Воркейшн – це робоча відпустка або робочі канікули. Люди, які практикують такий спосіб подорожей, продовжують працювати дистанційно, але мають вдосталь часу для знайомства з місцевістю та культурою. Такий формат роботи набув ще більшої популярності в часи пандемії. Для когось це разова «зміна картинки», для інших – спосіб досягти балансу між життям та роботою.

Говоримо з людьми, які практикують роботу в поїздках. Запитуємо, з якими труднощами їм доводилося стикатися, як правильно підготуватися до такої поїздки та що їм воркейшн дає.

Настя

комунікаційниця, влаштувала воркейшн у Португалії

 Я люблю їздити та можу дозволити собі працювати віддалено

Я займаюся комунікаціями в консалтинговій агенції One Health понад три роки. Наша компанія працює у сфері здоров’я й соціального впливу. На роботі в нас відносно гнучкий графік. Є план роботи на тиждень, місяць, який кожен із працівників формує для себе самостійно (або з командою проєкту, над яким працює). Можу працювати з 8:00 до 17:00, а можу почати працювати о 10:30–11:00 і пізніше закінчити.

З початком пандемії вся робота перейшла у формат онлайн. Раніше в нас був великий офіс, навіть три. У результаті ми від двох великих відмовилися, зараз у нас є офіс 100 м² у форматі коворкінгу. І за кожною командою закріплено дні, у які можемо працювати, взаємодіяти. За нашою командою закріплена середа. Наприклад, щосереди я їду до офісу, якщо я здорова і є бажання та ресурс приїхати. Але це необов’язково.

Я почала практикувати короткий воркейшн ще до пандемії. Періодично просто на кілька днів їхала до друзів у Варшаву, і звідти могла попрацювати. А ось саме зараз я поїхала вперше в повноцінний тривалий воркейшн до Португалії. Через різницю в часі я працюю тут години до 15:00 за португальським часом, а потім просто гуляю.

Поїхала сюди разом зі своїм хлопцем, який працює в IT. Його компанія інколи збирає всіх працівників на тимбілдинг, тож у них зараз тут тижневий корпоратив. Через те, що вони тут будуть жити й тусити – була ще можливість узяти когось із собою. Я люблю їздити та можу дозволити собі працювати віддалено, тому вирішила скласти компанію хлопцю і залишитися з ним ще тут на тиждень після корпоративу. У будні я працюю, а у вихідні намагаюся більше гуляти та поїхати кудись поруч із Лісабоном. Будую в будні графік так, аби було 4 години подивитися місто. Два тижні – це не дуже багато. Та у квітні, можливо, приїдемо сюди на місяць.

Перш ніж ухвалити рішення про воркейшн, я дивлюся на графік проєктів. Чи в мене не буде ніяких подій, які не зможуть пройти без мене. Наприклад записів інтерв’ю, відео – тоді я маю бути на місці.

Під час вибору житла насамперед зважаю на локацію. Для мене важливо, щоб квартира чи готель були поруч із центром міста або там, де я хочу проводити більшу частину свого вільного часу. Також дуже важливо, аби був стіл. Не маленький, як у кав’ярні, де не можна поставити ноутбук і блокнот, а 1,20 в ширину приблизно, а також зручний стілець.

Окрім цього, обираючи житло – ми намагаємося знайти щось із двома кімнатами, щоб не заважати одне одному, але це не завжди вдається. Бо зазвичай класні квартири за адекватну вартість роблять як квартиру-студію. Тому зупиняємося частіше в однокімнатній.

Коли мої робочі дзвінки збігаються із зумами хлопця, то розв’язуємо цю проблему навушниками. Якщо говорити неголосно – проблем немає. Ми домовилися, що якщо у нас важливі зустрічі й ми в одній кімнаті – попереджуємо та просимо: «Не став зустріч з 12:00 до 13:00, бо в мене презентація.

