Люди в містіЦе люди, які намагаються повернутися додому в період карантину

З 16 березня Україна закрила міжнародне регулярне пасажирське сполучення, щоб припинити поширення коронавірусу. За кордоном до посольств України звернулись 3 644 українці й попросили державу допомогти повернутись додому.

За словами заступника глави МЗС Єгора Божка, за останню добу вдалося повернути додому вже кілька тисяч українців. Повертають людей не тільки літаками, а й наземним транспортом. Попри це українці застрягли в ОАЕ, на Шри-Ланці, у Домініканській Республіці, країнах Європи. Розповідаємо історії українців, які застрягли за кордоном, але намагаються повернутись додому.

Я дуже спонтанно поїхала у відпустку на Мальту, тому що маю там близьку подругу і знайшла дешеві квитки. Не довго думаючи, я купила квитки з 9 по 16 березня з пересадкою в Мюнхені. Я прилетіла в Мюнхен 9 березня, все було спокійно, нікого не перевіряли, я наділа свою модну рожеву маску і полетіла на Мальту. На Мальті теж було все спокійно. Я зрозуміла, що відбувається щось дивне, коли США закрили кордони. У четвер (12 березня – ред.) приятелька розповіла, що на острові є два випадки інфікування коронавірусом, тоді ж ми скасували суботні плани й вирішили, що гуляти небезпечно. У п’ятницю я побачила, що перевізник Lufthansa, яким я мала летіти, скасував рейси Мальта – Мюнхен і переніс рейс Мюнхен – Київ на виліт з Франкфурта. Тепер я повинна була якось летіти до Франкфурта, а потім до Києва. Залишалось одне питання: як долетіти з Мальти до Німеччини? У п’ятницю стало відомо, що Європа закрила всі авіасполучення з островом.

На Мальті в п’ятницю (13 березня – ред.) уже кілька людей були в масках і здавалися трохи стурбованими. В суботу мені купили квитки на рейс Turkish Airlines, я мала летіти в неділю в Стамбул, там переночувати й 16-го вирушити в Україну. Коли я на радощах в аеропорту підійшла на стійці реєстрації до перевіряльника, він мені сказав, що людей, які перебували в Німеччині менше як 14 днів, на борт не пустять.

Сьогодні відчула, що я взагалі не можу ні на що вплинути й треба ще якось не захворіти

Так я залишилася на Мальті. У Telegram додалася в групу «Хочу додому»: в ній зараз приблизно чотири тисячі учасників, там цілодобово оновлюють інформацію. Більшість чекає повідомлення про те, як можна евакуюватись.

У цій групі зробили оголошення, мовляв, якщо вас цікавлять приватні літаки, дайте знати. Звичайно, вони мене цікавили. Я написала й чекаю відповіді щодо вартості.

На Мальті було 25 людей, які офіційно зареєструвалися в МЗС України. Тут є українське консульство, але консул з нами на контакт не виходить, ми спілкуємося з його помічницею. Нас попросили написати звернення в консульство Мальти та посольство Італії. Я сказала, що багатодітна мама, з моїми дітьми сидить моя мама. До того ж я нещодавно дізналась, що у моєї бабусі стався інсульт.

Якщо українців, які застрягли у Франції, Іспанії, Єгипті та інших країнах, хоча б збирають і для них організовують додаткові рейси, то для нас, 20 людей на Мальті, невідомо, чи робитимуть якісь рейси.

Мальта повністю закрита на карантин, люди сидять вдома. У таких випадках цінуєш будь-яку допомогу. Якби мені подзвонили із соціальної служби і запитали, як ми тут, то, напевно, рівень тривожності у мене б знизився.

Сьогодні відчула, що я взагалі не можу ні на що вплинути й треба ще якось не захворіти. Це страшно.

Ми за пів року планували відрядження у Сербію, мали три дні навчатись. Зараз ми перебуваємо у місті Пожареваць, це недалеко від Белграда.

12 березня ми вилетіли, 13-го прилетіли до Сербії, і вже ввечері 13 березня Зеленський повідомив, що треба повернутися додому до 17 березня. У нас за квитками все було добре, ми повинні були встигнути до того, як закриють кордон, але 14 березня авіакомпанія повідомила, що скасовує наш рейс. Ми почали шукати варіанти, як дістатися додому, щоб встигнути до закриття кордону. З цього почався квест.

Ми хотіли додому й намагалися встигнути до закриття кордонів

Після скасування нашого рейсу в нас був варіант дістатися в Україну на машині. Ми знайшли авто, серб мав провезти нас через Румунію, довезти до кордону з Україною, відтак ми планували перейти його пішки й так потрапити в країну. Проте Сербія закрила виїзд і Румунія заборонила в’їзд. Ми іноземці, а вони пускали тільки своїх.

Після цього нам запропонували їхати на своїй машині з українськими номерами, якої у нас немає. Автобусні та залізничні перевезення в Сербії припинили.

