The Village Україна з’ясовує, як відбуваються зустрічі анонімних алкоголіків і навіщо вони потрібні людям, які вже кинули пити. Задля збереження анонімності імена героїв змінені.

Ілюстрації: Анна Шакун

Петро

лідер групи анонімних алкоголіків

8 років і 10 місяців тверезості

Групи анонімних алкоголіків діють для того, щоб люди, які хочуть кинути пити, збиралися разом, ділилися досвідом і допомагати одне одному залишатися тверезими.

Алкоголік – це назавжди. Це невиліковна хвороба, яка з часом може лише загострюватися. Але навіть з хворобою ми можемо жити нормальним життям і чудово почуватися, як наприклад, люди з цукровим діабетом. Для цього треба просто дотримуватися певних рекомендацій і стежити за собою. Саме для цього нам потрібні групи, в яких ми підтримуємо одне одного.

Алкоголіку ніхто, окрім алкоголіка, допомогти не може. Бо тільки людина, яка перенесла такі самі страждання, може мене зрозуміти. Я можу ідентифікувати себе з нею, прислухатися до її порад, взяти щось із її досвіду. Раніше я багато разів відвідував психологів, розмовляв з іншими дуже розумними людьми, які бажали мені добра, але ніхто з них допомогти не зміг.

Як проходять групи анонімних алкоголіків

Узагалі групою анонімних алкоголіків можуть вважатися дві або три людини, які зібралися для того, щоб допомагати одне одному залишатися тверезими. Але, як правило, в групах бере участь 10-15 осіб. Приєднатися до нас може будь-яка людина, яка хоче кинути пити.

Зазвичай наші збори розпочинаються з хвилини мовчання за тими, хто помер від алкоголізму, і тими, хто ще страждає через цю хворобу. Потім читаємо молитву про душевний спокій. Важливо, що ми не пов’язані з жодною релігією. Після цього ведучий зачитує преамбулу «Анонімних Алкоголіків», у якій йдеться про те, що ми – спільнота чоловіків і жінок, які зібралися разом для того, щоб допомагати одне одному залишатися тверезими.

 Раніше я багато разів відвідував психологів, розмовляв з іншими дуже розумними людьми, які бажали мені добра, але ніхто з них допомогти не зміг

Кожен з присутніх по колу представляється власним або вигаданим ім’ям і називає причину, через яку опинився тут. А причиною є те, що ми алкоголіки. За бажанням можна озвучити свій термін тверезості. Якщо на групу приходить новачок, йому на початку зустрічі можуть поставити два запитання:

 Чи створив алкоголь проблеми у твоєму житті?

 Чи ти хочеш  кинути пити?

Людина може одразу не мати чіткої відповіді. Зазвичай після цього кожен з учасників розказує свою історію. У розповіді когось із цих 10-15 людей новачок, найімовірніше, знайде близькі йому проблеми. Коли я вперше прийшов на групу і почув історії інших, зрозумів, що в чомусь вони такі самі, як я. А якщо в них виходить не пити, то й у мене вийде.

Новачок може не розповідати про себе, якщо не хоче, але часто люди відкриваються, коли чують історії інших. Бо одразу стає зрозуміло, що тут тобі ніхто не скаже «Як ти міг?» або «Навіщо так вчинив?». До речі, всі ми звертаємося одне до одного на «ти», бо вважаємо, що перед хворобою всі рівні.

 Алкоголіку ніхто, окрім алкоголіка, допомогти не може.

Під час основної частини зборів ми ведемо розмову на обрану тему так, щоб кожен з учасників міг висловитися, а також читаємо уривки з книги «Анонімні Алкоголіки» або з іншої нашої літератури. Її переважно створила американська спільнота анонімних алкоголіків, а ми вже перекладаємо в Україні.

Під час обговорення кожен з нас розповідає лише про себе, намагаючись не осуджувати іншого. І говоримо ми не про те, що десь почули або прочитали, а суто про власний досвід, думки та почуття. Усе, що ми розповідаємо на групах – наша особиста думка, яку не нав’язуємо іншим. Особливість групи анонімних алкоголіків у тому, що нікого не примушують щось робити. І це те, що сподобалося мені, коли я вперше прийшов на групу. Бо якби мене змушували до чогось чи ставили якісь умови, це мене одразу відштовхнуло б.

