У Збройних силах України служать представники різних релігій, раніше ми вже говорили з військовим капеланом про його роботу. Напередодні Рамадану журналіст The Village Україна Серж Хуцану зустрівся з муфтієм Криму Айдером Рустемовим у будівлі Асоціації мусульман України та розпитав його про виклики для українських мусульман в умовах війни, спілкування з полоненими та примусово мобілізованими кримськими татарами.

Фото: Серж Хуцану для The Village Україна

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Donate

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА В ІСЛАМІ

– Україна – світська держава, у якій водночас домінує православ'я. Чи це якось впливає на українську мусульманську спільноту?

– Так, переважна кількість вірян в Україні – православні християни, але це жодним чином не заважає мусульманам жити тут у комфорті. Особливо кримським татарам, які є корінним народом України, бо Крим – це Україна. 

З Криму почалася ця дика війна у 2014-му, і вона повинна закінчитися Кримом.

І особливо після прийняття закону про визнання кримськотатарського народу корінним народом України. Якщо брати канонічний складник, якщо брати іслам і суть ісламу, то є дуже красиві слова всевишнього Аллаха, який каже в Корані: «Істинно, ти побачиш, що найближчі в любові до тих, які увірували, ті, які говорять: «Воістину, ми — християни!». Тому люди писання це особливий статус. В іншому аяті [вірші – ред.] також говориться, що їжа людей писання дозволена для вас, ваша їжа дозволена для них. І навіть мусульманам, якщо брати канонічно, то чоловікам дозволено брати в дружини християнок і юдейок – людей писання. Тобто ми скажемо, що канонічно, політично та географічно у нас спільна доля, ми є єдині.

– Чи можна застосовувати правило ісламу «око за око» до російської армії в цілому, чи це стосуватиметься тільки певної особи, яка причинила шкоду?

– Це розповсюджується на всіх, хто прийшов зі зброєю на нашу територію, на наші землі. Вони прийшли загарбниками на іншу територію. Особливо в тому контексті, коли там в Росії якийсь муфтій назвав війну проти України джихадом. Як це робить Рамзан Кадиров. Як це робить муфтій Чеченської республіки й усі інші муфтії, які підписали цю фетву, що [так звана] «СВО» – це захист Росії. Вони майже всі підписали, крім одного-двох, мабуть. Мовляв, вони боронять свою власну землю так і тому подібні речі. Ви ж розумієте, це повна маячня, брехня.

– Сам Кадиров для мусульманської спільноти – це..?

– У мусульманському світі кожна нормальна людина не буде сприймати таку людину, як Рамзан Кадиров. Але оскільки він є політичним діячем, його приймають і з ним розмовляють. У нього була нещодавно зустріч із Мухаммадом ібн Салманом, кронпринцом [і прем'єр-міністром – ред.] Саудівської Аравії. Це вже політика.

– Як загалом світова мусульманська спільнота сприймає війну Росії проти України? Дуже мало заяв було зроблено її лідерами.

– Коли ми розмірковуємо про це, ми повинні розуміти одну важливу річ. По-перше, це війна Росії проти України. Скільки мусульман в Україні та скільки мусульман у Росії? В Україні майже два мільйони, враховуючи всі окуповані території, насамперед Крим і кримських татар, корінний народ України та мусульман України, які є ядром, а ще інші національності – азербайджанці, тюрки, українці, які приймають іслам. А в Росії їх приблизно 20 мільйонів, бо Російська імперія колись окупувала території, на яких проживають багато мусульман – Татарстан, Чечню тощо. Що це означає?

Ми маємо розуміти, що сьогоднішня путінська Росія – це та сама Російська імперія за своєю ідеологією. Змінилася назва, але суть – окупувати, нищити, ґвалтувати, грабувати, вбивати, усе ж це залишилося.

