Щороку в Україні збирають близько 100 мільйонів тонн сміття. З них 94% потрапляють на сміттєзвалища й лише незначний відсоток на перероблення. Частина цих відходів залишається розкладатися в лісах.
У Всесвітній день охорони довкілля розповідаємо історію Владислава Стемківського, який під час карантину прибрав понад 2,5 тонни сміття з лісу біля свого будинку в селі Чайки, що неподалік від Києва. Запитуємо Владислава, як він організував прибирання, знайшов на це час і мотивацію та залучив до справи рідних і сусідів.
Підтримай The Village!
Коли гуляєш серед сміття, немає настрою для відпочинку
Я живу в селищі Чайки біля Києва, поруч із нашим багатоквартирним будинком є ліс. Там багато доріжок для прогулянок, тож час від часу я гуляю там і катаюся на велосипеді. Якось перед карантином я вийшов прогулятися й помітив, що там дуже багато сміття. Коли ходиш серед усього цього, немає настрою для відпочинку, ти не отримуєш задоволення від прогулянки, просто з’являється роздратування й злість. Через кілька тижнів я знову вийшов прогулятися, тільки цього разу взяв із собою сміттєвий пакет і рукавички та повернувся на ті місця, де був попереднього разу.
Коли я побачив усе те сміття, я не думав про те, щоб подзвонити в якісь комунальні служби, бо не вірив, що цим будуть займатися. Я розумів: якщо не приберу, воно так і лежатиме.
Коли я побачив усе те сміття, я не думав про те, щоб подзвонити в якісь комунальні служби, бо не вірив, що цим будуть займатися
Звідти виніс кілька мішків сміття, але стало зрозуміло, що одного разу буде мало, тому почав виходити на прогулянки зі сміттєвими пакетами кілька разів на тиждень. Прибирав одне місце, ішов далі та помічав нове звалище посеред лісу, і починав прибирати його. На карантині вечорами після роботи з’явилося більше вільного часу, тому міг приділяти прибиранню десь 1–2 години. Згодом, коли день став довший, часу стало ще більше – міг займатися цим по 3 години поспіль.
За карантин зібрав близько 2,5 тонни сміття
Спочатку в мене не було якогось чіткого плану прибирання: я знав кілька особливо забруднених місць, де час від часу прогулювався, тому спочатку захотів прибрати там, бо це сміття дуже сильно впадало в очі. Коли очистив ті ділянки, почав продумувати подальші маршрути для прибирання та склав для себе план.
Якщо в мене є хоча б 2 вільні години, за це час виходить зібрати 5–6 мішків. Усе залежить від місця: якщо просто йти обабіч якоїсь стежини й збирати всі обгортки, накидані розрізнено, виходить менше сміття. А якщо прийти в місце, яке вже перетворилося на мінізвалище, то з однієї такої точки можна винести навіть 10 мішків і витратити на прибирання дуже багато часу.
Я виходжу на регулярні прибирання із середини березня й досі продовжую це робити. Спершу виходив тільки після роботи, а потім почав прибирати й зранку. Не можу сказати, скільки годин у мене це зайняло разом, але такі вилазки я робив кілька разів на тиждень. У травні підрахував, що за карантин зібрав близько 2,5 тонни сміття. Я не зважував пакети, але знаю їхній об’єм у літрах, тому приблизно перевів літри в кілограми. Можна сказати, робив це за відчуттями, бо після прибирання ніс сміття до урни, тому, зважаючи на об’єм пакетів, міг прикинути, скільки вони важили. З часу, як я все підрахував, думаю, кількість зібраного сміття збільшилася, бо я не зупиняюся.
Якщо в мене є хоча б 2 вільні години, за це час виходить зібрати 5–6 мішків.
Зараз я не ставлю собі за мету зібрати якусь певну вагу чи очистити конкретну обмежену територію, просто прибираю за можливості регулярно. Єдине обмеження для мене – це відстань, бо що далі, то на довшу відстань доводиться носити важкі пакети.
Бувало таке, що в місцях, де я прибрав, потім компанія збиралася на пікнік і залишала нове сміття. На жаль, я ще жодного разу не спіймав нікого на гарячому. Навіть думав про те, щоб встановити якісь таблички. Але практика показує, що таблички, які закликають не смітити, не працюють. Може, є сенс встановити таблички із закликом: «Смітіть, будь ласка, ви ж у лісі!». Можливо, це матиме протилежний ефект.
