Як це працюєНа Atlas Weekend уперше залучили перекладачів жестовою мовою. Розповідаємо, як це працює

Ембер Ґелловей Ґальєго називають «Jay-Z жестової мови». Мешканка Техасу – авторка системи адаптації музики для глухих людей і людей із проблемами слуху. Перекладачка розповідає, що її мета – зробити світ музики максимально інклюзивним. Для цього вона використовує базу жестової мови, а також нові методики з мімікою та рухами. Уперше в Україні команда Ембер виступила на Atlas Weekend 2019, куди її запросив один зі спонсорів фестивалю Mastercard, який також облаштував на території інклюзивну зону, де можна було послухати музику через дотик. The Village Україна розпитав Ембер про особливості перекладу та роботу з Jay-Z і Бейонсе.

Я перекладаю жестовою мовою уже 19 років, з них 18 років займаюся перекладом музичних виступів. Ця ідея народилася під час розмов із друзями, які мають проблеми зі слухом. Вони розповідали, наскільки важлива для них музика, але водночас наскільки складно їм нею насолоджуватися. Коли я зрозуміла, як глухі люди люблять музику, вирішила змінити ситуацію. До цього були спроби робити музичні виступи інклюзивними, але вони не працювали на 100%. Ми ж вирішили зробити музику доступною для всіх.

Коли ми стартували, на початку століття, світ був зовсім інший. По-перше, ми всі не шаленіли від музики так, як тепер. Це сьогодні ти отримуєш доступ до бібліотеки найкращих музичних творів в історії, просто придбавши iPhone. Світ до iPod був зовсім інший, індустрія музики була іншою. По-друге, світ не був таким відкритим і доступним для людей з інвалідністю, як нині. Нам залишається зробити ще багато, аби простір навколо був повністю інклюзивним. Але треба визнати, що два десятки років тому все було значно гірше. Ми як людство пройшли тривалий шлях.

Тривалий час ми думали, що глухі люди чи люди з проблемами слуху не можуть насолоджуватися музикою. Так вважали навіть ті, хто адаптовував музику для глухих. Але ця думка була хибною. Музика – значно більша, ніж просто щось, що ми сприймаємо вухами. І я переконалася в цьому, коли побачила, як мої друзі перекладають пісні жестовою мовою, як вони починають записувати власну музику. Власне, ми нічого не вигадували самі – просто подивилися, як музику сприймають люди з проблемами слуху, і намагалися адаптувати виступи наживо під їхнє сприйняття.

Ми з командою розробили нову систему адаптації музики. Ми використали основні інструменти жестової мови, додавши до них адаптацію звуків. Найпростіше це пояснити таким чином: у кожного інструмента є свій голос, і кожен із цих голосів завдяки вибору музиканта складає частину певної пісні – тут гітара, тут барабани, а тут вокал. Своєю чергою ми робимо візуальне втілення кожного з цих звуків. Таким чином глухі розуміють, що у цей момент пісні темп прискорюється, а в наступний – звучить крещендо.

Найважливіше у нашій роботі – обличчя. Завдяки міміці ми показуємо інтенсивність музики – наскільки вона важка, наскільки низька її тональність. Умовно кажучи, на низькій тональності перекладач роздуває щоки, а на високій – максимально розтягує м’язи обличчя.

У такий спосіб я адаптувала жестову мову для того, щоби якомога точніше відтворювати звуки. Наприклад, звук електричної гітари ми можемо порівняти зі звуком автівки, яка набирає швидкість і яку заносить на повороті. Тому ми беремо високий звук автівки, уже закріплений у жестовій мові, і адаптуємо його до певного музичного інструмента.