І враховуючи цю масу, яку вона контролює, а вони дуже жорстко контролюють, там немає нічого, що би було вільне взагалі. І релігійні діячі теж, муфтії насамперед, ті, хто очолює ці духовні управління (а їх щонайменше там 81), майже всі вони підписали цю фетву [богословсько-правовий висновок в ісламі – ред.], про те, що «спеціальна військова операція» – це захист вітчизни й так далі. І вона вкладається в цьому, як усередині себе в Росії, так і зовні. А як вона вкладається зовні? У пропаганду. Так само як вони посадили всю Європу на нафтову та газову голки. У релігійну пропаганду вони вкладаються не менше.

Я більш ніж певен, що там проводиться дуже потужна агентурна робота на рівні підкупів тощо. Росія вкладає через ЗМІ, через свої дипломатичні канали, через агентурну роботу, що це війна проти заходу – і це спрацьовує. Тут варто узагальнено прояснити ставлення мусульман до заходу. Насамперед до Америки. Ми повинні розуміти, що це вже зовсім інший контекст. Наприклад, згадаємо ізраїльсько-палестинський конфлікт. Бо Палестина – це святиня трьох світових релігій, ви самі знаєте, що там зараз робиться, там завжди проблеми. Це дуже чутливе питання. Потім те, що було в Іраку. Багато чого було. У період Радянського Союзу теж були протистояння із заходом. Якщо ми кажемо про мусульманський, арабський світ, то ми знаємо, що Радянський Союз підтримував арабські держави, й усе це спрацювало як тригери.

Тож виходить, що захід у мусульманському світі не люблять за певний набір причин. Сучасній Росії, яка й досі ототожнюється з уособленням СРСР, вдалося переконати певну частину мусульманської спільноти, що та воює проти НАТО, проти заходу. І тому спрацьовує принцип «ворог нашого ворога – це наш друг». На рівні підсвідомості.

По-друге, те, що я вже згадував. Скільки в нас мусульман? А скільки мечетей? А в Росії скільки мусульман? А скільки мечетей? Тобто те, що ми не допрацювали як держава, як українці. Я особисто про це розповідаю на заходах, коли нас запрошують. Говоримо про те, що цю ситуацію потрібно налагоджувати, але ми самі не можемо цим займатися. Ми не потужна, неприбуткова організація. Ми не можемо робити певні дипломатичні виїзди, для того, щоб нас підтримали. Це все фінансування, це зв'язки, потрібна державна допомога, державна політична підтримка на рівні Міністерства закордонних справ. Це те, що Росія, на жаль, робить потужніше за нас.

Звичайно, уже є певні зрушення. Наприклад, нещодавно була створена консультативна рада [з питань взаємодії України з арабськими та мусульманськими державами], яку очолює Андрій Єрмак, і я є членом цієї ради за згодою. Але все це досі потребує більшого наповнення, конкретних дій. Також добре, що надали статус офіційної організації. Бо раніше ми його не мали, але, щоб його визнавали в інших країнах, завжди має бути підтримка.

МУСУЛЬМАНИ В ЛАВАХ ЗСУ

– На якому базисі формуються мусульманські підрозділи в лавах Збройних сил України?

– На базисі чисто людського бажання захистити себе, свою родину, гідність, батьківщину, свою землю, це все. Це те, до чого ми закликаємо.

Адже для кожного мусульманина боронити свою землю – це і є джихад. Ця війна для нас – джихад.

Пророк Мухаммад говорив: «Той, хто загинув захищаючи свою землю, свою честь, свою віру, свою родину – той загинув на шляху Аллаха». Це шлях шахіда. Адже «шахід» в одному з перекладів – це не мученик, а саме свідок за віру. Воїни в цих підрозділах – свідки за віру. Це основна мотивація всіх українських мусульман, які сьогодні перебувають у Збройних силах.

– А чи можуть мусульмани брати участь в російсько-українській війні, якщо мусульманин не є громадянином України, але проживає на її території?

– За власним бажанням, чому ні. Але, я вважаю, з точки зору релігії, це для нього не є обов'язком. Тобто, тут, розумієте, – якщо ми беремо джерела Корану та Сунни, – то тут докази вказують на те, що це буде правильно для того, хто бореться за свою землю, а якщо він тут не свій, для нього це не може бути обов'язком.

