Тунель метро між станціями «Деміївська» та «Либідська», зачинений на ремонт, уже почали будувати, повідомляє інфраструктурний оглядач Павло Авдокушин.

Початок будівництва тунелю означає, що там уже є підготовлена основа, яка опирається на стабільний ґрунт. На ній влаштували кілька шарів бетонної та залізобетонної плити, гідроізоляції і захисний шар.

Окрім того, на майданчик вже почали завозити електричні кабелі для відновлення інженерних мереж всередині тунелю. 

До цього там проводили підготовчі роботи, які займають більше часу, ніж зведення конструкцій, пояснює Авдокушин. Натомість зараз будівельники уже створили всі умови, щоби звести монолітний залізобетонний відтинок тунелю і пустити рух поїздів.

«Отже, сьогодні все ще чинним є прогноз про відновлення руху на початку осені. А конструкції тунелю мають збудувати до кінця літа», – додає оглядач. 

   

Через підтоплення перегінного тунелю з 9 грудня закрили ділянку між станціями метро «Деміївська» й «Либідська». Кияни можуть скористатися альтернативним транспортом: влада запустила дублювальні наземні маршрути, а також «човниковий» рух потягів.

Ремонт метро триватиме щонайменше пів року. Рух потягів на шести станціях синьої гілки метро обіцяли відновити влітку. Тунель між станціями метро частково розкрили у квітні 2024 року, щоб прискорити роботи.

Група компаній «Автострада» завершила демонтаж аварійної ділянки між станціями метро «Деміївська» й «Либідська» та почала укріплення старого тунелю залізобетонною «сорочкою».

У червні повідомляли, що фахівці дійшли до фінальної стадії робіт у котловані, зокрема демонтували верхню частину тунелю й почали демонтаж останніх елементів його споруди. Потім планують розпочати монтаж нового монолітного тунелю.

Редакція The Village Україна поспілкувалася з головним інженером проєкту відновлення Ігорем Гелетюком й інфраструктурним оглядачем Павлом Авдокушиним, який бував у пошкодженому тунелі й на будмайданчику над ним. Розповідаємо, що там відбувалося й чому все не так просто, але приводів вважати, що роботи затягнуться на роки, немає.

Обкладинка й фото: Павло Авдокушин