Великі та маленькі екогероїЯк влаштовані найкращі екоміста світу та України

До 2040 року Рейк’явік планує стати першим у світі містом без викидів парникових газів. Нині парникові викиди в Рейк’явіку (а отже, і в Ісландії загалом) становлять 2,8 тонни на людину, а в США це 16,5 тонни.

Щоб досягнути цифри «0», Рейк’явік (як і вся країна) вже майже перейшов на поновну енергетику: понад 90% енергії в Ісландії генерують геотермальні станції. Перші свердловини для Рейк’явіка пробурили ще 1943 року, дев’ять із них працюють досі. Усі будинки столиці мають геотермальне опалення.

Громадський транспорт Рейк’явіка працює на водневих двигунах. Це означає, що міські автобуси не викидають у повітря шкідливі речовини і CO2. Крім того, місто щороку інвестує мільйони фунтів в інфраструктуру: велодоріжки, парковки, зарядні станції для електроавтомобілів, у швидкісну автобусну систему.

Місто має офіційну стратегію зі збереження біорізноманіття та план екологічного розвитку «Місто як екосистема». Для виконання цих планів тут розвивають мережу парків і садів – міський «ліс» складається з 77 тисяч дерев. Міській владі важливо хоча б частково зберігати ті види рослин і тварин, що були на території Мельбурна до його заснування в 1835 році. Тому в парках встановлені таблички з інформацією про локальних тварин (наприклад, вомбатів) і рослин (наприклад, орхідеї). А в парку Wurundjeri стежки формують сузір’я, названі на честь різних тварин. До догляду за парками може долучитися кожен, хто стане частиною міської мережі екологічних волонтерів. Їх навчають оцінювати вплив шкідників, займатися лісництвом і дбати про рослини в домашніх умовах.

Передусім важливі не матеріальні зміни, а переконання людей у тому, що екологія та природа – це важливо. Тому цю стратегію розробляли спільно з жителями – влада міста й штату консультувалася з громадами онлайн і на особистих зустрічах.

Загалом своє ставлення до природи Мельбурн виражає у підході «екологічного сервісу». Це означає, що піклування про довкілля не заважає містянам отримувати від нього вигоду.

Активісти разом з містянами створили підприємство, де кожен може придбати власну частку вартістю 500 доларів. Сонячні батареї встановлять на дахах будинків, а вироблену ними енергію будуть продавати за зеленим тарифом, що прив’язаний до євро. Таким чином інфляція ніяк не вплине на підприємство, а вкладники отримуватимуть стабільний прибуток. Водночас 5% прибутку кооперативу буде йти на соціальні проєкти в місті. Схожі проєкти для Європи буденність, а в Україні аналогів поки що немає.

Місто підписало міжнародну Угоду мерів, що зобов’язує скорочувати викиди шкідливих речовин і дбати про довкілля. За 2000-2010 роки Славутич удвічі скоротив використання газу: потреба в ньому зменшилася, адже будинки утеплили, а вікна замінили. Натомість міська котельня почала використовувати торф і подрібнену деревину. Крім того, у міській раді створили департамент енергоменеджменту, завдяки роботі якого планують заощадити 10% ресурсів.

Через безпосередню близькість до ЧАЕС (до станції 50 кілометрів), Славутич мало не щороку приймає міжнародні конференції на тему розв’язання проблем ядерної енергетики та екологічних викликів. Наприклад, тут відбувається Міжнародний екологічний форум.

Які проєкти підтримувати, щокварталу визначають на зборах співзасновників і співзасновниць. За час існування ресторану він профінансував близько сотні ідей франківців. Вони стосуються збору та сортування сміття, розвитку велотранспорту, створення зелених зон та енергоефективності будинків.

Торік Urban Space підтримав дитячий проєкт EcoCity. Це мережа метеостанцій по всьому місті, що дає змогу всім охочим стежити за станом повітря. Діти-засновники вивчають робототехніку: завдяки платформі Arduino створені ними датчики фіксують і рівень шкідливих речовин, і температуру повітря, і вологість, і навіть рівень шуму. Результати спостережень можуть використовувати екологи, урбаністи та міська влада. А стежити за показниками зручно через мобільний додаток. Це перший схожий проєкт в Україні.

Улітку цього року ініціатива отримала продовження: діти-співзасновники провели майстерню для школярів міста, де пояснили, як спостерігати за станом повітря у мікрорайонах, і навчили виготовляти пристрої для моніторингу, які учасники встановили у власних будинках.

Ще один приклад свідомого підходу до міста – нове життя заводу «Промприлад». Щоб завод не стояв пусткою, його ревіталізували: тепер тут бізнес-кластер, що співпрацює з громадськими активістами, бізнесом і європейськими урядами. Ревіталізація не тільки допомагає вдихнути нове життя в старі об’єкти, а й дає змогу не витрачати природні ресурси на будівництво нових. Крім того, на «Промприладі» працюють у чотирьох напрямах, серед яких урбаністика. Тож в Івано-Франківську місто роблять не тільки комфортнішим, а й більш здоровим – у всіх сенсах цього слова.