Скільки коштуєСкільки коштує подорож на Сицилію

Фото: Мар'яна Щепанська

Нам переліт обійшовся у 170 євро з двох. Ще близько 70 євро витратили на поїздку автобусом зі Львова до Польщі та назад. Авіаквитки придбали через сервіс kiwi, де зручно моніторити ціни різних компаній. Скажімо, до Катанії з польського Катовіце ми летіли з компанією WizzAir, а назад – із Катанії до Кракова – Ryanair з шестигодинною пересадкою в Мілані. На kiwi також можна придбати багаж. У нас були безкоштовні особисті речі – рюкзаки, кожен вагою до 5 кілограмів, та одна ручна поклажа – невелика дорожня сумка на колесах, вагою до 10 кілограмів. Сервіс kiwi сам здійснює реєстрацію на рейс, тож можна не турбуватись про наявність інтернету і друк посадкових талонів: їх можна показати на телефоні в мобільному додатку.

Від аеропорту до межі міста – орієнтовно 5 кілометрів. Добратись до залізничного вокзалу, розташованого неподалік від центру, можна як самостійно – автобусом ALIBUS, який їздить кожні 20 хвилин із п’ятої ранку до півночі (ціна – 4 євро, розклад автобусів можна побачити тут), так і замовивши трансфер до готелю або апартаментів у власника чи адміністратора. Другий варіант простіший та безпечніший, щоб не блукати звивистими вуличками не зовсім безпечної Катанії разом із сумками та картами. Його ми й обрали, заплативши 15 євро.

Проживання

Нам було важливо, щоб кімната і ванна були лише для нас двох і щоб помешкання було неподалік від центру. Як бонус – отримали повністю обладнану кухню, спільну з іще кількома туристами, та легкий щоденний сніданок. У помешканні був кондиціонер – що особливо приємно, зважаючи на важке сицилійське сонце в літній Катанії.

Мешкали ми в «Marcello’s Home», заброньованому на booking.com за чотири місяці до поїздки. Ще до приїзду в Катанію «букінг» зняв із картки 228 євро, і це було найдешевше житло, яке ми знайшли за нашими параметрами та відгуками. Із недоліків – відсутність у власника навіть елементарних знань англійської, як і, зрештою, у всій Катанії. Будьте готові заплатити додаткові 2 євро туристичного податку з людини за день уже після приїзду в помешкання. Такий неочікуваний збір обійшовся нам у 32 євро.

Транспорт

У Катанії, як і в інших великих містах Сицилії, діє система електронного квитка, який потрібно придбати заздалегідь та закомпостувати. І мова не лише про автобуси, а й про залізницю. Також є метро, однак лише одна гілка, станції розташовані не надто зручно і мало куди можна добратися таким чином.

Містом курсують великі комфортні автобуси з кондиціонерами. Їздять вони нечасто, тому іноді простіше пройтися пішки: скажімо, від центру до моря – 30 хвилин. 90-хвилинний квиток на автобус коштує 1 євро, штраф за безкоштовний проїзд – 50 євро. Придбати можна лише в кіосках із пресою чи цигарками, компостер – всередині автобуса. Ми скористались таким квитком лише раз.

Місцеві пересуваються автівками та скутерами: екстравузькі вулички Катанії подекуди запарковані ними вщент. Майже відсутні світлофори, пішохідні переходи та тротуари, а ще – правила дорожнього руху. Рекомендую остерігатись скутеристів та міцно тримати сумку, коли вони мчать повз.

Із Катанії зручно подорожувати до інших міст Сицилії. Загалом на острові працюють чотири автобусні перевізники: AST, Sicilia Interbus, SAIS Autolinee та Etna Trasporti. Це важливо, бо в кожної – свій напрям руху та свій офіс, де можна придбати квиток. Також комфортно подорожувати залізницею з оператором Trenitalia: вона дешевша, квитки можна придбати в англомовних квиткових апаратах на вокзалі, у потягах працює кондиціонер. Важливо не забути закомпостувати квиток на пероні до того, як сядете в потяг, інакше – штраф 50 євро.

Ми на острові відвідали ще чотири міста, окрім Катанії. Першим була перлина туристичної Сицилії – Таорміна – понад 2000-літнє гірське курортне містечко, за 50 кілометрів на північ. Найкомфортнішим методом добирання сюди є залізниця. Квиток туди й назад обійшовся у 17,2 євро з двох. Після прибуття на вокзал необхідно було також придбати квитки на автобус до центру міста й назад, які коштували нам 7,6 євро. Маршрут – гірський, звивистий та складний, його майже неможливо подолати пішки.

Другим містом, яке ми відвідали, була старовинна Сіракуза – батьківщина Архімеда, що постала на місці відомого давньогрецького поселення Сіракузи, пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Найкомфортніший метод добратися з Катанії – залізницею Trenitalia. Дорога обійшлася нам у 27,6 євро. З вокзалу до старого міста – близько 30 хвилин пішки.

