Принцип zero waste перекладається як «нуль відходів». Він передбачає раціональне використання ресурсів людиною. Що менше сміття по собі залишаємо, то краще. Ці принципи стосуються не лише відмови від пакетів і використання багаторазових чашок для кави, а й компостування, сортування сміття та повної зміни щоденних звичок.

Екоактивістка Тетяна Євлоєва розповідає, чому стала прибічницею «життя без сміття», і пояснює, як навчитися застосовувати принципи zero waste.

 Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – усі головні тексти тут.

zero waste

Це набір принципів, спрямованих на зведення до мінімуму сміття за допомогою багаторазового використання речей. Метою zero waste є припинення потрапляння будь-якого сміття на звалища, у сміттєспалювачі або в океан.

Лідерка руху zero waste Беа Джонсон сформулювала золоте правило «п’яти R»: refuse, reduce, reuse (repair), recycle, rot, тобто відмовитись, зменшувати, використовувати повторно (відремонтувати), переробляти, робити компост.

Я трохи ідеалістка. З дитинства переконана, що кожна людина приходить у цей світ, маючи певний потенціал, і що ми маємо досягти найкращої версії самих себе.

Я почала сортувати приблизно з 1996 року, коли про ідею сортування ще й не чула: помітивши, що безхатьки вигрібають зі сміттєвих баків скло, метал, папір та одяг, який ще можна носити, я вирішила не принижувати людей, змушуючи їх порпатися у смітті. Я збирала це в окремі пакети та ставила їх неподалік баків. Трохи згодом побачила по телебаченню, що не можна викидати закорковані пластикові пляшки (вони не пресуються, і це збільшує обсяги звалищ), і почала їх відкорковувати, пояснюючи при цьому іншим, що роблю й навіщо. Це мало певний вплив: за п’ять років після випуску зі школи я зустріла однокласницю, яка, як виявилося, продовжила знімати кришечки з пляшок. Я не вірю в агресивне нав’язування ідей, але вірю у силу власного прикладу.

У кінці 2015 року я натрапила на ролик про засновницю руху zero waste Беа Джонсон, і ця ідея вразила мене своєю раціональністю. От якби це було можливо в Україні! Певний час я вивчала питання про «нуль відходів» в інтернеті, надихалася прикладами західних «зіровейстерів» і десь у квітні 2016 року вирішила теж спробувати. І практично одразу почала про це писати у Facebook: спершу зробила альбом з лайфгаками щодо zero waste, а трохи згодом, коли стало тісно, – переселила проєкт на окрему сторінку «Життя без Сміття – Life Without Trash». Я подумала: «Якщо немає україномовного контенту на цю тему, чому б не створити його?».

Інколи мене запитують: «Як ти змусила чоловіка дотримуватися zero waste?». Якщо людина у це не вірить, ти її не змусиш. Можна спробувати переконати, розповівши про ідею, яку хочеш втілити, і те, навіщо це потрібно. Після розмови чоловік погодився спробувати, але за двох умов: це не повинно суттєво збільшити побутові витрати й ми не маємо «переїхати до печери», відмовившись від вигод сучасного життя. На практиці з’ясувалося, що це нас не лише не обмежує, а й економить чимало грошей.

Життя за принципами zero waste стало для нас інструментом самопізнання: ми раптом чітко побачили, які з попередніх споживчих рішень виходили з наших потреб, а які – з чийогось вдалого маркетингу. До прикладу, печиво: раніше ми щотижня купували кілька пачок до чаю. Коли те саме печиво стали купувати на вагу, у торбинку, то за місяць ця практика зійшла нанівець. Чому раніше нам печива хотілося, а тепер ні? Зрештою, ми дійшли висновку, що ця звичка формувалася не через нашу потребу похрумтіти печивом, а через потребу з’їсти необдумано куплене. Тепер навпаки – потреби визначають наші покупки.

Життя за принципами zero waste стало для нас інструментом самопізнання

Найважче змінити те, що я називаю опосередкованим споживанням, тобто, коли споживче рішення за нас ухвалили треті особи. Йдеться про подарунки, сувеніри. Тут треба дуже обережно шукати баланс між донесенням своєї позиції та збереженням стосунків. Зрештою, ми більш-менш порозумілися з оточенням.

