ІнфраструктураЧи потрібен другий вихід із «Вокзальної» за 70 мільйонів і до чого тут Борщагівка
Як врятувати «Вокзальну»
«Вокзальна» – одна з найбільш перевантажених станцій Київського метро. Лише за 8 місяців 2019 року нею скористались понад 12 мільйонів пасажирів. Та реконструкція її інфраструктури не проводилася з 1960 року. Про те, що станції потрібний другий вихід, говорили й раніше, КМДА обіцяла почати його будівництво ще у 2018-му. Тепер, коли метрополітен офіційно оголосив тендер на проєктування другого виходу з «Вокзальної», будівництво, ймовірно, можуть почати приблизно 2022 року: два роки потрібно на розробку проєкту. Другий вихід, вартість якого складає понад 71 мільйон гривень, щонайменше можна очікувати у 2024-му році. Де він буде розташовуватись – поки невідомо, це мають вирішити проєктувальники, яких визначать 23 листопада.
Ми запитали в керівництва метрополітену, навіщо потрібен другий вихід із «Вокзальної», а також поговорили з архітекторкою про те, якою могла б бути альтернатива.
Наталка Макогон
заступниця начальника КП «Київський метрополітен»
«Вокзальна» водночас є однією з найбільш перевантажених станцій, і має найменший вестибюль. Пасажиропотік на станцію вже давно перевищує проєктні можливості, які закладались. Тобто, якщо зрівняти пасажиропотік у 60–70-х роках, коли станція почала працювати, з нинішнім – він буде неспівставним. Якщо загальний пасажиропотік у метро в ті роки був близько чотирьох мільйонів пасажирів на місяць, то в наші дні, навіть у час пандемії, ми стільки перевозимо за п’ять діб. Тому аргумент №1: другий вихід буде спрямований на загальне розвантаження станції. Бо «Вокзальна» давно переросла свій пасажиропотік і її давно потрібно розвантажити. Другий вихід дозволить пасажирам більш швидко й комфортно потрапляти на станцію, а також перерозподілятиме потік пасажирів. Ми неодноразово бачили, як утворюється велика черга до «Вокзальної», тому що вестибюль дуже маленький, кас у ньому небагато, він просто не витримує наявного потоку.
Можу провести аналогію з Південним вокзалом: раніше його не було, але «Укрзалізниця» вирішила побудувати Південний, щоб розвантажити Центральний вокзал. Зараз ми бачимо, що там утворився новий транспортний хаб і він суттєво розвантажив місто. Сучасні реалії ще більше підкреслюють доцільність другого виходу на «Вокзальній». На жаль, первинне архітектурне рішення було недосконалим з точки зору пасажиропотоку.
Інший момент, який треба враховувати – реконструкція нинішнього виходу й ремонт ескалаторів. П’ять чи шість років тому, коли відбувався масштабний ремонт ескалаторів, станцію доводилось обмежувати на вхід. Це, фактично, створювало колапс і призводило до транспортного напруження в районі «Вокзальної». Спільно з «Київпастрансом» ми домовлялись про розвантаження за допомогою додаткових автобусів. Зараз наближається час капітального ремонту старого вестибюля, планується повна заміна ескалаторів. Для цих робіт доведеться повністю закривати станцію, адже повністю вилучатиметься все обладнання: технічної можливості приймати пасажирів просто не буде.
Олена Мельник
архітекторка «Агентів змін» і школи міських проєктів «Урбанина»
Другий вихід із метро й очікування, що він розвантажить станцію – своєрідна ілюзія на кшталт того, коли говорять про збільшення кількості смуг, щоб уникнути заторів. Але що більше смуг ми проєктуємо, то більший попит створюємо на дорожню мережу. Так само може статись із «Вокзальною», коли це рішення [будівництво другого виходу] створить ще більше попиту на станцію й на червону гілку загалом. Потрібне переосмислення не лише цієї станції та виходів, а й усієї системи громадського транспорту в районі Центрального вокзалу.
Однією з причин, чому «Вокзальна» перевантажена, є те, що до загального потоку пасажирів на станцію додається потік із кінцевої швидкісного трамваю на Старовокзальній площі, якою в центр прямують мешканці Борщагівки. Їм потрібно потрапити саме в діловий центр Києва, а швидкісний трамвай туди не рухається. Тому практично єдиний і найшвидший спосіб для них – це метро «Вокзальна». Рішенням проблеми може стати продовження швидкісного трамваю до Палацу спорту. Його [рішення] і взяли за основу студенти курсу «Урбан дизайн», створивши альтернативний спосіб реконструкції Вокзальної площі із заведенням на неї трамваю. Заодно це рішення дозволить відновити лінію трамваю, яка існувала до реконструкції Вокзальної площі.
Як він рухатиметься – чи вулицею Жилянською чи Саксаганського – великого значення не має: обидві вулиці паралельні та ведуть до Палацу спорту, тобто ділового центру міста. Як уже вигідніше – слід проводити локальне дослідження. Суть у тому, що люди опиняються в діловому центрі. А це допоможе і розвантажити «Вокзальну», і покращити транспортну ситуацію в місті. До того ж цей спосіб є швидшим й дешевшим у реалізації.
У проєкті разом зі студентами ми спирались на звіт про Сталий розвиток міського транспорту від Світового банку, який проводив дослідження й надав рекомендації для КМДА, як саме можна розвивати транспорт у Києві. Трамвай на Вокзальні площі був одним із рішень оптимізації транспортної інфраструктури.
Обкладинка: Вестибюль «Вокзальної» у 1976 році / Іван Воронін