Сусіди також почали виходити на прибирання
Тепер я прибираю вже не сам. Іноді мені допомагала моя сестра, коли в неї був час, а нещодавно познайомився із сусідкою, вона також почала виходити на прибирання нашого лісу.
Узагалі я не збирався нікого залучати, усе сталося випадково. Одного разу я прибирав сміття дуже близько біля будинку, а сусідка в цей час вигулювала собаку, побачила, що я ношу пакети. Десь за тиждень я знову зустрів її, а вона каже мені: «Круто, що ви прибираєте, я ось теж вирішила прогулятися в ліс із пакетом». Вона пояснила, що раніше теж думала про це, але не наважувалася, а коли побачила мене за справою, вирішила також спробувати. Тепер коли вона виходить гуляти із собакою, заодно прибирає в нашому лісі. Вона розповіла про це іншим сусідам і передала ініціативу далі.
Я точно не знаю, скільки людей зараз цим займається і чи всі вони наші сусіди, але коли їздив на велосипеді лісом, кілька разів бачив незнайомців, які також прибирали.
Я навіть думав у нашому ОСББ обговорити можливість спільного прибирання, влаштувати щось на кшталт суботника, але поки що, якщо чесно, до реалізації не дійшло.
Більшість сміття з лісу можна було б відправити на перероблення
Біля мого будинку стоять контейнери для відходів, де можна окремо викинути скло, пластикові пляшки й усе інше. Тож із зібраного сміття я відсортовую скло та іноді пластикові пляшки, а решта йде у спільний контейнер. Якби були окремі контейнери для різних відходів, я б сортував усе сміття, але за таких умов це складно організувати. По-перше, треба було б витратити більше часу, бо сміття багато й воно брудне, зазвичай із домішками, тому його треба мити й сушити. По-друге, біля будинку немає окремих контейнерів для цього, а відвозити такі великі обсяги я не маю можливості.
Найчастіше в лісі зустрічаються скляні та пластикові пляшки, різні види пластикових пакувань і поліетиленові пакети. Я вже не раз дивувався тому, що більшість сміття, яке знаходжу в лісі, можна було б відправити на перероблення.
Найчастіше в лісі зустрічаються скляні та пластикові пляшки, різні види пластикових пакувань і поліетиленові пакети
Я сортую свої відходи вдома. Усе почалося десь рік тому, коли сестра розповіла мені про організацію «Україна без сміття», яка має сортувальну станцію в Києві. Я почитав, які категорії сміття вони приймають, і почав сортувати. Перший раз завіз невелику кількість сміття, а потім зрозумів, що сортувати можна все. Навіть пластик, який не підлягає переробленню, можна віддавати їм на спалення. Тому зараз ми сортуємо вдома сміття на чотири базові категорії – це папір, скло, пластик на перероблення та пластик на спалювання.
Прибирання для мене – натхнення
Мені взагалі дуже подобається прибирати й наводити порядок, тому мені не було складно, не було відчуття, що я витрачаю свій вільний час. Я просто роблю це в задоволення.
Для мене прибирання – це натхнення. Я розумію, що не один гуляю у цьому лісі, тому можу зробити свій суспільний вклад. Це дає внутрішнє відчуття, що я роблю корисну справу. До того ж тепер і мені приємно прогулятися у цьому лісі, коли погляд не чіпляється постійно за обгортки чи пляшки, які валяються під ногами. Звісно, я розумію, що сьогодні я приберу, а завтра прийде якась недобросовісна компанія, знову залишить після себе гору пляшок і пластику, але принаймні я знаю, що зробив те, що в моїх силах.
Я розумію, що не один гуляю у цьому лісі, тому можу зробити свій суспільний вклад
Тема сміття мене цікавила й раніше. Пам’ятаю, ще у старших класах у школі я виходив у ліс прибирати та залучав до цього брата. Тобто на карантині був не перший мій досвід прибирання лісу. Якщо подивитися на цей досвід ширше, то я взагалі думаю про те, щоб почати діяльність у галузі сортування сміття. Я поки не вирішив, буде це суто волонтерство чи професійна діяльність, але мене ця тема вже давно турбує, тому я й займаюся прибиранням лісу.
Ілюстрації: Анна Шакун, rawpixel.com