The Village Україна на власному досвіді перевіряє, скільки коштує тиждень відпустки в Албанії на двох.

Підтримай The Village!

Donate

Чому Албанія

Ми не планували їхати до Албанії цього літа. Цієї країни взагалі не було в нашому віш-листі мандрівок, і хтозна, чи поїхали б ми туди взагалі, якби не карантинні обмеження. У цей час планували гуляти Парижем та об’їздити нормандські селища в пошуках найсмачнішого камамберу. Але не склалося.

Вирватися з міста дуже хотілося, бажано подалі, до прозорого блакитного моря та гір. Тому варіант відпочинку десь у Затоці відпав одразу. Вибір був невеликим: Туреччина, Чорногорія, Албанія, Хорватія, Болгарія та Єгипет. Оскільки ми не фанати готельного відпочинку з олінклюзівом, найбільше нам підходили Албанія, Чорногорія та Хорватія. Хорватія була для нас задорога, а незадовго до нашої відпустки в Чорногорії посилили карантин, тож довелося обрати Албанію. Для в’їзду в країну тест на COVID-19 не потрібен, а от після повернення до Києва треба було здати його в аеропорту (далі про це детальніше).

Раніше ми майже нічого не чули про цю країну, окрім того, що колись нею правив диктатор Енвер Ходжа, який настільки боявся вторгнення ворогів, що наказав побудувати кілька сотень тисяч бункерів по всій країні. Албанія певний час була закритою від решти світу, та й зараз переживає не найкращі часи з погляду економіки. Зате там красива природа й невисокі ціни, подумали ми й купили тур.

Дорога

Зазвичай ми подорожуємо самостійно, але в умовах карантину вирішили звернутися до туроператора, аби не ризикувати. У разі, якщо Україна чи Албанія закрили б кордони, нам гарантували би зміну дат вильоту або напрямку поїздки без втрати коштів.

Тур на 7 ночей обійшовся нам у 26 500 гривень на двох. У цю суму входить переліт в обидва боки, трансфер, апартаменти з окремою спальнею, власною кухнею та великим балконом з виглядом на море й гори, мінімальний пакет страхування й тест на COVID-19 в аеропорту «Бориспіль» після повернення.

Для власного спокою ми придбали додаткове страхування, що покриває витрати на нові квитки додому в разі, якщо хтось захворіє на коронавірус, проходитиме лікування й обсервацію та пропустить свій запланований рейс додому. А якби хтось захворів прямо перед поїздкою, ми могли б її скасувати й повернути гроші в повному обсязі. Вартість такого страхування – 350 гривень з людини.

Якщо летіти в Албанію без туроператора, квиток з Києва до Тірани на SkyUp коштуватиме від 2 700 до 4 500 гривень з людини залежно від дня тижня (але за багаж потрібно буде доплатити).

Вартість усього туру – 27 200 гривень (на двох).

Турагент порадив приїхати в «Бориспіль» за три години до вильоту замість звичних двох, проте людей в аеропорту було небагато, і за півтори години ми зареєстрували багаж, пройшли безпековий і паспортний контролі. Загалом у процедурі нічого не змінилося, окрім того, що на вході всім міряють температуру, потрібно постійно носити маску та зберігати соціальну дистанцію. Дехто цих правил не дотримується: люди спускають маски на підборіддя, а в черзі на контролі підходять упритул до інших. Іноді працівники аеропорту роблять зауваження.

Під час усього польоту потрібно не знімати маску, адже дистанції між пасажирами немає. На борту не продають їжу, але й не забороняють їсти свою, потрібно лише робити це по-черзі: якщо ви їсте чи п’єте воду, пасажир поруч з вами має бути в масці. Але правил дотримувалися не всі. За нашими спостереженнями, до кінця польоту половина пасажирів уже були без масок, а дехто навіть підозріло кашляв.

Ми очікували такої ситуації, тому задля власної безпеки заздалегідь купили кілька одноразових респіраторів з високим рівнем захисту спеціально для аеропорту й літака.

Перед входом до аеропорту Тірани встановили рамку, що оприскує кожного дезінфектором. Усередині також потрібно бути в масці. Загалом прикордонний контроль нічим не відрізняється від контролю в докарантинні часи.

Порада: обміняйте хоча б 50 євро одразу в аеропорту Тірани. Курс там трохи гірший, ніж у містечках, де ви будете відпочивати, але в Албанії майже ніде не можна розрахуватися карткою, тому краще мати із собою готівку.

Проживання

Оскільки ми хотіли поєднання моря й гір на відпочинку, обрали житло на півдні країни, у Саранді. Звідти зручно їздити в найкрасивіші гірські локації, заміські пляжі з прозорою блакитною водою, як з картинки, до того ж там найкращий вибір житла. Найбільший мінус у тому, що дорога від аеропорту до Саранди займає понад чотири години, а місцями треба їхати через круті серпантини. Тому багато туристів обирають інший курорт – Дуррес, що знаходиться значно ближче. Але ландшафти Дурреса були для нас зовсім не цікавими, а море там не таке лазурове, як на півдні.

