Люди не в містіДачний сезон: це люди, які переїжджають за місто
«Є відчуття, що ти у відпустці, відпочиваєш і дихаєш свіжим повітрям»
Через карантин деякі люди почали тікати з міста на теплий період – на дачі або в орендовані будинки. Ми поговорили з цими людьми й запитали, як вони обирають місце, скільки коштує оренда та як змінюється їхній ритм життя в цей період.
Катя та Ігор
перебудували будинок батьків
Нам дісталася дача від батьків чоловіка. Батько Ігоря був інженером «Автодорожника», він проєктував і будував Обухівські траси. Йому дуже сподобалося це місце, коли виділяли там дачні ділянки й з’явилася можливість отримати одну, усе склалося. І ось, коли у нас народилась донька ми вирішили теж проводити літо на дачі, почали облагороджувати ділянку і нарешті добудували будинок, – так настав для нас дачний час. А два роки тому ми вперше повноцінно провели літо за містом.
Фундамент будинку був закладений ще у 1986 році, а саме будівництво почалося в середині 90-х. Тоді були інші тренди, тому будинок сконструйований у межах дозволених норм тих часів. Будинок проєктував сам батько Ігоря, який в молодості мріяв стати архітектором. Ми ж вирішили добудувати веранду-вітальню, яку засклили. У результаті в нас вийшов досить сучасний простір, де розташована кухня, їдальня й місце для відпочинку та гри. Її ми теж проєктували самостійно. Але перше, що ми зробили для облаштування дачі – це газон й альтанка для барбекю.
Є відчуття, що ти у відпустці, відпочиваєш і дихаєш свіжим повітрям
Наш день за містом проходить за такою схемою: прокинутися, випити кави, поснідати та їхати за нянею, щоби та не користувалися громадським транспортом, це з міркувань безпеки. Виїжджаємо на роботу раніше й повертаємося додому теж раніше.
За містом дуже спокійно та розмірено. Є відчуття, що ти у відпустці, відпочиваєш і дихаєш свіжим повітрям. Легше рано прокидатися й менше часу організму потрібно, щоби відновитися.
Дача – це ще й робота на свіжому повітрі, це домашні зобов’язання й щотижнева стрижка газону, а вже потім відпочинок, після роботи (жартую). Ти просто трохи інакше сприймаєш свій побут, коли живеш ближче до природи. У нас недалеко є великий супермаркет, виїжджаємо туди, аби купити необхідні продукти та вдихнути трохи індустріального життя. Але закупівлю основних продуктів, як-от м’ясо, фрукти й овочі, хліб, я роблю все одно у Good Wine, якість продуктів усе ж відрізняється. Тож доводиться планувати свої виїзди в місто. Друзі до нас теж приїжджають, але це частіше сплановані вечірки. Спонтанно виходить рідко.
Дача – це близькість до природи. Вечорами до нас приходить їжачок, уранці – сусідський кіт, птахи прилітають різні. Можна посадити помідори у квітні, а в липні зібрати урожай. У Варі, моєї доньки, є свої грядки, вона садить там горох. Уранці збирає малину, лохину й полуницю до сніданку. Для дітей суперважливо розуміти, як влаштована природа. Інакше вони думають, що потрібно просто піти в банк за грошима, а потім у супермаркет за продуктами.
Я міська людина й мені комфортніше в місті, звичайно ж. Іноді дуже прошу чоловіка приїхати на кілька днів у квартиру в Києві. Думаю, зможу жити повноцінно за містом, коли побудуємо свій будинок, відповідно до комфортного плануванн
Марія
придбали дачу на початку карантину за рекомендацією друзів
Ми купили дачу у травні минулого року за моєї ініціативи. Я квартирна людина, яка ніколи за все життя не жила в будинку, і завжди була впевнена, що дача – не моя історія. Але коли вдарив карантин, нас почали підбивати друзі, які вже купили собі будинки. Тож теж ми почали шукати будиночок поруч – знайшли буквально за тиждень.
Наша дача у броварському районі, село Рожни, кооператив «Трудовик». Розмір – чотири сотки. Оскільки це дачний кооператив, то на території є піцерія, кафе, а сам масив під охороною. Будинок був не дуже новий, але ми зробили там косметичний ремонт та облаштували подвір’я: поставили гамак, басейн, гірку для дітей і садові меблі.
Дачу придбали за 18 000 доларів і ще 10 000 доларів витратили на її облаштування. Усередині зробили косметичний ремонт: пофарбували стіни, підлогу, купили шафу, ліжко, диван, кухню й інші меблі. А на вулиці зробили паркан і полагодили альтанку.
Літо на дачі з дітьми – це ідеально. Літо з дітьми у місті – щось схоже на пекло. У квартирі спекотно, на дитячому майданчику теж складно, тому що можна гуляти лише вранці або після 18:00. Дітей треба завжди возити кудись, як не в парки, то в ігрові кімнати, щоб їм було весело. А на дачі день проходить набагато веселіше. Поруч із будинком є чиста річка, на яку ми ходили щодня, купались у басейні, їли овочі та фрукти, які купували на місцевому базарі майже під домом.
Чоловік працює в Києві, але це не заважало йому щодня їздити в місто на роботу, а ввечері повертатися до нас. Кожні вихідні до нас приїжджали друзі, іноді навіть залишалися на тиждень.
