Олексій Кондаков – сюрреалістичний художник, відомий серією цифрових колажів, у якій Київ виступає тлом для міфічних персонажів і постатей Ренесансу. У своїй серії «Історія мистецтва в сучасному житті» Кондаков обирає героїв із неокласичних і романтичних картин і переміщає їх у сучасний світ. Художник також має досвід співпраці з брендами Balmain і Hugo, музеєм Thyssen, Rhythm Buro, Cosmopolitan US, Universal Music. 

Редакторка The Village Україна Ірина Яковенко відвідала ранкову лекцію Кондакова в КАМА, де він розповів про свої проєкти, творчий шлях, а також про те, як митцю досягнути успіху.

Навчання та перші роботи

Я народився в Донецьку в сімʼї шахтаря. Ніби не було особливих умов для того, щоб займатися творчістю, але мама докладала зусиль, щоби ми [із сестрою] розвивалися в цьому. Моя старша сестра навчалася в Донецькому художньому училищі, і згодом я також вступив туди. Я вважаю це навчання найважливішим у своєму житті, хоча тоді мені так не здавалося. 

Навчався я не дуже добре. Проте нас добре навчили терпіння в роботі, оскільки було багато завдань, які треба було переробляти з дотриманням певних обмежень. У нас було багато годин живопису, чого я не зустрічав під час навчання потім. А також сильна підготовка з історії мистецтв, що стало мені корисним у подальшій практиці. Формально це був технікум, проте навчання тривало пʼять років, що досить довго.

Після закінчення училища я ухвалив рішення вступити до Києва, щоб вивчати технологію дизайну. Це було зважене рішення, тож я багато часу витрачав на підготовку до вступу. Оскільки під час навчання я вже мав певні знання, це звільнило багато часу, щоб займатися цікавішими для мене тоді речами.

Я зміг розширити свої інтереси й спробувати себе в чомусь новому, зокрема у фешн-ілюстрації, а також експериментувати з малюнком, живописом, дизайном і графікою.

Тоді було популярно вести «Живий журнал» – це такий ресурс-угрупування творчих людей. Я спробував публічно викладати свої роботи, оформлюючи їх так, щоб усе мало гарний вигляд. Спершу мені було не дуже цікаво цим займатись. А потім сторінку зламали, і після цього я почав усвідомлено її вести. У «живому журналі» була така категорія «тисячники», коли користувачі мають більш як тисячу підписників – я йшов до цієї категорії.

Десь у той самий період я вирішив брати участь у різноманітних конкурсах, щоби здобути певний авторитет, який впливав на ставлення викладачів. Загалом участь у будь-яких заходах сприяє зростанню. Мабуть, тоді найбільшим для мене досягненням було зайняти перше місце на конкурсі футболок від Олени Пінчук.

Це навіть допомогло мені вступити на магістратуру. Декан нашого університету побачив по телевізору репортаж про мою перемогу, і, коли зустрів мене в університеті, сказав, що був би радий бачити мене на магістратурі.

«Під час роботи в офісі я сильно занервував, бо зʼявилось відчуття вигорання й потреби чогось нового»

Для мене був дуже показовим мій досвід роботи до того, як я почав займатися мистецькою діяльністю. Я співпрацював з фондом Пінчука, мав багато різного фрилансу, а також кілька років працював укіберспортивному клубі NaVi. Під час роботи в офісі я сильно занервував, бо зʼявилося відчуття вигорання й потреби чогось нового. До цього було навчання, де я завжди робив щось нове, а робота все ж має певні правила й очікування.

Я побачив роботу одного художника й подумав, що вона дуже схожа на те, як ми відпочиваємо десь на лавках. Багато людей думають, що робити колажі з персонажами картин – це моя оригінальна ідея, але ні. Я багато де зустрічав подібні роботи й скористався побаченим. Тож після роботи я вирішив зробити фото для першого колажу. Мені сподобалось, але я вирішив, що потрібно цю ідею випробувати.