У Саранді ми зупинилися в апартаментах з власною кухнею та великим балконом, на якому щодня снідали, а іноді вечеряли й дивилися, як сонце сідає прямо в море. У додаток ми мали на території затишну альтанку, порослу виноградом, лимонні та гранатові дерева й двох милих псів. Власник готелю вільно розмовляв англійською, що для Албанії рідкість, а для нас стало справжнім порятунком, коли Google Maps повів нас до житла неправильною дорогою (в Албанії так буває часто).

Якщо подорожувати без допомоги туроператора, то зняти непогану кімнату на двох в готелі 3–4 зірки або апартаменти можна від 30–40 євро за ніч.

Щодо дотримання карантинних заходів у готелі, з них там лише антисептики на вході. Але для нас це не було критично, адже ми самі готували їжу на кухні, а з власником, персоналом і сусідами перетиналися лише у дворі й спілкувалися на безпечній відстані.

Узагалі здається, що карантин в Албанії діє лише в аеропорту, маски носять тільки поодинокі літні туристи й дуже рідко касири в магазинах.

Порада: у Саранді обирайте житло подалі від дороги. Іноді це означає далі від моря, але водночас вам не заважатиме шум і сигнали автомобілів, що годинами стоять у заторі у вас під вікнами.

Подорожі країною

Ми не скористалися автобусним трансфером туроператора, а одразу орендували автомобіль в аеропорту, замовивши його заздалегідь у компанії Sur Price з найвигіднішими цінами й умовами. Ford Fiesta (найдешевший варіант) з коробкою автомат, повним страхуванням і доплатою за другого водія обійшовся нам у 250 євро на тиждень. Якби ми орендували таке саме авто вже в Саранді, довелося б заплатити майже вдвічі більше.

Важливо, що повне страхування автомобіля місцевих компаній не включає страхування від пошкоджень дзеркал і коліс. Зважаючи на те, що в Албанії повно серпантинів і вузеньких доріг, до деяких пляжів треба їхати бездоріжжям, та й узагалі албанці через раз дотримуються правил дорожнього руху, краще таке страхування придбати одразу. Його вартість – 59 євро. Також потрібно мати до 1 000 євро вільних грошей на карті, їх компанія заблокує як депозит, а через тиждень після повернення авто без ушкоджень, ці кошти повернуться.

Вартість літра бензину – близько 1,4 євро (145–168 лек).

Витрати на авто – 420 євро

Про Албанію ходять легенди, що майже всі там їздять на крадених мерседесах з Європи. Не можемо напевно сказати, крадені вони чи ні, але мерседесів і справді багато. За тиждень подорожей автомобілем ми дещо зрозуміли про місцевих водіїв. По-перше, вони часто не дотримуються правил. По-друге, якщо раптом на дорозі всі машини зупинилися, можливо, десь попереду зустрілися два старих друга й вирішили поговорити про життя прямо у своїх автомобілях посеред дороги. По-третє, припаркуватися на тротуарі або заїхати машиною майже на пляж – це ок для них.

Ще один подразник, який постійно псує враження від відпочинку, – недобудовані будинки та сміття. Воно тут усюди на узбіччях, на тротуарах і біля пляжів. На щастя, самі пляжі та море все-таки чисті.

Розваги

Головною розвагою в Албанії для нас стали мандрівки країною, дослідження віддалених пляжів і гірських місць, тож, зазвичай, вони не вимагали додаткових витрат. Ось наш топ місць, які варто відвідати в Албанії.

Перевал Ллогара – це найвища точка на гірському серпантині, що веде із Саранди до Вльори з неймовірним краєвидом на гори з одного боку й на море з іншого. Дорогою до цієї точки можна зупинитися на коротку прогулянку в старовинному містечку Вуно або заїхати на кілька годин на пляж Дермі, що за своєю протяжністю, вітром і силою хвиль у морі нагадує океан.

Скільки їхати: 2–2,5 години

Джіпе (Gjipe) – на нашу думку, найкращий пляж в Албанії, до якого точно варто їхати. Єдиний мінус: від стоянки до пляжу потрібно йти 20 хвилин пішки спекою. Але воно того варте, адже це чи не єдиний пляж у всій країні, що не заставлений лежаками. Вода тут лазурова й дуже тепла, а сам пляж настільки просторий, що присутність інших людей на ньому не помічаєш. Також звідси можна прогулятися до каньйону.

Скільки їхати: приблизно 2 години

Гірокастра – старовинне місто, що має статус музею та відоме тим, що було батьківщиною диктатора Енвера Ходжі. Тут варто погуляти старими вузенькими вуличками, скуштувати автентичної албанської їжі, сходити у фортецю та насолодитися краєвидом. Вхід до фортеці – майже 3 євро (300 лек) з людини.

Скільки їхати: приблизно 2 години

Бутрінті – музей-заповідник на південь від Саранди, у якому можна побачити руїни старовинного грецького міста. Вхід – 6,5 євро (800 лек) з людини.

