Люди в містіКритично не вистачає донорів крові. Ось, як можна допомогти (це просто і безпечно)

фото: Ксенія Шемберко

Здача крові − процес, який не шкодить здоров’ю. І мене надихає те, що така не дуже болюча і досить проста дія може регулярно рятувати життя. Це якийсь неймовірний досвід. Крім того, наше тіло – це в якомусь сенсі теж ресурс, а ресурси можна інвестувати. Тому я сприймаю здачу крові як свою інвестицію у здоров’я інших людей. Ми взаємозв’язані, і якби я опинилася в такій ситуації, мені було б дуже приємно, якби інші люди теж здали кров для мене. Також я дуже ціную, що мене оточують люди, які регулярно здають кров: коли мій друг робить це для інших людей, то це додаткова впевненість у тому, що він допоможе і мені. Тому мені теж хочеться бути такою людиною, щоб в оточення була впевненість, що я допоможу і друзям, і незнайомим людям.

У мене багато друзів здають кров, але, можливо, це моя бульбашка, а статистика в Україні зовсім інша. Але регулярно виникає проблема, що донорів недостатньо, тож це показник, що потрібно ще більше популяризувати донорство. Я б хотіла здавати кров регулярно, раз на три місяці. Після мого посту у Фейсбуці друзі написали, що хотіли б разом здавати кров, тому це ще одна хороша нагода зустрітися з ними.

Вперше я здала кров у 2014 році під час Євромайдану, коли почалася стрілянина і людей клали в лікарні, де не вистачало крові. У такому хаосі хочеться допомогти, але ти толком не розумієш, як це зробити. Я тоді запускала свій бізнес і розуміла, що фінансово допомогти буде дуже складно, і ця допомога не буде суттєвою, тому я шукала ще способи, чим я можу бути корисною. Десь побачила пост у Фейсбуці, де закликали здати кров, і я вирішила вперше поділитися своєю кров’ю. Страшно не було, цей процес не викликає у мене дискомфорту. Мені це навіть подобається – я можу допомогти двом-трьом людям зі своєї однієї здачі. Спочатку я робила це дуже регулярно, зараз через роботу з цим важче. Стараюся здавати раз у чотири-п’ять місяці, іноді виходить раз на пів року. Я не прихильниця «геройства», потрібно слідкувати за своїм станом, щоб не нашкодити собі. В один із перших разів здавання крові я погано почувалася, але все одно здала кров. У мене запаморочилася голова, тому лікарі мусили на мене відволіктися, через що мені було некомфортно. Потрібно слідкувати за своїми можливостями.

Сама здача крові займає до 30 хвилин із усіма процедурами − проходиш усі пункти, заповнюєш анкету, здаєш аналіз на гемоглобін. До карантину було дуже багато людей і весь процес тривав до години, бо потрібно було вистояти у черзі.

 

Зараз під час карантину я можу собі дозволити волонтерити

Раніше я здавала у військовому госпіталі, зараз я здаю в «Охматдиті», долучилася до проєкту «Среды в Охматдете». Одного разу я здавала кров у середу і потрапила до цих дівчат-волонтерок. Мені сподобалося, що вони були дуже привітні й посміхалися − мені здається, коли в людини паніка і вона бачить перед собою привітних людей, то їм значно легше здати кров. Я побачила пост про те, що шукають волонтерів, і вирішила приєднатися.

Це не медики, а люди, які допомагають донорам. У проєкті «Среды в Охматдете» шукають донорів крові та стараються їх рівномірно розподілити їх між лікарнями, бо у різних медзакладах є потреба різної крові, є екстрені ситуації.

