Бойова медикиня «Госпітальєрів» Ірина «Чека» Цибух, яка загинула на Харківському напрямку 29 травня, дивиться на глядачів із портрета, ніби «Мона Ліза». За усмішкою – чотири приховані шари спогадів, які художник Максим Скалацький відновив за розповідями Ірини з її особистого бойового досвіду. Глядач бачить лише верхній шар картини. Інші шари можна роздивитися лише за допомогою професійного обладнання, наприклад, рентгенівського апарата. Це ніби натяк на невидиму травму.

Такий задум був у мистецького проєкту Behind The Smile креативної агенції Banda та благодійного фонду Repower, що займається психологічним відновленням чинних медиків і волонтерів. 

З грудня 2022 року фонд провів вісім програм психологічного відновлення та допоміг 600 медикам зі 211 частин, зокрема й звільненим із полону. Ірина «Чека» Цибух була учасницею третьої програми.

Усмішка й упевненість у собі є критично важливими для військових медиків і волонтерів – вони дають військовому віру в те, що його врятують, зроблять усе, щоб він вижив. Водночас самі медики змушені постійно приховувати власні емоції, кажуть у благодійному фонді. Запитали в команди благодійного фонду, як це – допомагати тим, хто постійно допомагає іншим.

«Урятувавши одного медика від психологічного вигорання та розладу, ми рятуємо ще сотні життів»

Кожен медик є опорою для своїх побратимів. Якщо військові знають, що за їхніми спинами стоїть упевнений, умотивований медик, обороноздатність армії значно вища. Урятувавши одного медика від психологічного вигорання та розладу, ми рятуємо ще сотні життів, – кажуть у благодійному фонді.

До емоційного виснаження додається катастрофічна нестача фахівців, що змушує тих, хто залишається, працювати на межі своїх можливостей, додають у Repower. Тому місія фонду – допомогти чинним військовим медикам запобігти складним психологічним розкладам, зокрема ПТСР і наслідкам контузій, відновити сили й повернути мотивацію для служби в зоні бойових дій.

Зараз у команді фонду п’ятеро людей на постійній основі, четверо з яких супроводжують учасників під час програм відновлення. Також залучають фахівців на проєктну роботу.

 

Ми не мали експертизи в психологічному здоровʼї, але мали багаторічний досвід в організації подій і бажання використати його найефективніше в спільній боротьбі. Маючи досвід організації заходів, ми знаємо, як діяти в кризових ситуаціях. Тому звернулися до ГО «Вільний вибір», яка займається психологічною реабілітацією ветеранів із 2015 року. Саме вони розробили для нас психологічний складник програми, – розповідають у Repower.

Там діляться: важко знайти кошти на роботу саме з чинними військовими, бо більшість великих міжнародних донорів зосереджені на підтримці цивільних і ветеранів. У благодійному фонді прагнуть забезпечити повне фінансування завдяки міжнародним спонсорам, але поки що потребують і підтримки бізнесів в Україні.

 

«Аврора Мультимаркет» підтримали нас у надкритичний момент значною сумою, що дало змогу покрити нам більше, ніж один проєкт. Компанія Adaptis завжди підтримує нас у найважчі часи, коли в нас уже опускаються руки. В умовах війни соціальна відповідальність бізнесу стає особливо важливою, – кажуть у команді.

Що у програмі

Психологічна реабілітація у світі має добре розроблені протоколи в європейських державах, Ізраїлі, США. Однак протоколів для психологічного відновлення немає, і жодна країна не має подібних програм, – кажуть у фонді, – Ми плануємо розробити власний протокол, який імплементують на державному рівні. Цей протокол міг би стати основою для інших організацій, що прагнуть працювати з цим напрямом. Наразі міжнародні психологи й організації звертаються до нас за досвідом, оскільки наш підхід не має аналогів у світі.

Благодійний фонд працює не з ветеранами, а з чинними військовими медиками. Тобто мета – не інтегрувати їх у цивільне життя, а стабілізувати їх і мобілізувати їхній внутрішній ресурс на повернення до виконання службових обовʼязків.

Програму розробили так, щоби не заглиблюватися в терапевтичну роботу, а підвищувати ресурсний стан учасників, – розповідає співзасновниця ГО «Вільний вибір» Тетяна Руденко. – Ми допомагаємо Repower виявляти потенційні тригерні точки, наприклад, із якого періоду можна приймати на програму осіб, звільнених із полону або як зробити програму максимально травмочутливою, щоби сприяти емоційному відновленню. Тож програма стала менш перевантаженою активностями, натомість закцентована на сенсах, можливості для учасників перепочити, набратися нових вражень і набути корисних навичок.

