За майже рік повномасштабного вторгнення РФ в Україну багато з нас мають знайомих, близьких чи рідних на фронті. Часто єдиною фізичною можливістю скомунікувати з військовими є посилка. Але що відправляти? Як працює логістика? Що насправді потрібно твоєму військовому на фронті?

Журналіст The Village Україна Серж Хуцану поговорив з отримувачами посилок на фронт (військовими), відправниками (близькими військових) із досвідом і поштовими службами, щоб розуміти, що треба класти до «фронтової посилки».

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Donate

Для початку ми спробували розібратися, що саме потрібно захисникам на фронті. Для цього звернулися до пресофіцера ЗСУ Микити Шандиби.

Микита Шандиба,

пресофіцер 10-ї ОМБР ЗСУ

Враховуючи нормальну заробітну плату, військовослужбовець здатен забезпечити себе тими продуктами, яких йому не вистачає в раціоні Збройних сил. Маються на увазі продукти, якими він може себе потішити. Щось персоналізоване, улюблені солодощі тощо.

Передусім людям (рідним, близьким, друзям), які надсилають своєму військовослужбовцю посилку на фронт, варто звернути увагу на якісь символічні речі, які зможуть підняти йому настрій і, відповідно, бойовий дух.

Якщо це твоя кохана людина, завжди приємно побачити звичайний лист. Були випадки в хлопців, коли кохані жінки надсилали їм листи, «підписуючи» його слідом від губної помади, цілуючи нафарбованими губами шматочок паперу. Писали якісь особисті приємні речі. Надсилали речі, зроблені власноруч. Діти ж надсилали своїм татам чи мамам на фронт браслети. Тобто варто звертати увагу саме на ось такі символічні дрібниці, бо насправді вони часто набагато приємніші, ніж умовна банка тушонки.

Також важливо додати: якщо ви надсилаєте своїй близькій людині «фронтову посилку», враховуйте те, що кожен військовослужбовець має бути максимально мобільним. Тобто відправити йому / їй, наприклад, вазу буде не дуже хорошим варіантом.

На завершення наведу приклад цікавої посилки одному з військовослужбовців від його коханої дівчини. Це була посилка, у яку вона зібрала певний набір речей: були смаколики, лист від неї. Фінальним штрихом вона напахтила посилку зсередини своїми найбільш упізнаваними для нього парфумами. І коли він її відкрив і відчув запах… Ви розумієте. Звісно, це 100% підняло його настрій.

Пресофіцерка Тетяна Заріцька розпитала для нас про «фронтову посилку» в її безпосередніх отримувачів – військових танкового підрозділу й заступника з морально-психологічного забезпечення (МПЗ) одного з підрозділів 25 бригади Десантно-штурмових військ (ДШВ) ЗСУ.

Військовослужбовець 1: Отримувати посилку з дому – це дуже щемливо, емоційно завжди. Розумієш, що сумуєш за рідними й близькими.

Чого не потрібно надсилати? Мабуть, амуніцію. Бо її вже достатньо. Хіба що якісь витратні матеріали: рукавиці, серветки. Ще дуже подобається отримувати солодощі в посилках. Різного роду «газованку», типу колу. При тому дивно, що вдома взагалі не хочеться нічого подібного. Ну, і завжди приємно отримувати домашні знакові речі: он комусь із наших нещодавно надіслали коника, комусь браслетик сплели, малюнок. У кожного своє. Хтось щось біля ліжка повісив, хтось в авто залишає. Чудово, коли такі речі завжди в полі зору.

Військовослужбовець 2: Коли отримую посилку з дому, це завжди викликає приємне хвилювання. Виринають різні спогади про сімʼю, рідних, близьких. Здається, немов вони поряд. [мрійливо] У мене є діти, дівчатка. Завжди хочу бачити їхні усмішки, отримувати малюнки. Будь-що маленьке від них, що буде гріти душу. Це дає відчуття, що вони не залишають мене, де б я не був.

