Люди в містіЯ не була в декреті

12 травня в Україні святкують День матері. Ми спілкуємося з матерями, які не були в декреті після народження дитини – про те, які були причини, як їм усе вдалося та чи не шкодують про це рішення.

Альона Гудкова

засновниця «Кураж Базару»

вік дитини: 3 роки

 Материнство – найкращий у світі майстер-клас з гармонії. Мене це навчило витримувати пропорцію між робочим та особистим

Я дізналася, що вагітна, за два дні до першого «Кураж Базару». Я вже рік займалася цією темою і не планувала йти в декрет. Тоді, як і зараз, мені здавалося, що я займаюся не просто власним бізнесом, а справою життя. Просто неможливо було розділити особисте та робоче. Коли в нас був перший Nightmarket, я танцювала до четвертої ранку. Чоловік казав: «Тільки не стрибай», але там було так весело. На вихідні після «Куражу» я поїхала на дачу і там у мене почались перейми.

Народила Матвія сьомого червня, а 16-17-го в нас був запланований «Зірковий Кураж Базар». Це найголовніший «Кураж» у році, коли ми 100% прибутку віддаємо на благодійність. Я розуміла, що мені потрібно терміново виходити на роботу.

З першого дня у нас була няня. Я не мала жодних ілюзій стосовно того, що сама з усім впораюся. Я приїжджала на роботу із сином, годувала його, проводила нараду, поки няня гуляла з ним по парку.

Через те, що я одразу вийшла на роботу, у мене швидко – через місяць – пропало молоко. Народження дитини дало мені величезну ментальну втому. Я волелюбна людина – було важко прийняти, що все життя перевернулося і тепер треба все узгоджувати з нянею, татом, бабцями, собаками. Усе навалилося разом з роботою, а я ще намагалася всіх переконати, що все добре. Через деякий час я впала в депресію від втоми. Відбувся переломний момент і я дуже чітко для себе розставила пріоритети.

Я не одразу зрозуміла, що потрібно дотримуватися таймінгу. Зараз у мене є чітко визначений час, який я проводжу з дитиною. У неділю ми цілий день проводимо разом із сином і чоловіком. Ніяких бабусь та нянь, тільки ми втрьох. Ще ми обов’язково їздимо втрьох на відпочинок один-два рази на рік. У понеділок і середу я забираю Матвія не пізніше 17:00 і проводжу з ним час. Я розумію, що такій мультитаскінговій дівчині, як я, дуже важливо вносити це в графік, тому я без проблем планую свій час із Матвієм.

Ми з чоловіком всі обов’язки ділимо навпіл. Спочатку я намагалася взяти на себе все, але це була помилка, нав’язана стереотипом, що це має робити жінка. Хоча чоловік мені все одно завжди допомагав. У певний момент я зрозуміла – все, не можу більше всім займатися. Чоловік відповів: «Чому ти раніше не казала? Я думав, тобі подобається. Давай чергувати». Десь півтора року ми робимо все по черзі. Матвій досі деколи прокидається вночі в туалет або йому потрібне печиво о третій ночі. Ми прокидаємось по черзі: день він, день я. Чоловік може і на щеплення з дитиною з’їздити, і забрати з садка, і погодувати, якщо я десь затримуюся. Крім того, три дні на тиждень ввечері чергує няня – це ті вечори, які ми можемо провести з чоловіком удвох або з друзями.

Материнство – найкращий у світі майстер-клас з гармонії. Мене це навчило витримувати пропорцію між робочим та особистим. Я справді доволі часто з головою йду в роботу і зараз розумію, що не повинна так заганятися. Я маю давати собі й Матвію можливість відпочити від мого телефона та вічних завдань. Мій асистент чітко знає, що є часові рамки, в які не можна залазити і щось планувати. Я навчилася поважати себе і свій час – як жінки, дружини, мами, подруги. Навіть як дівчинки, якій потрібно сходити на манікюр.

Я пошкодувала про те, що так рано вийшла на роботу. Якщо в мене буде ще одна дитина, я планую хоч б місяць присвятити собі та їй. Тепер я розумію, що це важливий момент.

Катерина Малюкова

концертна директорка Івана Дорна

вік дитини: 3 роки

 Без допомоги чоловіка мені було б суттєво складніше впоратися з материнством

Більшість партнерів навіть не знали, що я вагітна, – зараз комунікація відбувається переважно по телефону та в месенджерах. Іван (Дорн – ред.) сказав, що я можу провести півроку в декреті, для нього це не було проблемою. Але це така робота, що я не можу з неї просто піти. Мені можуть подзвонити чи написати в будь-який час.