Представники ГО «Вільний вибір» також супроводжували учасників під час чотирьох останніх поїздок (із розрахунку один психолог на 10–12 учасників). Програма інтенсивного психологічного відновлення триває 10–12 днів і включає просвітницький курс, групову й індивідуальну терапію та ранкові практики:

— На просвітницькому курсі дають теоретичні знання та практичні навички щодо розуміння психологічної травми, першої психологічної допомоги, регуляції тривоги, способів відновлення після легкої черепно-мозкової травми.

— Щоб рефлексувати над прожитим досвідом, проводять групову й індивідуальну терапію, де також вчать медиків технік саморегуляції, зокрема за допомогою мобільного застосунку «База».

— Ранкові практики передбачають фізичну активацію мозку (нейрогімнастика, важлива для тих, хто постійно перебуває у стресових ситуаціях і потребує швидкого ухвалення рішень); зниження стресу та регуляцію емоцій (цигун) і фокус на теперішньому моменті (майндфулнес-практики).

Фізичні активності додають для того, щоб витіснити попередній травматичний досвід через створення нового, позитивного, і«нагадати учасникам про звичайні радості мирного життя»:

Водночас ми розуміємо, що склад нашої групи учасників досить різноманітний і важко підібрати одну активність, яка відгукнеться кожному. Тому ми наповнюємо програму як активними видами спорту (електросерфінг, катання на сапах і каяках, водне поло, параглайдинг), так і більш медитативними практиками (йога, дихальні вправи, медитації). 

Крім того, проводять творчі практики – малювання, ліплення з глини, різьбу з дерева: це допомагає учасникам програми зосередитися на власній креативності, створити нове своїми руками. Також додали іпотерапію – помітили, що взаємодія з тваринами має глибокий позитивний вплив на психологічний стан учасників.

 

Де відновлюватися

У фонді обирають країни з високим відсотком підтримки серед місцевого населення – ця підтримка може стати додатковим інструментом відновлення. Крім того, шукають спільноту, готову допомагати.

Першою країною, де провели програму (і потім ще чотири), стала Швеція – бо там уже були знайомі, готові допомагати в окремих напрямах. Близько 97% шведів підтримують Україну у війні проти РФ згідно з дослідженням Європарламенту. Сьому програму Repower у липні 2024 року провели в Данії (92% підтримки).

Місцеві мешканці у Швеції й Данії обізнані із ситуацією в Україні й щиро вітають наших медиків, тиснуть їм руки та дякують за їхню службу. Так українські медики відчувають, що їхню роботу справді цінують, – розповідають у команді фонду.

Також місцем для відновлення українських медиків двічі ставала Іспанія, де проводили курси весною 2024 року:

Для нас це був перший досвід, коли місцевий партнер (організація Cultura Contra Balas) проявив ініціативу та запросив нас на свою величезну віллу з покриттям витрат на проживання та харчування. Це дало нам змогу сфокусуватися на розвитку програми, а не тільки на пошуку фінансування (що насправді забирає дуже багато сил і часу), – розповідають у Repower.

Крім основної програми, учасники курсу також встигають відвідувати місцеві медичні заклади, де можуть обговорювати особливості протоколів чи конкретні хірургічні випадки, розповідати одне одному про військову та цивільну медицину. Іноді також влаштовують зустрічі з урядовцями.

Міністр оборони Швеції якось поділився, що в один з останніх пакетів військової допомоги входило зокрема й те, що зазначили наші учасники на зустрічі з ним, – кажуть у Repower.

Нові проєкти в Швеції і Данії запускатимуть наприкінці вересня. Загалом у фонді хочуть проводити курси підтримки у всіх країнах Скандинавії, зокрема у Фінляндії та Норвегії.

Як узяти участь у програмі

Військові медики не подаються на проєкт самостійно: фонд надсилає запити до ЗСУ, Нацгвардії, Державної прикордонної служби й Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, які передають їх на військові частини. Хто долучиться до проєкту, вирішують регіональні представники, начмеди та командири або спеціалісти з морально-психологічного забезпечення. Фінальні списки затверджує головнокомандувач. У фонді додають, що не мають впливу на відбір конкретних кандидатів – лише надають підтримку тим, кого вже обрали.

Якщо йдеться про відбір цивільних учасників проєкту (медики-волонтери чи волонтери медичного забезпечення), то розглядають ті кандидатури, які готові підтримати потреби принаймні частини учасників. Для волонтерів добровольчого батальйону «Госпітальєри» надсилають запит до керівника організації.

