У штатній структурі батальйону, де більше 500 людей, за замовчуванням є головний по лазні (або навіть двоє відповідальних за неї), але самі лазні є не в усіх батальйонах, розповідає представник командування сил тероборони. Разом із ним ми прямуємо на виробництво мобільних лазнево-пральних комплексів (МЛПК), розташоване в Броварах. Простіше кажучи, такі комплекси – це автономні душ і пральня, оснащені генератором і котлом (він може бути дизельним, дров’яним або електричним).

На виробництві випадково зустрічаємо двох бійців тероборони, які приїхали з-під Куп’янська забирати свій комплекс. «Після того, як виходиш з окопу, де сидиш по кілька діб, не роздягаючись і не роззуваючись, піти в душ – наче наново на світ народитися», – розповідає один із бійців.

фото: Серж Хуцану для The Village Україна

Цей матеріал ми підготували за підтримки наших читачів

Donate

«Малу мобільну лазню може потягнути потужний позашляховик»

Ідея зробити лазнево-пральні комплекси в командування сил тероборони з’явилася восени 2022 року, після того, як провели з бійцями глибинні інтерв’ю про їхні потреби. «Мобільні лазні – це не просто про комфорт, а про відчуття гідності. Коли, вибачте, постійно живеш, як безхатько, це деморалізує», – коментує представник командування сил тероборони й керівник проєкту.

В армії вже були подібні комплекси, але частина з них радянські й не працюють, а сучасні, виготовлені Крюківським вагоноремонтним заводом, доволі громіздкі, виготовлені на базі КрАЗів. Такі комплекси мають складну систему забору й очищення води, наприклад, робити забір можна навіть із боліт. Водночас такі лазні доволі дороговартісні, одна може коштувати близько 300 тисяч доларів.

У батальйоні старші по лазні несуть за неї юридичну відповідальність, тому часом обирають зберігати такі мобільні комплекси якомога далі від лінії фронту, щоби не пошкодити їх, каже керівник проєкту. Це означає, що мобільні душові фактично стоять у тих місцях, де й без того можна організувати душ і пральню. Тому командування сил оборони ініціювало виробництво лазневих комплексів, які можна було б розмістити максимально близько до лінії фронту, умовно кажучи, щоби військові з окопів на першій лінії могли переміститися на 15 кілометрів і там помитися й попрати речі.

До того ж під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну почався дефіцит вантажних автомобілів, які могли б перевозити лазневі комплекси. Тож потрібно було створити максимально мобільну лазню – таку, яку міг би тягнути пікап або бусік (саме ці автівки найбільш популярні серед волонтерів).

Шляхом експериментів винайшли умовно малий і великий мобільні лазнево-пральні комплекси. Малий має три душові кабіни, дві пральні машинки й дві сушарки. На одній заправці водою тут можуть прийняти душ до 25 людей. Мала мобільна лазня важить близько двох тонн без води, її може потягнути потужний позашляховик.

Великий лазнево-пральний комплекс створили на базі вантажного причепа, тож для його транспортування потрібна вантажівка. Такий комплекс має чотири або п’ять кабінок, так само дві пральні машинки й дві сушарки. Там можуть помитися до 50 людей за одну заправку водою. Великі комплекси використовують у місцях, де немає постійного переміщення, наприклад на кордоні або в навчальних центрах.

У будь-якому разі МЛПК можуть постраждати від уламків. За словами волонтерів, які допомагають ЗСУ з 2014 року, якщо такий комплекс прослужить рік, то це буде хороший результат.

Що всередині

У межах проєкту два українські виробника виготовляють великі мобільні лазнево-пральні комплекси, а ще два займаються виготовленням малих. Виробництва розташовані в Дніпрі, Славутичі й Броварах Київської області (останнє перевезли з Харкова).

Один із виробників малих комплексів із дизельними котлами, компанія Unitfab, зустрічає нас у Броварах. На великій складській площі стоять два мобільно-лазневі комплекси, уже готові до використання, а з-за паркану чутно звуки роботи.

У цивільному житті Unitfab виготовляє автономні модульні будинки. Зараз виробники стикнулися з тим, що мають створити систему з трьох різних частин, і кожну з них – уперше, розповідає засновник компанії Володимир Мельничук. Тому виробник залучив трьох різних експертів: наприклад, одна з компаній консультувала щодо шасі й того, як зробити причіп легким і міцним. Також потрібно було забезпечити безперебійне живлення дизелем і швидке нагрівання води, щоб бійці не чекали й могли відразу приймати душ. Крім того, систему треба підтримувати й тоді, коли вона не працює; щоб не промерзли труби, зробили економне опалення.

Заходимо в один із комплексів. Візуально він схожий на модульний будиночок із двома невеликими вікнами. Перед входом в імітовані душові кабінки – прозора шторка. Жартуємо про те, що більш серйозної шторки не передбачено, – виробник обіцяє її додати.

Із боків розташовані дві пральні машинки із сушарками: кажуть, що це найменш енергозатратні моделі, витрачають 50 літрів води на одне прання. Це машинки на дев’ять кілограмів, або на чотири комплекти військової форми. Їхні барабани мають спеціальні механізми, якими їх фіксують під час транспортування.

Загалом усередині мобільної лазні трохи більший простір, ніж могло здатися спочатку. Тут можна цілком вільно переодягнутися, для цього передбачили лавку. Під лавкою розміщений бак із водою на 500 літрів, а над лавкою висить дзеркало.

Механізм забору води в лазні виробники називають своєю гордістю: просто за карабін можна заклацнути 25-метровий шланг із насосом, який збиратиме воду з колодязя або річки. Вода проходить через три фільтри – поліпропіленовий, вугільний і сольовий.