Вільний час у воркейшні намагаюся планувати. Якщо брати кейс Лісабона – я позначила місця на Google-картах і намагаюся розпланувати їх відвідування за днями. Тобто сьогодні їду в якийсь заклад, а завтра можна послухати концерт живої музики. Це не фіксовано, і у процесі я можу, як було нещодавно, спонтанно поїхати на мис, який нам порекомендували.

Учора їздили на мис Інферно. Мене дуже здивувало те, що Лісабон не біля океану. І вся вода, яку видно – не океан, а річка. І треба трошки від’їхати, щоб побачити океан і майже найзахіднішу точку Європи. Вона називається Boca de Inferno. Або сьогодні хочу поїхати в музей MAAT (Museum of Art, Architecture and Technology). І там є суперкласна виставка про сторітелінг і як він застосовується в різних технологіях. У Лісабоні класно відвідувати оглядові майданчики на заході Сонця. Були в замку Сент-Джордж, і там можна походити мурами всюди, що часто заборонено в замках в України.

Воркейшн для мене – це спосіб змінити картинку, перезавантажитися та знайти натхнення на буденні речі

Воркейшн для мене – це спосіб змінити картинку, перезавантажитися та знайти натхнення на буденні речі. До тебе можуть приходити різні ідеї, які ти запам’ятовуєш і записуєш. Коли гуляю – ношу із собою нотатник із ручкою, щоб можна було записати ідеї.

Не впевнена, що велика кількість воркейшнів може замінити відпустку. Хіба якщо це воркейшн 50/50, де три дні працюєш і чотири – відпочиваєш.

Богдан

працює у сфері IT, практикує воркейшн 4 роки

Працюю в IT приблизно 13 років. Інколи працюю зранку до 17:00–18:00. Інколи можу починати роботу о 16:00 після обіду та працювати до півночі.

Перша ідея про воркейшн з’явилася, коли працював у Мінську. Тоді я вперше поїхав на Західну Україну на різдвяні свята, щоб побачити рідних. Потім була поїздка в Шотландію, зрештою, після двох років життя в Мінську, я задумався про те, щоб поїхати кудись на дійсно довгий період.

Тоді в нашій компанії не було заведено працювати віддалено, і це робили лише кілька людей. Але в мене була мрія пожити в Буенос-Айресі. Було два варіанти: або я звільняюсь, або працюю в такому форматі. Обрав працювати у форматі воркейшну, і для компанії це плюс, тому що в нас багато клієнтів в американській тайм-зоні, відповідно – я міг перекривати ці часові пояси та більше з ними працювати.

Проте було кілька недоліків. Перший – погане знання іспанської. Друге – не звик працювати віддалено. Багато питань в офісі можна було вирішити на кухні за кавою, а тут доводилося зі всіма спілкуватися онлайн, і це забирало досить багато часу. З іспанською все пішло природним шляхом. Більше спілкувався – краще спілкувався, і цей недолік зник. Щодо онлайн-роботи – з досвідом теж стаєш спілкуватися краще, і робота стає якіснішою.

За останні чотири роки я половину часу провів у воркейшнах. Надовго їздив зимувати в Латинську Америку. Перший раз був п’ять місяців, потім – пів року, потім – чотири місяці. Лише останньої зими багато часу провів в Україні, їздив у Карпати. На віддалений воркейшн їздив на два місяці в Мексику та на місяць у Єгипет. Найдовше був у Аргентині та Мексиці, – і там і там по чотири місяці. Також півтора місяця в Еквадорі, півтора – в Колумбії, два – в Чилі.

Коли готуюся – вибираю місця, де базуватимуся. Зрозумів, що найкраще зупинятися на місяць в одному місці й звідти досліджувати місцевість. Тому намагаюся знайти місце, де буде комфортно жити. Бажано з гарним інтернетом удома або з коворкінгом неподалік. Переважно працюю з Європи або Латинської Америки, бо в цих часових поясах найбільше клієнтів. Південно-Східна Азія чи Австралія мені не підходять, бо доведеться працювати вночі. Намагаюся шукати житло на Airbnb і не жити в готелях або хостелах. Адже знімаючи кімнату на Airbnb, є можливість поспілкуватися з місцевими, отримати цінні поради та подружитися.