Після пологів я лише добу не була на зв’язку. У мене був кесарів розтин з наркозом. Коли прийшла до тями, кількість повідомлень у месенджері просто зашкалювала, але це прикольно. Дитина – це важлива подія, але не слiд повнiстю вiдмовлятися вiд життя, до якого звик. Життя продовжується, просто з’явилась дитина. Це додаткова умова: більше моментів, на які потрібно звертати увагу, треба організувати все так, щоб було комфортно і тобі, і дитині.

У мене був вибір – я могла частину своїх обов’язків передати команді, побути трохи в декреті, але не зробила цього. Я вирiшила поєднувати роботу і догляд за дитиною, доки менi це буде комфортно, такий собi підхід go with the flow.

Дуже вдячна чоловіку, який мене підтримав. Перші півроку після народження дитини в нас не було няні, ми справлялися самостійно. Без допомоги чоловіка мені було б суттєво складніше впоратися з материнством.

Перші шість місяців я була завжди поряд з дитиною, паралельно вирішувала усе в телефонному режимi. Були моменти, коли я цілеспрямовано відкладала телефон і приділяла увагу дитині, а могла говорити по телефону і водночас бавитися з нею. Звісно, неможливо тримати телефон і міняти підгузки чи купати. Цей момент ти проживаєш на 100%, але коли дитині вже приділена увага, я могла присвятити час своїм справам.

Ми їздили з Варею на зустрічі, дивилися концертні майданчики, зустрічалися з технічними підрядниками. Нічого так не стимулює, як дедлайн, що наближається. А з маленькою дитиною все побудовано на дедлайні, бо ти її маєш годувати кожних три години – потрібно підлаштуватися. Здавалося, що навіть люди навколо мобілізуються, коли ти приїжджаєш на майданчик з маленькою дитиною.

Доньці було три місяці, коли вона поїхала з нами в тур на два місяці. Чоловік теж хотів розділити перший період життя дитини, коли їй важливо відчувати і маму, і тата. Команда мандрувала автобусом, а ми – своєю машиною. Перші півроку Варі були дуже цікавими, хоча нам довелося працювати над наслідками. Через те, що вона багато часу проводила в машині, у неї були проблеми зі сном в ліжечку. В авто ж Варя засинала за три хвилини.

Коли доньці було півроку, я перестала годувати її грудьми. Тоді в мене вже не було фізичної необхiдностi постiйно перебувати поруч із нею, я стала вільнішою. Коли доньці було сім місяців, я зрозуміла, що вона потребує багато уваги і я не можу обійтися без допомоги. Тоді ми знайшли няню.

Після народження дитини я стала спокійнішою – зрозуміла, що в моєму житті є важливіші за роботу речі – людське життя. Насправді будь-яка ситуація може зачекати. Це питання делегування і відповідальності. Коли ти летиш у літаку, до тебе неможливо додзвонитися і вайфаю немає. Що тоді відбувається? Люди починають мобілізуватися і самі вирішують питання. Від того, що ти відповіси через 30 хвилин, нічого не зміниться. Але якщо питання критичне – можна виділити 10 хвилин і далі займатися справами.

Бути в роботі стало для мене ідеальним рішенням, щоб не втратити себе в материнстві. Адже коли ти суперзайнята до народження, а потім присвячуєш себе лише дитині – можна з’їхати з глузду. Я впевнена, для мене це був би стрес. Найважливіше – зрозуміти себе. Комусь треба взяти декрет. Поєднання материнства і роботи – мій баланс.

Тетяна Пренткович

блогерка

вік дитини: 2 роки

 У мене просто була певна кількість роботи, яку я виконувала тоді, коли могла приділити цьому час

Коли ми зрозуміли з чоловіком, що хочемо збільшувати сім’ю, у нас виникла ідея відкрити свій заклад. Пам’ятаю, за кілька днів після того як усе запрацювало, я дізналася, що вагітна.

У мене був невеликий токсикоз, тому через місяць я не могла навіть зайти в наш заклад – мене нудило від запаху кави і соєвого соусу. Я працювала з дому, вела соцмережі, відповідала за маркетинг та бухгалтерію. Це було складно, але в мене була підтримка чоловіка, який взяв великий обсяг роботи на себе. Крім того, почала вести блог. Коли я мала народжувати – у мене було вже 22 тисячі підписників.