Моє завдання полягає у тому, щоб напередодні здачі крові створити чат із донорами, які зареєструвалися на сторінці у Фейсбуці. У цих чатах пояснюємо їм, що потрібно робити за дві доби, за добу до здачі крові, куди потрібно прийти і як відбуватиметься процес. У лікарні я координую донорів: у які кабінети піти, як заповнювати анкету, питаю, як вони себе почувають, фотографую, годую чаєм і печивом перед здачею крові. Головне завдання − забезпечити їм комфорт на місці, щоб здача крові не була страхом, і загалом, щоб вони себе добре почували. Зараз під час карантину я можу собі дозволити волонтерити, але коли знову активно працюватиму, то буду відпрошуватися з роботи кілька разів на місяць.

Під час карантину менше людей, ніж зазвичай: якщо до карантину в день приходили близько 50 донорів, то зараз у середньому 20 людей. Ми запустили електронну чергу, щоб уникнути скупчення людей у коридорах.

Часто донори приходять здавати кров спеціально для когось, але під час здачі спілкуються одне з одним і домовляються про наступну здачу крові разом. Це вже певне ком’юніті.

Дуже класно, коли волонтерські проєкти заохочують людей. У «Средах в Охматдете» є серія значків «Клітини крові» – їх не можна купити, а отримати лише за здачу крові. Вони супер і їх класно колекціонувати. Загалом суть проєкту – пропагування здачі крові: це має бути добровільно, а не нав’язливо, це не страшно, а цілком нормально.

Мені подобається спілкуватися з людьми, які мають захоплення крім роботи, проявляють громадську активність і допомагають іншим. Приємно бути в колі однодумців, які розуміють: щоб щось змінити, не можна обмежуватися життям «хата − робота − робота − хата». Потрібно докладати своїх зусиль, тому мені здається, що це найбільший бонус у проєкті й через це я приєдналася до нього.

Чому важливо здавати кров?

Щоб пояснити це, потрібно детальніше зупинитися на роботі Центрів крові. Центри крові для лікарень − як бензобак для вашої машини. Навіть якщо ви знаєте, що поїдете на ній у подорож Європою, одразу залити бензин на всю поїздку не можна, адже ваш запас дорівнює обсягу бака. Так і центри крові − вони розраховують можливості, виходячи зі своєї пропускної спроможності. Більш того, уявіть, що термін придатності бензину, як у домашнього молока − не більше трьох діб, тому залити потрібно рівно стільки, щоб за три дні використати.

Так і з кров’ю: запастися донорською кров'ю не можна, тому що компоненти крові зберігаються обмежений термін − від кількох днів до місяця. А вартість місткостей, у яку проводиться забір, іноді доходить до 5000 гривень за одну штуку. Тому головне завдання будь-якого центру крові полягає в тому, щоб забезпечити стабільний потік донорів цілий рік, попри сезони, погоду, «травневі» свята або пандемію вірусу.

Зараз же це складно як ніколи. Питання добровільного донорства − це мотивація вищого порядку, це про самореалізацію. А якщо згадати піраміду Маслоу, під цією потребою стоять базові − наприклад, стабільний дохід або безпека. Тому, на жаль, зараз навіть у дуже свідомих і соціально активних людей просто не доходять руки до донорства крові.

У всіх центрах ми спостерігаємо спад донорської активності, тому потрібно докласти надзвичайних зусиль, щоб дати таку ж кількість донацій, як раніше. Наш проєкт допомагає центру крові Охматдиту та відділенню в Інституті Амосова. Також ми дуже щасливі, що Uber погодився підтримати донорів і видав їм промокоди на безкоштовні поїздки. Це значно спрощує логістику в перекритому місті, створює безпечні умови для донора, зменшує число потенційно небезпечних контактів і (пишу в останню чергу, але це, мабуть, головне) дає донору-герою ту увагу і повагу, на яку він заслуговує.

Як стати донором?

У першу чергу, потрібно переконатися, що у вас немає протипоказань. Вони бувають абсолютні й тимчасові. Ці обмеження покликані допомогти самому майбутньому донорові й реципієнту. Далі − написати нам на сторінку «Среды в Охматдете», і ми все розповімо.

Списки тут: абсолютні і тимчасові