 Воркейшн для мене – можливість змінити картинку, втекти від холодів, пожити, як місцевий

У мене були експерименти в Південній Америці, коли домовився з працедавцем, що буду працювати чотири дні, а три – відпочивати. В такому форматі вдалося проїхати в Болівію та Перу. Це тривало півтора місяця, і я побачив багато класних місць. Але в кінці цього часу я був максимально виснаженим, оскільки проводив час активно. Плюс висота, акліматизація, гірська хвороба. Тому оптимальний варіант – коли ти перебуваєш в одному місці довше, є можливість розслабитися, а не перемикатися швидко між роботою та відпочинком.

Проведення вільного часу залежить від того, де я перебуваю. Скажімо, в Буенос-Айресі багато музеїв і класних закладів. Можна гуляти містом та отримувати задоволенням. В інших місцях можу і піти в гори, і повчитися танцювати сальсу. Варіантів багато, все залежить від країни та міста, в якому перебуваю. Завжди є, чим зайнятися, і це дуже надихає на роботу.

Воркейшн для мене – можливість змінити картинку, втекти від холодів, пожити, як місцевий. Зрозуміти іншу культуру. Побачити нові місця, не використовуючи лімітовану відпустку.

Попри те, що воркейшн має багато переваг – все-таки це не відпустка для мене. Відпустка – можливість перезавантажитися, вимкнути телефон, побути наодинці із собою або друзями та забути про роботу. Під час воркейшну ти постійно в процесі та не можеш забути про роботу. Постійно перемикаєшся з одного на інше, виходить концентрат життя, від якого через який час утомлюєшся. Відпустка однозначно необхідна. Воркейшн не може тривати вічно та комбінуватися з часом удома, з людьми, яких ти знаєш, до яких не треба звикати.

Яна

бізнес-аналітикиня, цього року вперше почала практикувати воркейшн

Працюю у сфері ІТ 2,5 роки. Графік роботи звичайний, п’ятиденний. Працюю за змішаним типом – частково в офісі, частково з дому. У нас у компанії дозволяється вибирати, як кому зручно.

Думаю, перший раз ідея з воркейшном виникла в Україні. Дуже хотілося до моря, але розуміла, що до відпустки ще далеко. Організувала подорож легко. Я особливо не прив’язувалась до дат, тому мені дісталися вигідні квитки. Щодо роботи – оскільки в нас більшість людей із компанії працюють віддалено, замовники теж іноземні, то це ніяк не впливало на поїздку. Головне, щоб був хороший інтернет. Щодо графіка, то він теж особливо не змінився. Оскільки я була в Італії (де різниця в часі – година), то просто починала робочий день на годину раніше, ніж зазвичай. Це було навіть зручніше, тому що ввечері звільнялася раніше та могла ще засвітло йти гуляти.

Недоліків воркейшну не можу назвати. Головне – все правильно спланувати. Особливо потурбуватися про житло з хорошим інтернетом. Моя рекомендація – приїздити в місце воркейшну раніше, за декілька днів до початку робочого тижня, ідеально на вихідних. Аби встигнути дослідити поруч інфраструктуру, перевірити якість інтернету. До речі, якщо з цим виникають проблеми, то можна скористатися послугою e-sim. Це мобільним додаток, через який можна купувати мобільний інтернет. Працює ідеально та недорогий, у порівнянні з роумінгом.

Наразі у воркейшні була декілька разів. Один раз із Греції, на Криті – але там було тільки два робочі дні, тому важко назвати це воркейшном. І один раз в Італії, Неаполі. Вся подорож зайняла 12 днів, із яких 8 – робочих, тож я ще новачок в цьому. Оскільки в мене небагатий досвід воркейшнів і лише в європейських країнах, то я не маю поки що певних інструкцій. Важливий район, щоб недалеко від центру. Тому що ввечері хочеться відразу бачити гарні місця, не витрачаючи час на дорогу.