Відбір учасників починають за шість – вісім тижнів до старту проєкту, про початок зазвичай повідомляють у соцмережах. Є певний ліміт: у Швеції це від 40 до 100 учасників, у Данії – 80–100, в Іспанії – 25. Зараз у фонді працюють над тим, щоб отримувати системне фінансування та щомісяця відновлювати по 100 військових медиків. Більше інформації можна дізнатися за посиланням.

«Найважче – це отримувати повідомлення про загибель»

Найперший виклик, із яким стикаються у благодійному фонді – відмова учасників від участі в програмі:

Майже щоразу на початковому етапі ми стикаємося з однією й тією самою ситуацією: через те, що наші учасники не самі подаються на участь, а їх рекомендують, вони часто відмовляються, стверджуючи, що це не на часі, що хтось інший більше потребує цієї можливості, що їх нікому замінити через нестачу спеціалістів, – коментують у Repower.

Навіть якщо медики погодилися на участь, вони можуть бути критично налаштованими до роботи з психологами через негативний попередній досвід або взагалі його відсутність. Тому групові сесії позиціюють скоріше як відверті розмови та рефлексії – це допомагає зняти стигму психологічної допомоги. Особливу увагу намагаються приділяти тим, хто пройшов полон – їхні тригери непередбачувані й кожен момент може викликати флешбек.

Головне – створити атмосферу довіри: якщо щось викликає дискомфорт, у нас є правило «стоп», що дає змогу зупинити участь в активності, якщо вона стає неприємною, – додають у команді.

Найважче – це отримувати повідомлення про загибель, діляться у фонді. На сьогодні відомо про сімох загиблих учасників програм:

Під час проєкту ми часто по-дружньому зближуємося, ділимося спогадами та переживаннями, кожен учасник відкривається по-своєму, залишаючи після себе спогади. Вони не просто учасники – вони стають частиною нашого життя. Коли надходить повідомлення про їхню втрату, це відчувається як втрата близького друга.

Що кажуть учасники після програми

 

 

 

Repower дав мені віру в те, що ми все ще здатні повернутись у звичайне життя, і нагадав мені, що я те звичайне життя дуже сильно люблю й дуже за ним сумую. Нагадав мені, що я за нього борюся. І це усвідомлення того, що інерція, у якій ти просто залишаєшся й думаєш, що ти в ній до моменту поранення або своєї смерті, зникла зараз із концепції в моїй голові, і я готова продовжувати рухатися. Я готова знову вірити в те, що ми можемо здобути й повернути собі свою свободу, своє буденне, побутове життя, яке ми раніше до війни не так цінували, як можемо це робити тепер, – Ірина «Чека» Цибух (Repower 3, січень 2024 року).

   

 

 

Repower для мене – це фундаментальні речі, які перевернули дещо всередині мене, що дає змогу тепер набагато міцніше триматися на своїх ногах. Під час нашої роботи на фронті ми маємо, як-то кажуть «тунельне бачення», ми дуже сильно сконцентровані й сфокусовані на наших завданнях, на тому, як працювати максимально ефективно й урятувати найбільшу кількість життів, зберегти власні життя. І нам здається інколи, що ми самі. Ми самі в цій боротьбі, бо нам невимовно тяжко. Repower мені показав, що ми не самі як і вдома, так і у світі. За нас цілі країни вболівають, уряди й прості люди. Це те, що мене не просто перезавантажило, а дало мені наснагу на довгу дистанцію, – Павло «Драйв» Яченко (Repower 3, січень 2024 року)

 

 

 

Я не дуже серйозно до цього ставився, але потім усе змінилося. Я не очікував, що зможу так відкритися, спробувати стільки всього нового. Кожен день – емоційний град, який не завжди я міг усвідомити, не міг структурувати все. Я щодня щось робив нове для себе, відчував нові емоції, спілкувався з людьми. І потім мені здавалося, що мало. Фізично я був виснажений, а емоційно мені здавалося, що все мало й мало. Не очікував я такого від проєкту, – Андрій Яковенко (Repower 3, січень 2024 року).  

   

 

 

Що неочікувано емоційно підняло мене – це реакція шведів на нас. Таке враження, ніби в їхніх очах ми є творцями сучасної історії, – Євген Данильчук (Repower 7, червень 2024 року)

   

 

 

Repower – це реальне перезавантаження. Я забувся про те, що я військовий. Я згадав, як це – бути цивільною людиною, водночас набираючись знань. Це прокачування своїх особистих знань і можливостей, а також прокачування професійних якостей, які мені там (на фронті) точно знадобляться, – Андрій Войтенко (Repower 8, липень 2024 року)