Люди в містіЦе люди, яких ненавиділи. Але їм із цим окей

Хейтерами називають людей, які ненавидять чужу творчість і діяльність. Інтернет-хейтинг став поширеним із розвитком соцмереж. Треба відрізняти конструктивну критику від ставлення, що сповнене ненавистю. Як правило, друге – непідкріплене фактами оцінювальне судження від коментаторів, з якими власник сторінки або каналу не знайомий.

Причини ненависті можуть бути різними: особиста неприязнь, неприйняття чужого успіху, поганий настрій.

Ми записали історії трьох людей, які зіткнулися з хейтингом у мережі. У цьому тексті ми не виправдовуємо та не засуджуємо його героїв, а лише хочемо показати на їхньому досвіді, який вплив має це явище та як із ним упоратися.

Були коментарі, які мене вразили. Ще почали писати: «А чому підвищення цін? Класно вони придумали». Проте ці люди абсолютно не знають, скільки всього треба зробити для школи й скільки це коштує. Наприклад, щоб одного вчителя знайти, ми проводимо приблизно 50 співбесід.

Було і сумно, і смішно, бо в день, коли нам почало «прилітати», я була одягнена в комбінезон, який не можу сама розстібнути. Коли о 00:00 я закінчила відписувати, то зрозуміла, що всі мої близькі сплять і ніхто мені не допоможе його зняти. Я забула, бо була зайнята 5 годин поспіль відписуванням на коментарі, які нам «прилетіли».

Для мене це була така ситуація: якщо промовчимо, то це виглядатиме, ніби ми не знаємо, що сказати й ми винні. Я вирішила у всіх цих випадках відписувати, але тільки факти. Коли роками будуєш бізнес, то неможливо спокійно стояти осторонь.

Я не читала всі коментарі, бо це було дуже неприємно.

Коли читала такі коментарі, мене паралізувало, і в перші хвилини я сиділа і нічого не робила. Ще одне з відчуттів – здавалося, що я божеволію, були думки, що вже всі так думають про мій бізнес. Думала так: якщо так багато людей про це пише, то, може, ми дійсно погані? Це було до того моменту, поки у коментарях не з’явилися наші учні, які захищали нас. Тоді я просто сіла й у мене почали котитися сльози не від образи, а від полегшення.

Вивчення англійської – це про якісь комплекси з дитинства, для когось – це те, що людина не може роками вивчити. Тому люди часто починають злитися і зляться на себе, але не розуміють цього, їм треба зробити когось винним. «Ви забагато домашки задаєте» або «Замало домашки задаєте».

Можна робити все совісно, добротно, але хейтери змушують робити тебе щось неможливе. Наприклад, пояснити всі часи англійської мови за годину. Ніхто так не робить, але ці коментарі змушують задуматися: «А що, якщо дійсно спробувати?». Це допомагає підняти планку.

Тоді й почався шквал хейту. Були фрази типу: «Чому вони можуть навчити, якщо виходить такий текст?». Уже не говорили про помилки – коментатори почали обговорювати лекторів і мене. Останнє, що я прочитала й вирішила більше не читати в коментарях: «Слідкую за цією дівчиною понад 10 років, узагалі не розумію, як у неї щось може вийти».

Було також багато особистих повідомлень, але це була зворотна ситуація – у них мене підтримували. Вважаю, що на нас наїхали законно, адже ми школа комунікацій. З точки зору орфографії в мене питань не було.

У момент, коли мені скинули цей пост, я була на важливій зустрічі. В якийсь момент я просто перевернула телефон від кількості повідомлень, які почали «сипатися». Хвилин 5 намагалася підтримувати розмову з людьми, але потім чесно сказала: «Вибачте, у мене стався факап на роботі, мені потрібно розібратися». Фізично мене трохи підтрушувало.

Перше, що я зробила – подзвонила в нашу редакцію і спитала, як у них справи. Мені потрібен був час подумати, що робити. Я раніше стикалася на своїх попередніх роботах із подібними кризами, але це не був мій власний бізнес. Для мене найперше було – це заспокоїти команду, бо коли я зайшла до школи, то люди просто сиділи в повній тиші, дивилися, куди я йду та що буду робити. Вони стресували не менше, ніж я.

Тому що власнику важко реагувати адекватно, він буде нападати у відповідь, бо «образили його дитину».

Я доволі довго переживала цю ситуацію. Якби ця ситуація трапилася 5 років тому – я б лежала вдома під крапельницями, 3 роки тому – дуже панікувала, 1 рік тому – відповідала б на кожен коментар. Ця ситуація показала також те, як я змінилася за цей час.

