Київська активістка малює надписи крейдою на асфальті, щоб привернути увагу до безбар’єрності.

Наприклад, це надписи «Крісло колісне тут не проїде», «Де пониження?» або «Тут має бути рівне покриття».

«Інклюзивність міського простору – це не лише про точкові рішення у вигляді пандусів, понижень чи тактильної навігації. Передусім це про спосіб мислення», – коментує Марія. 

 

 

За словами активістки, потребу в безбар’єрності відчувають не лише люди з інвалідністю, але й нормотипові люди, коли несуть важкі валізи чи підвернули ногу. Вона закликає міську владу шукати найпростіші й найдешевші рішення, зокрема надземні пішохідні переходи замість підземних переходів із «ненормативними ухилами й ліфтами, які не працюють».

Депутатка Ксенія Семенова закликала киян продовжити ініціативу активістки.

   

Евакуація з Бучі, недоступні укриття й польоти на дроні: громадська діячка Уляна Пчолкіна пояснює в подкасті «Прийом», чому безбарʼєрність важлива для всіх, а не лише для людей з інвалідністю.