Скільки їхати: 20 хвилин

Пулебарда (Pulebardha Beach), Міррор (Mirror Beach), Монастир (Monastery Beach) – найкрасивіші пляжі біля Саранди, що знаходяться поруч один від одного. Краще приходити на них рано вранці або ближче до вечора, аби знайти вільні лежаки. Оренда двох лежаків з парасолькою – 8 євро (1000 лек).

Скільки їхати: 10 хвилин

Ксаміль – селище, яке ще називають «албанськими мальдівами» завдяки пляжам з яскраво-блакитною водою й невеличким острівкам навколо. Оренда лежаків тут так само коштує 8 євро, також можна орендувати катамаран чи каяк за 8–12 євро на годину (1000–1500 лек) і прокататися на пляж на сусідньому острові.

Скільки їхати: 15 хвилин

Усього на розваги – 80 євро

Їжа

Від південної частини Албанії до Греції рукою подати, тому вплив грецької кухні тут дуже відчутний. У ресторанах подають грецький салат і різноманітні грецькі закуски, рибу й морепродукти, смажені на грилі. Практично в кожному закладі можна скуштувати різні види пасти та піци (Італія теж недалеко), а з солодощів найчастіше попадається пахлава (така, як у Туреччині).

Середній чек у закладі на двох – 15 – 20 євро. За ці гроші можна взяти закуски, салат, дві основні страви, два келихи вина й дві порції десерту – і все це з краєвидом на море. Одного разу в містечку Гірокастра такий самий обід, після якого не хочеться їсти вже до ранку, обійшовся нам у 10 євро на двох.

З усіх закладів, у яких ми їли, можу виділити лише два, адже всі інші були доволі типові та схожі між собою. Перший – Kujtimi, це той самий автентичний ресторанчик у Гірокастрі, у якому ми дуже ситно й смачно пообідали за 10 євро на двох. Другий – Lekursi Castle у Саранді в замку 16 століття на вершині гори. Сервіс там жахливий, але заради краєвиду та найсмачнішого у світі десерту трілече все можна пробачити. Краще приходити сюди на заході сонця.

В Албанії обов’язково треба скуштувати:

  • Byrek (бурек) – пиріг з сиром або гарбузом.
  • Fersese (фергезе) – страва із запечених томатів, перцю й сиру, що намазується на хліб.
  • Trilece (трілече) – десерт «три молока» (один з найсмачніших десертів у житті).

Оскільки в наших апартаментах був гарний краєвид, а на території затишна альтанка й мангал, кілька разів ми купували свіжу рибу та креветки в місці їх вилову й готували вдома. Найближчу точку до Саранди можна знайти в Google Maps за назвою Local Fish Market. Вартість кілограма сібаса чи дорадо – 7 євро, кілограма великих креветок – 15 євро, кілограма маленьких креветок – 6,5 євро.

Ціни на продукти в магазинах майже такі самі, як в Україні.

Окрема історія – це вино. Зважаючи на географічне розташування Албанії, могли б подумати, що тут багато хороших і недорогих вин. Але це не так. В Албанії не так багато місцевих вин у магазинах, а їхні смак і якість не те, що не вражають, а навіть розчаровують. На полицях можна знайти й італійське вино, але ми так і не зрозуміли, чому воно настільки погане, а вибір такий маленький. До того ж, пляшка коштує переважно 8–10 євро.

Але є й приємний виняток – це Uka Farm, ферма, на якій вирощують органічні овочі та біодинамічні вина. Ціни за пляшку там такі самі, як у магазинах, – 8–10 євро, але це принаймні смачно. Радимо скуштувати біле вино Ceruja, з усіх воно сподобалося нам найбільше. Uka Farm знаходиться в 10 хвилинах від аеропорту Тірани, тож, якщо ви плануєте подорожувати на авто на південь країни, спочатку заїдьте на ферму: там можна поїсти поруч з виноградниками, перепочити після перельоту й купити хорошого вина на весь відпочинок наперед.

Витрати на їжу – 200 євро на двох

Дорога назад

Після повернення в Київ перед паспортним контролем потрібно відразу встановити додаток «Дій вдома», здати ПЛР-тест на коронавірус (це можна зробити прямо в «Борисполі») і залишатися на самоізоляції вдома до отримання результатів. Вартість тесту на COVID-19 в аеропорту 1 500 гривень, але для нас він був безкоштовним, за рахунок туроператора. Наші результати були готові того ж вечора, і вже в обід наступного дня могли вільно виходити на вулицю. Загалом результати обіцяють за 24 години.

Перш ніж здати тест, потрібно від руки заповнити анкету зі своїми даними (тож краще захопити із собою кілька ручок), вистояти велику чергу на реєстрацію, а потім ще одну, аби здати тест. Ми прийшли в чергу одними з перших, тому впоралися за годину, але за її розміром можна припустити, що іншим людям довелося там провести 2–3 години. Звичайно ж, без дотримання дистанції та не завжди в масках.

Витрати

  • Тур і страхування – 840 євро
  • Подорожі на авто – 420 євро
  • Їжа – 200 євро
  • Розваги – 80 євро

Загалом – 1 540 євро