Коли місце стає аргументом: Як архітектура допомагає протестам перемагати

 

Протести часто сприймають як щось швидкоплинне, але насправді вони можуть тривати довго (або спалахувати регулярно). Якими б не були цілі протесту, сам протест передбачає, що місце ніби стає аргументом протестувальників: «Ми не підемо звідси доти, доки не досягнемо своїх цілей». І саме ця осілість починає формувати архітектуру протесту й змінювати простір довкола.

До 20-ї річниці Помаранчевої революції й 11-ї річниці Революції гідності в Музеї історії Києва відкрили виставку, присвячену протестній архітектурі. Розповідаємо, які споруди бувають в архітектурі протесту, чи завжди це про будівлі і як така архітектура допомагає протестувальникам досягти своїх цілей.

Протестний табір Вільної Республіки Вендланд (нім. Republik Freies Wendland) у Горлебені, Нижня Саксонія. Ганс-Герман Мюллер, архів Вендланда; 1980 рік

Які взагалі бувають споруди в архітектурі протесту

 Якщо зовсім коротко, то різні, архітектурою можна вважати й просто матрац, і складну інженерну конструкцію. В арсеналі протестувальників дослідники знайшли формати на зразок народної архітектури (землянки й прості хатинки), елементи самостійної забудови (палети чи тенти), архітектуру стримування (хата на палях чи вежі), мобільні архітектурні форми (від матрацу до тракторного причепа). Іноді трапляються й проєкти, які нагадують постійні форми архітектури, як-от дерев’яна піраміда під час протестів у Відні 2021–2022 років «Лобау залишиться!». Це протест проти будівництва дороги із загрозою для природоохоронної зони. Спочатку табори цього протесту складалися лише з наметів для кемпінгу, але на зиму звели дерев’яну піраміду з екологічних і переважно перероблених будівельних матеріалів.

 

 

Архітектура протесту може формуватися поступово або ж бути одразу детально продуманою. Наприклад, під час Революції гідності  протягом двох із половиною місяців майдан-мітинг перетворився спочатку на стихійний «майдан-табір» (наметове містечко з інфраструктурою), а потім – на більш продуманий фортифікаційно «майдан-січ» (активна фаза силових протистоянь).

 

 

ОК. Архітектура протесту – це лише про будівлі?

Не лише. Якщо протестувальник себе приклеїть суперклеєм до дороги, то він фактично захопить своїм тілом ділянку простору – виникне «барикада із людини». Об’єднуватися в «живі барикади» можуть і тисячі людей, як у 1996 році в Лондоні, коли протестувальники перекрили головну транспортну артерію міста і влаштували там вечірку. Рух «Поверніть собі вулиці!» виник у 1996 року як реакція на заборону публічних заходів із техномузикою. Із Великої Британії рух поширився на інші країни. Замість класичного протесту його учасники радше влаштовували флешмоби, захоплюючи громадські простори вуличними карнавалами.

 

Барикадою можуть бути навіть жіночі сукні. Так робили у М’янмі після путчу 2021 року, коли виник широкий рух за демократію. Протестувальники в Янґоні розвісили жіночі сукні на мотузках над заблокованою вулицею. 

Жіночі сукні під час протесту в Янґоні висять поряд із фото Васіпаке Саядо, який зіграв важливу ролі в державному перевороті 2021 року; Kyaw Swar D.O

 

Якщо продовжувати тему жіночих суконь, можна згадати протести в ізраїльській Хайфі проти запланованої судової реформи у 2023 році. Ці протести мали справді видовищний вигляд, бо на тлі біло-синіх і блакитних прапорів жінки вдягнулися в сукні, схожі на сукні служниць із серіалу «Оповідь служниці». Так вони протестували проти дискримінації жінок ультраортодоксальними партіями.

 

 

Ще один приклад – Революція парасольок у Гонконзі (2014 рік із продовженням у 2019 році). Тоді студенти, робітники й водії вантажівок зайняли ділові квартали міста через обмеження виборчого права. Щоби захистити себе від водометів і водяних куль під час вуличних боїв із поліцією, протестувальники використовували парасольки, а також окуляри для дайвінгу, двері від шаф і каски. Учасники з парасольками вишиковувались у «живі барикади». Пізніше, у 2019 році, у хід пішли лазер-поїнти й барикади з цегли.

