Люди в місті«Шоколадна м’ята у нас з’явилася завдяки комунізму і Леніну»: київські офіси з городами

The Village Україна спілкується з тими, хто вирощує рослини в київських офісах, і дізнається, навіщо вони цим займаються, чи збирають урожай і як діляться з колегами.

Вікторія, координаторка комунікацій

Усе починається з того, що «Дивовижні» люблять їжу. Це не перебільшення. Найприємніша частина дня – це обід. Спочатку в кухню йде одна людина, потім до неї підходить хтось поговорити, потім ще хтось – і в результаті на кухні опиняються всі.

У нас раніше працювала Оля Корабльова, і ми постійно з нею говорили, що психанемо й підемо займатися міськими городами. Але поки ми з Олею розмовляли про наші плани на вертикальну ферму, Яся взяла і зробила.

Ярослава, координаторка роботи проектних команд

Я десь вичитала, що базилік ефективніше сіяти не насінням, а взяти гілочку і поставити її у воду – тоді вона пустить корінь. Три роки я так вбивала базилік. Він у мене дуже активно помирав, ні один не прижився. Я думала, якщо це легкий спосіб, то куди мені садити насіння. Але потім я була в «Епіцентрі», купувала щось для домашніх рослин і взяла ще насіння базиліку. А він взяв – і виріс. Потім я купила насіння м’яти – вона виросла навіть більшою, ніж перший базилік. Далі – ще насіння, і ось результат.

Тут рослини різного віку: м’яті місяці три, маленьким базилічкам – максимум три тижні, ще є рукола – їй десь місяць. Поки що ми їмо тільки м’яту. Насправді ми чекали, щоб ви записали з нами інтерв’ю, тому щойно ви підете – будемо їсти базилік.

ІРИНА, президентка організації

Город у нас в офісі з 2015 року, але з перемінним успіхом. Спочатку ми купили цілий міні-город від Kyiv Farm. Але він був розрахований на те, що треба збирати врожай. Тут ми намагалися і помідорчики садити, але врожай не їли, не виходило якось. Крім того, у нас не дуже багато світла в офісі, аби город буяв так, щоб можна було багатьох годувати. За городом треба вміти доглядати, цього треба навчатися, а у нас навчання як такого не відбувалося. Усе було дуже спонтанно і на хлопський розум. І він у нас не вижив. Залишилися тільки коробки і лампи.

Ми докупили землі, і тепер у нас спроба №2, але з фокусом на екосистему. Зараз це більше медитативне місце, де ти переключаєшся від розумової діяльності. Тут ти можеш спостерігати, де щось проростає. Це відволікає від рутини, звертає увагу на мікрорівень, мікрокосмос. Я зрозуміла, що врожай я не хочу тут збирати. Це такі собі офісні мандали для підзарядки через зміну того, що ти робиш, за чим спостерігаєш. Я тут експериментую. Тут овочі, квіти, зелень, гілочки хвої. Це радше спостереження, як можна що-небудь вткнути в землю і як воно розгортає свою програму в обмежених умовах і дає собі раду – можна побачити різні біологічні стратегії. Зараз ми зрозуміли: коли садили вперше, то помилилися в тому, що це командна штука. Має бути людина, в якої особливі стосунки з цим, а люди в команді мають бути готові їй допомагати. Тому зазвичай за городом дивлюся я, а коли їду кудись – команда чи друзі.

Анна, піар-менеджерка

Город я створила через те, що мені дуже не вистачало рослин в офісі. Я займаюся мистецтвом ікебани. Спочатку, почала вирощувати м’яту та мелісу, а тепер усе розрослося так, що є і помідори, і рукола, і шпинат.

Зараз тренд у Європі – мати городи в офісах, бо це добре впливає на настрій. У великому місті людина дуже відділена від природи, тому хочеться мати якийсь маленький оазис. А ще мої колеги дуже люблять чай зі всілякими травами. Я ці трави дуже оберігаю, бо колег багато, а город маленький.

Ми проводимо експеримент і пробуємо виростити полуницю. У нас є навіть декоративний бамбук і мандарин. Зима була дуже довга, тому я посадила газон, щоб можна було зрізати і був запах скошеної трави. Тут також є спатифілум – він дуже добре чистить повітря. У центрі міста воно дуже забрудене, тому добре тримати такі рослини в офісах.

Шоколадна м’ята з’явилася у нас в офісі завдяки комунізму і Леніну. Коли повалили пам’ятник Леніну проводився конкурс на найкращий арт-проект. Переможниця – мексиканська художниця – прикрасила постамент пам’ятника живими травами. Я за цим всім спостерігала, а ввечері познайомилася з фермерами, які привозили рослини, і вони подарували мені цю шоколадну м’яту. Частину я посадила в офісі, а частину – на дачі.