– Якщо мусульманин-українець отримує повістку під час мобілізації, як він має вчинити?

– Іти до військкомату.

— Йому треба попередньо радитися зі своїм духовним наставником?

– Це особисте запитання. Ви розумієте, що тут вірян багато. На кожен намаз збиралися до початку [повномасштабної] війни майже 500 людей. Зараз менше. Тут різні люди. Дехто радиться, дехто не радиться. Якщо ми міркуємо ісламськими нормами, це його мобілізація. Це те, про що ми говорили, і те, до чого ми закликали.

ПРО РАМАДАН В УМОВАХ ВІЙНИ

– Незабаром Рамадан – уже другий під час повномасштабної війни. Українські мусульмани адаптувалися?

– Рамадан – це спосіб життя. Іслам – це спосіб життя. Рамадан – це місяць обов'язкового посту, бо це стовп ісламу. І в місяць Рамадан кожен мусульманин, мусульманка зобов'язані з моменту настання зорі (першого проблиску світла на горизонті) до заходу сонця відмовитись від їжі, пиття, якщо людина одружена – від інтиму. Це те, що людина повинна зробити на фізіологічному рівні.

  • ПІСТ

Але пророк Мухаммад, мир йому, підкреслює: «Той, хто не залишив мерзоти, брехню та неправдиві свідчення, то немає сенсу, щоб він залишив свою їжу». Це є суть посту. Для того, щоб стати ближче до Бога. Для того, щоб очистити свою душу, своє серце й так далі. Суть – духовне очищення. А відмова від їжі – це форма посту, якої потрібно обов'язково дотримуватись.

Неможливо просто дотримуватись суті, не дотримуючись форми. Але водночас важливо розділяти, що суть, а що форма.

Чому? Тому що є винятки. І якраз це відповідь на ваше питання. В ісламі це чітко прописано. Якщо людина перебуває, наприклад, у дорозі. Про це є окремий аят, прямо цитую з Корану: «А якщо хтось із вас у дорозі, він може не поститися, а пропоститися ці дні потім». Тобто після того, як Рамадан завершиться, у будь-який інший день мусульманин віддає борг.

Інший виняток для тих, для кого важко тримати піст. Це, наприклад, можуть бути люди похилого віку або люди з хронічними захворюваннями, через які вони не можуть дотримуватися посту. Наприклад, людина, хвора на цукровий діабет, повинна чітко пити ліки. Але якщо вона вип'є ліки, то вона порушить піст із точки зору форми. Тому подібні винятки мають бути. Це не просто людина сама собі вирішила, що це важко, є дійсно об'єктивні причини. Мусульмани також виплачують фід‘я [спокутування за кожен пропущений день посту – ред.]. Тобто якщо людина пропустила 30 днів посту, вона має нагодувати 30 людей.

Війна – це той самий виняток. Бо багато битв мусульман було в місяць Рамадан. І багато було перемог, особливо в місяць Рамадан. Тому це ніяк не може бути перешкодою для того, щоб мусульмани постились. По-перше, це неважко. Тобто якщо чоловік на війні хоче поститися, я впевнений, він може це зробити. Упевнений на 100%. А якщо йому важко, то в нього є дозвіл, тобто виняток, він може не поститися. Проблем із цим немає. Бо він на війні, він виконує особливу справу.

  • МОЛИТВА

– Як щодо намазів [молитов]? Їх можна пропустити?

– Пропуску молитви не може бути взагалі. Хіба тільки в тих випадках, коли людина дійсно на полі битви, де йдуть активні бойові дії. Навіть якщо ми говоримо про перебування «на нулі». Там, якщо можна так розділити, то 85% часу – це життя, звісно, в умовах війни, але те ж життя зі своїм побутом і рутиною. Інші 15% – активні бойові дії. Мусульманин зобов'язаний кожен день робити п’ять намазів, а якщо він там, то він вважається як мандрівник, як той, хто перебуває в дорозі. Також він має право об'єднувати намази, тобто п’ять намазів перетворюються в три. Першим він робить ранковий намаз. Другий і третій намази – обідній і післяобідній – він може скоротити та об'єднати. Також він може зсунути час молитви. Тобто дуже гнучкий підхід до цього.

