Скільки коштуєСкільки коштує мандрівка Болгарією

Чому Варна та Равда

У кінці липня для відпустки ми шукали країну, яка була відкрита для перельоту. Із-поміж усіх обрали Болгарію, бо для в’їзду потрібно було лише здати ПЛР-тест. Зараз під час перельоту вимагають COVID-сертифікат.

До того ж ми знали, що як таких карантинних обмежень у Болгарії немає. Прилетівши, переконалися в цьому: нас не просили показувати тести на ковід, а на вулицях і в закладах можна було ходити без масок. Надівали їх лише в супермаркетах.

Ми вирішили полетіти у Варну, бо знайшли там хороші апартаменти. А переліт із Борисполя зайняв усього півтори години.

Окрім цього, ми хотіли побачити Болгарію з різних сторін, тож нашою другою точкою стало невелике курортне селище Равда, звідки можна було автівкою дістатися до Несебира за десять хвилин.

Як виявилося, Варна дуже красиве місто з приємними місцевими, великою кількістю велосипедів і собак. У Равді класна природа, адже є гори. А ще в цих містах було не дуже багато туристів.

Дорога

Квитки на літак ми брали через SkyUp за два тижні до поїздки. Переліт із Києва в обидва боки обійшовся нам у 20 000 гривень.

Із аеропорта до житла діставалися на таксі. Трансфер заздалегідь замовили в господаря апартаментів. Це коштувало всього на 5 євро дорожче, аніж ми могли замовити самостійно, зате ми були впевнені, що в аеропорту нас чекатиме транспорт.

Якщо замовляти таксі не онлайн, а за номером телефону, є ризик, що вас обмануть, завищать ціну або не приїдуть на виклик узагалі. Із нами так і трапилося. Одного разу в Равді ми спонтанно вирішили поїхати гуляти Золотими пісками, тому замовили таксі за номером телефону. За п’ять хвилин до назначеного часу нам скасували замовлення – і за нами так ніхто й не приїхав.

Перші три дні ми відпочивали у Варні, а наступні чотири – у Равді. Доїхати з Варни до Равди можна на місцевому автобусі, таксі або за дві години на машині. Ми обрали останній спосіб й орендували у Варні авто на чотири дні в компанії RentCar. Це обійшлося нам у 250 євро.

Важливо: щоб узяти авто в оренду, потрібен депозит, який повернуть пізніше. Наш склав 500 євро.

Також із нас зняли 180 євро за пошкодження, тому що на диску була подряпина. Якщо чесно, ми самі не зрозуміли, звідки вона, адже їздили дуже обережно. Перші два дні, коли були в Равді, машина стояла не на парковці, бо там не було місць. Можливо, тоді хтось її і подряпав.

Також із нас хотіли зняти гроші за пошкодження дзеркала, хоча воно було таким ще до нас. На щастя, за фотографіями, які ми зробили, було зрозуміло, що це не ми пошкодили авто й нам не довелося переплачувати.

Перед тим, як повернути машину, ми вирішили її помити як зовні, так і зсередини, бо там було багато піску. Цікаво, що в Болгарії на більшості мийок потрібно обслуговувати себе самостійно. Повністю помити авто коштувало 5 левів, а це майже 3 євро.

Житло

• Варна

Через Booking ми ще з Києва забронювали апартаменти прямісінько біля моря. Основними критеріями були ціна, якість житла та розташування.

У Варні ми жили на другому поверсі невеликої чотириповерхівки. Апартаменти з двома спальнями, просторою вітальнею, кухнею й балконом із видом на море коштували 12 000 гривень.

• Равда

Наші апартаменти з красивим видом на море розташовувалися в десяти хвилинах ходьби до пляжу. Ми жили на найвищому, сьомому, поверсі, прямо під дахом. У ціну апартаментів входив відкритий басейн просто неба, у якому ми двічі купалися.

Квартира з великою вітальнею, двома спальнями та двома балконами обійшлася в 19 000 гривень за чотири дні.

Їжа

Сніданки ми найчастіше готували самі, тому купували продукти в супермаркеті. Зазвичай зранку робили яєчню з тостами. Ціна за десять яєць була 1 євро. Також дорогою на пляж ми брали смаколики.

Магазини в Болгарії не великі. Із більших хіба що Т-маркети та Lidl, однак там не було великого різноманіття продуктів.

На кухні в апартаментах було дуже зручно готувати, бо в обох квартирах ми мали мікрохвильову піч, плиту та чайник.

Обідати й вечеряти ходили в кафе. Часто брали морепродукти, пасту, равіолі. Особливо смачними були криветки в гострому та вершковому соусах. Нам дуже сподобалася національна страва кашкавал панє – смажений у фритюрі сир. У різних куточках Болгарії його подають по-різному: з ягідним варенням або взагалі без нього. Також запам’ятався шопський салат, який коштував 4 євро. Із напоїв брали воду з лимоном, колу та смачні вина за 2 євро.

Важливо: завжди потрібно брати із собою готівку, тому що не всюди можна розплатитися карткою.

У Болгарії майже постійно потрібно було платити готівкою: під час заселення, на пляжах, у кафе. У ресторанах не приймали картки, тому доводилося швидко шукати пункти обміну. І взагалі в Болгарії досить висока комісія – 20%, тому краще ще з дому подумати про те, де будете обмінювати гроші.