«Сармат»,

заступник із МПЗ одного з підрозділів 25 ДСВ ЗСУ

Звісно, приємно, коли військові отримують посилки від рідних і близьких. Це дуже піднімає їм настрій, бойовий дух, моральний стан. Коли жінка пише приємні слова. Дитина обмальовує свої маленькі руці. Наші військові ж інколи теж обмальовують свої долоні в листах-відповідях. Це дуже приємно, зігріває. Найчастіше хлопці отримують з дому теплі речі, смаколики. А нещодавно були новорічні свята, то святкові посилки-подарунки особливо підняли настрій бійцям. Посилка – це зв’язок із домом, маленька ниточка, яка не губиться в умовах війни.

Відправникам раджу передусім класти до фронтової посилки теплі речі, солодощі, листи-привітання.

Точно не треба відправляти речі, які бійцям заборонено використовувати в лавах Збройних сил: алкогольні напої, наркотичні речовини тощо.

Бійцям, зі свого боку, не потрібно надсилати додому так звані «трофеї війни»: патрони, боєприпаси або їхні рештки. усе, що може призвести до травмування, треба залишити тут, на війні.

У лавах ЗСУ часто можна почути формулювання про «два головні завдання солдата», яке звучить так:

«Перше завдання бійця – вижити. Друге – виконати бойове завдання, виконуючи перше». Тому посилка на фронт – це також річ, яка має допомагати тримати дух бійця на рівні, якого буде достатньо для виконання обох завдань. Власне, цю тезу й підтверджують військові.

Запитуємо про вміст таких посилок у відправниць зі стажем: Марини Батуринець й Ольги Бистрицької та про їхній досвід.

Марина Батуринець

У мене є кілька близьких друзів на фронті на різних напрямках. Тому зазвичай посилки надсилаю їм. Які найчастіші запити? Чесно, у цих друзів є досвід військової справи ще з 2014–2015 років, тому якихось нагальних запитів немає, тому що вони вже, можливо, краще укомплектовані або через свій досвід самі знають, як це діставати. Хоча, звісно, буває допомагаю зі зборами на якісь дрони абощо, але так, щоб комусь щось конкретне було потрібно терміново надіслати поштою, ні, нічого такого не було. Зазвичай я сама пропоную.

І тут дуже важливо, чого я навчилася за цю війну, – пропонувати. Але якщо мені кажуть «ні, дякую, не потрібно», то не робити цього. Звісно, вони воюють, мені хочеться їм зробити щось приємне. [сміється] Але вони теж є в різних ситуаціях: окрім мене, у них є ще інші друзі, батьки. Тож, якщо не треба, отже, не треба. Тому найчастіше це книжки, якісь символічні речі, умовно, браслет «Азовсталь». Памʼятні речі, наприклад «Кобзар». Часто навіть це якісь їхні улюблені страви, яких там немає. Я, до речі, одного разу волонтерами передавала чизкейк, бо знала, що вони їдуть на потрібний напрямок, але розуміла, що торт неможливо передати поштою, а волонтерами можна.

З найцікавішого, що мені запамʼяталося, коли я просто відправила велику коробку всього на новорічний стіл. Я знала, що хлопці на доволі складному східному напрямку. Знала, що в них точно немає можливості там нормально сісти за стіл, а точно захочуть хоч якось Новий рік відсвяткувати.

Ми з чоловіком зібрали їм велетенську коробку, де були олівʼє, червона ікра, навіть хлібчик поклали – багетики із «Сільпо» гречані. Бо дуже захотілося зробити хлопцям свято. От, знаєш, ти там, у тебе трішки пекло, а ти отримуєш свято. А так, щоб регулярно прям, ну, мені здається, що найчастіше відправляю саме книжки. Перше, що мені приходить у голову, коли думаю про фронтову посилку.

А, я ще на Великдень відправляла все для пасок. Просто виходить, що я як святковий Санта для військових.

Логістика

Користуюся завжди «Новою поштою», плюс я вже добре знайома зі своїм відділенням. Одні мої знайомі військові постійно переміщуються, а залежно від населеного пункту що він ближче до нуля, то довше може йти посилка.

