Великі та маленькі екогероїХто, крім Ґрети Тунберґ: люди, які допомагають довкіллю

Нікіта Шульга в 14 років створив проєкт «Компола» для компостування продуктових відходів у шкільних їдальнях. Він започаткував його разом з однокласницею Софією у Київській школі №17 – для цього вони зібрали понад 30 тисяч гривень, з яких перші 10 тисяч отримали за день.

За грантові кошти школярі придбали ще 30 компостерів для інших шкіл – вони мали бути в кожній області, щоб іншим було легше гуртуватися. Згодом спільно з МОН отримали ще 200, тепер завдяки «Компола» в Україні компостує відходи понад 230 шкіл.

Кожна людина лишає по собі вуглецевий слід – це сукупність усіх викидів парникових газів, які вона спровокувала за своє життя. Його розмір залежить від їжі, транспорту, сміття, комунальних послуг – узагалі від усього, що трапляється з нами за життя.

Джейбі Гарганера – екоактивіст і національний координатор філіппінської екологічної групи «Альянс проти шахт». Для його країни шахти з видобутку корисних копалин (наприклад, нікелю), які забруднюють водойми, стали екологічним лихом. Одним законом влада закрила 23 з 41 шахти. Джейбі Гарганера бореться за збереження ендемічної природи й острівної екосистеми. «Альянс проти шахт» кинув виклик агресивній пропаганді широкомасштабному видобутку копалин на Філіппінах у 2004 році.

Бути екоактивістом на Філіппінах – не легка справа. Серед усіх країн саме там найчастіше вбивають природозахисників – три смертельних випадки щотижня. Найбільше нападів скоюють на активістів, що працюють з гірничодобувною промисловістю.

Пешон Мюррей – засновниця Detroit Dirt. Разом з однодумцями вона розпочала цей проєкт у 2010 році, щоб допомогти місцевій спільноті збирати та компостувати біомасу. Компанія має ще урбаністичну місію: активісти й активістки прагнуть ревіталізувати забуті промислові ділянки Детройта і створити міські ферми. У 2014 році журнал Newsweek назвав її однією з 13 жінок у бізнесі, за якими варто стежити.

До заснування Detroit Dirt Пешон працювала із зеленою енергетикою, навчала студентів і консультувала з питань агрокультури та будівництва. Тепер вона поєднує набутий досвід. У компанії прагнуть створити закриту циклічну модель, де продуктові відходи із закладів громадського харчування компостуватимуть і використовуватимуть як добриво. Пешон вважає, що їхню модель можна відтворити у будь-якому місті: це і порятунок екології, і бізнес, і перетворення простору.

Нуі Тай Хан – виконавча директорка та засновниця Зеленого центру інновацій та розвитку GreenID. З 2008 по 2011 роки вона керувала адвокаційною мережею В'єтнамських річок VRN, щоб зменшити забруднення через гірничі роботи і встановлення гідроелектростанцій у природоохоронних зонах. Завдяки спільній роботі з урядом та місцевими громадами Хан вдалося зменшити викиди вуглекислого газу на 115 мільйонів тонн за рік. Також її організація працює над охороною здоров’я громади, зменшенням наслідків стихійних лих, гігієною і пропагує в школах інноваційний підхід до збереження природи. Головне, вважає Хан, – щоб люди власноруч реалізовували невеличкі кроки загальнонаціональної стратегії.

У 2015 році Нуі Тай Хан була офіційним спостерігачем від В’єтнаму на конференції ООН з питань зміни клімату. У 2018-му отримала екологічну премію Goldman за роботу із в’єтнамськими урядовими установами, що розробляють довгострокові стратегії стійкої енергетики для зменшення залежності від вугілля. Ніколи раніше активісти й активістки з В’єтнаму не отримували цієї премії – найпрестижнішої відзнаки для низових активістів.