«Нічого приховувати» – проект від Mozgi Ideas та Mozgi Wear, мета якого – перемістити обговорення табуйованих тем у громадський простір. Як символ відкритості бренд випустив прозору сумку з власним дизайном. У неї герої проекту помістили впізнавані речі, що уособлюють табу, про які вони говорять. Зокрема, секс-іграшки, презервативи, прокладки та навіть сміття на сортування. 

«Ми вважаємо, що наведені в проекті табу несумісні з гарним майбутнім, якого всі хочуть», – розповідають автори проекту. The Village Україна публікує 9 сміливих історій про табу.

Євгенія Пліхіна

Редакторка розділу «Секс» у Cosmopolitan

«Нормального мужика собі знайди»

Соромитися говорити про секс, гидливо відводити погляд від секс-іграшок і хіхікати із силіконових членів – так само старомодно, як расова дискримінація. Легальне задоволення не має бути табуйоване суспільством. Тому сором – найгірша емоція, якою можна відреагувати на вібратор.

Говоріть про секс. Займайтеся ним. Не соромтеся свого оргазму.

Володимир Завадюк

Head of Big Entertainment Show «1+1»

«Понаїхали»

З Києвом ми знайомі понад десять років. Тут я знайшов друзів і ворогів та навчився всього, що робить мене щасливим: любити й надихати.

Я завжди радий допомогти людям з ідеями знайти себе в цьому місті, адже я сам колись шукав. Мені важливі їхні погляди та інтереси, а не прописка в паспорті. Бо провінційність визначається не місцем народження, а тим, наскільки ти відкритий чи ні до нових знань. Я за мультикультурність і різні погляди. Це моє місто: люблю його, і це взаємно.

Надя Дорофєєва

Співачка, учасниця гурту «Время и Стекло»

«Ці штуки»

До розмов про секс треба підходити серйозніше та відповідальніше. Особливо коли йдеться про контрацепцію. Не потрібно смішних скорочень, жаргонізмів чи глузувань. Називайте презерватив презервативом, а не «цією штукою» чи «резинкою». У тому, що стосується здоров’я, немає нічого смішного. Секс має бути безпечним, особливо коли стосунки тільки починаються та здається, що людину добре знаєш. Багато хто просто не знає про свої проблеми. Безпечний секс – це питання обох сторін.

Тему контрацепції треба обговорювати. І руйнувати страх, говорити про цінність здоров’я, показувати молоді, що це цілком нормально – мати із собою захист. Навіть якщо для вас це неактуально, однаково висловлюйте свою позицію в публічному просторі.

Андрій Баштовий

Головний редактор The Village Україна

«Мужик завжди має бути мужиком»

Ви часто стаєте свідками розмов про те, як поводитися чоловікові в сучасному світі?

«Жіночий порядок денний» у медіа – дуже крута тенденція. Так, чоловіки більш привілейовані: заробляють більше, легше роблять кар’єру, а від «нежіночих» професій в Україні відмовилися зовсім недавно. Але це не означає, що про чоловічі проблеми варто говорити аж так мало.

З тим, як поводитися не варто, більш-менш зрозуміло. Світ крок за кроком приходить до того, що стереотипи «поводься як чоловік» або «хлопчики не плачуть» – це вчорашній день. Удосталь інструкцій, як не стати «токсичним мужиком». Але треба більше.

Чоловікам не бракує непроговорених питань і больових точок: боротися з нав’язуваними ролями, бути батьком, виховувати сина, виявляти слабкість, висловлювати власні емоції та вчитися емпатії. Хтось мусить почати розмову про чоловіків.

Ірина Горова

Продюсерка, співзасновниця Mozgi Group

«Краще б сиділа вдома з дітьми»

Я почала кар’єру в банківській сфері, коли доньці виповнилося два роки. Розвиваючись професійно, хотілося якомога більше часу й уваги приділяти дитині. У пошуках цього балансу в мене сформувалося чітке переконання, що неправильно говорити, що проводити з дітьми 24/7 – це краще, ніж годину-дві на день. Для мене важливо, як я проводжу цей час і на які теми спілкуюсь.

Жінки переживають, що недостатньо часу приділяють дітям. Спрацьовує материнська совість: «Чого ти на роботі, а не з дитиною?». Треба сконцентруватися на значущості моменту, а не його тривалості. Це не стосується малюків, але навіть сьогодні для таких ситуацій є вихід: чоловічий декрет, родичі, віддалена робота.

Найцінніше у наших стосунках із дітьми – довіра. Вони розповідають мені про те, що знають тільки їхні друзі. Ми разом проводимо вихідні та створюємо традиції. Наприклад, за ініціативи сина в подорожах за вечерею ми обговорюємо день, що минув, і ділимося позитивними моментами.