 

Барикади з цегли Гонконзі у 2019 році; Музей прикладного мистецтва (МАК), Studio Incendo

Протест із лазер-поінтами перед Музеєм космосу в Гонконзі, 7 серпня 2019 року; Studio Incendo, зображення надало DAM виданню Archdaily

Протест «Захопи Волл-стріт» повертається до використання наметів через погоду, Нью-Йорк, 2011; Музей прикладного мистецтва (МАК), Девід Шенкбоун, 29 жовтня 2011 року

Ба більше, протестувальники взагалі можуть відмовлятися від будь-яких конструкцій. Так сталося в парку Зукотті в Нью-Йорку, де у 2011 році тривав протест «Захопи Волл-стріт». Протестувальники боролися з наслідками світової кризи й засиллям великих корпорацій і відмовлялися від «приватизаційного впливу наметів» – спали просто неба. Щоправда, з початком жовтня й похолоданням кількість наметів різко зросла.

 

Кільцеві розв’язки, барикади зі снігу й будиночки на деревах: чи справді архітектура протесту допомагає досягти протестувальникам своїх цілей

Із 13 протестних рухів, які аналізують на виставці, цілей удалося досягти лише п’ятьом, навіть якщо пізніше протестувальники частково втратили свої здобутки.

До успішних кейсів відносять, зокрема, український Євромайдан 2013–2014 років. Попри те, що за кілька днів після завершення Революції гідності Росія почала вторгнення в Крим, демонстранти таки усунули від влади Віктора Януковича. Тоді на майдані налічували близько 200 наметів із різним локаціями: польові кухні, служби медичної допомоги чи молитовні, пункти обігріву, де починали формуватися волонтерські ініціативи. Як барикади протестувальники використовували споруди з автомобільних шин, фанери, бруківки й мішків із піском. Цікавим рішенням було укріплення за допомогою мішків зі снігом, які обливали водою.

Євромайдан у Києві; spoilt.exile

Успішним також називають протест «Гамбі залишиться!» у лісі Гамбахер у Німеччині (з 2012 року й дотепер). Кліматичні активісти звели в лісі кілька поколінь поселень на деревах, щоби заблокувати вирубування дерев: їх вирубували, щоби розширити кар’єр із видобутку бурого вугілля. 

Протестувальникам удалося побудувати складну мережу будинків, закріплених за допомогою мотузок і поєднаних мостами й сітками. Але, попри довгостроковий порятунок лісу, він таки залишається під загрозою через зниження рівня грунтових вод поблизу кар’єру.

 

Частково успішним протестом дослідники архітектури протесту називають «Арабську весну» в Каїрі 2011–2013 років. Перша хвиля протестів виникла проти режиму президента Мухаммеда Хосні Мубарака, а потім протести періодично спалахували ще (зараз у Єгипті знову президентська диктатура).

 

 

Ареною для протистояння стала площа ат-Тахрір із кільцевою розв’язкою й жвавим рухом транспорту. Для барикад використовували цеглу й будівельне сміття. Також протестувальники робили імпровізовані дахи з простирадл, які прикріплювали до скульптур, стовпів, ліхтарів і навіть армійських танків. Мітингувальники також жили в наметах і, крім санітарних споруд чи станцій для підзарядження мобільних телефонів, облаштували собі там дитсадок і перукарню. Утім у 2021 році кільцеву розв’язку перебудували, щоби запобігти майбутнім демонстраціям. Цей жест показує, що держава символічно відвоювала площу в протестувальників.

Ще один схожий приклад – протести в Бахрейні у 2011 році, які виникли як локальна реакція на події «Арабської весни» в Єгипті й Тунісі. Протестний табір об’єднався навколо кільцевої розв’язки з великою скульптурою перлини посередині. За місяць протест придушили за допомогою військових сил сусідніх держав: скульптуру зруйнували, а кільцеву розв’язку перетворили на перехрестя, щоби попередити майбутні протести.

 

Велику виставку, присвячену архітектурі протесту, можна відвідати в Музеї історії Києва до 24 листопада. Проєкт створювали разом із німецьким Музеєм архітектури у Франкфурті й Музеєм прикладного мистецтва у Відні в колаборації з українським Музеєм Майдану.

Крім традиційних плакатів із описами, тут можна знайти макети протестних таборів із найдрібнішими деталями: книжками, мандаринками чи одягом, який сушили просто на вулиці. Також виставлені карти таборів протестів і навіть перелік зі 120 очевидних і неочевидних речей, які можуть бути потрібні протестувальникам.