Київські нудисти розповідають The Village Україна, в чому полягає ідея засмагати голими і де в цьому процесі задоволення.

Увага! Матеріал містить відверті подробиці особистого життя і не призначений для осіб, що не досягли 18 років.

Юля

продюсерка, 27 років

Коли хоч раз плаваєш без одягу, розумієш, що це зовсім інші відчуття. Ти усвідомлюєш, що є частинкою природи, кожною клітинкою відчуваєш цей зв’язок.

Уперше я роздягнулася десь у 17 років, це був перший курс. Я переїхала до Києва з Рівного. Мені Дніпро тоді здався Євпаторією, і я часто відпочивала на місцевих пляжах. Особливо любила «Молодіжний», навпроти якого розташований  нудистський пляж «Довбичка».

Помічала, що на ньому значно менше людей та загалом чистіше. Туди плавали човни, в той час це коштувало 5 гривень. Вирішила розвідати.

Смуга пляжу умовно розділена на декілька зон: гей-пляж з підтягнутими красунчиками, далі місце для ЛГБТ-спільнот і основний пляж для відпочинку поціновувачів сімейних традицій.

Пізніше дізналася, що на «Довбичку» можна з Труханового острова на велосипеді заїхати за 30 хвилин. Стала частіше там бувати. Коли хоч раз плаваєш без одягу, розумієш, що це зовсім інші відчуття. Ти усвідомлюєш, що є частинкою природи, кожною клітинкою відчуваєш цей зв’язок.

Переважно на цьому пляжі люди просто відпочивають, ніхто нікого не чіпає, не вирячується. Ти вільний, відсутні сором, страх. Люди повністю себе усвідомлюють і приймають. Це круто.

Звісно, бувають персонажі, які сприймають такі місця як майданчик для знайомств. Вони переконані, що якщо дівчина прийшла на цей пляж і роздягнулася, то вона себе продає. Треба терміново підійти й познайомитися. Масаж? Водички? Полуниці?

 Ти вільний, відсутній сором, страх. Люди повністю себе усвідомлюють і приймають.

Доводиться пояснювати, що ти не для цього тут. Це трохи напряжно, але більше кумедно. Я розумію, що кохання понад усе і в пошуках не варто зупинятися.

За кордоном ми відпочиваємо на диких пляжах, де нікого немає, там купаємось і проводимо час голяка. Мені просто не цікаво бути на загальних пляжах – чи то вдягненою, чи то роздягненою. Зазвичай у таких місцях у людей дуже дивне ставлення до світу загалом.

Бабуся побачила голого чоловіка і витирає хусткою лоб, їй стає погано, так ніби її дід якось складений по-іншому. Батьки закривають дітям очі та сварять, щоб не дивилися на голих.

Якщо рамки старшого покоління я ще можу зрозуміти – вони зумовлені впливом минулої системи або ж суворою релігією, то поведінку молодих батьків пояснити складно. Вони з дитинства вчать своїх дітей соромитися свого та чужого тіла, прищеплюючи їм гору майбутніх комплексів.

У мене є кілька друзів-нудистів, мій хлопець також нудист, хоча спробував це зі мною вперше. Коли ми подорожуємо, спеціально на якісь пляжі не заїжджаємо. Торік були в Хорватії, біля міста Ровінь випадково на велосипедах заїхали у величезний нудистський кемпінг, де цілі покоління відпочивають – від дітей до бабусь-дідусів із собаками. У нас такого ніколи не бачила. Загуглила потім і дізналася, що Хорватія має понад 20 таких кемпів, там є 5-зіркові готелі, в яких навіть персонал обслуговує тебе голим. Не підозрювала раніше про існування такої розвинутої нудистської культури.

Основним бар’єром, який не дає багатьом роздягнутися, є витріщання та несподівані реакції власного тіла. Якщо зможеш прийняти це і зрозуміти, що це нормально і природно, то ти в нашому клубі.

Я дозволяю собі неприкрито милуватися чужими тілами. Наприклад, можна плавати в окулярах і побачити, як бульбашки повітря осідають на чиїсь сідниці. І в той момент ти думаєш: «М-м-м, яка краса, це найпрекрасніше, що я бачила за сьогодні». Але все це про естетику, не більше.

Женя та Світлана

Оператор та акторка, 28 років

Мені здається, що ми судимо за тим, як суспільство реагує на нас.

Женя: Це почалося років 5-6 тому, ми разом відпочивали у Криму, ще з однією парою. Дівчата тоді на «слабо» вирішили поплавати топлес.

Свєта: Загалом мені завжди подобалося засмагати топлес, тоді засмага виходить рівніша, без «трикутників». Але того разу моя подруга сказала типу: Свєтка, поплавай без верху, якщо ти, то і я.

Женя: На той момент це був емоційно складний досвід, я соромився і не наважився роздягнутися. Повністю роздягнувся на пляжі лише рік тому, під час подорожі Італією, ми якраз були в Ліворно.

Свєта: Ми це разом зробили. Я теж у Ліворно вперше роздяглася повністю.

Женя: Ми машиною подорожували Європою і проїжджали повз дуже гарний скелястий пляж. Вирішили спуститись і подивитись, можливо, поплавати. Спускаючись, ми побачили, що назустріч піднімаються чоловіки, деякі були роздягнуті. І ми такі: «Кла-а-ас, дикий пляж». У цей момент я вирішив, що хочу спробувати, хоча до цього мені снилися кошмари, що я голий перед людьми. І цей експеримент розвіяв мій страх. Коли ми збиралися в цю подорож, я розумів, що якщо буде можливість, то обов’язково скористаюся нею.

