Садиба Маліна відповідає закону про дерусифікацію й може бути визнана пам'яткою історії, пише активіст Дмитро Перов із посиланням на висновок Українського інституту нацпам'яті.

Раніше забудовник ТОВ «Тургенєв Білд» звернувся до Департаменту охорони культурної спадщини щодо нецінності та неісторичності будинку Маліна (міщан Зеленських), що на вулиці Кониського, 22. Він виступає проти того, щоби будівлі надали статус пам'ятки, оскільки її збудували на замовлення професора російської філології Василя Маліна (Малініна).

Забудовник вважає, що збереження садиби має негативний вплив на розвиток української історії та культури. «Натомість його проєкт передбачає будівництво тут… 12-поверхового ЖК «Тургеневъ», – пише Перов.

У Інституті нацпам'яті відповіли, що замовник будівництва садиби Василь Малінін не підпадає під ознаки Закону «Про дерусифікацію та деколонізацію». Відповідний лист надіслали до ДОКС. 

Окрім того, активісти також надіслали запит до Інституту нацпам'яті щодо впливу й доцільності назви ЖК «Тургеневъ» й хочуть звернутися до Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Креміня. «Відповідь [у Інституті нацпам'яті] обіцяли надати в найкоротший термін. Однак однозначно ідея будівництва такого ЖК обурює не лише військових», – додає Перов. 

   

Садиба Маліна розташована в Києві, на вулиці Олександра Кониського, 22, (раніше – Тургенєвській). Роком побудови вважається 1890-й. У ній із 1911 до 1915 року проживала сім’я заможних міщан Зеленських.

Демонтажні роботи на території садиби розпочали наприкінці липня 2021 року й продовжили в серпні, попри припис департаменту міського благоустрою, який забороняв будівельні роботи, поки забудовник не покаже необхідні дозволи.

На початку вересня 2021 року до будинку привезли важку техніку. Після повідомлень про можливе знесення КМДА відправила до садиби інспекції департаменту охорони культурної спадщини й департаменту міського благоустрою, які зупинили будівельні роботи.

Садиба Маліна не має охоронного статусу, проте із 31 серпня 2021 року внесена до переліку будівель, що підпадають під додатковий захист за рішенням Київради. Київрада мала ввести мораторій на реконструкцію цих будівель, але, як з’ясувалося, вирішила тільки «рекомендувати» власникам утриматися від реконструкції або нового будівництва на місці цих споруд.

У грудні 2023 року на території історичної садиби Маліна забудовник відновив будівництво попри заборону на проведення будь-яких робіт від прокуратури Києва. Забудовник ТОВ «Сервіт» планує спорудити на місці садиби багатоповерховий ЖК «Тургеневъ». Будівельники демонтували внутрішні перекриття й дах і продовжують розбирати садибу.

Забудовник також подав документацію до департаменту охорони культурної спадщини КМДА про відсутність цінності й історичного значення садиби Маліна. За кілька днів до цього він завісив фасад будівлі плакатом, на якому теж стверджував про відсутність цінності історичної будівлі.

У квітні 2024 року петиція про збереження садиби Маліна (Зеленських) набрала необхідні 6 000 голосів. Утім на консультативній раді департмент охорони культурної спадщини ухвалив рішення перевірити, чи садиба Маліна (Зеленських) відповідає вимогам закону про дерусифікацію, а також підтримали забудовника й відмовилися внести будівлю до переліку обʼєктів культурної спадщини.

У червні 2024 року в офіційній відповіді міськради за результатами розгляду петиції про заборону зведення ЖК на місці будівлі заявили, що правові підстави для припинення будівництва ЖК наразі відсутні.

Згодом Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не підтримав звернення активістів щодо захисту садиби. Рішення пояснили тим, що в громади немає права на захист культурної спадщини в суді. 

Водночас ДОКС звернувся до Мінкульту з проханням не надавати погодження або іншу дозвільну документацію на демонтаж історичної садиби Маліна чи інші дозволи на будівництво. Департамент запропонував доопрацювати облікову документацію садиби, отримати висновок Українського інституту національної памʼяті й нове рішення Консультативної ради, щоби надати будівлі охоронного статусу памʼятки.

Обкладинка й фото: Дмитро Перов