Якщо вийде так, що цілодобово ведуться активні бойові дії, що він не може цього зробити, то проблем немає. Тобто в той час він не молиться, а як тільки буде змога, він потім помолиться за пропущені намази. Така ж сама ситуація, скажімо, з хірургом. Якщо лікар зайшов, наприклад, на дуже складну операцію, хоча він живе в нормальних умовах. Операція може тривати п’ять годин, десять годин, а проміжки між молитвами бувають три-чотири години. Тобто він фізично не може молитися, бо він оперує. Без проблем. Вийшовши з операційної, він зробить той намаз, який пропустив. І вважається, що цей намаз пропущений не за власним бажанням, чи не за свого недбалого ставлення до молитви, а з об'єктивних причин, і для нього час того намазу наступить тоді, коли він звільниться.

Бог не стягне з людини, якщо вона щось зробить помилково, ненавмисно, або якщо вона забуде. Молитва – це право Бога.

  • ОМИВАННЯ

– Перед намазом обов'язкове омивання обличчя та рук до ліктів, голови та ніг до щиколоток. Що, якщо військовий мусульманин зробив омивання, але його одяг брудний або ж має сліди крові?

– Ми маємо розуміти, що бруд в ісламі – це не бруд у його світському розумінні. Навіть екскременти та сеча деяких тварин, м'ясо яких дозволено вживати в їжу [вівці, кози] – не вважається брудом. Так, є важливий шарт [умова – ред.], щоби намаз був зроблений правильно, повинно бути певне дотримання чистоти: тіла, одягу та місця, де ти молишся.

Якщо ми говоримо про кров, деякі вчені говорять, що це наджаса [бруд – ред.], деякі, що ні. І навіть, якщо ми кажемо про тих учених, які в ісламі кажуть, що це наджаса, то у нас є в джерелах, у хадісах [історіях сподвижників] багато прикладів того, що мусульмани воювали та молилися пораненими з кровотечами. Це особливі умови.

ПРО СТАНОВИЩЕ КРИМСЬКИХ ТАТАР І ПОЛОНЕНИХ МУСУЛЬМАН

– Як щодо примусово мобілізованих мусульман, як кримські татари в тимчасово окупованому Криму?

– Щодо цього в мене було окреме звернення, воно є на нашому офіційному ютуб-каналі двома мовами: кримськотатарською та російською. Воно називається «Кожному кримському татарину». У ньому я нагадую всім нашим вірянам, усім землякам у Криму про те, хто є Росія з історичної точки зору. Хто є Росія з релігійної точки зору, що вони загарбники. Вони вбивали та вбивають нас сотнями років. У них основна мета – знищити наш народ, знищити Україну. І тому потрібно готуватися до цього заздалегідь. Якщо є така небезпека, то виїхати. Це власний вибір для кожного.

Наприклад, до повномасштабного вторгнення більшість вагались – виїжджати чи залишитись. Це рішення кожної родини, кожної людини. Якщо людина не виїжджає, є загроза, що її мобілізують до російської армії, він повинен готуватися до цього. Або зробити максимальне зусилля для того, щоб його не мобілізували. Ми розуміємо, що там права немає, але є там адвокати, організація Кримська солідарність, яка працює. Щоби не брати повістки, можна тікати, ховатись. Усе це можливо. Ми знаємо від людей, що це можливо.

Якщо чоловік зробив усе можливе, щоб уникнути мобілізації, але його примусово мобілізують, фізично забирають, то краще зламати собі руку, ніж іти на фронт, убивати людей. Тому що це відповідальність насамперед перед Богом.

Якщо він себе пошкодить фізично, то його не візьмуть на фронт, вони не мають права. Є така опція.

Він може в принципі фізично відмовитись, тоді його посадять у в’язницю, дадуть термін. Але краще сидіти там у тюрмі, ніж іти на фронт і вбивати тут українців. Це однозначно. Це нагадує приклад пророка Йосипа, там інший контекст, а проте для наших земляків, які опиняться в цій ситуації, краще сказати так, як сказав Йосип колись: «В’язниця миліша для мене, ніж те, до чого вони мене закликають» – і бути у в’язниці та чекати».