З життям на дачі наші витрати не зменшились, оскільки чоловік щодня їздив у Київ на роботу й витрачав на пальне. Але загалом на продукти йшло менше грошей. Це пов’язано з відсутністю великих супермаркетів, у яких хочеться купити все. На місцевих ринках купували в основному овочі, фрукти та м’ясо.
Менше часу сиділа в інстаграмі, навіть не було бажання відволікатись на соціальні мережі
Ми не переїжджаємо за місто на все літо та весну. Бувають дні, коли хочеться поїхати на вихідні в Київ, якщо псується погода. Інколи життя на дачі може бути не таким комфортним, як у квартирі. Наприклад, у нас були випадки, коли мали проблеми з електрикою чи водою. У такі моменти я телефоную чоловікові та кричу у слухавку: «Усе, мені не потрібна ця дача».
Але загалом дітям комфортніше проводити літо тут. Особливо молодшому сину, який увесь день проводить на вулиці. Хоч старший син страждав без планшета та Wi-Fi. За собою я помітила, що стала дуже врівноваженою та спокійною. Поки діти зайняті своїми справами. я могла почитати книжку. Менше часу сиділа в інстаграмі, навіть не було бажання відволікатись на соціальні мережі.
Зараз ми вже перебуваємо в режимі очікування переїзду на дачу. Увесь рік мене гріла думка про дачний сезон. Я сама не очікувала, що стану такою дачницею. Уже скоро організуємо суботник із сім’єю, щоби підготувати дачу до сезону. Минулого року ми закінчили сезон у вересні. Можливо, були б і довше, якби в будинку було опалення. Скоро в сина день народження, я вже планую велике свято з аніматорами в подвір’ї, де будуть дорослі та діти. Круто, що тепер не треба думати, у який парк їхати та як розважати дітей.
Ліля
орендують будинок
У жовтні минулого року мене дуже напружила ситуація з карантином. Якщо раніше ми зимували в теплих країнах і проводили цікаво час у подорожах, то минулого року цього не стало. Треба було вигадати, як замінити це. До того ж дитині важко завжди у квартирі сидіти й дивитися телевізор із мультиками. Тому хотілося альтернативи – й ми вирішили орендувати дачу.
Із самого початку це була моя ідея, а чоловік, здається, досі не розуміє цього. Він ніби й не проти, але особливої ініціативи не проявляв. Я сама замовила це свято. Вирішила шукати будинок восени, тому що це більш реалістична історія. Оскільки більшість шукають будинок саме навесні.
Вирішила шукати будинок восени, тому що це більш реалістична історія. Оскільки більшість шукають будинок саме навесні
Я почала шукати варіанти оренди дач на OLX. Купити можливості не було, і невідомо, коли буде, а жити хочеться вже сьогодні. Десь тиждень я шукала в різних напрямах, але жоден із варіантів мені не подобався. Ті, хто хоча б раз шукали щось на OLX, зрозуміють, наскільки це непросто. Та якось уночі я натрапила на оголошення, яке щойно з’явилось. Фото там були не дуже привабливі, але я вмію бачити потенціал об’єкта, а не лише картинку. Відразу ж написала власнику й була першою, хто зацікавився пропозицією.
У нас дуже цікаві умови оренди будинку. Узимку платимо 10 000 гривень і комунальні, весною 15 000–20 000, а влітку – 25 000 грн. Але це доречно, оскільки влітку тут шикарно, поруч пляж, сосновий ліс і природа.
Наша дача розташована на березі Десни в сосновому лісі, поруч є пляж із білим піском. Будинок двоповерховий, на першому розміщена кухня та зона вітальні з каміном, а на другому чотири спальні.
До нас часто приїжджає натовп друзів, які навідуються з дітьми та собаками.
Оскільки я працюю у сфері маркетингу та співпрацюю із брендом фарб, то вийшло знайти в них фарбу й перефарбувати помаранчеві стіни в білий.
Якби не було карантину – ми б точно не зняли дачу. Тому що вкладали б усі ресурси в подорожі. На час карантину цього дуже не вистачало. Не знаю, як буде далі, але мені тепер складно уявити своє життя без дачі. З Лізою, моєю донькою, відвідуємо місцеву ферму бабусі Єви, де народилося 40 козенят. Донька любить обіймати їх. А вчора, наприклад, чоловік із донькою посадили руколу та базилік на подвір’ї.
Тут недалеко є базовий магазинчик, коли їжджу до Києва, то роблю велику закупівлю. Економії особливої не відчула, тому що в цей будинок довелося дуже багато всього придбати, до прикладу, постільну білизну, і багато інших побутових речей. Звичайно, якби ми тут увесь час жили, вирощували продукти, купували в бабусь козяче молоко, то економія була б відчутною, але з нашим способом життя нічого не змінилось.
Також я зауважила, що тут час дуже повільно йде. Якось ми з дитиною залишились тут удвох, і я багато всього встигла. У місті такого нема, я не розумію, що ми там такого робимо, але там завжди не вистачає часу. А на дачі його прямо багато. Прикольно, що є вибір, коли ти можеш і в місті посидіти, і на природу поїхати – у цьому весь кайф. І дитина не дивиться постійно мультики.
Обкладинка: Litta Victoria