Усі кафе, які нам удалося відвідати, були досить красиві. В одному ми сиділи на терасі з видом на море, в іншому інтер’єр був виконаний у морському стилі з багатьма декоративними прикрасами.

Одного вечора ми забронювали столик у ресторані Tony Gigi з класним видом на нічне місто. Ми насолоджувалися моментом і раптом у ресторані вимкнулася музика й світло. Наш офіціант просто сказав, що їжі не буде. Ми не дуже зрозуміли, що саме він має на увазі, і вирішили зачекати замовлення. Тоді офіціант повторив, що він не знає, коли нам приготують їжу. Я дуже не хотіла звідти йти, тому що поруч були не такі красиві ресторани. І взагалі хотілося попри все гарно провести вечір.

За двадцять хвилин нам нарешті принесли пасту, яка коштувала приблизно 6 євро, і світло відремонтували. У нас би за таку ситуацію вибачилися, а там офіціанту було ніби однаково й він нічого не сказав. Було трохи дивно, однак їжа нам сподобалася.

Пляжі

• Kabakum Beach

Перші три дні у Варні ми ходили на Kabakum Beach, який розташовувався поряд із нашими апартаментами. Це невеликий піщаний пляж із платними шезлонгами, на якому було багато людей. Відразу біля моря є Pink bar із гойдалками й підвісними кріслами. Алкогольні коктейлі там коштували від 7 до 15 левів, а безалкогольні – від 6 до 8 левів.

• Південний пляж

На четвертий день, коли ми виїжджали з апартаментів у Варні, заїхали на Південний пляж, із якого відкривається краєвид на місто. Як і на попередньому пляжі, тут чисте море й піщаний берег. Зранку вода трохи прохолодна й не спокійна.

• Місцевий пляж у Равді

Коли ми приїхали до Равди, то сходили на місцевий пляж, який розташовувався в десяти хвилинах ходьби від апартаментів. Тут ми були лише один день, тому що хотіли затестити якомога більше пляжів. Він також піщаний, однак із великою кількістю водоростей, тому доводилося пливти на глибину, подалі від них.

О 9:00 годині ранку всі шезлонги були зайняті і залишилися лише за 8 левів (4 євро). Плюс на 35 левів (17,50 євро) потрібно було обов’язково замовити щось у барі. У нас знову не було із собою готівки, а apple pay не приймали. Тому довелося бігти додому за карткою.

• Дикий пляж

Наступного дня ми повернулися у Варну, щоб побачити Дикий пляж. За годину дісталися запланованої точки. Із-поміж усіх пляжів це мій фаворит. Раніше він був повністю диким, без магазинів і кафе, але два роки тому їх побудували.

Щоб дійти до пляжу потрібно пройти невеликий ліс і спуститися з гори. Створювалося враження, що я йду на безлюдний острів, бо море було пронизане горами й здавалося, ніби воно безкрайнє.

На цьому пляжі були дуже цікаві люди й багато хто жив у палатках і розпалював вогнище. Уся ця картина була схожа на серіал Lost. На морі майже не було людей, і здавалося, що ми плаваємо в океані, бо були високі хвилі та захопливі краєвиди.

Єдиний мінус у тому, що люди почали засмічувати ліс.

• Sahara Beach

Останнього дня, коли ми з Равди їхали в аеропорт, вирішили подивитися на Sahara Beach. Наша поїздка до курорту Святої Єлени і Костянтина, де розташовувався пляж, тривала дві години. Він був піщаний і з медузами.

О 10:00 ранку всі шезлонги були зайняті, тож ми лежали на піску, під парасолькою, яку купили за декілька днів до цього за 8 левів (4 євро).

Як виявилося, неподалік від Sahara Beach розташовувався великий готель, тому на пляжі було так багато туристів.

Культурна програма

• Екскурсія Несебиром

Ще в Києві ми через Instagram зв’язалися з екскурсоводом, щоб він показав нам Несебир – місто на південному сході Болгарії. Раніше воно було грецькою колонією, заснованою в античні часи. На відміну від інших міст, жителі цього куточка ніколи не воювали й намагалися мирно домовлятися з колонізаторами, бо не хотіли, щоб Несебир розвалили. Зараз він входить у список спадщини ЮНЕСКО.

День і час екскурсії ми обрали завчасно. Нашою відправною точкою була Равда й за 15 хвилин ми доїхали до міста. Індивідуальна вечірня прогулянка стародавнім містом коштувала 35 євро за всіх.

У кінці екскурсії нас привели в ресторан біля моря з панорамою на місто, де ми їли морепродукти й пили смачне вино за 2,50 євро на заході сонця.

У Несебирі я була вдруге, однак змогла відкрити його по-новому. Я побачила дуже багато церков і дізналася, що через це його називають «містом церков». Тут красиві краєвиди й досить шумно, бо скрізь розташовані туристичні крамниці й проводять екскурсії.

Попри це, мені вдалося відчути атмосферу цього міста, прогулятися маленькими вуличками й побачити місцевих, які постійно прикрашають центральну площу перед святами.

• Парк розваг у Золотих пісках

Увечері третього дня замовили таксі із Варни в Несебир, щоб побачити болгарський парк атракціонів. Їхали з морськими краєвидами в максимально красивий період дня, під час заходу сонця. У парку нам удалося відвідати яскраве колесо огляду.