The Village Україна записав історії людей, які зробили собі невдалі татуювання і зовсім про це не шкодують.

Фото: Анна Бобирєва

Євген Спірін

продюсер UA: Суспільне мовлення

Я не розумію, як за татуювання можна платити великі гроші. Для мене це більше про історії та особистий досвід.

У мене приблизно 10 татуювань. Перше набив на плечі в 17 років. Батьки вирішили віддати мене в академію внутрішніх справ. Я жив у казармі, зрозуміло, що в кожному взводі була людина, яка нехитрим способом била всім ієрогліфи, мечі, парашути і навіть драконів.

Коли ти одразу після школи потрапляєш в місце, де багато чоловіків, де на тебе постійно кричать, ти ходиш строєм – починаєш шукати якісь методи сублімації. Дівчина, з якою ми тоді зустрічалися, привезла мені касету гурту «Гражданская оборона», яку, напевно, записали на праску. Пісні були дуже антимілітарні, антидержавні. Люди, мабуть, самі на принтерах до них друкували обкладинки. Називалаося це «Я не верю в анархию». На зворотному боці обкладинки була намальована літера «А» в колі. Я послухав декілька пісень, там пропонувалося бити міліціонерів, палити парламент, і подумав – ми весь час ходимо строєм, усе за розкладом, а треба бунтувати, йти проти системи.

Щоб ви розуміли, тату-машинка в казармі – це товста струна від гітари, в яку заправляли фарбу від гелевих ручок, моторчик був від магнітофона. Як це працювало, я вже не пам’ятаю. «Майстер» робив татуювання всім однією струною, дивно, що ніхто не підхопив якоїсь зарази. Коли я до нього прийшов, він довго не міг зрозуміти, що треба робити. Тоді я сказав, що я сам собі наб’ю. Ми попросили у подруги фен, аби зробити рівне коло, під лінійку провели лінії. Я взяв дзеркало і почав собі набивати татуювання – вийшло криво. Після цього «майстер» підправив малюнок по контуру. Пам’ятаю, що крові було багато.

 Не дуже розумію, коли хочуть перебити, звести, забити й таке інше. Для чого?

У кімнату я зайшов гордо, з голим торсом, але ніхто нічого не помітив. Через кілька днів мене відпустили додому за хорошу поведінку. Батьки теж нічого не помітили спочатку.

Я вирішив, що треба якось продемонструвати, і такий кажу: «Мама, дай мені спирт і ватку». А вона така: «Для чого?» А я їй: «Татуювання протерти». Вони сильно здивувалися. Але в мене логіка була дуже проста: якщо мене змогли відіслати в заклад, де ти цілодобово живеш, то татуювання я маю право собі зробити.

Я просто весь час хотів собі щось таке зробити. Постійно дивився різні кліпи, усі мали тату, а я ні. Це верхня частина плеча, коли ходиш у формі, тату не видно, але якщо всі йдуть митися – знімаєш майку, і всі бачать, хто є хто. Тепер для мене це як нагадування і пам’ять, хороша історія. Не дуже розумію, коли хочуть перебити, звести, забити й таке інше. Для чого?

Вважаю це партаком з естетичної точки зору. Думаю, я фанат партаків, вони більш справжні. Я не розумію, як за татуювання можна платити великі гроші. Для мене це більше про історії та особистий досвід. На грудях набив ім’я найкращої подруги, з якою ми спілкувалися багато років, але ніколи не зустрічалися. Випили якось, і я сказав, що якщо вона хоче, то я наб’ю собі її ім’я. І набив.

У мене був друг у Бердянську, у нього на зап’ястку було написано «Я слушаю техно», а довкола вогонь різнокольоровий. Підозрюю, що це теж було чорнило від гелевої ручки. А на пальцях – hate, написано капслоком, читалося це як «нате».

Анаїд Агаджанова

музична менеджерка

 Кожне татуювання є частинкою складних для мене речей, з якими лишається тільки змиритися і йти далі

Усього в мене чотири татуювання, два з них стосуються Сергія Жадана. Я була менеджеркою гурту «Жадан і Собаки» та самого Сергія Жадана.

Татуювання «Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі, найбільше вони бояться, що більше нічого не буде» – це рядки з його вірша. Коли ми тільки почали працювати, я спродюсувала трек «Листопад». Займалася всім – від ідеї до просування, потім він став саундтреком до фільму «Любові стане на всіх». Якраз на прем’єру фільму, яка відбулася 14 лютого 2016 року в Харкові, я показала Сергію та групі свій подарунок, тобто це слова з цієї пісні.