Інженерну частину розташували збоку назовні комплексу. Вона складається з генератора на вісім кіловат, бензобака й дизельної вебасти, яка опалює для того, щоби труби не промерзли взимку. Також налаштували світло, яке працює від акумуляторів.

Мельничук розповідає, що в першій версії інженерний блок був винесений наперед, тож коли лазню транспортували зимою, то котел і насос просто замерзли. Тому частину обладнання перемістили, а також зробили більше простору всередині лазні (раніше баки для води були вертикальними, і в малому комплексі було чотири душові кабінки, а не три).

Як мобільна лазня працює на практиці

«Як швидко зламати комплекс» – така жартівлива інструкція висить на стіні мобільної лазні. На чотирьох аркушах така собі служба техпідтримки, щоб бійці могли самостійно вирішити невеликі проблеми, які можуть виникнути під час користування комплексом.

Вчимося користуватися лазнею разом із військовими, які приїхали забирати її у свій батальйон. Виробники жартома питають, чи брав хтось із собою плавки чи купальник, щоб протестувати комплекс до кінця.

Митися в такому душі можна протягом 20 хвилин. Щоб зменшити витрати води, встановили спеціальні крани, які після натискання дають воду на 14 секунд, потім треба натиснути ще раз. Також у душі встановили економні сифони (чотири літри води за хвилину).

Перші кілька зливів під душ ставати не можна, бо з кранів піде окріп. Після зливання води температура душу буде на рівні 40°C, але її можна регулювати в інженерній частині.

Щоб почати користуватися душем, спочатку слід завести генератор, далі – увімкнути насос для забору води й набрати воду в баки. Це може бути вода з колодязя або річки. Можливий і варіант, що на відстані 30 або 40 кілометрів від бійців розташований населений пункт, тому вони можуть під’єднатися до центральної системи водопостачання. Кожен батальйон вирішує залежно від доступу до води.

Після цього потрібно ввімкнути дизельний котел. Він починає гріти воду, і за дві-три хвилини вже можна приймати душ. «Дизель в армії – це те, що є завжди», – коментує керівник проєкту. Але зазначає, що деякі військові вважають дров’яний котел більш надійним, бо за потреби його можна відремонтувати на місці. Натомість дизельний котел більш технологічний, і в разі несправності його доведеться везти до виробника.

Автономно система опалення може працювати протягом двох днів, далі потрібно заряджати акумулятори. Також узимку в систему опалення заливають рідину, що не замерзає. Крім того, після використання душу слід зливати воду, щоби вона не замерзла.

«Це прості приземлені речі, які також потрібні нашим військовим»

Найчастіше військові самі приїжджають за мобільними лазнями. Це простіше з боку військової бюрократії, адже в іншому разі доведеться брати вантажівку у військової частини. Також те, що військові приїжджають особисто, допомагає їм налагодити контакт із виробником, щоб потім до нього звертатися, якщо виникне потреба, каже представник командування сил тероборони.

Враженнями від мобільної лазні ділиться військовий Володимир: «Для нас це приємна несподіванка. Ми хотіли щось своє «колхозити» на базі вантажівки, уже почали навіть, поставили б якусь бочку. Улітку можна хоч холодною водою облитися, а зимою важко. Без душу хлопцям ніяк, їх із передової возять помитися. Звісно, під самий нуль ми цей комплекс не повеземо, поставимо трохи подалі. Це дуже важливо, хлопці бачать, що за них тут хвилюються. Головне зберегти людей і майно також».

З допомогою виробників військові починають готувати мобільний лазневий комплекс для транспортування на Харківщину й під’єднувати його до своєї автівки. На ній наліпка «бандеромобіль».

Уже виготовили 27 таких лазневих комплексів, а в процесі виготовлення чи контрактування перебувають ще сім. Водночас потреба в таких комплексах набагато більша, розповідають у командуванні сил тероборони. У складі територіальної оборони більше 180 батальйонів, і кожен із них хочуть забезпечити як мінімум одним таким комплексом.

Виробництво двох малих лазневих комплексів триває майже два місяці. Це пов’язано з тим, шо малі комплекси інженерно складніші, ніж великі, адже інженерні системи потрібно вмістити в меншу площу. До того ж виробництво залежить від закупівлі обладнання, а отже, від донорів. Засновник Unitfab пояснює: якби отримували замовлення не на два комплекси, а на десять за два місяці, виробництво пішло б швидше, бо деякі процеси можна запускати паралельно.

Керівник з виробництва лазень каже, що виробники ставляться до нього як до соціальної місії, але за свою роботу отримують частину коштів. Загалом виготовлення малого лазневого комплексу коштує близько 660 000 гривень, а великого – близько 1,1 мільйона гривень.

Представник командування сил тероборони розповідає, що кількість донорів залежить від сезону. Наприклад, узимку допомагали більше. Найчастіше один донор фінансово підтримує виробництво одного комплексу.

Загалом на проєкт залучили 21 мільйон гривень, кажуть у командуванні сил тероборони. Поки що проєкт системно підтримує лише компанія OBRIO і фонд Genesis for Ukraine, закупили чотири мобільні лазнево-пральних комлекси на п’ять мільйонів гривень і планують продовжувати. У компанії кажуть, що на лазневі комплекси варто донейтити так само, як і на дрони: «Можливо, на картинці це виглядає не так красиво, але це прості приземлені речі, які також потрібні нашим військовим».

Усі охочі можуть підтримати виробництво лазневих комплексів за допомогою фонду Dignitas за посиланням.