Євген Кудрявченко

засновник студії Vintage Web Prodaction

У мене за плечима досить багато публічних виступів, але вони завжди були на професійну тематику – діджитал, дизайн, бренди. Ми з дружиною працюємо 10 років разом. Вона пройшла великий кар’єрний шлях. Нам часто ставили питання, як ми працюємо разом. Ми кілька разів на цю тему говорили, але тільки в дизайн-тусовці. Хтось із львівського TEDx чув цей виступ і попросив, щоб ми подали заявку на розгляд. Ми подали анкету, у нас було кілька співбесід. На етапах співбесіди нас попросили розширити тему з «як працювати разом» до наших «правил сімейного життя». Ми погодилися на це. Наш виступ був про те, які критичні точки були в нас, коли ми могли розійтися й що ми зробили для того, щоб із цих точок вийти. Фінальна точка у виступі, яка викликала резонанс – те, що ми вирішили розподілити ролі: я відповідаю за зовнішній світ – забезпечую сім’ю грошима, а Оля відповідає за внутрішній світ, займається затишком будинку. Далі ми розповідали, що саме це значить для нашої сім'ї й чому так.

Це була остання теза виступу – про те, що ми на себе взяли такі ролі. Ця теза була про відповідальність, а не про те, що хтось повинен сидіти вдома. Закінчили спіч ми тим, що запропонували нашим слухачам обговорити роль чоловіка і жінки зі своїми партнерами й дійти до свого бачення ролей чоловіка та жінки в родині.

Перші 17 хвилин наш виступ ішов на «ура», нас переривали оплесками.

Я запропонував їй поговорити на цю тему за 5 хвилин. Після виступу ніхто з незгодних до нас не підійшов.

Наступного дня одна з незадоволених дівчат зробила монтаж із 56 секунд нашого виступу. Вона виклала обрізаний запис, де залишила лише шматок про внутрішній і зовнішній світи й обрізала частину, де ми пояснюємо, що це значить. Вона написала, що такий сексизм не може бути на сцені TEDx.

Отримати відео або текстову розшифровку відео TEDx до його офіційної публікації на каналі ми не можемо – це юридичні правила TEDx. Через це ми з Олею опинилися у вразливій позиції. Якщо дивитися тільки на ту нарізку, яка опинилася у Facebook, то ми ніби закликаємо жінку до того, щоб вона сиділа вдома, але ті люди, які були в залі, розуміють, що ми казали зовсім інше.

Помилкою було те, що ми не повторювали через слово, що ця модель працює саме для нас. З цим я повністю згоден. Друга помилка – треба було більш детально розповісти, що таке відповідальність за зовнішній і внутрішній світи. Виступ був обмежений часом, і ми не думали, що це пояснення таке важливе. Про те, що це наш досвід, ми сказали на початку виступу й усередині. Зараз я розумію, що це треба було повторювати через слово.

Ми спробували цю ситуацію врегулювати – написали з Олею нашу відповідь. Суть виступу ми тезисно передали на наших сторінках у Facebook. Людям, які репостили допис дівчини, ми написали лист із питанням, чи провели вони фактчекінг? Десь третина людей після цього пост видалила, дві третини – проігнорували. Отож, наступного дня це відео почали шерити сотні людей і з’явилися тисячі негативних коментарів.

З мене в коментарях зробили демона, який мало не б’є дружину й дітей, а з моєї успішної дружини – домогосподарку. Було прикро, що люди коментують власні страхи та біль, а не наш виступ.

У перший день ми прочитали все – хотіли налаштувати міст комунікації з цими людьми. Ми щиро хотіли показати, що ми за рівність чоловіка та жінки й всі ті люди, хто нас знають, розуміли, що наша родина – не про сексизм. Коли ми зрозуміли, що вони не хочуть нас чути, то перестали відповідати.

У нас була злість на таке, як нас кинулися закидати лайном, не бачивши виступ. Два дні не хотілося нічого їсти, гуляти. Ми перебували в якомусь тривожному спазмі, коли приходили нові сповіщення у Facebook. Єдине, що нас урятувало – ми домовилися відкривати Facebook один раз на 5 годин, інакше можна було б зійти з розуму.

Ми запропонували незадоволеним дівчатам вийти на публічну дискусію і зустрітися та обговорити ситуацію. Усі відмовилися. Одна дівчина погодилася зі мною поговорити, якщо я прочитаю книги з фемінізму. 

Коли ми писали відповідь цим людям, ми були ввічливими й не використовували ненормативну лексику.

Надалі я для себе вирішив, що якщо побачу якийсь конфлікт і захочу туди влізти, то перед цим зроблю серйозний фактчекінг. Я відчув на собі, як можна перекрутити інформацію, як люди на це ведуться. І, якщо побачу, що хтось із моїх друзів потрапить під таку хвилю хейту, я обов’язково висловлю свою позицію. Коли починається таке, багато людей пишуть особисті повідомлення з підтримкою, але не роблять цього публічно. Бояться, що це перейде і на них. Я більше не боюся.

Я вважаю, що не треба «чекати, поки все вляжеться». Якщо немає своєї позиції, тоді людина, яка не в курсі про ситуацію, зробить свої висновки тільки за позицією однієї сторони конфлікту. Воювати з такими людьми не обов’язково, а свою позицію варто висловити.