Через коронавірус з-за кордону евакуювали 145 тисяч українців, ще близько 11,5 тисячі громадян хочуть повернутися (за даними на 30 березня – ред.).

Ми поспілкувалися з людьми, які здійснюють спецрейси або займаються їх організацією, про заходи безпеки в аеропортах та літаках і їхні особисті відчуття від того, що відбувається.

 Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – усі головні тексти тут.

Юлія Слободянюк

друга пілотеса SkyUp

Я – друга пілотеса. Виконую спецрейси для евакуації наших громадян з різних країн разом з іншими другими пілотами та бортпровідниками. Під час рейсу працюють двоє – командир екіпажу та другий пілот. Відмінність між ними у тому, що командир несе відповідальність за рейс, ухвалює рішення, але в польоті ми рівноправні. Наприклад, в одну сторону летить командир екіпажу, в іншу – другий пілот, або навпаки.

З 17 березня у мене було три спецрейси. Ми літали до Шарм-ель-Шейха та Дохи, забрали наших пасажирів. Наскільки я розумію, авіакомпанія Qatar привезла у Доху українців з інших країн, ми їх повернули додому. Нас не зобов’язували це робити: якщо хтось хотів відмовитися від рейсів, вони мали таку можливість. Найбільша кількість пасажирів на моєму рейсі – з Таллінна – 211 людей. Загалом літаки завжди повні. Це або громадяни України, або люди, яким дозволено тут жити.

Наш персонал використовує медичні маски, рукавички, антисептики. Якщо країна, до якої летимо, має підвищений рівень небезпеки, бортпровідники одягають захисні костюми. Ми дотримуємося всіх заходів безпеки. Також ми користуємося системою кондиціонування у спеціальному режимі.

Нас не зобов’язували це робити: якщо хтось хотів відмовитися від рейсів, вони мали таку можливість

Аеропорти теж мають багато заходів безпеки. Усі пасажири проходять контроль, їм міряють температуру і, якщо вона є, роблять додаткові тести на коронавірус, казали навіть, що деякі люди здавали кров.

Пасажири підписують документ про те, що вони ознайомлені з правилами самоізоляції й зобов’язані 14 днів сидіти вдома (з 29 березня повернення до України можливе за умови обов'язкової 14-денної обсервації в одному з закладів, визначених МОЗ – ред.). Також на митниці питають адресу проживання, номер телефону та адресу, де проходитиме самоізоляція.

Контроль і температурний скринінг екіпажі теж проходять. Зараз два наші екіпажі перебувають на самоізоляції. У людей іноді підвищується температура через хвилювання. Але заходів безпеки вони завжди дотримуються.

Люди радіють поверненню додому. Це сильний стрес, коли відбуваються такі речі, а людина за кордоном, їй незрозуміло, як далі бути. Полегшення відчувається найбільше, мабуть. Коли ми забирали людей з Шарм-ель-Шейха, вони розповідали, що сиділи на карантині, не виходили нікуди. І тепер дуже раді, що потраплять додому. До мене особисто ніхто не підходив, але знаю, що люди вдячні за те, що ми робимо.

Я люблю літати, вважаю, що професіонал має виконувати свою роботу. Перевозити пасажирів – мій обов’язок. Якщо я можу зараз допомогти якось своїй країні, то я із задоволенням буду це робити. На відміну від інших людей, я можу собі це дозволити, бо живу одна. Багато людей мають родини, можливо, тому відмовляються від рейсів, адже не хочуть піддавати небезпеці рідних. Я літатиму, поки будуть можливість та необхідність. За це я отримую звичайну зарплату, ніяких доплат чи бонусів немає.

Олександра Денисенко

старша бортпровідниця SkyUp

Мої крайні рейси – це Ларнака, Лісабон та Тенеріфе. Мені запам’яталися всі рейси, тому що ми робимо важливу роботу – повертаємо українців додому. У цих рейсах без сліз не обійшлося. Сумно, коли бачиш майже порожній літак. Були вильоти з дев’ятьма людьми на борту, наприклад. На Ларнаку ми летіли зовсім без пасажирів. Ми забираємо не лише українців, а й повертаємо громадян інших країн (чи тих, хто має там право проживати) додому.

Пасажири вдячні, що їх забирають, дякують, що за ними прилетіли, кажуть: «Сподіваємося побачити вас у більш спокійні, кращі часи». Хтось переживає з приводу того, як справи в Україні, як дістатися свого міста. На моєму досвіді ще не було пасажирів, які б у цих рейсах створювали проблеми, були агресивними, невдячно ставилися до нашої праці. Всі читають новини та розуміють що відбувається.

Під час польоту екіпажу видають антисептики, маски та рукавички, бортпровідникам – респіратори. На рейсах підвищеної небезпеки (з країн, в яких виявлено найбільшу кількість випадків зараження) забезпечують повний захист. Протягом рейсу ми займаємося обслуговуванням пасажирів, допомагаємо з заповненням медичних форм.

Це моє покликання – допомагати людям комфортно та безпечно подорожувати з пункту А в пункт Б

Я погодилася на спецрейси, тому що вважаю це своїм обов’язком. У медиків же не запитують, чому вони зараз працюють? Це моє покликання – допомагати людям комфортно та безпечно подорожувати з пункту А в пункт Б.

Найбільше переживаю, що ми не будемо якийсь час літати. Є речі, які наповнюють людину внутрішніми ресурсами, енергією. Хвилююся, що на якийсь час у мене це відчуття заберуть. Ми любимо свою роботу, любимо небо. Це покликання. За перший рік людина розуміє, чи підходить їй така робота, графік, кількість спілкування з людьми. Я у професії вже 5 років, і можу сказати, що це абсолютно моє.

Катерина Артюх

керівниця напрямку Join UP! Єгипет

Завдяки співпраці з нашими партнерами – компанією SkyUp – за 3,5 дні нам вдалося евакуювати додому майже 13 000 українців. Ми були у постійному контакті, з’ясовували, яким чином відбуватимуться ці спецрейси, за яким розкладом. Потрібно було влаштувати все так, щоб не почалася паніка.

Ми продовжували проживання наших туристів у готелях, продовжували їхні страховки (це було зроблено коштом туроператора). Окрім цього, разом із місцевими партнерами потрібно було доставити туристів в аеропорт, проінформувати їх про все. Адже відправлення відбувалося у 5 міст України з Хургади та Шарм-ель-Шейху – це Київ, Львів, Одеса, Запоріжжя і Харків. Щоб люди потрапили додому, ми зробили багато роботи.

З Єгипту ми доставили всіх туристів в Україну. Зараз працюємо з іншими країнами, в яких залишилися наші туристи. Наприклад, Домініканська республіка або Мальдіви. Зі всіма ми на зв’язку та ведемо перемовини про те, як вони будуть доставлені на територію України. Я не спілкуюся з туристами особисто, це роблять турагенти. У центральному офісі немає таких завдань. Ми інформуємо партнерів, партнери інформують туристів.

Найважчим для мене було, мабуть, прийняти той факт, що тепер усе буде інакше працювати. Сісти, все продумати та ухвалити зважені рішення, щоб не допустити хаосу.