Наприкінці зборів ми всі читаємо молитву і беремося за руки, показуючи цим нашу єдність. Після основної частини ми зазвичай просто вільно спілкуємося за чаєм, обмінюємося телефонами, аби зідзвонюватися за потреби і підтримувати одне одного. Загалом збори тривають приблизно годину-півтори. Такий формат нашої групи, але в інших він може трохи відрізнятися

 Алкоголік – це назавжди. Це невиліковна хвороба, яка з часом може лише загострюватися.

 Неможливо повністю вилікуватися від алкоголізму, ми завжди перебуваємо в процесі одужання.

Про одужання

Процес одужання в кожного з нас проходить індивідуально – хтось стає тверезим після перших зборів, а хтось приходить до цього лише після кількох зривів.

Неможливо повністю вилікуватися від алкоголізму, ми завжди перебуваємо в процесі одужання. Наша основна програма лікування – «12 кроків Анонімних Алкоголіків». Раніше багато хто з нас, зокрема і я, думав, що треба якось боротися з собою та з алкоголем, що зможе кинути пити в будь-який момент. Але це не так. Наш підхід видається досить парадоксальним, проте перший крок до одужання – визнати себе алкоголіком і безсилим перед хворобою. Адже саме через це ми і опинилися в групі.

Протягом цих 12 кроків алкоголік здійснює роботу над собою, своїм життям, діями та емоціями, постійно аналізує свої почуття та вчинки, виправляє помилки, спираючись на допомогу певної вищої сили. Кожен може розуміти її по-своєму – як космос, всесвіт чи бога якоїсь релігії, це не має значення. Також один з наших основних принципів – допомога іншим алкоголікам. Щоб видужувати самому, я допомагаю іншим. Можна навіть сказати, що програма і відвідування груп – стиль життя, який допомагає нам залишатися тверезими. Це не є обов’язковим для виконання, але практика показує – воно справді працює.

Про формати і правила

Більшість наших правил є лише рекомендаціями, а дотримуватися їх чи ні, кожен вирішує сам. Проте деякі з них усе-таки не порушуються. Зокрема, те, що брати участь у групах можуть лише люди з алкоголізмом. Іноді до нас приходять наркозалежні, і ми їм пояснюємо, що це група лише для алкоголіків. До нас можуть долучитися люди з подвійною залежністю, але в такому випадку на групі вони вирішують лише проблему з алкоголем.

Якщо людина приходить на групу п’яною, вона може залишитися з нами, проте ми просимо її лише слухати інших під час основної частини. А вже за чаєм вона може висловлюватися.

У нас відбуваються не тільки групи для алкоголіків, а й збори відкритого формату, на які можуть прийти родичі або друзі. Такі групи проходять зазвичай у перший день місяця. Причина для розділення дуже проста: перед іншими алкоголіками людина може розповісти те, в чому побоялася зізнатися рідним.

Також у нас буває чоловічий і жіночий формати зустрічей груп анонімних алкоголіків. Але це не означає, що на зборах мова йтиме про якісь суто чоловічі або жіночі проблеми. Це, перш за все, група для алкоголіків.

Навіщо ми взагалі ухвалюємо ці правила? Річ у тому, що спільноті анонімних алкоголіків, яка прийшла до нас зі США, вже понад 80 років. І за цими правилами стоїть досвід інших людей. Немає сенсу наступати на чужі граблі, якщо можна скористатися корисними рекомендаціями.

В Україні групи анонімних алкоголіків діють з 1989 року. Загалом у Києві є 26 груп, у Київській області – ще шість. Деякі збираються щодня, інші – один, два або три рази на тиждень. У місті можна щодня знайти збори анонімних алкоголіків у різних районах Києва. Всього в Україні діє близько 130 груп АА.