Ми вже розглядали інші варіанти перельотів, але всі вони з пересадками й немає жодних гарантій, що ми не застрягнемо де-інде.

Ми мали останній варіант покинути Сербію – знайшли пілота з України, який міг прилетіти та забрати нас додому. Сербія спочатку не давала підтвердження, ми чекали. Зрештою вони дозволили йому летіти, а Україна, навпаки, зв’язалася з ним і заборонила політ. Хоча ми самі знайшли пілота і самі мали заплатити понад чотири тисячі доларів за це. Ми хотіли додому і намагалися встигнути до закриття кордонів.

Нам допомогли тут знайти квартиру на п’ятьох. Наразі чекаємо. Люди допомагають, скидають гроші, щоб ми хоча б якийсь час могли тут пожити. Ми приїхали на три дні, у нас навіть немає речей.

У консульстві нічого не кажуть. Нас усього п’ятеро, це не та кількість, щоб нас масово вивозили звідси. Нам радять сидіти й чекати, але все тільки погіршується. Це не два тижні побути й виїхати, це може затягнутися і на місяць, і на півтора.

Нещодавно ми зайшли в місцеву аптеку. Фармацевти зрозуміли, що ми не місцеві, і сказали, що ми маємо бути на карантині, а якщо таке повториться, вони викличуть поліцію.

Я зараз у Кракові. Приїхав 12 березня, щоб погуляти. Пізніше стало відомо, що Польща та Україна закривають кордони. Моя авіакомпанія до останнього не скасовувала рейс, і я сподівався, що він відбудеться і я зможу полетіти додому. В останній день його скасували.

Потім я спробував купити квитки на автобус. Один автобус скасували. Інший раз, коли я хотів поїхати, водій сказав, що автобуси розвертають, тож вони їдуть тільки до кордону. Що робити на кордоні – не зрозуміло.

Ризикувати власним життям і здоров’ям десь на кордоні у мене бажання немає, тому я чекаю повідомлень від консульства

Спершу я телефонував у посольство, ще до того, як стало відомо про скасування рейсу. Я намагався дізнатися, як ще можна вибратися. Мені відповіли, що тільки на власному автомобілі, іншої інформації не було. Відтак я написав на електронну пошту, мені повідомили, що наразі формують списки на повернення, але жодної достовірної інформації, коли і як це станеться, мені не надали. Тоді ж попросили заповнити форму для повернення додому. Я заповнив цю форму, чекаю подальших інструкцій.

У Telegram є групи приватних перевізників, які вивозять до кордону України та Польщі. Але на кордоні треба стояти й чекати якусь фуру, не думаю, що це легально. Якби я жив у Львові, я, можливо, так і вчинив би, але я живу в Запоріжжі. Україна скасувала внутрішнє сполучення. Тепер не знаю, що робити. Ризикувати власним життям і здоров’ям десь на кордоні у мене бажання немає, тому я чекаю повідомлень від консульства. Сподіваюся, що це буде якнайшвидше.

На щастя, у мене в Кракові є друзі, у яких я зупинився. Вони з розумінням поставилися до цієї ситуації.

Паніки у Польщі я не відчув, люди тут дуже відповідально ставляться до карантину. Кілька днів тому я виходив на вулицю, центральна туристична вулиця Кракова була порожньою. Закрито було абсолютно все, кафе перекриті стрічкою, у багатьох закладах розрахунок тільки картою, щоб не брати гроші в руки. Проте аптеки та продуктові магазини працюють і там усе є. Люди не розгрібають гречку і туалетний папір.

Я застряг у місті Дубай, це Арабські Емірати. Мав летіти рейсом 20 березня, але його скасували. Після того як президент Зеленський оголосив, що будуть закривати авіасполучення, я відразу почав шукати варіанти, як повернутися: заповнив усі форми та звернувся в консульство. Намагався знайти інформацію в інтернеті від авіаперевізника, шукати нові квитки, дивитися в групах, хто що робить. Зрозумів, що справи кепські, коли з готелю стали вивозити туристів з інших країн і готель став напівпорожнім, у ньому все закрили, крім ресторану.

Консульство повідомило загальнодоступну інформацію. Також мені сказали, що Fly Dubai поки не припиняє авіасполучення, але якщо є варіант полетіти раніше, краще летіти. Після цього я знову писав до них, що мій рейс скасували, мені відповіли, що я є в списках і що треба чекати.

Зрозумів, що справи кепські, коли з готелю вивезли туристів з інших країн і готель став напівпорожнім

Зараз я в готелі, моніторю ситуацію. Стежу за інформацією, чекаю і намагаюся знайти вихід з цього становища.

Коли все тільки почалося, у телеграмі я знайшов групу «Хочу додому». У ній об’єдналися ті, хто застряг за кордоном. Люди намагаються допомагати одне одному інформацією та варіантами, як дістатися України. А ще хештегом можна було вказати країну та знайти людей зі схожими проблемами.