«Ще під час навчання я зрозумів, що викладати роботи в інтернет краще серією зображень. Одна картинка з лого гірше працює, ніж презентація.»

Як не боятися проявлятися

Мабуть, кожна творча людина має внутрішні суперечки перед тим, як показати свої роботи в публічний простір. Я не звик до уваги й самопрезентації. Раджу вам скористатися технікою «Що буде, якщо», щоб простіше подолати цей поріг. Вам не один раз доведеться ухвалювати подібні рішення, тому просто потрібно звикнути це робити.

Коли я опублікував свої роботи, то не уявляв, що стільки людей будуть їх репостити. Мені приходили сповіщення весь день, про мене навіть почали писати міські медіаресурси. Така увага спонукала мене продовжувати працювати. Тому десь за два тижні я поїхав на «Петрівку» [«Почайну» – ред.] і зробив нові фотографії, а з часом почав оформлювати їх у серії подорожей Києвом.

 «Якщо ви робите чогось багато, то серед робіт точно буде щось більш популярне»

Я раджу надавати перевагу тому, що вам самим подобається найбільше, і робити це звичним для вас способом. Мені подобалося робити те, що я роблю, тож це довгий час мотивувало мене працювати. Така робота потребує багато часу й уваги, для того, щоб аудиторія почала до вас звикати й відчувати, що ви публікуєте послідовні речі. Не думайте, що щось трапляється раптово. Ви можете пропустити важливий сигнал і піти в іншу сторону, шукаючи цей сигнал у чомусь новому.

Ділові пропозиції та популяризація робіт

Я не був готовий до ділових пропозицій, бо звиклий до клієнтського сервісу. Тобто ти працюєш, напрацьовуєш фірмовий стиль і так далі, а тут хочуть купити твої роботи просто тому, що ти класний і робиш щось класне. Раніше мені здавалося, що це лише моя вада, але потім я став помічати подібні погляди в розмовах з іншими людьми, які теж займалися дизайнами. Їхні роботи почали асоціювати з чимось більш артефактним, і тому до них зверталися з пропозиціями купити ці роботи. Але потім я зрозумів, що потрібно змінювати своє ставлення до таких запитів. Оскільки люди, які до мене звертаються, мають якісь очікування, вкладають кошти й так далі.

«Продавайте свої роботи, бо ви повинні мати ресурс, щоби продовжувати робити улюблену справу»

Навіть якщо вам дуже подобається якась робота, але нею цікавляться, краще зробіть собі ще, але цю обовʼязково продайте. Вивчайте ринок, отримуйте консультації, бо не можна знати все. Якщо є можливість спитати в когось більш досвідченого, це треба робити. Від цього змінюється ваше сприйняття себе як професіонала. А якщо ви не можете продавати самі, то залучайте інших людей, агенції й так далі. Такі люди мають багато контактів, відчувають мистецтво й одразу знають, що кому запропонувати.

Раніше, коли мені писали люди з пропозицією зробити публікацію, я міг відповідати тиждень. А потім розумів, що це був класний ресурс, до якого багато хто мріяв би потрапити. Таких випадків невикористаних можливостей було дуже багато. Зʼявилося розуміння, що за вже створені ілюстрації можна отримувати кошти, а замовні ілюстрації – це не тільки те, що ти хочеш створити. Коли люди приходять до тебе, ти маєш підлаштовуватися.

Уявімо, що ваша робота складна й потребує багато ресурсу. Зазвичай створювати роботу місяць і викладали її теж раз на місяць не дуже добре й вигідно. Якщо ви займаєтеся соцмережами, то краще публікувати якийсь перформанс або створювати маленькі відео. Знайдіть зручний для себе спосіб робити це частіше, бо інакше ви швидко загубитесь у потоці інформації. Те, що я створював роботи з невеликим інтервалом, давало мені змогу довше залишатися в публічному просторі. Також потрібно доєднуватися до виставок і шукати механізми для поширення своєї праці в соцмережах.

