Нежить, сльозоточивість, свербіж у горлі, кашель і задуха – так зазвичай розвивається реакція в алергіків після контакту з тваринами. Ці симптоми можуть зберігатись ще тиждень, навіть якщо людина просто зайшла у кімнату, де живе кіт.

Людей, які страждають від алергії на домашніх тварин – близько 10-20% від усього населення. Лікувати її можна, але це досить тривалий процес, не для кожного алергіка терапія буде ефективною.

Алергія обмежує: щоразу перед візитом у нове місце алергікам доводиться перевіряти, чи цей заклад не є pet-friendly. Буває, що людина не може доїсти обід, бо у кав’ярню заходить відвідувач із собакою. Також люди з алергією не можуть працювати в офісах, де живуть тварини, чи близько спілкуватись із господарем кота чи собаки. 

«Тварини в закритому просторі можуть мене вбити. Без перебільшення. Щоразу, коли я бачу поруч тварину, всередині вмикається сигналізація з екстреною вимогою втекти звідси якомога швидше», – ділиться Анастасія Леухіна, алергія на тварин у якої може викликати астматичний напад, у разі якого необхідна екстрена допомога медиків.

The Village Україна розібрались, як живуть люди з алергією у місті, що намагається бути дружнім до тварин. А також з’ясували, як допомогти алергікам і не наражати їх на небезпеку.

Анастасія Леухіна

керівниця ГО «Горизонталі», викладачка Київської школи економіки

Валентин Орлов

ведучий

Олена Кудрей

фотографка

Юлія Тунік

журналістка

«Я не можу залишити свою алергію вдома»

Валентин Орлов: Я страждаю від алергії все свідоме життя. У мене виникає реакція на шерсть тварин, пух і пил. Найважче переношу саме алергію на тварин.

Після контакту з алергеном з’являється нежить, набрякає ніс і стає важко дихати. Потім починається утруднене дихання і хрипи в легенях, як наслідок кашель і задишка.

Зазвичай після таких реакцій я відновлююсь ще кілька днів. Антигістамінні (препарати проти – ред.) мені не дуже допомагають. Алергія заважає у житті, але я звик і знаю, чого очікувати: просто намагаюсь мінімізувати контакти з тваринами. Однак повністю уникати цього неможливо.

Олена Кудрей: Алергія у мене з дитинства. У мене астма з алергічною складовою, тому до простих симптомів алергії (нежить, сльозоточивість, чхання) додається астматичний напад, який зняти без медикаментів неможливо.

Основні алергени для мене – шерсть і виділення шкіри тварин (коти, собаки, коні). Я взагалі не можу перебувати в одному приміщенні з котами. На собак реакція трохи легша.

Антигістамінні препарати мені не допомагають, тому з алергією я ніяк не борюся, лише намагаюся повністю уникати подразників. Я не контактую з тваринами, не гладжу їх, не беру на руки, не відвідую зоопарк. А також не ходжу в гості до друзів, у яких є домашні улюбленці, і не обіймаюся з «кошатниками». Водночас шалено люблю котів: це мій біль, але я звикла.

Шалено люблю котів: це мій біль, але я звикла

Анастасія Леухіна: Мені 39 років, і від алергії на тварин я страждаю усе своє життя. Коли я була маленькою, батьки запідозрили, що зі мною щось не так: я йшла у цирк здоровою, а поверталась хворою.

Після контакту з алергеном у мене починається нежить, чухається у гортані, починають пекти очі та ніс. Якщо контакт із подразником продовжується, то набрякають слизові та стає важко дихати: я не можу вдихнути достатньо кисню. Це призводить до астматичного нападу, у разі якого потрібна екстрена допомога медиків. Після кожної такої реакції у мене послаблюється імунітет, і я хворію наступні кілька тижнів.

Найгірше, що ти не можеш бачити цих подразників чи на 100% передбачити їх присутність. Вони містяться, наприклад, у слині чи лупі тварин, і помітити їх  важко. Ти не бачиш, на що у тебе алергія, але дуже страждаєш.

Найгірше, що ти не можеш бачити цих подразників чи на 100% передбачити їх присутність

Юлія Тунік: Алергія у мене почалася років з п’яти. Спершу прояви були незначні – лише нежить. Після сильної застуди у 12 років у мене почались перші прояви бронхіальної астми, викликані алергією.