Поїздку намагаюся детально спланувати. Вибираю дні поїздки так, аби захопити більше вихідних, мати час на дослідження місця. Кількість робочих годин не зменшую. В плані роботи в мене все залишається практично без змін. Але день планую так, аби встигнути зробити роботу й увечері піти гуляти містом. Це дуже мотивує виконувати роботу швидше. У вільний час ходжу вулицями, спостерігаю за місцевими жителями, розглядаю архітектуру. На вихідних планувала поїздки за місто. Наприклад, їздила в Помпеї – дуже вражена цим місцем.

Для мене воркейшн – це можливість змінити картинку. Тому що відпустка може бути не так часто, а враження хочеться отримувати не лише двічі на рік.

Варто сказати, що воркейшн не заміняє відпустку. Тому що ти так чи так думаєш про робочі завдання більшість часу воркейшну. Але це все одно класна можливість щось нове побачити, відкрити для себе. Також живучи в іншій країні, можна побачити глибше, як там влаштовано життя, тому що більше стикаєшся з побутовими речами, на відміну від відпустки. А це дуже цікаво. Тому рекомендую спробувати всім, у кого є така можливість віддаленої роботи. І заодно визначитися, чи підходить це вам. Для себе визначила, що буду в майбутньому й надалі практикувати воркейшн.

Настя

account executive, практикує воркейшн рік

Я працюю у відділі продажів у IT-компанії. Для того, щоб робити свою роботу, мені потрібні ноутбук, стабільний інтернет і тиша лише на момент, коли я проводжу зустрічі з клієнтами.

Розкажу трохи про культуру роботи в моїй компанії та менеджмент. Є мікроменеджмент, якому все одно, чим ти займаєшся, головне – щоб ти була в офісі, й тебе бачили на дистанції витягнутої руки. Ці керівники вважають, що контролюють твій час і процеси, незалежно від того, чим ти зараз займаєшся. А є адекватний менеджмент, якому, грубо кажучи, все одно, де ти зараз, – головне мати результат. Два роки тому я потрапила саме в команду адекватного менеджменту. На фінальній співбесіді почула від CEO, що співробітники компанії мають 100% свободи й відповідальності. І тоді я зрозуміла, що це ідеальна культура для мене. Бо я не люблю, коли мене бейбі-сітять і слідкують за кожним кроком. Це був один з основних чинників, чому я вирішила працювати в цій компанії. Тут дорослий менеджмент, здоровий підхід і чітке розуміння, що головне – це хороший результат.

До COVID-19 я не завжди працювала в офісі, оскільки багато подорожувала, їздила у відрядження та на конференції. Тому ідея роботи поза офісом знайома мені давно. Працювати в нестандартних умовах, коли в тебе постійно змінюються готелі й середовища, я теж звикла.

Багато подорожую я вже років 13. А трохи понад рік я живу в номад-стилі. Тобто в мене немає постійного місця проживання, я завжди пересуваюся містами з багажем, а решта моїх речей у камері схову.

Усе почалося минулого вересня, коли я купила квиток до Стамбула, бо Туреччина була країною, у яку пускали українців. Я взяла квитки на три з половиною тижні, з яких тиждень хотіла провести в Стамбулі, а потім поїздити Туреччиною. Але мені настільки сподобався Стамбул, що я провела там увесь час.

Тоді до мене прийшло розуміння, що під час багатьох моїх подорожей я не дізнавалася країну, бо за кілька днів це неможливо. Для того, щоб відчути її вайб, потрібно декілька тижнів перебувати в різних містах. Так можна поспілкуватися з людьми, знайти нових місцевих знайомих, спробувати кухню й побувати не лише в тих місцях, які є галочкою для кожного туриста, а й там, де проводять час місцеві. Аби відчути культуру цього міста, країни чи ближнього району.

Ця поїздка змінила мене, я зрозуміла, що не хочу повертатися до Києва та жити там постійно. Тим більше наближалася холодна зима. Тож, бувши ще в Стамбулі, написала господарці квартири, що за місяць з‘їду. Тоді все почалося. Повернувшись із Туреччини, я перевезла всі свої речі до камери схову, і так почалася моя подорож рік тому.