Це нормально, коли менеджер дуже любить те, чим займається. У якийсь момент ви стаєте однією сім’єю, бачитеся майже щодня. Або якщо не бачитеся часто, то проводите разом час у дорозі. Хочеться робити такі речі, які справді всім запам’ятаються. У нас не такі прості стосунки були, тому моє татуювання – це набагато більше, ніж просто гарні слова для нас усіх.

Набити вирішила за кілька днів. Це єдине татуювання, яке я зробила гарячково, бо всі інші обдумувала роками. Уперше в житті мені набивали щось зі знеболювальною маззю, напевно, через це воно так попливло. Усе відбулося за 15-20 хвилин, і я побігла на прем’єру фільму.

Ми із Сергієм трохи перед цим посварилися і кілька місяців не бачилися, у нас була натягнута розмова, сиділи на прес-конференції в різних кутках. Уже після її завершення я замість того, щоб одягатися, починаю спускатися по сходах і роздягатися. Сергій каже: «Що ти робиш?» У нього мало бути ще читання того дня, потім у нас прем’єра фільму, ми поспішаємо. Я тоді йому показала татуювання, привітала з річницею. Сергій дивиться на мене, каже: «Анаїдушка, це ж на все життя».

 Наступний альбом «Жадан і Собаки» вийде в подарунковому виданні на тілі менеджера

Оскільки фото тату з відповідним текстом я опублікувала в Facebook, про мене досі ходить жарт, що «наступний альбом «Жадан і Собаки» вийде в подарунковому виданні на тілі менеджера». Відтоді минуло вже більш як два роки, я вже не співпрацюю на постійній основі ні з Сергієм, ні з гуртом, але в нас хороші стосунки, ми спілкуємось і любимо згадувати ті часи. Музика завжди була найважливішою частиною в моєму житті. З гуртом 5 vymir, яким я зараз займаюсь, у нас є ще смішніша історія. Так сталося, що я завагітніла в ніч після їхнього концерту з програмою «Нові імена». Ось така іронія. У нас концерт 11 травня – головне не народити прямо на ньому.

Для мене татуювання – це закриті гештальти. Кожне татуювання є частинкою складних для мене речей, з якими лишається тільки змиритися і йти далі. Візуально це здається партаком, але я все одно люблю всі свої татуювання, незалежно від того, наскільки вони якісно зроблені. Думок звести немає, у жодному разі.

У моєї знайомої вздовж хребта набиті невеличкі різнокольорові зірочки. Дуже позитивні, але я не до кінця розуміла, для чого вони. Я не дуже поділяю естетичний підхід до татуювань, тому що для мене це більше психологічна та душевна штука. Мені здається, що це не прикраса. Я коли завагітніла, перестала носити будь-які прикраси, а татуювання ще більше бити захотілося. Тепер багато речей позаду, які треба зафіксувати, як мені здається, до народження дитини. Але зараз бити не можна. Думаю, тільки-но скину вагу після пологів, то, мабуть, дуже суттєво «заб’юся».

Кирило Дудкін

відеоблогер

 Познайомився з дівчиною, у якої були татуювання на обличчі. Після цього зрозумів, що теж хочу.

Першим татуюванням було weed, я кур’єром працював. Це жучок, який траву розносить, потім око, тоді okаy cool. Татуювання роблю лише голкою. Мені здається, це дуже душевно. Нічого звести не хотів би. Що зроблено, те зроблено. Головна ідея – усі татуювання безкоштовні, я ні за що ніколи не платив. Даю використовувати своє тіло, тому що мені плювати на нього.

Колись створив майстерню, ми з другом там робили бамбукові велосипеди, потім посварилися, і він сам продовжив, створив бар. У результаті це найкрутіший панк-бар, андеграундний, називається «Кощей Бар». Вони відкриваються о 17-й, там щодня якісь заходи відбуваються. Одного разу там проходив ярмарок татуювань, де мені набили сердечко та маленький ніж. Потім я підійшов до дівчини і запитав, чи може вона набити мені що завгодно. Кайфував від того, що мені дівчина робить боляче і залишає слід при цьому.