Їжа

Навіть люди, які неодноразово бували у великих туристичних мекках Італії, отримали б легкий культурний шок, потрапивши на Сицилію. Адже це геть не та звична для нас Європа – із площами Ринок, морем ресторацій та сувенірних крамничок, ласими до наживи на туристах підприємцях. Тут немає традиційних «закликальників» на вулицях, які проситимуть вас зайти до них у заклад. Також немає цього «європейського» відчуття, що вам що-небудь нав’язують. Сицилійцям байдуже на туристів, інша річ – мігранти, яких тут багато.

Стандартний сніданок сицилійця – круасани, тости з нутелою, пластівці з молоком, а також кава й мафіни. Однак, як виявилось, такий у них не тільки сніданок. Серед сотень маленьких ресторацій, де продають лише випічку, піцу, морозиво й коктейлі, складно відшукати щось звичне нам та подібне до української кухні.

Англомовних меню на вулицях, як ми звикли у Європі, майже немає, як і англійських відповідників всередині. Але хоча б елементарні слова – такі як fish, meat чи water – офіціанти, на щастя, знають. Зате, скажу, що всередині сицилійських кав’ярень чи ресторацій надзвичайно затишно та дуже по-домашньому, а столики сервірують, як для себе.

Відшукавши врешті більш-менш пристойний ресторанчик, будьте готові до того, що 10-15% чайових «за сервірування столу» порахують у суму вашого чеку заздалегідь. Середня вартість піци на двох – 10 євро, салату – 6-8 євро, пляшки кока-коли – 2-3 євро, води – 1 євро. Про класичні рідкі супи тут майже не чули, але подекуди можна знайти дещо схоже на них – так званий суп із сочевицею, де рідкої частини – грамів 50. Цей суп дуже ситний, а коштує 6-7 євро. Обов’язково варто спробувати сицилійські пасти й равіолі – ціна в межах 7-8 євро за порцію. Раджу також покуштувати місцевих морепродуктів. Ціна величезної тарілки асорті на двох коштує 15-17 євро.

Також у Катанії фантастичні продуктові ринки, а фрукти, овочі й риба подекуди добряче дешевші, ніж в Україні, і, звісно, смачніші – клімат дозволяє. Скажімо, в’язка з шести бананів, два персики, три яблука та четвертина великого кавуна коштуватимуть 6 євро. У супермаркетах продукти також недорогі. Тож зважаючи на те, що booking здебільшого пропонує апартаменти або щось подібне, можна скористатись наявністю кухні та приготувати собі пасту чи равіолі або ж запастись вітамінами з легких салатиків із моцарелою та оливками. Що ми здебільшого й робили.

До речі, аби вижити у традиційну для Катанії 40-градусну спеку, місцеві мешканці звикли прокидатись близько 5-ї ранку та завершувати основні справи до 10-ї – допоки сонце не встигло добряче розпалити землю. Тож будьте готові до того, що орієнтовно з 13-ї до 16-ї – така собі сицилійська «сієста»: більшість крамниць та ресторанів зачинена, а вулиці безлюдні. Місто повністю оживає знову лише близько сьомої години вечора.

Культурна програма

Острів – не надто популярне місце для туристів, які полюбляють формат «усе включено», зате він приваблює мандрівників з усього світу, охочих до нестандартного відпочинку, досліджень та пошуків. Природа на межі Європи й Африки та розкішні краєвиди узбережжя трьох морів, унікальна архітектура, у якій змішались десятки різних культур, та особливий колорит, нерозгадані таємниці злочинного світу Cosa Nostra та звивисті вулички давніх міст-лабіринтів – це те, по що їдуть на Сицилію.

У Катанії достатньо цікавинок, аби провести тут насичений пізнавальний тиждень. Скажімо, головний бароковий храм – імені Святої Агати, покровительки міста – неймовірно красивий зовні й нагадує своїм куполом римську базиліку. Він такий же чарівний всередині: тут є величезний орган, а також унікальні мозаїки, фрески, образи та мощі, датовані XI століттям. Тут діє оглядовий майданчик, з висоти якого відкриваються фантастичні краєвиди на місто. Квиток коштує 4 євро з людини, і це єдина платна послуга, якою ми скористались у Катанії. Розташований цей собор на центральній площі міста Piazza del Duomo, яка сама собою є справжнісіньким витвором мистецтва. Всередині височіє фонтан із фігурою чорного вулканічного слона – одного із символів Катанії. Зразу позаду – приміщення ратуші, відоме як Палац слона.