«Беріть багато проєктів одночасно, бо краще хвилюватися про те, як їх владнати, аніж – де їх узяти»

Коли [навколо вас] багато уваги, ви можете відчути, як працює результат вашого проєкту. Люди бачать лише верхівку процесу, але якщо ви будете послідовно показувати те, як створюєте свої роботи, то в інших буде враження, ніби ви створюєте якісь суперхіти. Тому краще починати багато великих робіт, а потім публікувати маленькі фрагменти для соцмереж. Беріть багато проєктів одночасно, бо краще хвилюватися про те, як їх владнати, аніж – де їх узяти.

Коли я підрахував, що отримую ніби непогані кошти від своєї творчості, то покинув роботу, зняв собі робочий простір і вирішив займатися суто творчою діяльністю. Важливо розуміти, що коли ви займаєтеся творчістю, до неї треба ставитися, як до роботи. У мене почали зʼявлятися більш серйозні проєкти, зокрема замовили принти для колекції Hugo. 

Якщо ви вирішили долучитися до творчої діяльності, то думайте про те, як її можна масштабувати й розвивати. Думайте про нові носії, платформи, формати й матеріали. Наприклад, якщо ви придумали якийсь комікс і малюєте його цифровим, то спробуйте зробити його фарбами, щоб це додавало вашій роботі певної ваги.

Вам також можуть допомагати нові челенджі, поставлені перед собою. Якщо влітку ви можете створювати на вулиці або більше часу бути активним, то взимку можете зачинитися і створювати якісь скульптури чи малювати живопис у приміщенні. Краще це планувати заздалегідь, бо великі речі займають більше часу, тому не треба нехтувати плануванням.

Діяльність художника та натхнення для робіт

Коли я вступав [у технікум], викладач моєї сестри сказав, що мені треба вирішити, хто я: дизайнер чи художник. Я вирішив, що буду дизайнером, але уявляв мистецьку діяльність так, ніби ти собі сидиш, чекаєш натхнення й так далі. Насправді все відбувається інакше. Якщо ви малюєте або створюєте скульптури, то допомогою стане відтворення реального досвіду. Ваша аудиторія буде комунікувати з вашим твором, а якщо ви будете щось вигадувати, то вас швидко розкусять, бо ви не маєте розуміння теми, про яку розповідаєте.

На початку в моїх роботах було більше громадського транспорту, торгових точок, переходів і підʼїздів. Пізніше почали зʼявилися подорожі, інше оточення, особливості інших міст або нічне життя, якого в мене не було на той час. Коли я вперше потрапив на вечірку, то відчув потребу зробити фотографії, які я очікував зробити багато років. Так почали зʼявлятися фото про нічне життя та похмілля після вечірок. Тому дуже раджу розширювати свій світогляд.

Коли я почав послідовно довіряти цьому творчому процесу, то мав список справ, відповідав на всі листи, формував медійний план. Це дуже важливо, бо якщо ти хочеш влаштувати якийсь розпродаж робіт на чорну пʼятницю, то можеш згадати про чорну пʼятницю пізно й не встигнути підготуватися. У мене дуже довго й сильно провисала комунікація, бо мені здавалося, що я дуже класний тому, що просто є, але цього недостатньо.

«Самосаботаж буде завжди, бо щось постійно змінюється»

Важливо зосередитися на тому, що приносить вам успіх, і здобути таку увагу, яка з вами залишиться. Тоді ви зможете починати створювати щось інше. Якщо ви довіряєте своїй творчій спеціальності, то вона запропонує вам будь-які можливості. Якщо ви хочете знімати кіно, то вас запросять знімати кіно, незважаючи на те, чим ви взагалі займаєтеся.

Спершу в мене не було мотиву продавати свої роботи. Але коли я побачив запити, то долучився до продажів і поцікавився, як це можна робити. У мене не було очікувань, що якісь купуватимуть краще. Водночас, коли в мене зʼявлялися роботи, які мені дуже подобалися, вони не викликали інтересу з боку інших.

Фото – КАМА та з інстаграму Олексія Кондакова