7 вересня о 13:28 в аеропорту «Бориспіль» приземлився літак «Антонов» з 35 українськими полоненими. У списку звільнених Олег Сенцов, Роман Сущенко, Артур Панов, Олександр Кольченко, Станіслав Клих, Микола Карпюк, Павло Гриб, Олексій Сизонович, Володимир Балух, Артур Панов та Едем Бекіров, а також 24 українські моряки, незаконно ув'язнені після російської агресії в Керченській протоці у листопаді 2018 року.

Перші журналісти чергували в аеропорту «Бориспіль» ще з 7 ранку – вже тоді було відомо, що «великий обмін», ймовірно, відбудеться сьогодні.

Пізніше повідомляють, де саме чекатимуть на полонених – у терміналі В. До 12:00 тут уже черга з журналістів, яких поступово пропускають. Врешті встигають пройти всі. На злітно-посадковій смузі очікують родичі та близькі полонених.

О 13:28 приземляється літак «Антонов». Першими на трап виходять українські моряки Сергій Попов, Андрій Артеменко, В'ячеслав Зінченко. Чути, як у юрбі хтось кричить: «Тато».

Першим серед політв’язнів, яких утримували у Росії, на трап ступає кримськотатарський активіст Едем Бекіров. Один за одним виходять Артур Панов, Олександр Кольченко, Володимир Балух, Павло Гриб, Станіслав Клих, Роман Сущенко, Євген Панов, Микола Карпюк. Одним з останніх – український режисер Олег Сенцов. Його зустрічає донька Аліна.

«Точно всіх повернули?» – запитує президент Володимир Зеленський у групи, яка супроподжувала полонених. «Слава Україні», – хтось кричить позаду. – «Героям слава», – відповідають йому.

«Хочемо сказати дуже велике спасибі всім тим людям, які всі ці роки допомагали нам і нашим сім'ям, які боролися за нас, домагалися нашого звільнення і врешті-решт його домоглися. Велике вам дякую. Сподіваюся, що і всі інші полонені скоро будуть звільнені. Але навіть із звільненням останнього полоненого наша боротьба не закінчується. До перемоги ще дуже далеко», – говорить Олег Сенцов.

Євгена Панова зустрічає брат Ігор Котелянець – керівник об’єднання родин політв’язнів.

«Я поки що не вірю, мені ще треба час прийти у себе. Це мрія, яка здійснилась. Паралельно я думаю про родичів інших політв’язнів, які зараз не звільнені. Вони зараз дивляться цю пряму трансляцію і дуже переживають, що про них забудуть. Я говорив нашій владі, аби вони, крім пафосних гасел, сказали про те, що боротимуться і за тих, хто лишився за гратами в Росії. Я особисто продовжу боротьбу», – говорить Котелянець.

Миколу Карпюка зустрічає син Тарас, племінниця Олександра та дружина Олена: «Дякую, що повернули мого чоловіка».

За словами Карпюка, про ймовірний обмін він дізнався лише нещодавно. «Я досі не розумію, що відбулося і не вірю. Коли мені в СІЗО дали писати заяву про помилування, я зрозумів, що це обмін. Я напряму спитав у офіцера: «Це обмін? Скільки нас тут?». На що він відповів: «Ви перший». Я розумів тільки те, що процес розпочався», – додає Карпюк.

Павло Гриб розповідає, що про обмін дізнався 16 серпня, коли йому також дали писати заяву про помилування. «З самого початку я знав, що мене звільнять. Потім я слідкував за подіями. Що буде зараз, я не знаю», – говорить Гриб.

«Ми зробили великий перший крок. Далі ми будемо наближуватись до часу повернення усіх наших полонених і продовжувати вже у Мінському процесі розведення військ двома етапами: спочатку у Золотому й Петрівському, а потім по всій території припинення вогню у повній мірі і припинення війни. Після цього буде найскладніший етап – ми повернемо не тільки людей, але й наші території», – каже президент на злітній смузі аеропорту.

Звільнених моряків відвозять на обстеження до військового госпіталю Києва, а політв’язнів везуть до лікарні «Феофанія».

У Росії та на території анексованого Криму все ще залишаються 110 українців.

за даними уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової

Фото: Адміністрація Президента