«Ігри Нескорених» в Україні – це передусім не про спорт, а скоріше про фізичне відновлення, психологічну абілітацію й соціальну інтеграцію. Ветерани та військовослужбовці, які отримали травми та поранення, уже готуються до перших зимових «Ігор Нескорених», які відбудуться в лютому 2025 року в Канаді. Це п’ята національна збірна Invictus Games, яка стала найбільшою в історії ігор для України й складається з 33 чоловіків і двох жінок. Напередодні ювілейних «Ігри Нескорених» згадуємо, якими були Invictus Games для України в попередні роки, і знайомимо з учасниками цьогорічної збірної.

«Українська команда чи не єдина, учасники якої після тренувань удома й участі в міжнародному заході повертаються до військової служби»

Міжнародний захід з адаптивних видів спорту для поранених військових і ветеранів Invictus Games заснував принц Гаррі у 2014 році. Щороку в «Іграх Нескорених» беруть участь представники понад 20 країн. 

Україна бере участь в Invictus Games із 2017 року: вперше українська збірна дебютувала на спортивному заході в Торонто. Вона складалася з 15 ветеранів і військових. Відтоді квота для українських учасників від міжнародної фундації Invictus Games збільшувалася щороку: цьогоріч 35 хлопців і дівчат матимуть змогу випробувати свої сили в канадських Вістлері та Ванкувері. 

У 2018 році Україна брала участь в Invictus Games в австралійському Сіднеї. У травні 2020 року міжнародні змагання мали відбутися в Гаазі, але через карантинні обмеження їх перенесли на 2022 рік. Урешті вони відбулися у квітні 2022 року. Тоді це справді стало викликом для нашої збірної, адже в Україні почалася повномасштабна війна: багато учасників команди приїхали на «Ігри Нескорених» із поля бою, розповідають у команді.

У 2023 році національна збірна виступала в німецькому Дюссельдорфі. Українська команда чи не єдина, учасники якої після тренувань удома й участі в міжнародному заході повертаються до військової служби, додають координатори Invictus Games в Україні:

«Це той проєкт, який показує українським військовим і ветеранам, що навіть після отримання травм і поранень вони зможуть займатися улюбленими фізичними вправами, або знайти для себе нове захоплення. «Ігри Нескорених» дають розуміння, що так, як колись, можливо, уже не вийде, але вийде інакше. Можна навчитися плавати з високою подвійною ампутацією ніг, грати у волейбол сидячи з такою ж ампутацією чи навіть без руки, стріляти з лука зубами, закидати мʼяча в кільце, пересуваючись на кріслі колісному. А якщо якийсь вид спорту після поранення став недоступним, можна знайти інакший, який потребуватиме стільки ж енергії та завзяття».

Організатори щоразу кажуть, що «Ігри Нескорених» – це не про перші місця та перемогу над суперниками: це змагання із самим собою, із собою вчорашнім, зі своїми сумнівами. 

Раніше ми також розповідали, хто обирає та готує українську збірну до «Ігор Нескорених».

«Майже 500 ветеранів і військових подали заявки на участь»

На відміну від інших збірних, українську обирають після національних змагань, а не призначають силовими відомствами. Цьогорічні національні змагання «Ігор Нескорених» називають наймасштабнішими: майже 500 ветеранів і військових подали свої заявки на участь. 329 зрештою приїхали до Києва, де три дні змагалися в девʼяти адаптивних видах спорту. 

Більшість учасників випробовували свої сили в обраних видах спорту вперше. Протягом майже місяця спеціальна комісія обирала лише 35 із тих, хто ввійде до збірної. Найбільша українська команда складається з 33 чоловіків і двох жінок: це військові та ветерани різних років війни, з різним спортивним досвідом і з різним прийняттям своїх травм. 

Хтось уперше приїхав на національні змагання за кілька місяців після отриманого поранення, а хтось уже впʼяте змагався, щоб увійти до збірної. До прикладу, як Віктор Дикий. Він брав участь практично у всіх національних змаганнях «Ігор Нескорених». Перше поранення отримав у лютому 2015 року в районі Дебальцевого. Під час повномасштабної війни отримав друге, серйозніше поранення на Луганщині.

   

Руслан Сергійчук був пораненим у 2014 році в Маріуполі й також неодноразово приїздив на національні змагання. А Сергій Храпко, який у 2015 році втратив руку й ногу внаслідок поранення, із 2018 року не пропускав національних змагань. Він активно займається майже десятьма видами спорту й говорить: те, що він увійшов до збірної цього разу – це мотивація не лише для нього, але й для інших поранених хлопців, яких Сергій відвідує у шпиталі.