Таке ж важливе відтворення слів у піснях. Музиканти створюють у своїх роботах прекрасні історії, і, звичайно, нам потрібно адаптувати їх для людей із проблемами слуху. Але в цьому випадку йдеться не так про буквальний переклад, як про концептуальний, на рівні ідей. Адже не всі слова можна перекласти, а буквальний переклад може не мати сенсу. Наприклад, є формулювання «bear with me». Щоб його перекласти жестовою мовою, я повинна показати ведмедя (bear). Але це був би спотворений зміст. Тому я просто адаптую це як «зачекай, послухай мене».

Мій перший переклад – це виступ гурту Destiny’s Child з Бейонсе та Келлі Роуленд. На підготовку до концерту в мене пішло близько місяця. Тоді це було значно складніше, ніж сьогодні. Треба було знайти диски, провести дослідження, аби донести сенс пісень максимально точно. До того ж потрібно було тривалий час репетирувати переклад. Хотілося зробити так, аби гурт зрозуміли правильно.

Уявляєте, мій перший виступ – і це концерт Бейонсе! На нього прийшло близько 40 людей із проблемами слуху, концерт проходив у Сан-Антоніо в Техасі. Я дуже хвилювалася, оскільки серед відвідувачів було багато моїх друзів. Але реакція виявилася суто позитивною: «Ми давно хотіли отримати цей досвід, нам цього дуже бракувало». Саме це мотивувало мене найбільше. Це найкраще почуття у світі – коли ти бачиш, як відкриваєш для когось світ музики. Думаю, цей концерт був першим кроком до того, як у музичній індустрії почалися зміни у плані інклюзивності.

Найкраще визнання для мене – це коли я бачу, як глухі люди починають записувати власні музичні відео. Вони пишуть свою музику, пишуть слова. Це ще раз доводить, наскільки потужною є музика як стиль мистецтва.

У моєму топі музикантів, на концертах яких я працювала, Jay-Z, Snoop Dogg і Gogol Bordello. Я знаю, що в Євгена Ґудзя українське походження, тому що процес підготовки до його концерту був надзвичайно складним. Доводилося адаптувати не лише українські звороти, а й лексику спільноти ромів. Але це був дуже крутий досвід, їхні виступи – унікальні. Це точно треба побачити наживо.

На Atlas Weekend ми перекладали виступи хедлайнерів, включно з A$AP Ferg, Ліамом Ґаллагером і The Hardkiss. Звичайно, адаптація виступу реп-виконавця – це особливий виклик. У тебе дуже багато інформації і дуже мало часу, щоб її подати. Треба розуміти, що саме має на увазі виконавець – на рівні гри слів тощо. До того ж виступи реперів завжди передбачають елемент імпровізації, взаємодії з публікою. Але це крутий челендж, який дає змогу прогресувати у професії.

Ми вже не вперше працюємо з A$AP Mob, наприклад, перекладали жестовою мовою A$AP Rocky. Треба сказати, що цього разу з A$AP Ferg працювати було дуже зручно: зазвичай він змінює програму концерту на ходу, але цього разу йшов чітко за планом. Це дуже спростило нашу роботу. Це якраз позитивний приклад нашої співпраці з музикантами.

Наприклад, зі співачкою Tove Lo ми продумали спеціальну програму – після того, як вона помітила нас на виступі та запропонувала стати частиною її шоу. Останній альбом Туве ми повністю адаптували жестовою мовою, це був проривний проєкт для нас. Ми раділи, що The Hardkiss також запропонували нам співпрацю на Atlas Weekend. Адже у випадку з перекладом українськомовних пісень йдеться про подвійний переклад – спочатку з української міжнародною жестовою мовою, а тоді з міжнародної жестової мови американською жестовою мовою. Тільки тоді ми адаптуємо матеріал для нашої програми.

На жаль, ми рідко працюємо з артистами так тісно. Якщо відверто, то здебільшого люди на сцені не знають, що ми робимо. Це прикро. Cподіваємося, музиканти розумітимуть дедалі більше, наскільки важливо відкривати світ музики для всіх людей. Це не про привілеї, а про базові права людей. І ці права мають бути реалізовані.