Репортаж5 годин у черзі. Репортаж з вакцинації у МВЦ на «Лівобережній»

Підходимо до Міжнародного виставкового центру з боку супермаркету Novus і за вказівником прямуємо в арку до центру вакцинації COVID-19. Його розташували в павільйоні 4А. Також туди зручно потрапити з боку Микільсько-Слобідської вулиці.

Біля входу в центр вишикувалась черга на 100 метрів (пізніше ми зрозуміємо, що це лише її початок). Вхід розділили на дві частини – за записом і за живою чергою.

Йдемо займати місце. За поворотом черга розділяється на три частини.

– Це все одна черга, просто вона змійкою закрутилась, – пояснює нам хлопець і вказує на кінець черги.

Одразу за нами стає ще декілька компаній людей.

– Та тут десь 1000 людей. Може, давай прийдемо завтра ще раніше?, – чуємо розмову позаду.

– Та ні, давай уже стояти. Кажуть, черга швидко рухається. Минулого тижня знайомі 40 хвилин стояли.

– Тут точно не 40 хвилин. Години чотири, мабуть.

Буквально за дві хвилини всі посунулися на декілька кроків уперед.

– Блін, та тут тісніше, ніж у клубі! – вигукує чоловік позаду.

Більшість людей у масках, дехто – навіть із захисними екранами на обличчі. Дистанції в півтора метра мало хто дотримується. У черзі переважно молодь: хтось прийшов парами, хтось – компанією друзів, хтось – родиною.

– Добрий день! Ви можете пройти без черги. Ми людей старшого віку пропускаємо, – жінка в білому халаті з написом «Волонтер» на бейджі підійшла до жінки літнього віку в черзі. – Ось туди йдіть до центру вакцинації, вас там пустять без черги.

«Ми час від часу тут проходимо, знаходимо людей 60+, людей з інвалідністю й із маленькими дітками та пояснюємо, що вони можуть зайти без черги», – розповідає волонтерка Наталя.

За її словами, в центр вакцинації пускають по сім людей, проте чіткого інтервалу немає. На запитання, скільки часу йде на вакцинацію однієї людини, Наталя відповісти не може, мовляв, усе залежить від того, чи підписана декларація із сімейним лікарем.

– Я в неділю тут вистояла дві години. Переді мною залишалось людей 40 буквально, до нас вийшла охорона та сказала, що на сьогодні все. Ми поцілували двері та поїхали, – скаржиться жінка з черги навпроти нас.

За годину ми просунулися на 300 метрів.

Деякі люди взяли із собою розкладні стільці та час від часу сідають на них. Щоправда, доводиться постійно вставати, адже черга весь час рухається.

Переважна більшість людей сидять у своїх телефонах, хтось узяв із собою книжку, хтось – ноутбук. Час від часу люди виходять із черги та повертаються з пакетами з McDonald’s або Novus.

Нових людей у черзі з’являється більше. Ті, хто стоїть давно, починають діставати їжу. Оцінюємо розміри черги та розуміємо, що пора замовляти доставку їжі.

У кінець черги підходять охоронці та просять усіх приходити завтра. На сьогодні чергу закрито.

Ми на фінішній прямій у черзі.

– Не буду навіть казати батькам, що вакцинувався, бо почнеться, – розповідає хлопець із черги поруч із нами. – Вони кажуть, що лише Pfizer – ок, а інші вакцини – не ок, бо від них тромбоз.

Нарешті підходимо до центру. Охоронець пропускає сім людей до входу. Там нас зустрічають волонтери, міряють температуру, просять показати підтвердження реєстрації в «Дії» та паспорт.

Піднімаємося ескалатором на другий поверх і знову зупиняємося в черзі на приблизно 8–10 людей перед наступним ескалатором.

Через сім хвилин підіймаємося на третій поверх до центру вакцинації. Тут також невелика черга на кілька хвилин.

– Зберігайте, будь ласка, дистанцію, – жінка в черзі робить зауваження чоловіку позаду.

– У вас є декларація із сімейним лікарем? – запитує волонтерка на вході до центру вакцинації.

Тих, хто має декларацію, запрошує заходити, чоловіка без декларації просять почекати та попереджають, що для нього процес вакцинації може затягнутися на 30–35 хвилин, адже його дані потрібно буде вносити в базу пацієнтів.

Приміщення МВЦ розділене на невеликі кімнатки. У кожній із них – бригада медиків, що складається з лікаря та двох медсестер. Процедура влаштована так: спочатку потрібно заповнити анкету про стан здоров’я, вказати, у яку руку буде щеплення та дати згоду на вакцинацію. Її переглядає лікар і ще раз запитує про стан здоров’я та самопочуття. Тим часом асистент лікаря вносить у базу дані про перше щеплення.

Попри те, що ми мали підписані декларації, весь процес затягнувся ще на 15 хвилин.

– У вас декларація з лікарем у приватній клініці. Вони чомусь не заносять дані до бази пацієнтів, тому ви маєте почекати, поки ми зараз це зробимо. Якби у вас була декларація з лікарем у державній поліклініці, жодних проблем не було б, – пояснює нам лікарка.

У кількох людей перед нами виникла така сама проблема, тому в приміщенні вакцинації довелося зачекати ще додаткових 10–15 хвилин.

Перед вакцинацією видають папірець із датою першого щеплення та назвою вакцини. Наступна доза – через 28 днів. На запитання, як отримати другу дозу, точної відповіді не дають. Варіанти два: на щеплення за місцем проживання запросить сімейний лікар або ж доведеться ще раз стояти в черзі у МВЦ.

Поки наші дані вводять у базу, за нами зібралась черга з чотирьох людей. Саме щеплення займає менш як 30 секунд. Укол роблять у верхню частину плеча, прикладають до місця щеплення серветку зі спиртом і наклеюють пластир. Руку радять не навантажувати три дні.

Про те, що після вакцинації треба посидіти 15 хвилин (адже саме в цей час може виникнути анафілактична реакція), нас не повідомляють, проте в приміщенні МВЦ для цього розставили чимало стільців. Навпроти них – відділення екстреної допомоги. Всередині – лише один лікар, на ліжках для пацієнтів порожньо.

Виходимо із приміщення МВЦ. П’ять годин очікування – і ми вакциновані першою дозою.

«Уся ця двіжуха тільки для того, щоб виїжджати за кордон», – говорить жінка, що виходить за нами після вакцинації.