Скільки коштуєСкільки коштує мандрівка грецькими островами Лефкада та Кефалонія

Чому Лефкада та Кефалонія

Кілька років тому ми з подругами їздили на концерт Florence and The Machine в Афіни та відпочивали на острові Агістрі поблизу. Нам настільки там сподобалося, що вирішили повернутися в Грецію ще раз. Тож як тільки кордони відкрили, ми надумали взяти квитки.

В інтернеті надивилися фото острова Закінтос, який відомий пляжем Навагіо з величезною скелею, яскраво-блакитною водою та затонулим кораблем, що викинуло на берег. Ми мріяли потрапити туди.

На подорож у нас було аж 11 днів, тож вирішили, що для одного острова цього буде забагато й треба пошукати красиві острови поруч. Ткнули пальцем на карту й випадково натрапили на острови Кефалонія та Лефкада. Ми не чули про них раніше, але вирішили подивитися фото в Google. Картинка дуже сподобалася, тож ми вирішили з’їздити на три острови та провести там по три дні.

Почати планували з Лефкади, адже туди можна доїхати автобусом з Афін і не пересідати на паром. Острів із материком з’єднує міст. Ми забронювали житло лише на кілька ночей на Лефкаді, далі нічого не планували. Забігаючи наперед, до Закінтоса, завдяки якому затіяли цю мандрівку, ми так і не доїхали. Усе тому, що на Лефкаді та Кефалонії нам дуже сильно сподобалося. Вирішили не їздити галопом по європах, а натомість приділити більше часу кожному острову. А Закінтос залишили для наступної подорожі.

У нас не було знайомих, які могли б нам розповісти про мандрівки цими островами, тому орієнтувалися лише на інформацію в інтернеті та власні спроби й помилки.

Карантинні обмеження та документи

COVID-тести для в’їзду в Грецію обійшлися нам у 1200 гривень. Також потрібно було здавати їх щоразу, коли ми сідали на паром у Греції. Для посадки вимагають свіжий тест на COVID-19 або сертифікат вакцинації. На момент подорожі ми з подругою були вакциновані, але 14 днів ще не минуло, і сертифікатів у нас не було. Тож доводилося щоразу перед посадкою робити швидкі тести на COVID-19 за 30 євро з людини.

Страхування, що покриває лікування COVID-19, обійшлося подрузі в 400 гривень, а моє покриває компанія.

Дорога

Найзручніший варіант – прилетіти з Києва до міста Араксос чартерними авіалініями Bees Airline, а звідти – декілька годин до Лефкади. Але на потрібні нам дати всі місця розкупили, тож довелося їхати через Афіни. Квитки туди на Ryanair і назад на Wizz Air обійшлися нам в 390 євро на двох.

До Лефкади ми їхали 6 годин автобусом. Квитки коштували 64 євро на двох. Придбати їх можна онлайн.

З головного міста острова Лефкада, куди нас привіз автобус, потрібно було дістатися до села Василіки іншим автобусом за 4 євро з людини. Дорога зайняла ще годину. Так, їхати на острови далеко й довго, але воно того варте.

На островах ми пересувалися автобусами або таксі, а між островами – паромом. Також орендували човен, щоб доїхати на красиві важкодоступні пляжі. За таксі на островах ми заплатили трохи більше 140 євро, за паром – 44 євро, за човен – 78 євро, а за автобус на зворотному шляху – 45 євро.

Житло

Ми забронювали житло заздалегідь усього на кілька днів, а далі зупинялися в місцях, де нам подобалося, і змінювали маршрут прямо під час подорожі. Житло шукали на Airbnb та Booking, бронювали його в останній момент і не сильно зважали на умови, адже цілий день проводили не вдома. Головними критеріями для нас були базовий комфорт, зручна локація та невисока ціна.

За ніч в Афінах заплатили 55 євро на двох, а за три ночі у Василіках – 132 євро. Житло було комфортним, із власним двориком, пальмами, шезлонгами та мінікухнею. Мінуси також були: інтернет ловив тільки в саду, а ванна була дуже маленька. На Лефкаді немає великих мережевих готелів, лише гестхауси, що належать місцевим жителям.