Також є нюанс із замовленнями в інтернет-магазинах: продавець не завжди одразу реагує на чітко висловлені побажання щодо мінімального пакування товару та відсутності додаткової рекламної продукції. Виручає зворотний зв’язок: я кажу, що товар класний, але ігнор мого прохання змусить подумати, чи замовляти тут наступного разу. Один магазин після такої розмови навіть запровадив опцію «zero waste-доставка».

«Я йду в магазин заздалегідь знаючи, що збираюся купити». Як обирати продукти

Zero waste змінює звички. Я заздалегідь знаю, що збираюся купити, де це можна зробити та які корективи треба внести у маршрут «дім – робота – дім». Тому ситуації, коли щось треба купити несподівано, виникають рідко. Тоді доводиться або йти на компроміс, наприклад, обирати, яку тару з доступних краще взяти, або розвивати творче мислення. Якось я мала лише кошик на полуницю, а продавчиня запропонувала ще свіжу малину, тож малина поїхала додому у велофлязі.

Поради для початківців zero waste:

1. Планувати покупки заздалегідь.

2. Обирати місце для купівлі, де не пакують у пластик.

3. Носити з собою торбинки, авоськи, пляшки.

Сьогодні, мабуть, немає особливої різниці, де купувати продукти. Раніше, коли таких «диваків» було двоє-троє на увесь Київ, на ринку продавці легше йшли на контакт, ніж у магазинах. Тепер майже всюди без проблем пакують у принесену тару. Звісно, треба враховувати специфіку магазину: немає сенсу йти зі своєю тарою туди, де продають лише запаковані продукти. Зважайте й на те, що в супермаркеті може бути відділ товарів на вагу тільки для певного типу продуктів. Вивчіть, які опції є у зручному для вас районі, та сплануйте, де ви що купуєте. 

Я не ношу всі свої мішечки та контейнери постійно, а лише в ті дні, коли мені щось потрібно купити. Наприклад, по м’ясо я зазвичай йду в п’ятницю, тому цього дня, збираючись на роботу, беру з собою контейнер. Торбинку на крупи кладу в сумку тоді, коли бачу, що певна крупа закінчується. Для позапланових овочів-фруктів у мене в сумці чи наплічнику завжди є авоська, яка майже не займає місця, проте може вмістити 5-6 кілограмів. Переважно я не фасую овочі та фрукти в окремі торбинки, важу їх урозсип. Якщо це магазин і я взяла кілька яблук, то наліпку чіпляю на одне, потім все складаю в авоську.

4. Домовлятися з виробниками щодо пакування у свою тару.

5. Замінити побутову хімію саморобними засобами.

6. Віддавати зношений одяг у благодійні організації або перешивати.

Як обирати косметику

Я не експертка з декоративної косметики, адже сама користуюся лише порошковою підводкою для очей під назвою кохль. Якщо ваша косметичка різноманітніша, я б радила звертати увагу на склад, етичність виробництва, придатність пакування до утилізації. Щодо доглядової косметики, то її можна знайти в металевих баночках. Це дуже зручно для подорожей. Поговоріть із невеликими крафтовими виробниками: вони частіше йдуть назустріч і можуть продати доглядовий засіб у вашу тару.

Є зручні тверді шампуні, які схожі на шматок мила, але миляться як шампунь. Їх можна купити без пакування, як і мило для вмивання. Можна навіть власноруч зробити крем або бальзам для губ. Зверніть увагу: якщо ваша шкіра не любить експериментів, то краще попередньо проконсультуватися з косметологом, трихологом. Це вийде дешевше, ніж усувати згодом небажані ефекти.

Сьогодні є чудовий вибір засобів жіночої гігієни: і менструальні чаші, і багаторазові прокладки, менструальна білизна. Оберіть те, що вам найкраще підходить.

Чим замінити побутову хімію

В Україні є місця, де можна придбати готові засоби врозсип чи на розлив або в більш екологічній тарі. Однак я не прихильниця побутової хімії. Мої головні помічники – це сода, харчова та кальцинована, оцет і господарське мило. Вже понад чотири роки я перу саморобним порошком. Мене лякали, що я «вграю» пральну машинку та одяг, але з ними все добре. Оцет підходить для очищення майже будь-яких поверхонь, а також кранів, вікон і дзеркал. Його треба просто залити у пульверизатор. Содою добре мити посуд і сантехніку, а господарським милом можна навіть вивести пляму з дивана.

