17 червня у Києві відбувся Марш рівності за права ЛГБТ-спільноти, до якого, за даними поліції, долучились 3500 учасників. Марш пройшов центром міста: від Будинку вчителя до площі Льва Толстого. Як це було – у репортажі The Village Україна.

Фото: Анна Бобирєва

Ранок перед «Київпрайдом» розпочався затриманнями – близько 6 ранку більше 150 людей спробували заблокувати перехрестя вулиці Володимирської – бульвар Тараса Шевченка та перекрити дорогу на маршруті руху маршу. Для уникнення провокацій та можливих сутичок противників маршу відтіснили з дороги. Чоловіків, які чинили опір – затримала поліція.

Учасники збираються біля Будинку вчителя – туди підходять зі станцій «Хрещатик» та «Золоті ворота». Біля входів з боку Оперного театру зібралися противники маршу – вони кричать «Ганьба!» і тримають плакати на кшталт «Тато, мама і дитина – це здорова Україна». Їх оточує кордон поліції.

Близько 9 ранку учасників прайду впускають на відведену для маршу територію. Для цього треба пройти через рамки металошукачів та огляд поліції. Біля пропускних пунктів стоїть жінка, яка «попереджає» учасників маршу: «Покайтеся! Ви ще маєте час. Якщо ні – горітимете в пеклі!»

Формуються перші колони – організовані на вулиці Володимирській, неорганізовані – на вулиці Богдана Хмельницького. На огорожах Будинку вчителя висять плакати «Любов проти гомосексуалізму». Організаторка розповідає, що вони висіли тут ще з самого ранку.

На тлі плакатів «Щаслива родина – щаслива країна» з веселковим прапором фотографуються драг-квін. Учасники маршу формують колони, розгортають плакати. Вигукують: «Країна вільних бути собою!»

Противники маршу підходять ближче до входів на територію – серед них чоловік у рясі священика з хрестом. Вони освистують учасників, хтось погрожує: «Я запомнил, как ты выглядишь». Поки протестувальники кричать «На маму і тата діти мають право», на територію маршу заходить молода сім’я з двома дітьми.

О 10 ранку Марш рівності стартує – його колони сягають Пушкінської вулиці. У першій колоні йдуть організатори, далі – організації Amnesty International, «Інсайт», ФРІ та інші. Дрег-квін танцюють на пересувній платформі під LP та ONUKA.

Тут скандують «Всі різні, всі рівні», «Бунтуй, кохай, права не віддавай».

Серед учасників цьогорічного маршу посли Марі Йованович (США) та Роман Ващук (Канада), євродепутатка Ребекка Гармс, депутати Світлана Заліщук та Сергій Лещенко, співачка Зіанджи, травесті-діва Монро.

Щойно колона опиняється біля входу в червоний корпус університету Шевченка, на її шляху стають шестеро молодих людей. Вони тримаються за руки та намагаються зупинити прайд. Поліція одразу відтісняє їх на узбіччя.

Згодом на перехресті Володимирської та Льва Толстого чоловік намагається прорватися крізь поліцію на зустріч колоні. Починається штовханина. Чоловік збиває шолом з поліцейського. Його забирають до автозака.

Волонтери контролюють рух колони. «Тут я відчуваю себе безпечно», – розповідає один з учасників організаторові маршу. На вулиці Льва Толстого з балконів та вікон виглядають люди: фотографують учасників маршу, махають руками.

Колони маршу підоходять до станції метро «Льва Толстого». Організатори просять всіх сховати символіку та плакати, перевдягнутися в нейтральний одяг. Дівчина з веселковим прапором відмовляється: «Але я не хочу», але товариш вмовляє її скласти прапор – так безпечніше. Організатори просять також не повертатися в центр міста і роз’їхатися на метро.

Виходимо за паркан на Великій Васильківській, проштовхуємось крізь поліцію. Попереду йде яскрава блондинка. Правоохоронці у захисному спорядженні не гучно, але бурхливо реагують: «А «багажник» нічого такий – як у Волги 2110…».

Текст: Софія Пилипюк, Андрій Баштовий