Близькі кажуть, що я дурний, казали, щоб я звів їх, але вже всім пофіг. Друзі просто кажуть, що я їб***ий, батьки також. Я справді себе таким вважаю і можу дозволити собі все, що заманеться. Зі мною іноді фотографуються, запитують, що означає третє око, для чого я його зробив. Я пояснив, що третє око – це око бога, воно завжди відкрите, я заплющую очі, але однаково все бачу. Люблю, коли на мене витріщаються, типу, чувак смішний.

 Люблю, коли на мене витріщаються, типу, чувак смішний

Негативні реакції переважно від зеків, але розборок не було. Мене на районі тепер усі зеки знають, я з ними п’ю.

У мене шизофренія. Я три місяці провів у психлікарні. Коли вийшов, втратив дівчину, майже всіх друзів. Вони просто зникли, я перестав бути для них цікавим. Потім мене влаштували працювати закладчиком, сестра все зрозуміла на п’ятий день. Мені не можна було спілкуватися зі знайомими, я місяць ходив на роботу, дві години їздив за Бровари і назад, працював як кінь, щоб повернути гроші за закладки.

У результаті я не витримав, поїхав на Шипіт, прожив там три місяці, познайомився з дівчиною, у якої були татуювання на обличчі. Після цього зрозумів, що теж хочу. Я набив собі okаy cool. Я всьому кажу okаy cool.

Анастасія Саковська

журналістка

 Коли робиш татуювання вперше, не дуже розумієш, що майстри працюють у різних техніках

У мене на шиї татуювання перевернутої хатки, я його зробила на другому курсі. Жила тоді тільки на стипендію – 714 гривень – це був десь 2012 рік. 50 доларів за татуювання для мене були значною сумою.

Я довго думала, вагалася. Хотіла навіть індіанський знак чи просто щось смішне написати, бо я насправді люблю жарти, а до тіла в мене немає особливого культу. Потім вийшов альбом американського гурту The Neighbourhood, мені дуже сподобалася пісня Sweater Weather, вона така романтична, меланхолійна. Я подумала, що це воно – наб’ю собі обкладинку альбому, це якраз була ось ця перевернута хатка. Не знаю, що це означає в межах цього альбому, але я подумала, що такий знак хочу на собі мати.

Дуже довго шукала майстра. Коли робиш татуювання вперше, не дуже розумієш, що майстри працюють у різних техніках. Мені треба було знайти когось, хто працює в графіці, а тоді була в моді акварель і дотворк (малюнки, що складаються з великої кількості крапок – ред.). Я пішла до дівчини, яка малює аквареллю, подумала, що в неї гарні роботи. Навіть не думала про те, чи зможе вона рівно провести лінію, бо в неї були гарні малюнки і все таке. Приїхала до неї – це було в квартирі на першому поверсі страшної хрущовки, але всередині був непоганий ремонт. Вона мені за 15 хвилин все зробила. Я чекала, що буде боляче, але було класно, особливо коли б’ють по хребцях.

Згодом татуювання почало облазити, я думати, що в мене рак шкіри, гепатит чи ще щось таке. Я мастила все як треба, потім пішла до перукарки, і вона каже: у тебе малюнок нерівний і хатка трохи крива. Пізніше татуювання повністю облізло і стало зеленим.

 «Ой, Настя, у тебе хатка перевернулася», – щоразу хтось повинен про це пожартувати, коли я потрапляю в нову компанію

Одногрупники казали, що я ходжу, як зечка. Мені всі кидали контакти нових майстрів, я теж шукала. Потім приїхала у Львів до друзів, там майстер теж бив удома, але в нього класні роботи. Він зробив мені товстіший контур нормальною фарбою, що вона не одразу вицвіла, це коштувало мені десь 100 гривень.

З першого разу вгадав, що це татуювання – альбом гурту, лише один хлопець з універу, ми навіть на кілька побачень сходили. Мене це дуже сильно вразило, не думала, що хтось може здогадатися. Коли мені нема про що з людиною говорити, я завжди можу повернутися і запитати, що це означає. Люди придумують якісь дівчачі варіанти, що це теремок, що це символ життєвого дискомфорту, ти завжди не вдома, ти подорожуєш, це те, що ти вже живеш не з батьками, що в тебе перевернутий дім, тобі його бракує, одне слово, дуже багато мудрих тем. «Ой, Настя, у тебе хатка перевернулася», – щоразу хтось повинен про це пожартувати, коли я потрапляю в нову компанію. Я вже навіть не роблю вигляд, що це смішно.