Як бути з медичними засобами

Пластик, як і інші матеріали, не є злом сам собою. Погано, коли його починають бездумно використовувати. Є сфери, де він є меншим злом. Наприклад, винайдення пластикових шприців майже звело нанівець ризик зараження через ін’єкцію. Якщо вам призначили медикаменти в пластикових блістерах, то лікуйтеся. Водночас zero waste може стати чудовим приводом переглянути свої звички людям, які п’ють «ліки, які порадила сусідка»: це вбереже і довкілля, і ваше здоров’я. Пам’ятайте, що медичні відходи треба збирати й утилізовувати окремо, це закріплено законодавчо. А ось одноразові бахіли можна замінити на багаторазові. 

Що робити зі зношеним одягом

Якщо одяг в доброму стані, але ви його з якихось причин більше не носите, його можна віддати благодійній організації. Та колись однаково постане питання його утилізації. З натуральним одягом найпростіше: речам можна дати друге життя, зробивши щось корисне для дому – від ганчірок до джинсових капців. На жаль, поки що я не знаю кращої альтернативи утилізації синтетичного одягу та взуття, доступної в Україні, від високотемпературного спалювання. Щоразу, купуючи нову чи вживану річ, думаю і про те, як її утилізовувати, коли вона своє відслужить, і віддаю перевагу речам, що прослужать довше.

Як треба компостувати органіку

Передусім варто розпочати збирати органічні залишки окремо, виділити для цього контейнер із щільною кришкою, який легко мити. Аналізуйте, що опиняється у цьому контейнері й чому. Це дасть змогу скоригувати свої дії: менше зрізати хвостиків з овочів, зішкрібати шкірку з імбирного кореня ножем замість того, щоб зрізати її з чималим шаром імбиру. Це суттєво зменшить кількість органічних відходів: у нашому випадку – три літри за один-два тижні замість 35 літрів за три-чотири дні.

Далі ці рештки можна покласти в домашній компостер. Є чимало типів компостування, оберіть той, який найкраще підходить для ваших умов і харчових звичок. За умови дотримання обраної технології компостер не смердітиме, там не заведуться комахи або миші. Що робити, коли компостер повний? Якщо у вас є ще один, можна наповнювати його, а тим часом вміст першого ферментується, ви зможете використовувати це як добриво для хатніх рослин.

Аналізуйте, що опиняється у цьому контейнері й чому. Це дасть змогу скоригувати свої дії

Якщо у вас немає бажання цим займатися і ви живете в багатоквартирному будинку, виникає питання, куди виносити компост: централізованого збору органічних залишків, як у цивілізованих країнах, у нас немає, а висипати в загальний бак і відправити на звалище – це звести свої зусилля із роздільного збору нанівець.

Тому кожен викручується як може: хтось домовляється із сусідами й облаштовує у дворі спільний компостер, з якого потім беруть добриво для клумб, хтось робить компостну яму десь на пустирі, інші вивозять на дачу чи домовляються з мешканцями приватних секторів.

Банка зі сміттям

У моїй банці сміття, яку я збирала два роки, міститься те, чого не вдалося уникнути, використати повторно та утилізувати у звичайний спосіб. Це сміття можна відіслати або на звалище, або на високотемпературне спалювання за гроші. Чималу частину становлять касові чеки – токсичний термопапір, який слід утилізовувати окремо, є щетинки від бамбукових зубних щіток, синтетичні бірки від одягу, чипи з книжок, пластикові наклейки з банок, пластикові навершя дужок старих окулярів.

Однозначно не раджу починати з такої банки свій шлях до свідомого споживання – це неможливо і лише демотивує. Якщо ви вже кілька років живете у стилі zero waste, то чому б не спробувати? Це був цікавий досвід, який ми повторимо, бо вже пів року збираємо нову банку. Але навряд чи ми будемо трамбувати туди сміття аж два роки. Року цілком достатньо.

Текст: Юлія Тунік

Редакторка: Софія Пилипюк

Літературна редакторка: Вікторія Осіпова

Фото: Анна Бобирєва

Верстка: Анна Шакун