Готуючись до поїздки, насамперед намагаюся наймати квартиру на Airbnb. За межами квартири й так багато пригод, тому має бути комфортне місце, де ти зможеш працювати та відпочивати. Не буду приховувати, що за кордоном набагато складніше налаштуватися на робочий лад. Оскільки потрібно знайти місце, де купити каву, чай і так далі, а в Києві це швидше. Такі побутові дрібниці впливають на комфорт. Але для мене це питання дорослішання. Зараз я себе загартувала, можу бути на пляжі, де на фоні буде грати хаус, а я пишу імейли. Але так було не відразу.

Комфортно перебувати за кордоном мені допомагає функція Google Maps, коли можна зберігати всі локації. І в мене карта будь-якого міста забита значками. Це полегшує життя, бо я завчасно знаю, де розташовані важливі для мене місця та не витрачаю часу на пошуки. Я вже знаю, куди мені звернути, аби щось не пропустити.

 Воркейшн – це пригоди та спонтанність

Зараз дуже прості критерії вибору країн, адже все залежить від того, куди можна поїхати, зважаючи на обмеження. Останній рік я була лише в Європі й Непалі, а на зиму планую опинитися в Латинській Америці. Мені це підходитиме, оскільки я працюю зі Штатами та Європою. Це допоможе вибудувати зручний графік для мене, не доведеться проводити зустрічі до пізнього вечора.

За останній рік я провела приблизно три місяці в Туреччині в різних містах. Також була в Чорногорії, Болгарії, Арабських Еміратах. Нещодавно повернулася з поїздки, яка тривала півтора місяця, за які я встигла пожити в Іспанії, Італії, Голландії.

Окрім цього, за останній рік я взяла повноцінну відпустку на три з половиною тижні. Це була поїздка в Непал. Туди я не взяла ноут – раніше він навіть у перервах від роботи був зі мною. Інколи, коли я втомлювалася й нічого не хотіла робити – відкривала Netflix. А тут навіть такого не було. Тобто ця подорож була перезапуском системи.

Воркейшн – це пригоди та спонтанність. Якось мені написала подруга, яка їде до Риму, та запитала, чи не хочу я з нею. Я погодилась, і вже через два дні ми були в Римі. Пам‘ятаю, як ми вечеряли, і вона наступного дня їхала до Сорренто, а я – невідомо куди. Це був вечір, а я була спокійна, бо знала, що щось вигадаю, зможу знайти, куди поїхати пожити. І для мене це нормально. Я розумію, що для інших це може бути життєвий хаос і нерозуміння, але мені так ок.

Також маю історію з Неаполя. Був вечір, і я планувала свій наступний день, а потім згадала, що завтра виселення. Я запитала у власника, чи можу продовжити номер, але він уже був заброньований. Тому я о 01:00 ночі шукала собі житло, і все окей – спакувала валізу і шукала, де жити далі.

Для такого способу життя необхідна відкритість до чогось нового й відсутність страху. Це не означає, що потрібно постійно бронювати житло в останній момент, це вже моє рішення. Можна все бронювати за декілька тижнів. Але при цьому постійно будуть сюрпризи із сусідами, житлом, квитками чи кухнею. Головне – простіше до всього ставитися й насолоджуватися. Не завжди все буде добре.

Для мене воркейшн – це свобода. Це не означає, що я не люблю Україну або наш офіс. Це про мій вибір, коли я можу вирішити, де мені бути – в офісі в Києві чи на пляжі в Барселоні. Іноді я стомлююсь від подорожей, бо неможливо кожні декілька днів пакувати й розпаковувати валізи. А іноді хочеться повернутися до України. Але я завжди хочу мати можливість робити вибір, де я хочу бути в певний період життя.

Це не альтернатива відпустки. Воркейнш не замінює її повноцінно, справжня відпустка потрібна всім, аби нормально функціонувати. Потрібно давати можливість мозку відмежуватися від справ, клієнтів, проблем, або потім повернутися з новими креативними ідеями до роботи.