The Village Україна публікує фото з маршу жінок 8 березня, спілкується з учасниками і тими, хто виступає проти маршу.

Фото: Анна Бобирєва

Учасники маршу за права жінок збираються біля пам’ятника княгині Ользі на Михайлівській площі. Гасло цього маршу – «Годі терпіти!». Люди фотографуються з плакатами, шикуються у колони. У мегафон звучать кричалки: «Всі люди сестри», «Жінки не товар», «Квіти – клумбам, права – жінкам». Дівчата на початку колони грають барабанними паличками по каструлях.

Володимир, 21 рік

8 березня – це Міжнародний день боротьби за права жінок. Для мене це символ того, що жінки не мають зазнавати утисків та дискримінації за статевими ознаками. На щоденному рівні – я вживаю фемінітиви, засуджую об’єктивації. Я не приводив своїх друзів на цей марш, вони вже всі самі тут.

Біля пам’ятника за спинами поліції – група людей, які налаштовані проти маршу. Шість дівчат тримають плакати «Фемінізм принижує жінку», «Геть фемінізм», «Більше дітей – більше щастя». На питання, чим їх обурює марш за права жінок, Анна розповіла: «Ми теж жінки, дискримінації не відчуваємо. Нам нав’язують цю ідеологію, при чому доволі агресивно. Нам не потрібна кон’юнктура, де нас виставляють пригніченими жертвами». Хлопці, що стоять поряд з дівчатами, які виступають проти маршу, обговорюють учасників: «Ти бачив, там транси! Бачив ту нездорову х*ню?».

Свєта, 21 рік

Я тут, бо вважаю, що важливо змінювати ставлення до цього свята серед українців та українок. І через праворадикалів у нашій країні і небезпеку, якій піддаються маргіналізовані групи, дуже важливо виносити це питання на широку публіку. Хочу зробити критичне зауваження до назви маршу – у ній слово «фемінізм» упускається. І упускаються також питання гомофобії, трансфобії, расизму та різноманітної ксенофобії, що існують у нашій країні.

Узагалі я люблю квіти і радію, коли мені їх дарують. Сьогодні вітчим подарував мені букет із запискою «Не здавайся. Хорошої боротьби». Я думаю, таке привітання – це круто.

Дана, 23 роки

Я прийшла на цей марш, бо уже 2018 рік, а жінки досі пригнічуються у країні, яку називають вільною. Досі є нерівність, праворадикальна загроза для жінок, постійні розмови про заборону абортів. Я тут стою, бо не згідна з тим, щоб мені сьогодні дарували квіти і називали жіночною, слабкою і так далі. Я вийшла за те, щоб боротися за наші права.

Колони маршу починають рухатися в бік Софійської площі. Серед учасників – молоді дівчата та хлопці, сім’ї з дітьми, люди старшого віку. Дівчата, які вперше прийшли на марш, перемовляються між собою про те, що в марші беруть участь радикальні угруповання, які їм не подобаються. Хлопці вигукують: «Права жінок – права людини». Серед учасників – представники міжнародної організації Amnesty International, посол Канади Роман Ващук.

Леокадія, 70 років

Я з того покоління, яке звикло до того, що 8 березня – жіноче свято. Можна виходити на такі марші, заявляти про свої права, а можна дарувати квіти. Я дуже рада, що тут (на марші – ред.) багато молоді. Зараз молодь – зовсім інша: прогресивна, знає іноземні мови, має змогу вивчати те, що ми не могли вивчати свого часу. Зараз так багато цікавої інформації і «відкрите вікно». У нас воно було закрите. Але нікого не можна в цьому звинувачувати, такий був час. Якби тоді вийшли ось так на вулицю – то одразу вигнали б по партійній лінії з роботи. Щоб отак були плакати зі словом «проституція»? «Проституція» – навіть не вживали такого слова. Це добре, що люди вголос говорять про свої проблеми.

Марш жінок розтягується вузькими тротуарами від Михайлівського до Софійського собору, учасники час від часу перестрибують через калюжі та кучугури снігу. «Не виходь за лінію поліції», – радить подрузі юнак. Далі за маршрутом – до Оперного театру і вниз до КМДА. У руках плакати «Я тобі не дорогенька», «Бог – це вона», «Авада кедавра, патріархат», а також веселкові прапори. Звучать кричалки «Геть фашизм, гомофобію, сексизм», «Її тіло – її діло».

Віктор, 26 років

Мені не подобається трактування восьмого березня як «свята ніжності та краси» . Через те, що суть свята трошки в іншому. Більш як 150 років відбувається боротьба за рівність прав жінок та чоловіків. У нас це свято сприймають викривлено. Тому такі марші допомагають встановити справедливість і провести «лікнеп», про що воно насправді.

Для мене – це насамперед висловлювати позицію. Жінки недоотримують у зарплатні. Нещодавно була інфографіка, як в академічних колах представлені чоловіки та жінки. На всю Академію наук – лише 1% жінок. Це дуже прикро. Тому потрібно боротися і встановити певні правила щодо рівності.

Марш закінчується біля КМДА. Учасники шикуються на сходах, фотографуються, говорять фінальні промови. Організатори маршу просять розходитися невеликими групами, адже «поряд з нами люди, які можуть не підтримувати цей захід».

Дем’ян, 19 років

Для мене 8 березня – це день, коли відзначаємо історію жіночого руху. Я вийшов сюди, бо я підтримую суспільну рівність. Я хочу, щоб кожен член нашого суспільства сам вирішував, яку роль йому відігравати, де хоче працювати, ким йому бути і чи мати дітей. Хочу, щоб правила гри були однакові для всіх.

Мене дуже втомлює сексизм як архаїчна, застаріла, неефективна модель. Я щодня стикаюся з цим в університеті, моя мати стикається з цим на роботі. Я знаю жінок, яких зґвалтували, і ці злочини не розслідували. Я не думаю, що у жіночому русі мають брати участь лише жінки. Я вважаю, що всі чоловіки, які підтримують ідею рівних прав та можливостей, повинні виходити на такі марші.

8 березня як свято – у такому «радянському» вигляді просто зникне з часом. Це не буде якась революція, а поступовий процес. Це стане просто застарілим атрибутом минулої епохи.

Орнелла, 23 роки та Іра, 27 років

8 березня – не про квіти та ніжність, а про жінок-революціонерок, які допомогти нам здобути ті права, які у нас є: здобувати вищу освіту, обіймати будь-які посади. Хоча в нас ще досі є «скляна стеля» (невидимий, формально не визначений бар'єр, який обмежує просування жінки службовими сходинками – ред.), яка не дозволяє пробиватися в політику, бути серед найуспішніших бізнесменів. Також є культурні обмеження, коли тобі в дитинстві розповідають, що місце жінки на кухні, що ти повинна мати гарний вигляд і бути принцесою. Це применшує вклад жінок в освіту, науку, мистецтво. Це марш видимості – ми є, ми працюємо, ми хочемо чогось досягати. Дуже важливо побачити обличчя жінок, які не бояться. Відчути, що ми сила. Це дуже надихає.