Євгеній Артюхов

Адвокат, співвласник юридичної компанії ASA GROUP

«Ходити самому в кіно – жалюгідно»

Усім потрібен час для себе: щоб відпочити й забути про метушню. Для цього достатньо години-двох, однак, коли ми говоримо таке друзям чи коханій людині, у відповідь чуємо закиди про егоїзм. Нам потрібен цей час, щоб побути на самоті й зрозуміти, чого ми насправді хочемо. Самотність – це спосіб поглянути на себе збоку й без упереджень оцінити те, ким ми є.

Коли ми бачимо людину, яка сама прийшла в кіно, то думаємо, що це жалюгідно. А як вона наодинці вечеряє, думаємо, що це дивно, коли купує для себе квіти, – принизливо, а як п’є вино наодинці, – проблемно. За мить на людину навалюється сотня стереотипів. Їх так багато, що через цю навалу вона навіть не може сказати: «Я просто хочу побути на самоті».

Міша Стариш

Копірайтер

«Покайся!»

Історія завжди рухається в бік справедливості, але іноді для цього треба багато часу. Я переконаний, що колись ми матимемо повноцінне громадянське суспільство, у якому більша частина населення не вважає тебе помилкою, не хоче вилікувати конверсійною терапією чи закрити в гетто. Не кричить тобі в обличчя «Содом» і не кидається розп’яттям. Так буде колись, але не сьогодні й не протягом найближчих років.

Щоб якось пришвидшити цей процес, треба нагадувати, що ЛГБТК-спільнота існує. Для мене особисто не важливе її відсоткове значення, але це десятки (сотні?) тисяч тих, хто ховається. Бо бути не таким, як усі, небезпечно й соромно, а іноді «мені однаково, адже я успішно мімікрую».

У суспільстві, де утискають будь-яку меншину, історія більшості передбачена наперед. Коли закінчаться ті, кого можна звинуватити у власних проблемах, доведеться шукати нових жертв. І ними стануть учорашні борці проти меншин. Відкрито говоріть про ЛГБТК-спільноту, сміливо будьте її частиною чи просто поважайте її представників. Можливо, цим ви врятуєте чиєсь життя.

Ingret

Співачка

«Нічого страшного від обгортки не трапиться»

Я почала сортувати сміття, бо усвідомила персональну відповідальність перед планетою. Зупинятися не планую, й розуміння цього робить мене щасливою. Не хочу ні теперішнього, ні майбутнього, у якому ми згадуємо океан тільки в контексті сміттєвих плям, як-от тихоокеанської. Не хочу стати частиною цієї плями.

Попри часте обговорення теми сортування в медіа, не всі усвідомлюють наслідки свого щоденного пакета зі сміттям. Або просто думають, що сміттєвий колапс не зачепить їхнього покоління. Це питання треба вирішувати на законодавчому рівні: закони, освітня політика, а якщо не допомагає – штрафи.

Лише сортуванням сміття планети не врятувати, але це перший крок, без якого ми швидко її занедбаємо. Тож не треба соромитися, коли відмовляєтеся від одноразових пакетів чи їдете до сортувальної станції на таксі. Коли не викидаєте сміття абиде, а забираєте його із собою.

Влад Болсун

Креативний директор Mozgi Ideas

«У твоєї теж ці дні?»

Тема менструацій стосується всіх. Неважливо, чи це твоя подруга, дівчина, колега, мама, чи ти сама – не варто соромитися розмов на такі теми. Відсутність інформації може зашкодити як фізичному, так і психологічному здоров’ю. Не можна дозволяти з цього сміятися й підтримувати каламбурні вислови від другорядних гумористичних шоу, бо нормальні про це давно не жартують. Менструації – не фізіологічна особливість, а норма. Треба це сприймати як частину живого організму.

Я нормально ставлюся до менструацій своєї дівчини, а інакше бути не може. Найголовніше, що я і, власне, ви можемо зробити, – нагадувати не забути тампони чи прокладки, коли кудись йдемо. А ще краще – узяти з собою запасний комплект. Тоді вас будуть поважати й цінувати ще більше.

Не соромтеся ні розмов, ні самих менструацій. Знайдіть інші теми для жартів, а якщо ні – подорослішайте, ваші «родичі з Краснодара» вже неактуальні.

Фото: Аліна Андреєва

Стиль: Даша Білоусова

Автори ідеї: Оля Кузовкіна, Міша Стариш

Реалізація: MOZGI Ideas

Креативний директор: Влад Болсун