаючи книги або готуючись до тестів і олімпіад. З іншого боку, мені завжди було цікаво спостерігати за людьми поза рамками їхнього активного життя на поверхні. Мені здається, що саме метро створює такі умови, де люди буваю самими собою: втомленими після роботи, закоханими, розслабленими, озлобленими.

До того ж, як і в будь-якого молодого жителя міста, у мене з метро пов’язано багато теплих і романтичних спогадів: очікування останнього поїзда після веселого вечора з друзями, очікування першого поїзда після не менш веселої ночі тощо. Тому в мене не виникало сумнівів щодо того, яку символіку вибрати, хоча майстер перепитала, чи не хочу я набити каштан [усміхається].

У мене чотири тату, але найбільше запитань викликає саме це. Більшість людей із першого разу не розуміють, що зображено, і тому потрібно давати підказки. Найчастіше цікавляться незнайомі люди в метро, ​​які спочатку дуже довго дивляться, а потім сором’язливо запитують, чи правильно вони все зрозуміли.

З появою тату в моєму житті з’явилося друге за популярністю питання, перше: «Мішель? Прям у паспорті Мішель?». Тепер мене постійно питають: «А що будеш робити, коли побудують четверту гілку метро?». Тому, якщо ви побачите дівчинку зі схемою метрополітену на лівій руці, будь ласка, придумайте щось цікавіше.

Київ – це моє місце сили, яке мотивує й надихає. Це особливий ритм, який я не зустрічав більше ніде. Це місто, в якому горять очі й відчувається постійна спрага до змін.

Коли я подорожував Європою, мене завжди тягнуло назад. Звичайно, нерозумно заперечувати, що є багато гарних місць, але своє життя я бачу в Києві, мені комфортно в столиці. Я щиро радий, що моя дитина росте саме тут, адже це місто свободи, де кожен сам вирішує, ким він стане й чого досягне.

Два роки тому мені захотілося, щоби частинка міста була завжди зі мною. Важливих для мене місць у Києві багато, тому я зрозумів, що цемусить бути картина на всю спину. Я звернувся до свого тату-майстра Діми Наумова зі специфічним проханням об’єднати різні куточки міста в цілісний малюнок. Через два тижні Діма надіслав мені ескіз, і він був для мене ідеальним. Ми відразу взялися за роботу. Сумарно ми б’ємо це татуювання вже десь 20 годин, а попереду ще годин 10.

Серед найбільш упізнаваних місць у мене на спині: Північний міст, набережна на Поштовій, Залізничний міст, вагон метро, місце, в якому провів студентські роки, і кілька районів Києва. Хотілося б додати ще пару локацій, але на спині більше немає місця.

В мене є друг Рома. Колись Рома сказав, що хоче татуху з каштановим листком – символом Києва. Я одразу зацінив і теж собі захотів таку. Але це була його ідея, тому я чесно й довго чекав. Пройшло 8 років. Рома не зробив татуху, а я вирішив, що часу пройшло вже нормально, і можна цю ідею втілити.

Те, що ви бачите на моїй руці – так званий «альтернативний» логотип Києва. У моїх батьків збереглись старі металеві жетони метро, де був цей знак, старі значки. І з дитинства саме каштановий лист був для мене символом мого міста і досі ним є. Осучаснений варіант дуже хороший. Він має бути гербом Києва.

На зворотній стороні вінілу мого нового альбому City Freak акцент зроблений саме на логотипі. Made in Kyiv.

Коли я народився в 1990 році в Києві, у пологовому будинку батькам разом зі мною видали ось таку медаль із написом «Народженому в місті-герої Києві». Рік тому я приїхав із навчання в Штатах до Києва на літо і знайшов медаль у бабусі вдома. Накотилася ностальгія, і я вирішив зробити найбільш банальне тату з можливих у столиці – листок каштана.