Після цього ми на дві ночі переїхали в маленьке село Атаніон, бо з нього можна було найзручніше дістатися до одного з найкрасивіших пляжів – Egremni. Житло там обійшлося в 107 євро на двох.

За всю подорож ми зупинялися в п’яти містечках та орендували житло від 44 до 70 євро за ніч.

Місця та пляжі

• Лефкада – Василіки

Ми вирішили почати подорож із селища Василіки, адже прочитали, що це класний хаб, з якого зручно дивитися острів. Село складається всього із трьох вулиць, воно настільки маленьке, що там навіть немає номерів будинків. Щоб дістатися до свого гестхауса, достатньо сказати таксистові його назву. Удень ми їздили на пляжі, а вечорами гуляли красивою набережною чи ходили в кафешки.

Неподалік від селища розташований пляж Agiofylli, на який зручно дістатися човном. За 7 євро тебе відвозять туди вранці та забирають назад увечері.

Також ми купили денну подорож на пляжі Egremni та Porto Katsiki за 25 євро з людини, і це було одне з найкращих вражень цієї мандрівки. Коли приїхали на Egremni, я зрозуміла, що в житті не бачила нічого подібного. Це пляж із камінчиками та яскраво-блакитною водою під крутим обривом гір із піска. Пляж вузький, але дуже довгий, тому була можливість лежати подалі від людей. Ми просто закохалися в це місце. Дістатися туди можна лише човном або пішки, бо після землетрусу 2015 року дорогу для автомобілів перекрили.

Після цього нас повезли на улюблений пляж місцевих Porto Katsiki. На жаль, не побачили його як слід, адже причалити до берега не було можливості. Ми лише плавали навколо пляжу, але не виходили на нього.

• Атаніон

Під час екскурсії в нас було всього 3 години на Egremni. Ми вирішили, що цього мало й треба перебратися поближче до пляжу. Єдиним варіантом було село Атаніон, що розташоване в горах за 3,5 кілометра від Egremni. Дістатися туди було не так просто: автобуси не ходять, тож ми заплатили 30 євро за таксі з Василіків. Туристична інфраструктура там не надто розвинена: є кілька гестхаусів і кафешок, невеликий продуктовий магазин.

Ми орендували житло в Атаніоні на дві ночі та досліджували місцеві пляжі. Перший день провели на Gialos. Нам здавалося, що він стане нашим улюбленим пляжем після Egremni, але буквально за кілька днів поступився іншому в нашому рейтингу. Gialos – великий і широкий пляж, де легко можна всамітнитися.

Дістатися до нього було складно, бо автобуси туди не ходять, а більшість людей приїздить на власних авто або трейлерах. Тож 3,5 кілометра довелося йти пішки серпантинами. Дорога зайняла близько години, але через круті серпантини та спеку це було складно. Зате пляж того вартий. На щастя, на зворотному шляху ми зупинили машину й нас підвезли назад у село. Пізніше ще декілька разів їздили з пляжів автостопом.

Наступного дня ми пішли пішки на Egremni. Вийшли рано вранці, тому так спекотно вже не було, та й серпантин не настільки крутий. Але з цим пляжем була інша складність: до нього потрібно спуститися сходами на 400 сходинок, що прикріплені до скелі. Було трохи страшно, ала краса цього пляжу виправдовує всі зусилля. Щоправда, іти вгору назад набагато складніше.

Найбільший кайф цих пляжів у тому, що вони не людні. А не людні вони тому, що дістатися до них складно та більшість людей лінується це робити. Тому, якщо хочеться там відпочивати, доводиться йти на угоду з собою: туди йти годину, але потім можна хоч голою лежати, ніхто тебе не побачить.

У цій місцевості варто було б з’їздити на ще один мальовничий пляж Milos. Та оскільки в нас не було автомобіля, діставатися туди було незручно.

• Кефалонія – Фіскардо

Другу частину мандрівки ми збиралися провести на острові Кефалонія. Нам постійно здавалося, ніби всі найкращі пляжі ми вже побачили й так класно вже ніде не буде. Та виявилося, що ми дарма хвилювалися. Кожне наступне місце перепльовувало попереднє.