Також Катанія славиться близькістю до Етни – найвищого та найактивнішого в Європі вулкану. Щокілька місяців він нагадує про своє існування виверженням лави. Потрапити туди – задоволення не з дешевих: самостійне добирання та гід обійдуться для людини орієнтовно в 75 євро. Тож ми вирішили відкласти це «на наступний раз».

Серед інших атмосферних об’єктів – специфічна недобудована барокова будівля та найбільша на території Сицилії церква – імені святого Ніколо. Раджу відвідати також Римський театр та Одеон, які сьогодні є законсервованими руїнами. Цікавою є й Арка святого Бенедикта, яку, за легендою, збудували за одну ніч на знак протесту проти стихії, що попередньо вкотре зруйнувала місто. Бутіки, крамниці, ресторації та сім давніх церков розмістились на одній із центральних магістралей Катанії – вулиці Етніа. А неподалік височіє фортеця дивовижної краси та одна з небагатьох будівель, які пережили потужні землетруси та виверження вулкану в Катанії в XVII та XIX століттях, – замок Кастелло-Урсіно. Коли ми повертались до апартаментів, нашим вказівником були Ворота Гарібальді, які складаються з почергових білих і чорних вулканічних смуг. На воротах виведений напис латиною «Melior de cinere surgo» («Я постаю з попелу ще яскравіше»).

Майже кожен ранок у нас розпочинався із походу на міський піщаний пляж La Playa. Частина його – безкоштовна, якщо маєш із собою рушник та парасольку. Відпочивають тут влітку здебільшого із 7-ї до 12-ї та із 17-ї до 20-ї. Вхід у воду пологий та безпечний. За містом є красивий безкоштовний кам’янистий пляж Li Cuti, повністю вкритий застиглою лавиною. Тут мало туристів, здебільшого місцеві мешканці.

Та головною нашою атракцією на Сицилії були мандрівки між містами. Якщо міркувати про те, якою для мене поставала в уяві Сицилія під час прочитання «Хрещеного батька» чи «Сицилійця», то це була Таорміна: компактні містечка, де будиночки «ростуть» вгору, де круті звивисті дороги, де майже з будь-якої точки видно море, де пахне пранням і можна заблукати, звертаючи в цікаві мініатюрні вулички, де історична спадщина виглядає такою ж недоторканою, якою, здається, була тисяча років тому. З одного боку – космічно синє та чисте Іонічне море з виглядом на гори, з другого – жива історія. З одного боку – шалена Сицилія – з експресивними та автономними мешканцями, нерозгаданою загадкою та особливою атмосферою, з другого – давнє європейське поселення, ближче духом до Греції, із туристичними вуличками, екскурсійними програмами, звичними рестораціями та готелями. Ідеальне місце для морського туристичного відпочинку на фоні справжнього сицилійського духу.

Дуже атмосферною є також Сіракуза. Місто поділене на дві частини: стара частина Ортіджіа та сучасна, яке охоплює порти, модерні будівлі, кафе та бізнес-установи, а також археологічний парк Неаполіс із античними театрами. Якщо у вас є лише один день у місті, як було в нас, то рекомендую витратити його на Ортіджіа, адже саме ця зона – осередок історії, давньогрецької культури та архітектури і захопливих туристичних маршрутів Сіракузи. Тут же – в Ортіджіа на Via Nizza – чарівна набережна, яка пролягає довкола давнього замку-фортеці Forte Vigliena, та майже безлюдний кам’янистий пляж із фантастичними краєвидами. Це найкрасивіше місце, де ми коли-небудь плавали. Не оминайте також місцевий продуктовий ринок, де із шаленим італійським запалом недорого продають усі можливі види риби, овочів та фруктів.

Та все ж найбільше ми вражені містечком Корлеоне. Місцеві мешканці говорити про мафію не люблять: довкола – жодних нагадувань чи сувенірних крамничок. І не дивно, бо це спокійне і тихе місто П’юзо обрав невипадково: воно впродовж тривалого часу і справді було осередком італійської мафії. Лише десятиліття тому спільними зусиллями держави та активістів вдалося відійти від шляху, яким ішло Корлеоне майже 100 років.

Власне, найкращим свідченням падіння влади Cosa Nostra в Корлеоне стало відкриття Музею антимафії C.I.D.M.A., заради якого ми й приїхали. Тут зібрані величезні масиви інформації – друковані та фотоматеріали, відео та документи. Навіть є окрема кімната, де збережений архів справ мафіозі, проти яких відбулися гучні судові процеси. Дещо можна погортати та пофотографувати, відеозйомка заборонена. Квиток до музею коштує 8 євро з людини для груп від трьох осіб або ж 15, якщо вас менше. Нам пощастило заплатити 16 євро за двох. Вхід – лише з гідом. Екскурсії – з понеділка до п’ятниці, англомовні – щогодини з 11:00 до 17:00.