   

Серед дівчат, які представлятимуть Україну у 2025 році –  Алла Сенченко, яка у травні 2022 року отримала поранення під час виконання бойового завдання в Лимані й пройшла російський полон. Тепер Алла хоче спробувати щось цікаве у спорті. 

   

Інна Короленко в листопаді 2023 року отримала поранення в районі Роздолівки на Донеччині. Вважає, що «Ігри Нескорених» – це можливість для ветеранів побути поруч із побратимами й зарядитися емоціями на роки. 

   

Також у збірній є хлопці, які брали участь у національному відборі до збірної на змагання Повітряних Сил і Морської піхоти США в березні 2024 року, але тоді не ввійшли до команди – Демʼян Дудля й Артур Милін. Вони мають ампутації ноги. Дем’ян отримав поранення у квітні 2023 року й тепер хоче спробувати щось нове для себе. Артур був поранений у жовтні 2022 року й хоче довести побратимам із пораненнями – повноцінне життя може бути й після травми.

   

Ще двох учасників збірної надихнув дух побратимства. Побувавши на змаганнях «Кубок Воїнів», організованих ветеранами для ветеранів, Вʼячеслав Кайстро й Олексій Притула зарядилися настроями побратимів.

   

Решта учасників уперше приїхали на «Ігри Нескорених». Олександр Андрієнко, Олександр Андрощук, Олексій Василюк, Ілля Гайдук, Олексій Горб, Андрій Бойчук та Ілля Пилипенко говорять про те, що змагання допомагають їм повертатися до активного життя й змагального духу, який хочуть відчути знову.

   

Олексій Васильєв, Сергій Гордієвич, Володимир Марченко, Ярослав Шаркий вважають, що спілкування з побратимами та реабілітація через фізичну активність – це шлях до одужання. 

   

Владиславу Капканцю участь у змаганнях потрібна, щоб довести собі, що «він не один в цьому світі». Євген Каус ще в процесі прийняття свого складного поранення й говорить, що повен сил, терпіння та натхнення для нових звершень.

   

Так само вважає й Олексій Тюнін. Він каже: «Втративши кінцівку, ти не втрачаєш себе й можеш досягати нових вершин».

   

Павло Коритнюк після поранення підкорював гірські стежки в Татрах і стрибав із парашутом. Зізнається, що до поранення цього не зробив би. Так само здійснив свою мрію й піднявся на Говерлу на протезі Михайло Тарасенко.

Анатолій Бирко, Костянтин Копелюк, Валерій Одайник, Ігор Олійник, Євген Тюрін прагнуть узяти участь в «Іграх Нескорених», щоб оцінити свої можливості, а також відчути змагальну атмосферу.

   

Іван Лавренюк, Олег Омельчук, Роман Полтавець, які завжди були спортивними, кажуть, що хочуть повернути свій фізичний стан і спробувати себе в інших видах спорту.

   

Арсен Рябошапко має шанс здійснити дитячу мрію, бо завжди прагнув представляти Україну на міжнародному рівні. 

   

Денис Смольніков вважає «Ігри Нескорених» хорошим шансом для тих, хто поки що не бачить для себе мотивації.

«Забезпечити тренування в зимових видах спорту влітку стало викликом для організаторів»

Українська збірна вже встигла відбути свої перші навчально-тренувальні збори. Майже два тижні учасники мешкали разом у Києві, визначалися з видами спорту, у яких хочуть брати участь у змаганнях у Канаді, й тренувалися.

У 2025 році українська команда вперше змагатиметься в зимових видах спорту: гірськолижному спорті, сноубордингу, біатлоні, лижних перегонах, скелетоні, керлінгу на кріслах колісних. Забезпечити тренування в зимових видах спорту влітку стало викликом для організаторів. Зараз учасники тренуються на симуляторах і на воді та вправляються у вейкбордингу, що нагадує сноубординг або гірські лижі.

На українську збірну ще очікують три навчально-тренувальні збори, – загальні та з командних видів спорту – баскетболу на кріслах колісних, волейболу сидячи, керлінгу та регбі на кріслах колісних.

«Узимку всі вирушать до Канади, щоби знову показати світу, що українці не здаються й навіть після складних поранень продовжують битися за країну. І для того, щоби знайти нових друзів із ветеранського світу інших країн, бо Invictus Games – велика родина, у яку потрапляють назавжди», – додають організатори.

Відбір і підготовку збірної України 2025 року здійснює Мінветеранів спільно з Українським ветеранським фондом, Центром стратегічних комунікацій Stratcom Ukraine, ГО «Повернись живим» і ГО «Ігри Інвіктус Україна». Фінансовий партнер української команди – український банк ПУМБ.

Автор:  Invictus Games: Team Ukraine
Редактура: The Village Україна