Щоб дістатися на Кефалонію з Лефкади, треба приїхати в село Нідрі й там сісти на паром. З Атаніона автобуси ходять лише раз на тиждень, щоп’ятниці. Нам це не підходило, тому ми взяли таксі з Атаніона до Нідрі за 55 євро. Добре, що ми приїхали за годину до відправлення парома, бо виявилося, що для посадки необхідний негативний тест на COVID-19. Неподалік від причалу ми знайшли медичний центр і зробили там швидкі тести за 30 євро з людини. Було дуже боляче платити такі гроші, зважаючи на те, що на паромі тести навіть не перевіряли. Просто побачили, що вони в нас є.

Дорога на Кефалонію зайняла 1,5 години. Цей острів значно більший за Лефкаду, тому й інфраструктура краще розвинена. Перша зупинка мала бути в мальовничому портовому містечку Фіскардо, де зазвичай паркуються всі дорогі яхти. Там дуже багато зелені, квітів, вузенькі вулички вимощені бруківкою та старовинні будиночки, ніби з казки. Ми погуляли селищем і відпочили на пляжі Фокі. Він невеличкий, але цікавий тим, що розташований між хвойними деревами..

На жаль, ми не змогли зупинитися у Фіскардо, бо житло коштувало від 300 євро за ніч. Тож ми знайшли місцевого таксиста, попросили залишити в нього в багажнику валізи та домовилися, що ввечері він відвезе нас в Асос. Там ми вирішили зупинитися на дві ночі за порадою знайомої.

• Асос

Це невелике селище на кілька вулиць з красивою набережною та замком на горі. Кафешок і магазинів там теж удосталь. В Асосі живе дуже мало людей, а туристи приїздять здебільшого на день, адже великих красивих пляжів там немає. Утім, це ідеальне місце для того, щоб просто видихнути посеред активної подорожі та переїздів.

• Діварата

Після Асоса ми вирушили до пляжу, що входить у десятку найкрасивіших у світі за версією National Geographic, Myrthos. Саме цей пляж переплюнув Egremni, який ми до цього вважали найкращим. Потрапити на нього теж непросто без автомобіля. Місцеві казали, ніби туди ходить автобус, але ми жодного разу його не бачили.

Зупинилися в найближчому селі Діварата та ходили на пляж пішки приблизно 2,5 кілометра. Назад нам щастило зупиняти машини, щоб під’їхати вгору до села.

Якщо на Лефкаді відпочивають переважно греки й кілька разів ми зустрічали румунів і болгар, то Кефалонія – більш популярний напрямок серед іноземців. Окрім греків, там відпочивають багато британців і поляків, кілька разів зустрічали росіян. Але загалом на обох островах небагато туристів, ці напрямки ще не розкручені.

• Аргостолі

Останню ніч ми провели в головному місті Кефалонії – Аргостолі. За українськими мірками це невелике містечко, але після 10 днів у селах Аргостолі з його нічним життям, барами, ресторанами та магазинами здався нам занадто шумним. Місто красиве, але проти усіх сел, де ми були, не таке атмосферне.

Наступного ранку ми сіли на автобус до села Самі, а там пересіли на паром до Патрі. Автобус теж їхав на паромі, а з Патрі відвіз нас до Афін.

Їжа

У кожному гестхаусі, де ми зупинялися, була невеличка кухня, але готувати ми не хотіли. Іноді снідали вдома сандвічами та фруктами й лише зрідка ходили на сніданок у кафешки. Обідали та вечеряли ми завжди в закладах.

Сніданок у кафешці без кави чи соку коштує приблизно 8 євро з людини. Обід і вечеря обходилися нам у 8–12 євро за одного. Ціни в закладах ми завжди оцінювали за вартістю грецького салату, адже його подають всюди.

Ми їли переважно грецьку кухню. Майже завжди брали грецький салат, куштували гірос, мусаки, рибу. Вартість салату – від 5 до 8,5 євро. Маленька порція гіроса коштує 4 євро, а велика – 9–11 євро. Риба – від 12 євро. Щоправда, риба в цих місцях нам не дуже сподобалася. Кулька морозива коштує 2 євро. Вода – 0,5–1 євро за пляшку. Також ми купували фрукти. За кілограм персиків платили 3 євро, а от черешня дорога – аж 6–8 євро за кілограм. Пляшка пива Міфос обходилася в 1,5–3 євро. Загалом кожна з нас витрачала на їжу десь 25–30 євро на день.