Олена

6 років і 8 місяців тверезості

Якось на роботі колега покликала мене випити кави з коньяком. Ми взяли буквально по 25 г, а вже через 15 хвилин я виходила з магазину з пляшкою горілки, хоча не планувала більше пити. Людина, яка може випити 3 чарки і лягти спати, не зрозуміє мене, це може зрозуміти лише алкоголік.

Уперше я прийшла на групу «з бодуна» і мене одразу вразило тепло і відкритість людей. А коли почула, що в когось рік тверезості, у когось три роки, а в декого – 15, це для мене був просто космос. І тоді я почала відвідувати групи анонімних алкоголіків щодня. Це не було обов’язково, але для мене стало справжнім порятунком. Якщо вранці я вирішувала, що пити не буду, вдень з’являлися сумніви, то увечері я однозначно напивалася. Тому вечорами, коли відчувала тривогу, я ходила на групи. Коли перебувала в середовищі алкоголіків, які видужують, мені ставало набагато краще.

Однак, коли починаєш фізично приходити в норму і минає якийсь час, у голові закрадається думка: «А може, я собі щось вигадала? Може, я не алкоголік? Можливо, іноді я можу пропустити чарку?». Якщо я алкоголік, то цього не має статися, бо перша чарка запускає весь механізм і постійну тягу. Але в мене немає страху, що я можу зірватися. Я живу своїм життям, працюю, займаюся сім’єю, але, окрім цього, ходжу на групи анонімних алкоголіків і намагаюся допомагати іншим.

 Якщо я алкоголік, то цього не має статися, бо перша чарка запускає весь механізм і постійну тягу.

Єгор

5 років і 7 місяців тверезості

Перших 3 місяці на групі я сидів збоку і лише називав своє ім’я, більше не говорив нічого. Я не знав, про що мені казати. Був період, коли я не дотримувався рекомендацій, які мені пропонували, і зірвався. Я приніс знайомому на подарунок пляшку хорошого коньяку, він запропонував мені випити, і я одразу погодився. Ми почали пити об 11 ранку, а закінчили після півночі. Пили з перервами у півгодини максимум. Після цього я прокинувся вранці, але не похмелявся, а ввечері пішов на групу. Мені було дуже важко фізично і психологічно, я взяв з собою пляшку мінералки і йшов зі страхом, що мене осудять. Проте мені сказали лише: «Нічого страшного. Це твій досвід. Але ти молодець, що прийшов».

Колись не відмовлятися від чарки – це був просто рефлекс. Минуло 5 років і 7 місяців, і тепер я знаю, що робити для того, аби така думка не з’являлася. Навіть не бажання, а думка, бо коли виникає бажання, уже важко здавати назад.

 Колись не відмовлятися від чарки – це був просто рефлекс.

Ліна

4 роки і 3 місяці тверезості

Моя мама завжди казала мені: «Візьми себе в руки, ти ж сильна, ти ж бізнес будуєш». Вона вважала мій алкоголізм вадою характеру. Люди, які самі є алкоголіками, зрозуміють мене, що справа не просто в характері. Тому підтримка, яку я отримую на групах, для мене дуже важлива.

Я довгий час пила, але дуже соромилася цього, приховувала і думала, що ніхто про це не знає. Я намагалася приймати якісь пігулки, але нічого не допомагало. А якось під час відпочинку в Ялті я познайомилася з одеситкою, яка дуже м’яко й делікатно запропонувала мені сходити на групу анонімних алкоголіків і допомогла зв’язатися з київською спільнотою.

Спочатку я соромилася розповідати про себе, а потім почула, які ситуації траплялися в інших учасників, і зрозуміла, що в мене не найгірший випадок. І думала: якщо навіть після такого люди змогли не пити по 10 років, то я теж зможу. Важливо, що після групи можна підійти до людини, в якої були схожі проблеми, й особисто поговорити.

Трапляються такі ситуації, з яких виходом був тільки алкоголь. А зараз я вчуся жити без нього. І в цьому дуже допомагає досвід інших учасників та мій наставник, а також програма «12 кроків». До речі, коли я вперше почула, як говорять про якусь вищу силу, подумала, що це релігійна секта, а потім зрозуміла: ніякого стосунку до релігії це не має, щось я для себе приймаю, а щось – ні.