Лікарі казали, що астму можна перерости, але в моєму випадку цього не сталось. Зараз мені 28 років, і вона нікуди не зникла. Як правило, мої напади – це реакція на контакт із твариною, на пил, на морозне повітря або біг.

Найсильніша реакція на тварин. Я можу навіть не торкатись кішки або собаки, а просто побувати у приміщенні, де є їхня шерсть. Тоді починається нежить і кон’юнктивіт, а згодом і бронхіальний напад. Здебільшого достатньо сильний. Якщо напад астми можна перервати досить швидко завдяки інгалятору, то прояви нежитю і кон’юнктивіту можуть зберігатись ще кілька днів.

Сергій Юр’єв

асистент кафедри імунології та алергології Національного медуніверситету Богомольця

Алергени котів та собак є різними. Найагресивнішим є алерген кота, адже він дуже легко поширюється простором. Наприклад, якщо у вчительки вдома живе кіт, то дитина, яка сидить на останній парті, буде реагувати на подразник. Також реакція виникатиме, коли власник тварини пообіймається з алергіком.

Щодо собак, то реакція зазвичай настає після прямого контакту з твариною, тобто коли людина-алергік її гладить або собака облизує людину. Якщо алергік прийшов у заклад, де сидять із собакою, то реакція буде лише тоді, коли виникне прямий контакт. Бувають випадки, коли у людини з’являється алергія і без прямого контакту, але таке трапляється рідко. Тому я вважаю, що проблема собак у громадських місцях для алергіків трохи перебільшена. З котами складніше.

Як алергіку вижити в одному просторі з тваринами

Раніше ми писали про те, як пересуватися містом із собаками. Розповіли про правила та закони стосовно собак і місць, куди з ними можна зайти – від транспорту до ТРЦ і закладів.

Валентин Орлов: Якщо я перебуваю в одному приміщенні з твариною або в приміщенні, де живе домашній улюбленець, то є кілька лайфхаків, як довше там протриматись:

  • Не торкатись поверхонь, де може збиратись шерсть. І найголовніше: не торкатись очей та носа. Навіть якщо ви не бачите на руках шерсті, це не означає, що алергену немає. Подразник може бути навіть у повітрі.
  • Вмиватись кожні 15-20 хвилин.
  • Провітрювати приміщення.
  • Виходити на балкон/вулицю подихати свіжим повітрям.
  • Просити прибрати перед вашим приходом (пилосос і вологе прибирання).
  • Пропити антигістамінні до і після контакту з алергеном.

Олена Кудрей: Жодних лайфхаків, окрім як знати заздалегідь, чи буде в приміщенні тварина – немає. Я завжди намагаюся запам’ятовувати, куди пускають тварин, і туди не заходити. Звичайно, якщо хтось на хвилинку зайде з собакою у кафе – я не помру, але якщо зі мною поруч сяде людина з твариною, то я або пересяду, або взагалі піду.

Часто складнощі виникають через мою роботу. Я фотографую і працюю у різних студіях. Сучасні pet-friendly тенденції трохи заважають. Наприклад, коли ти приходиш на зйомку, а із залу вибігає кілька собак.

Я люблю тварин, але вважаю, що громадські місця повинні бути передусім комфортні для людей. Адже алергію я не можу залишити вдома, як-от собаку.

Я люблю тварин, але вважаю, що громадські місця повинні бути передусім комфортні для людей

Анастасія Леухіна: Єдиний дієвий варіант захиститись від алергії – це уникати таких ситуацій. Я не заходжу в місця, які позиціонують себе як pet-friendly, бо там можуть залишатись мікрочастинки тварин.

Якщо раптом я потрапляю в один простір із твариною, то встаю і йду. Часто буває, що не можу доїсти обід у закладі, бо треба вберегтися від алергії.

Я не змогла б працювати в офісах, де співробітники ходять на роботу із тваринами. Перше питання, коли мене запрошують у гості: «А чи є у вас домашні улюбленці»? Подібні ситуації трохи «вимикають» мене із соціального життя, бо я не можу бути там, де б мені хотілось. Це дуже боляче, але змінити цього я не можу.

Юлія Тунік: Алергія обмежує мене. Я не можу прийти в гості до людини, в якої є тварина. Якщо навіть йду, то приймаю ліки і намагаюсь не затримуватись надовго. Останній візит до подруги з твариною не надто вдало закінчився – симптоми переслідували мене ще кілька днів.

