Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» стартував уже вдванадцяте. Цьогоріч він триває з 30 травня до 2 червня й об’єднує близько 160 подій. Редакція The Village Україна відвідала фестиваль на другий день роботи, щоби зловити в об’єктив містян, які прийшли поповнити свої книжкові полички. Хтось заглиблений у читання просто на сходах і відмовляється відповідати, але здебільшого відвідувачі фестивалю охоче розповідають про куплені новинки. Зізнаємося: ми не очікували, що такі черги на вхід і за книжками можуть бути в обід п’ятниці.

фото: Серж Хуцану

 

Ледве не на вході зустрічаємо співзасновницю й головну редакторку «Видавництва Старого Лева» Мар’яну Савку, яка каже: книжок поки не купувала, щоби не везти багато у Львів, але запрошує познайомитися з новинками.

Одна з найпопулярніших локацій – стенд із книжками видавництва Vivat, які обгоріли внаслідок російського обстрілу друкарні Factor druk у Харкові. Тоді загинули семеро працівників друкарні, а ще 21 людина отримала поранення. Збитки склали понад п’ять мільйонів євро. Щоби Factor druk зміг швидше відновити свою роботу, можна доєднатися до збору й купити книжки друкарні.

 

Біля стенда застаємо за розмовою автора книжки від видавництва Vivat «Як українці зруйнували імперію зла» Олександра Зінченка й редакторку цієї книжки Олену Рибку, яка приїхала з Харкова. 

– Попри те, що це історичний нон-фікшн, він читається легко, як цікава белетристична оповідь, авантюрний пригодницький детектив, – розповідає про книгу Олена Рибка.

– Це політичний трилер. Чому не можна писати історичні книжки так, як книжки про Гаррі Поттера? – додає автор книжки Олександр Зінченко.

 

Олена Рибка тримає в руках три книжки видавництва Vivat. Це «Рідні землі» Тімоті Гартона Еша, а також «Мисливці за щастям» Валерія Пузіка й «Ізмарагд княгині Несвіцької» Олександра Ірванця з ілюстраціями Юрія Журавля. Дві останні книжки знакові для видавництва:

– Після того, як російська ракета завдала удару по типографії, ми думали, що тираж цих книжок повністю вигорів, – розповідає Олена Рибка. – Але після того, як завершили слідчі дії, а працівникам друкарні дозволили туди зайти, у сусідньому приміщенні знайшлося 200 примірників книги Валерія Пузіка й половина тиражу книжки Олександра Ірванця. Ми думали, їх уже не буде на «Книжковому Арсеналі», і це просто диво, що вони є. Також неймовірно цінно, що книжка Валерія Пузіка, який зараз служить, присвячена іншому військовому, загиблому на війні Максиму «Далі» Кривцову, – каже редакторка.

Щодо книги «Рідні землі» Тімоті Гартона Еша, то її автор перерахував свою премію, 50 тисяч доларів, на ЗСУ, додає Олена Рибка:

– У книзі автор переповідає досвід проживання Другої світової війни, історичної травми. Для українського видання Тімоті Гартон Еш навмисно дописував розділ про російсько-українську війну, – розповідає редакторка.

 

Автор книги «Як українці зруйнували імперію зла» Олександр Зінченко поки що нічого не придбав, але показує книжку Гелія Снєгірьова «Набої для розстрілу»:

– Сьогодні почалося для мене саме з цієї книжки, колеги з видавництва «Комора» запросили мене приєднатися до презентації цієї книжки, – розповідає Олександр Зінченко. – У 90-х роках цю книжку видали дуже не великим накладом, тому вона залишилася майже не поміченою. А зараз в українського суспільства виникла потреба переусвідомити минуле, розібратися, у якій точці ми перебуваємо. Ця книжка про процес СВУ в Харкові  багато в чому пояснює сьогоднішні геноцидні наміри Кремля, – вважає письменник.

 

Знайомимося також із перекладачем Мирославом Томеком, який приїхав із Праги й приглядається до книжок після участі в дискусії про українську класику й міжнародні книжкові ринки. Мирослав переклав «Місто» Валер’яна Підмогильного чеською мовою. Зараз тримає в руках книжку Віри Агєєвої «Марсіани на Хрещатику» про літературний Київ початку 20 століття.

– Цю авторку знаю й стежу за нею, тому придбав. А белетристику намагаюся купувати в електронних виданнях, бо на полицях уже немає місця для книжок, – усміхається перекладач.

 

У черзі за кавою бачимо співробітницю бібліотеки Вікторію з великим пакетом і рюкзаком. Вікторія розповідає: приїхала до Києва з Житомира всього на один день – і починає по черзі діставати книжкові надбання. Це «У темряві приходить пес» Андрія Кокотюхи, «Дар: 14 уроків, які врятують ваші життя» Едіт Еґер, «Тривожні люди» Фредеріка Бакмана, «Вивчи ту кляту англійську», «Найдовша подорож» Оксани Забужко й «Незникомість мерехтінь» Володимира Шовкошитного.

– Цілеспрямовано купила три книжки, інше – спонтанні покупки, – каже Вікторія. – Прочитаю ці книги сама, а потім віддам у бібліотеку, щоби прочитало багато людей.

Просто на наших очах зустрічається родина, мама Тетяна й дві доньки, старша Юлія й молодша Соня. Вони показують одна одній, а принагідно й нам, результати свого книжкового шопінгу. 

Соня зізнається, що дуже любить пригодницьке фентезі, тож купила книгу саме в цьому жанрі. У Юлії – покупки політично-філософського спрямування:  «Герби української шляхти», «Національна ідентичність і громадянське суспільство» й «Нова політика Європи».

– На «Книжковому Арсеналі» я шукаю книжки, які зазвичай не бачу в книгарнях, а туди я заходжу регулярно, – каже Юлія.

 

Найбільше книжок у мами Тетяни:

– Це «Книжка про віруси» й «Книжка про вавки». Може, уже не дуже підходять моїм дівчатам за віком, але тут інформація, яка може зацікавити, наприклад, як тіло саме себе рятує, коли рани загоюються. – каже Тетяна. – От ще, «Роботу зроблять роботи» – ми любимо історію. Є ще «Смертельна посмішка Мони Лізи» з поясненням англійських висловів, «Ручна зручна розмова» про мову жестів і «Книжка сили й перетворень» Світлани Ройз: тут техніки самопорятунку, можна не лише почитати, а й помалювати щось усередині.

Застаємо за бесідою й трьох подруг. Одна з них, Віоланта, купила в книгарні «Сенс» торбинку з написом «Вибачте, закохуюся лише в книжкових персонажів», і, звісно, книжки: «Майже хороші хлопці» й «Посібник із убивства для хорошої дівчинки».

 

Книжкова блогерка Катя (My Book Escape) прийшла на «Книжковий Арсенал» із конкретним списком, але визнає, що без спонтанних покупок ніяк. Поки встигла придбати лише книгу «Теорія нації».

Багато відвідувачів фестивалю купують книжки не лише для себе, а й для своїх друзів.

– Я купила третю частину «Попелу та місячного сяйва». Перші дві частини брала в подруги, але третьої в неї немає, тож почитаю, а потім віддам їй, – каже Віта.

Дві книги авторства Жозе Сарамагу й Курта Воннегута купила для подруги й Дар’я. 

– Для себе взяла книгу від лауреатки Букерівської премії, яку переклала Ярослава Стріха. Це дитяча книга, де мати розповідає дітям історії, щось вікторіанське, – коментує Дар’я. І додає, що на цих трьох книгах не планує зупинятися.