У своєму відділенні я називаю населений пункт, і мені «НП» розписує, скільки днів туди може йти посилка. Якщо ти хочеш, щоб вона встигла до певного числа, то тобі потрібно занести її до 12-ї години певного дня. І ми чудово з ними домовляємося. Бо хлопці також не завжди біля відділень пошти, вони це теж планують якось. Й отакий у нас синхрон із «НП».

За правилами й нормативами з того, що я знаю, що не можна, здається, консервацію і скло. Я вже не кажу про ножі, запальнички й усе інше. Я, чесно, передавала консервацію. Мені здається, можливо, «Нова пошта» заплющила очі, або ж я так поклала в коробку, що важко було помітити під час перевірки. Але на Новий рік, коли відправляла все до столу, домашні огірки від бабусі, це дивно було б, навпаки, не покласти. Як і баночку варення. Тому в мене вийшло це передати, і все нормально доїхало.

Хлопець Ольги Бистрицької теж служить на Донецькому напрямку. Вона розповідає, що з початком війни їхній дім частково перетворився на військовий склад із медициною й різною амуніцією.

Ольга Бистрицька

Як правило, він просить відправити щось із дому, коли йому щось необхідно. До таких посилок я завжди намагаюся додати щось від себе, якісь солодощі зазвичай, а також маленьку записку з приємними словами. Таким способом хочеться підтримати його, зробити щось приємне й дати хоча б частково відчуття дому.

З найцікавішого, певно, було, коли ми разом із друзями зі «Світу кави» шукали оптимальний варіант, як хлопцям у їхніх умовах робити максимально смачну каву з мінімальними затратами часу й труднощами. Тож зупинилися на воронці. Відправила їм вороночку, фільтри й каву. Тож хоча б зранку вони мали такий ритуал, який трохи нагадував про дім і цивільне життя.

Логістика

Завжди відправляю «Новою поштою». На жаль, «Укрпоштою», як правило, довше, і для військових вона не дуже зручна. Коли відправляю щось дорогоцінне: дрони, старлінк, оптику – то ставлю більшу страхову суму, а також намагаюся заклеїти скотчем коробки, щоб не було видно, що саме в них. Особисто не мала досвіду з випадками крадіжок на «НП», але й потрапити в таку не хотілося б.

Що кажуть про «фронтову посилку» в поштових службах

«Укрпошта»

пресслужба

Для початку треба розуміти, що такого поняття як доставка посилки безпосередньо на фронт в «Укрпошті» немає. Пошта може доставити посилку до відділення в найближчому до лінії розмежування населеному пункті. У нас тут є певна перевага, бо там, де стаціонарні відділення через постійні обстріли не можуть працювати, їздять пересувні відділення – спеціально обладнані машини, які розвозять разом із пенсіями й товарами першої необхідності посилки. Тож «Укрпошта» доїжджає в Бахмут і Часів Яр на Донеччині, у переважну більшість деокупованих сіл Херсонщини тощо.

Вимоги точно такі самі, як до всіх посилок, які пересилають у межах країни: не можна пересилати зброю, вибухові й легкозаймисті речовини, наркотичні препарати, продукти, які швидко псуються (риба, м’ясо, молоко).

Якщо говорити про ціни, то вартість доставки посилки вагою до 10 кілограмів у межах України коштуватиме 60 гривень.

У «Новій пошті» у відповідь на запит The Village Україна відповіли, що теж не можуть сказати, які з посилок їдуть на фронт або до військових.

«Так, ми працюємо в прифронтових містах, – пише прессекретарка «НП» Ольга Бабуріна. – Там, де більш ніхто не працює, але тільки оператор, який видає посилку може побачити, кому вона була адресована. І якщо військовий прийде по неї в цивільному одязі, ми ж не дізнаємося, що він військовий».

Що робити з описом посилок? «Коли вас оператор запитує, що всередині, то ви можете сказати узагальнено: їжа чи одяг, а це може бути, скажімо, амуніція для військових. Також були випадки, коли ми доставляли з [фондом] Onuky гуманітарні вантажі, які приносять люди: їжа, засоби гігієни. Те, що нагально потрібно на деокупованих територіях».