Також я майже не контактую з тваринами. Можу погладити, але потім одразу мию руки. У мене завжди є з собою кілька інгаляторів. Я ретельно перевіряю сумку перед тим, як вийти з дому. Це так само, як взяти гаманець, ключі або картку в метро.

У заклади, що дружні до тварин, не йтиму, якщо можна обрати той, у якому я почуватимусь комфортніше. Я люблю тварин і колись хотіла б завести собаку, але розумію, що це навряд станеться. Хіба що лікарі навчаться лікувати такий тип алергії, як у мене.

Якщо раптом я потрапляю в один простір із твариною, то встаю і йду

Як полегшити життя алергікам

Анастасія Леухіна: Найважливіше, як можна допомогти – це знати і розуміти, що у людей навколо може виникнути важка алергічна реакція.

Якщо говорити про публічні простори, то для мене було б ідеальним, якби тварин туди просто не пускали. Або щоб були дуже жорсткі та чіткі розмежування, де може бути собака, а де – ні. А ще, якби у готелях були кімнати, де заборонено жити з домашніми тваринами. Таку практику окремих номерів уже впроваджують у США.

Валентин Орлов: По-перше, варто завжди попереджати про те, що у закладах, офісах та опенспейсах можуть бути домашні улюбленці. Наприклад, у вигляді наліпки на вікні чи дверях. Так люди з алергією знатимуть, куди заходити не варто.

У закладах можна організувати окрему кімнату для тварин, щоб вони не заходили у основну залу. Також варто частіше прибирати місця, де можуть перебувати тварини.

Олена Кудрей: Я зовсім не засуджую людей, які проводять час зі своїми тваринками у закладах. Але завжди варто думати про тих, хто навколо. Якщо з курінням усе врегульовано: курити у публічних місцях заборонено, то із тваринами ситуація трохи інша.

З одного боку, не хочеться бути злим цербером і говорити «завжди залишайте собак удома». А з іншого – у закладах хочеться відпочивати, а не сіпатись щоразу, коли заходить людина з твариною. Хорошою альтернативою буде розміщувати гостей з домашніми улюбленцями на терасах, а не всередині приміщень.

Варто завжди попереджати про те, що у закладах, офісах та опенспейсах можуть бути домашні улюбленці

Робота в pet-friendly офісах

Ксенія Растворова

спеціалістка з комунікацій MacPaw

Наш перший кіт Фіксель з’явився в офісі MacPaw випадково шість років тому. Через три роки у компанії почав мешкати ще один котик – Хувер. До тварин команда ставиться позитивно. Коти часто разом зі співробітниками відвідують спортзал, заняття з йоги та прогулюються терасою.

У MacPaw працюють алергіки. Однак особливість алергії на котів у тому, що вона проявляється не завжди. Багато залежить від тварини, шерсті, площі приміщення. Тому наші колеги навіть можуть гратись із котиками.

Рекрутерам зазвичай навіть не доводиться попереджати про тварин – більшість кандидатів про них і так знає. Іноді коти приходять на співбесіду самі, бо їх пересування офісом не обмежується.

Траплялися ситуації, коли кандидати з алергією, хоч їм і було відомо про котів, приходили, роздивлялися офіс, перевіряли свою реакцію та врешті відмовлялися від роботи.

Анелія Максимишина

HR-менеджерка Homsters

У нашому офісі протягом трьох років живуть хом’яки, їх троє: Філіп, Джозефіна та Білий. Також у нас є собака Іча, якій приблизно 8 років. Її привезли з Карпат: Іча прив’язалась до команди під час походу – і ми забрали собаку з собою. Ми не можемо уявити наш офіс без улюбленців. Вони однозначно допомагають розслабитися і покращують настрій.

У нас немає колег з алергією, тому проблем у колективі через улюбленців не виникає. Під час співбесіди ми зазвичай не попереджаємо кандидатів, що у нас є тваринки. Але коли до нас приходять на співбесіду, то переважно тішаться, коли їх бачать. У моїй практиці не було ситуацій, коли потенційні співробітники відмовлялись від роботи через наших улюбленців.

Ілюстрації: Анна Шакун

Фото: MacPaw, Homsters