Свєта: Я спочатку здивувалася, коли почула про бажання Жені, це було неочікувано. Думаю, цей сором йде з дитинства, коли мама каже: вдягнися, не бігай голим, як тобі не соромно!

Женя: За відчуттями це було ніби банджі-джампінг. Розумієш, що все безпечно, що всі 100 тисяч, які стрибнули до тебе, залишилися живими, але все одно боїшся. Є адреналін. Коли робиш це вперше, якось більше роззираєшся навколо – дивляться чи не дивляться, видно чи не видно. Мені здається, що ми судимо за тим, як суспільство реагує на нас. Якщо потрапити в колектив людей, які будуть сміятися з цього, то закриєшся і не повторюватимеш такий досвід. Але якщо адекватне середовище, то це суцільне задоволення.

Свєта: В Італії багато таких пляжів і у Франції теж, ми цього літа хочемо поїхати туди.

Женя: Уся ця подорож для мене була повна відкриттів та емоційних змін. Ми нічого не бронювали, нічого не планували, а просто їхали, жили одним днем. Цей досвід переслідував нас усю дорогу. Я постійно відкривав для себе щось нове і по-справжньому кайфував від того, що відбувається, без тривоги про майбутнє. Жити моментом мені дуже сподобалося.

Учора ми сіли перед інтерв’ю почитати про нудистів. І натрапили на дивне відео, в якому жінка-психолог розповідала, що представники цього руху – переважно дорослі чоловіки, негарної тілобудови, після 40 років. І така: «А тепер спитайте себе, чому вони це роблять?» Підштовхуючи цим людей до певних висновків. І справді, у цьому русі більше дорослих людей, ніж молоді.

Тоді ми подумали, чому так виходить. І уявили собі, що є 70-річний дідусь. Чому він вирішує піти на пляж голим? Напевне, до 70 років уже дуже чітко усвідомлюєш, що життя в тебе одне і треба насолодитися моментом, без хвилювання про дрібниці, про пил, який не має жодного значення.

Свєта: Щодо стереотипів і неприйняття – ми вирішили для себе, що це залежить від дзеркальних нейронів. Коли люди бачать наші голі тіла, вони мимоволі уявляють, що це вони роздяглися у цей момент, згадують про своє тіло, з’являється страх бути неприйнятим і так далі. Тому перший досвід дуже сильно залежить від компанії.

 Напевне, до 70 років уже дуже чітко усвідомлюєш, що життя в тебе одне і треба насолодитися моментом, без хвилювання про дрібниці, про пил, який не має жодного значення.

Аліна

масажистка, 25 років

Коли я роздягаюсь, то ніби вилуплююся зі шкаралупи і почуваюся частиною цього енергетичного потоку, а не просто тілом.

Мій перший досвід був у селі серед комишів. Усе заради рівномірної засмаги. Мені було, мабуть, років 13. Відпочивала там з подругою, і мені сподобалося. Наступний досвід трапився на Меганомі в Криму, ми поїхали туди з наметами. Коли я почала одягати купальник, сестра – ми двійнята – сказала мені: «Може, спробуй без купальника? Сонце, свобода, гори».

Я тоді пережила, мабуть, свій найбільший стрес у житті. Навколо було багато людей, цілі компанії. Я тоді думала, що тіло – це дуже інтимно, тому що вагіна – квіточка, яку виростила твоя мама, і цю квіточку повинен бачити лише твій єдиний і неповторний чоловік. А тут сестра кричить: «Ей, знімай труси, у чому справа, чому ти ще в них?»

Коли я їх зняла, одразу стрибнула у воду, бо мені захотілось закритися. Але з часом, у процесі спілкування з людьми, які там перебували і які цим займаються десятки років, я зрозуміла, що не має чого соромитися і ховати, ми всі приходимо в цей світ голі.

На Меганомі я пробула два тижні. Перший день ходила ще в трусах, але через день ніби зняла із себе шлейф соціального ущільнення, мовби скинула вантаж, який тягнула за собою дуже довго. Ти опиняєшся серед природи і людей, які тебе підтримують і не засуджують твої дії, і все стає значно простіше.

Тепер, коли ми кудись їдемо з друзями і я знаю, що там буде пляж і роздягання, спочатку готую їх і кажу: народ, якщо ви не готові, будемо ділитися на табори. Переважно нікого це не соромить і не напрягає, хоча мало хто з них роздягається повністю. Але ж це так приємно – плавати голяка. Певні комплекси мене супроводжують років 10, але коли я роздягаюсь, то ніби вилуплююся зі шкаралупи і почуваюся частиною цього енергетичного потоку, а не просто тілом.

 Ти опиняєшся серед природи і людей, які тебе підтримують і не засуджують твої дії, і все стає значно простіше.

Прийняття себе відбувається дуже поетапно. Не відразу розумієш, що в тебе ідеальні груди, класний клітор чи волосся «пушком». Ось у когось все завжди супер, а тоді дивишся на себе – і те не те, і це не так. Але згодом через прийняття розумієш, що ти – індивідуальність і тебе створили саме такою. Потрібно приймати себе, а якщо щось не подобається – працювати над цим.

У нас я їжджу на велосипеді на Київське море. Там ліс пройшов, роздягнувся, і навіть якщо тебе якась людина побачить голою, то це вже її переживання з цього приводу, а не мої. Я точно не зроблю цього на загальному пляжі. Просто щоб не бентежити людей. Для мене це насамперед про прийняття себе, а не про демонстрацію. І про рівномірну засмагу також!

 Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – лонгріди без новин.