Експеримент«Це ж сміття!»: як я сортувала відходи
Інструкція із сортування від новачка: як переконати працівників пункту прийому сировини, що це «не просто сміття»
The Village Україна на власному досвіді з’ясовує, як це сортувати сміття у Києві. Журналістка Софія Пилипюк вчиться розділяти сміття та їде на Борщагівку, щоб здати його на переробку.
Підготовка
Більшість відповідей на питання, які мене цікавили перед тим, як почати сортувати, отримала на сайті «Україна без сміття».
Не все сміття можна відсортувати. Категорії, які підлягають переробці:
Папір – картон, офісний папір, газетно-журнальна продукція, зошити, альбоми, листівки, паперова упаковка тощо. НЕ чеки, серветки, паперові стаканчики, забруднений пергамент.
Метал – алюмінієві та консервні бляшанки.
Скло – пляшки з напоїв, ліків тощо. НЕ жаростійке та ударостійке скло, кришталь.
Пластик – пластикові пляшки, упаковки від соків, молочної продукції (Tetra Pak), поліетиленові пакети. Є 7 видів пластику. НЕ здавайте на переробку, якщо на упаковці немає маркування або зазначено № 3 чи 7.
Батарейки та лампочки
На міських пунктах прийому вторсировини також приймають чисту харчову фольгу, матраци, зношені шини.
Правила сортування для новачків:
Змивайте залишки їжі з матеріалів.
Сортування
На сайті «Україна без сміття» можна придбати різні контейнери для сортування. Ми обійшлися підручними ресурсами: у картонну коробку складали помитий пластик, у шухляду ховали поліетиленові пакети, ще одну торбу – на папір, окремо – батарейки та лампочки.
Спершу багато пластику все одно за звичкою летіло в смітник. Аби боротися з цим – наклеїли на смітник велику наліпку «ВІДСОРТУЙ». Мотивує, коли за сортування берешся не сам, а разом із сусідами. Чим довше сортуєш – тим більше намагаєшся уникати пластику під час покупок у магазині.
Я живу біля станції метро «Лук’янівська». У мене немає контейнерів для сортування у дворі. Популярна станція сортування громадського проекту «Україна без сміття» наразі закрита через ремонт приміщення. Також не працює мобільний пункт прийому вторсировини «Майстер добрих справ», який на автівці забирав відсортоване сміття з офісів у будні дні та з житлових будинків у найпопулярніших районах міста у вихідні.
Найближча станція сортування від «Київвторресурси» розташована на Борщагівці. Туди я вирушаю здати сміття на переробку.
Відразу ущільнюйте сміття, аби воно займало менше місця.
У руках чотири пакети з відсортованим сміттям: з папером, з пластиковими пляшками, з пластиковими упаковками, з поліетиленовими пакетами.
Відправляюся на Борщагівку. Часу – не більше години. Сировини назбиралося багато, у транспорті з чотирма пакетами та пляшками їхати незручно. Викликаю Uber, десять хвилин у дорозі, виходжу на житловому масиві, де не орієнтуюся. Пункту прийому не видно, місцеві не розуміють, про що взагалі питаю. Коли я знаходжу пункт – він виявляється закритим.
Перевірте, чи є код переробки у трикутнику на пластику.
Йду по дорозі, усе ще з усіма пакетами, бачу пункт прийому вторсировини в гаражі. «Хоч кудись здам», – думаю я. Підходжу, питаю, чи візьмуть відсортоване сміття. Чоловік у брудній дублянці дивиться з гаражу на мої пакети: «Не упаковано у вас це все». Питаю, як має бути упаковано – пояснити не може. Довго перебирає пакет з картоном та папером і сміється. Ревізія пакетів триває кілька хвилин. Нервово перепитую, чи буде хоч щось брати. Чоловік забирає папір та пластикові бутлі, зважує на вагах і дає 3 гривні. Питаю, що робити з іншими пакетами та чому їх не приймають. «А все інше – на смітник», – каже мені чоловік, у якого, ймовірно, неофіційний пункт прийому сировини.
Перевірте, чи працює станція сортування, на яку ви збираєтеся. Зателефонуйте, спитайте, чи вони приймають сировину.
Шкода викидати просто на смітник пластик, який мили і збирали місяць. Повертатися додому з ним і виділяти ще півдня на пошуки станцій сортування – немає часу.
Телефоную у «Київміськвторресурси». Питаю, чи працює їхня точка на Борщагівській – кажуть, що тимчасово ні. Питаю, де найближча станція поряд з цією, і викликаю Uber. Ще 30 гривень, і я вже на вулиці Виборзькій. Тут пункт прийому розташований на видному місці, над дорогою.
Приходжу, пропоную свої пакети. Жіночка дивиться: «Ета же мусор! Мусор ви здєсь собрали». Не маю сил, відповідаю: «Так сміття ж і збирала. На переробку. Заберіть, будь ласка». Забирає пакет з поліетиленовими пакетами. А все інше – на смітник.
Сміттєвий бак поряд з пунктом прийому теж призначений «виключно для паперу, пластику, скла, металів». З першого погляду, викидають туди і звичайне сміття. Смітник перебирає безхатченко. Приношу свій пакет – просить подивитися, що там. Кажу, що в пункті сортування не беруть, і згадую: тут мені взагалі нічого не заплатили за здану сировину. Ще 30 хвилин витрачаю на повернення додому.
Будьте готові довести, що це не просто сміття, а відсортоване сміття – орієнтуйтеся, який полімер у якому пакеті.
Підсумок:
1,5-2 години витраченого часу на пошук пункту прийому сировини
3 станції сортування, з яких одна – закрита, інша – несанкціонована
3 з 4 пакетів зі сміттям вдалося здати на переробку