Я легко ставлюся до життя. Декілька років тому була в Одесі, ішла вулицею, побачила тату-салон і вирішила зробити тату прямо зараз. Я корінна киянка, дуже люблю Київ, тому набила собі код міста білим чорнилом. Каштан на тілі найчастіше – це банально. А я не люблю банальність, вона завжди однакова. До того ж мені здалося символічним набити код найкращого міста на світі й зробити це не в самому Києві.

Це тату з’явилося так само раптово, як і всі інші. Мені пощастило, що один із моїх найкращих друзів – Ярослав Жук – ще й тату-майстер. Тому багато робіт на мені – це спонтанне: «А давай наб’ємо тобі!» десь у барі на Подолі. І це не є винятком.

Якось ми сиділи з Ярославом і думали, що ж таке мені набити. І тут я згадала, що в київського гурту 5 Vymir була крута обкладинка альбому «Містолінія» із цим мостом. Поділ для мене є місцем сили, тому я подумала, що було б класно мати частинку його на собі. Символічним також є те, що Подільський міст уже багато років був недобудований, тому тату ми так і не доробили до кінця. Але мені й так подобається.

Я народилася в Києві, живу на Троєщині. У мого тата єврейське коріння, і за законом Ізраїлю, я можу отримати громадянство цієї країни й там жити. 1 вересня 2017 року я поїхала вчитися в Ізраїль за програмою на 8 місяців. Вивчала там мову, жила в гуртожитку, а після закінчення програми здобула громадянство.

Але через проблеми зі здоров’ям була змушена повернутися до Києва. Приїхала – набила тату на пам’ять, так би мовити (קייב – це означає «Київ» на івриті).

У лютому 2019 року знову вирішила повернутися в Ізраїль, але жити самій у чужій країні виявилося складно, тому вже у вересні того ж року знову повернулася додому.

Київ дуже люблю! Це – найкраще місто.

На одній реггі-тусовці в чувака на передпліччі я побачив контурну мапу Троєщини й подумав, що це дуже класна ідея, і мені би теж хотілося мати якесь татуювання, пов’язане з Києвом, адже я люблю це місто і планую тут жити. Перше, що спало на думку – метро. На це в мене було багато причин, а найцікавіша з них у тому, що мене часто називали метросексуалом. Тому я подумав, що тату з метро – це доля.

Я звернувся до подруги, яка б’є кольорові татухи, і намалював ескіз із гілками метро та із бруньками відповідних кольорів. Вона сказала «Круто, мені подобається, давай бити». Вона трохи перемалювала мій ескіз і набила мені метро на ребрах.

Руслана Донцова та Валерія Лісова

19 років, студентки

---

Мене звати Руся, а мою подругу, яка має таке саме татуювання – Лєра. Ми зробили свої татуювання минулої осені, оскільки влітку обидві закохалися в Київ і вирішили залишити щось на собі, аби вшанувати це прекрасне місто. Я сама не з Києва, але все життя прожила тут. Лєра з Кривого Рогу, кілька років тому переїхала до Києва. Через те, що вона не жила тут усе життя, допомогла мені по-іншому поглянути на Київ незамиленим поглядом. Тож улітку 2019 року я по-справжньому зрозуміла, який же Київ крутий! Зараз мені 19 років, я щаслива, що вчуся та живу в Києві, радію, що Київ розвивається і змінюється, і я в захопленні від того, що беру участь у цьому розвитку.

Для мене Київ – місто сили та спокою, бо тут я знаходжу натхнення майже скрізь, тут усі мої найближчі люди. В якийсь момент свого життя я відчула себе абсолютно щасливою: завдяки людям, що мене оточують, місцям, емоціям – усе це було пов’язане саме з Києвом. А першою асоціацією з ним був каштан. До того ж київських друзів, які дуже вплинули на мій розвиток як особистості, я колись зустріла в таборі «Каштан», тому вдалося об’єднати всі ідеї в одну.