Перерви між народженням дитини і виходом на роботу не було. Я відразу працювала, не втрачала тонусу. Водночас мене всі берегли: я могла прокинутися, коли хочу, лягти, коли хочу. Коли потрібно, я могла з радістю лишити дитину на одну з бабусь. У мене просто була певна кількість роботи, яку я виконувала тоді, коли могла приділити цьому час.

Півтора року син був на грудному годуванні – насправді я не могла його залишити довше, ніж на дві години. Уперше на півдня я його залишила у віці 10 місяців. Син виріс з нами в автокріслі – ми часто брали його із собою, багато подорожували.

Ми не міняли своє життя, коли народився син, у мене воно не ділиться на до і після. Син став гармонійним доповненням нашого життя. Змалку він дуже соціальний: був із нами на домашніх вечірках, зустрічах із друзями та по роботі. Ніколи не було проблем з тим, що син має спати в тиші – він засинав за будь-яких умов, і це було дуже зручно.

Народження дитини дає більше натхнення. Хочеться зробити для цієї маленької крихітки все! У мене з’явилося набагато більше сил та енергії. Зараз доводиться менеджити кожну вільну хвилину, а раніше, коли було більше вільного часу, я його не цінувала. Думаю, що дитина навчила мене відповідальності.

Мені здається, це стереотипи, що мама має бути до трьох років увесь час із дитиною. Що саме мама має навчити рахувати, говорити. Ми живемо в такому часі, що це все неважливо. Головне – аби дитина була щасливою. Якщо вибирати між садочком, де сину можуть приділити увагу, і тим, що він буде в автокріслі дивитися мультики, поки я в паніці літаю між справами, – я виберу садочок. Там дитині спокійно, комфортно, весело.

Юля Шапаренко

івент-менеджерка в Event Cafe

вік дитини: 8 місяців

 Перші дні після повноцінного виходу на роботу мені здавалося, що я дуже погана мама

Я була проджект-менеджеркою в івент-агенстві і під час вагітності працювала до останнього. Тоді я самостійно вела проекти і їх не було кому делегувати. За час вагітності провела 20 івентів. Останнє весілля відбулося третього вересня, а вже у ніч з 4-го на 5-те я народила сина.

Якщо чесно, я планувала йти в декрет. Із власницею агентства домовилися, що вийду, коли відчую, що хочу повернутися. Це моя перша дитина – я не знала, як це, чи важко за нею доглядати. Я пішла в декрет, але мені писали щодо минулих проектів, радилися. Я дуже люблю те, чим займаюся, це 50% мого життя. Через місяць я зрозуміла, що мені нудно, і вирішила обговорювати формат роботи з дому.

Ми якраз запускали навчання на івент-менеджерів і мені доручили займатися курсами. Десь два тижні я писала програму курсів, а потім мені зателефонувала постійна клієнтка з пропозицією організувати день народження доньки. У неї була цікава ідея щодо формату і я захотіла зробити це свято. Тоді в мене не було постійної няні, лише дівчата, які гуляли із сином по три години. Ці години я і працювала.

З івентом було важче, ніж із курсами. Пам’ятаю, я годувала вночі малого, клала спати, а потім фігачила кошториси. Тоді я зрозуміла, що саме з клієнтом я ще працювати не хочу. У день івенту малий захворів і його поклали до лікарні. Івент я провела, але сильно втомилася. У той момент задумалась, чи не поспішила. Ми полежали в лікарні три дні, за які я трохи відійшла і зрозуміла, що треба брати якусь іншу сферу в агентстві.

Мені запропонували бути керівницею івент-відділу. Треба було виходити на роботу в офіс, а отже – знайти постійну няню. Поки шукала її, їздила на роботу з малим. Взагалі після народження дитини я зрозуміла, що няня – найцінніший член сім’ї. Коли вона пише, що не може прийти, – це все, кінець світу. Знайти класну няню – перше, що треба зробити, коли виходиш на роботу з маленькою дитиною. У мене на пошуки няні пішов місяць.

Перші дні після повноцінного виходу на роботу мені здавалося, що я дуже погана мама. Я хвилювалась, поверталася додому і думала: бідненький, як же він без мене. Найскладнішим є моральний аспект, хвилювання про те, наприклад, чи не почне дитина няню називати мамою. У таких випадках я аналізую, що все одно проводжу півдня з дитиною. Але з часом звикла. У сина зараз прикорм: коли мене немає, він їсть свою їжу. Няня з ним класно справляється. Вони дружать і я абсолютно спокійна.