І обов'язково готуватися до опору, до партизанських війн, бо коли ЗСУ зайдуть у Крим, там насамперед зі сторони Росії, найімовірніше, будуть етнічні чистки. Я взагалі не виключаю, що знову можуть бути масові вбивства цивільного населення, особливо кримських татар. Готуватися до цього. Що це означає? Фізично готуватися. Кожен повинен розуміти, що це може статися. Завтра чи післязавтра. І це дуже близько. Кожен водночас має відповідальність за свої вчинки. Якщо станеться так, що він опиниться в армії Росії, то в нас є проєкт «Хочу жить». Він може зателефонувати. Може здатися в полон. Це вже останнє, що можна порекомендувати.

– Ви спілкуєтеся з полоненими мусульманами армії РФ. Для чого?

– Ви розумієте, коли я готувався до бесіди з ними на прохання [журналістів] Володимира Золкіна та Дмитра Карпенка провести це інтерв'ю, я розумів, що ці люди не будуть відвертими. Як вони можуть бути відвертими? Вони потрапили в полон. Тобто ми не беремо до уваги, хто вони, де вони, що вони. Вони в полоні. Розумієте? Тобто говорити щось щире, відверте в присутності камери в їхньому випадку це дуже-дуже малоймовірно. Тому що вони бояться.

Тому я розумів, що так, я повинен говорити правду. І це я робив. Я говорив чисту правду. І вони це підтвердили. Тобто історичні факти. Хто такі чеченці? Це вільнолюбний народ, який боронив свою країну. Про кавказьку війну, про їхніх народних лідерів, які там воювали. Я навіть перерахував їм усі імена. І вони все це прекрасно розуміють. Тобто я говорив про факти, з якими сперечатись неможливо.

Процитував Коран. Тому що релігійно-духовна людина повинна завжди виконувати ту місію, яку виконували пророки та посланники. Будь-який мусульманин, який береться за духовно-релігійну діяльність, він розуміє, що він виконує цю місію. Він посланець Аллаха. Тому я просто цитував Коран. Вони вірять у Коран. Вони поважають його. Відкриваємо, читаємо, а тут написано оце, тут написано це. І все. Я робив це з наміром достукатись до них.

Але ймовірність, що хтось із них зробив певні висновки, дуже мала. Певно, дві-три людини, а інші – ні. Інше – ми ж розуміємо, що вся Росія це побачить. Той самий Кадиров, який, до речі, після моєї бесіди з полоненими особисто погрожував мені розправою. Тобто достукатись до них, щоби вони побачили через цю призму. Я сподіваюся, що за волею Всевишнього якась крапля істини дійшла.

– Водночас, судячи з їхніх відповідей на ваші запитання в цих відео, вони всі доволі поверхнево знають навіть той самий Коран. Ніби абсолютно далекі від цього, чи це хибна думка?

– На жаль, як більша частина мусульманського світу. Багато хто з мусульман не знає, як робити намаз, водночас вважають себе мусульманами. Це саме стосується й інших вірувань. Так, багато хто вважає себе християнами, а до церкви не ходять і взагалі не знають, що таке християнство. Просто вважаються християнами. Такий світ зараз.

Незабаром Рамадан – місяць наближення до господа світів. Насамперед через піст, через добро, правильні вчинки, через читання Корану. До речі, Рамадан – це також місяць одкровення, коли був дарований не тільки Коран, але, за ісламським віруванням (і на це вказують правдиві тексти), також були даровані Тора та Євангеліє.

Користуючись нагодою, хочу закликати мусульман читати Коран більше, навіть якщо ти там, «на нулі». Така можливість є завжди. Стояти за правду та за істину, якщо треба, боронити країну зброєю. І Рамадан – це місяць перемог. Сподіваюсь, що іншалла, після цього Рамадану, війна піде в іншому напрямку.